Постанова

від 31.05.2017 по справі 904/1243/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 року Справа № 904/1243/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач)

суддів Чимбар Л.О., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №8278-К-О від 29.12.2016 р., юрисконсульт;

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.17р. у справі

за позовом Фермерського господарства "Березенське", с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області

до Приватного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро

про стягнення 172 677, 92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.17р. у справі № 904/1243/17 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Фермерського господарства "Березенське" проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 27 699,51 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 415,49 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивоване правомