Рішення

від 30.05.2017 по справі 908/732/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/53/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017 Справа № 908/732/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства «ІЛОНА» (70623, Запорізька область, Пологівський район, с. Балочки, вул. Молодіжна, буд. 15)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про визнання договору оренди землі від 26.10.2007р. поновленим

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 31 від 17.05.2017р.;

05.04.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулось Селянське (фермерське) господарство «ІЛОНА» , м. Запоріжжя з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання договору оренди землі від 26.10.2007р. поновленим .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 05.04.2017р. справу № 908/732/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2017р. порушено провадження у справі № 908/732/17 справі присвоєно номер провадження 4/53/17 судове засідання призначено на 15.05.2017р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 15.05.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 30.05.2017р.

В судовому засіданні 30.05.2017р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання 30.05.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не попереджав. Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на положеннях ст.ст. 181, 183 ГК України, ч.1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , і полягають в тому, що 26.10.2007 р. між позивачем (орендарем) та Пологівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходяться за адресою: Чубарівська сільська рада Пологівський район Запорізька область (за межами населеного пункту).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,6482 га сіножатей докорінного поліпшення. Вказаний договір зареєстровано у Пологівському райвідділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 31.03.2008 р. Відповідно до п. 8 договір укладено до 01.11.2016р. Після закінчення строку дії цього договору орендар мас переважене право поновити його на новий строк. Протягом дії зазначеного договору, орендар належним чином виконував його умови, заборгованість зі сплати орендних платежів відсутня. До закінчення строку дії договору позивач скористався переважним правом на поновлення дії договору, 20.09.2016р. звернувся до відповідача з листом-пропозицією про продовження строку дії договору. На адресу С(Ф)Г Ілона надійшов лист-повідомлення, датований 12.10.2016р. від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про відмову у наданні переважного права на поновлення (продовження) дії договору оренди землі. Підставою відмови зазначено, що, згідно проекту Додаткової угоди Орендар пропонує продовжній договір оренди на 10 років, а Орендодавець не приймає цю пропозицію, тому вважає втраченим переважне право орендаря на поновлення договору оренди. На теперішній час позивач продовжує користування земельною ділянкою та сплачує за неї орендні платежі у встановленому законом порядку. З огляду на викладене, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав. Зокрема зазначив, що згідно ст. 30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Головне управління не надавало згоди на зміну умов договору оренди оспорюваної земельної ділянки, а отже, позивачу було надано відповідь, яким відмовлено позивачу у поновленні договору оренди землі у зв'язку із недосягненням домовленості щодо зміни істотних умов договору оренди. Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі , при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії договору оренди землі визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. Зміна умов договору в частині збільшення строку оренди землі за умови відсутності вищевказаного проекту не давало б гарантій ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. До листа позивача з пропозицією поновити договір не було надано обґрунтування збільшення строку оренди землі. Таким обґрунтуванням згідно вимог діючого законодавства, є проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, який позивачем не надано. На підставі зазначеного та враховуючи той факт, що переважне право орендаря на укладання договору оренди землі на новий строк припинилося, позивачу відмовлено у продовжені строку дії договору оренди землі. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2007 р. між Селянським (фермерським) господарством «ІЛОНА» (позивачем, орендарем) та Пологівською районною державною адміністрацією (орендодавець) був укладений договір оренди землі.

Пунктами 1, 2 договору (в редакції додаткової угоди від 13.08.2014р.) встановлено, що орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходяться за адресою: Чубарівська сільська рада Пологівський район Запорізька область (за межами населеного пункту). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,6482 га сіножатей докорінного поліпшення.

Кадастровий номер земельної ділянки: 2324288200:20:014:0020.

Договір зареєстровано у Пологівському райвідділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 31.03.2008 р. про що в Державному реєстрі земель зроблено запис №040827600076.

Про факт передачі орендарю обумовленої договором земельної ділянки свідчить підписаний обома сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Згідно п. 8 договору (в редакції додаткової угоди від 13.08.2014р.), договір укладено до 01.11.2016р. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважене право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 р. № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру

Згідно розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року №294-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

За таких обставин з набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за договором оренди землі від 26.10.2007 р. слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач у справі), відповідно до п.4 пп. 13 Положення про головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом розгляду в даній справі є правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. При цьому, частиною 6 статті 93 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються законом.

Так, Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (далі - Закон) є спеціальним законом, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи регулювання відносин з оренди землі в Україні.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із призначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, строк дії договору (стаття 15 Закону).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За приписами ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Порядок поновлення договору оренди встановлений статтею 33 Закону, яка фактично об'єднує два випадки його пролонгації.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється .

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 ЦК України.

Отже, виходячи із положень статей 319, 626 ЦК України, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33, відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

З метою поновлення строку дії договору оренди землі на новий строк позивачем на адресу відповідача з дотриманням строку, передбаченого ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , було направлено лист-повідомлення № 74 від 20.09.2016р. про поновлення договору оренди землі на новий строк: 10 років, та пропонував встановити орендну плату в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, замість 4% встановлених в Договорі.

Відповідач у передбачений законом строк розглянув пропозицію позивача та надав лист-повідомлення № 27-8-0.4-7601/2-16 від 12.10.2016 р., в якому повідомив про відмову в продовженні дії договору на новий строк та втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю «обґрунтування» збільшення строку дії договору оренди землі. Крім того, зазначив, що у зв'язку з недосягненням домовленостей щодо строку дії Договору переважне право на поновлення (продовження) Договору вважається припиненим, у зв'язку з чим Договір також припиниться 02.11.2016р. Попередив про необхідність виконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» .

Зазначену відмову позивач не оскаржив.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору є істотною умовою договору оренди землі.

Проте, позивач звертаючись з пропозиціями про поновлення договору оренди землі на новий строк (на 10 років) жодним чином не обґрунтував збільшення строку оренди. Як пояснив відповідач таким обґрунтуванням може бути проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь. Однак такого обґрунтування позивач відповідачу не надав.

Таким чином, протягом дії спірного Договору сторони не дійшли згоди щодо його поновлення, з приводу чого відповідач у листі-повідомленні № 27-8-0.4-7601/2-16 від 12.10.2016 р. висловив свої заперечення.

Отже, дія Договору припинилась з 02.11.2016р., у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; додаткова угода до Договору про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, у зв'язку з чим Договір сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону.

Частиною 9 статті 33 Закону визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Проте, в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку.

Таким чином, згідно з положеннями частини 1-5 статті 33 Закону та розділу 2 Договору оренди землі, не відбулось автоматичне поновлення дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Переважне право позивача на поновлення договору припинилось.

Після закінчення строку дії договору, позивач не повернув відповідачу земельну ділянку.

Крім того, сплата позивачем орендних платежів за користування земельними ділянками після закінчення дії договору, не можна розцінювати як згоду Орендодавця на пролонгацію Договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.

Зважаючи на відсутність додаткової угоди щодо подовження Договору, укладення якої є обов'язковим як в порядку ч. 1, ст. 33 Закону, суд дійшов висновку, що строк дії Договору сплинув 02.11.2016р. та подовжений сторонами не був.

Також, з викладеного вище вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленими спірного договору оренди землі шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 9 ст. 33 Закону N 161-XIV). Зазначена правова позиція, зокрема, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14 березня 2017 року по справі № 911/891/16.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «ІЛОНА» , м. Запоріжжя з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання поновленим на новий строк на тих самих умовах договору оренди землі від 26.10.2007р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем та до відшкодування не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 4 5 , 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «ІЛОНА» , Запорізька область, Пологівський район, с. Балочки до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання договору оренди землі від 26.10.2007р. поновленим відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України « 02» червня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.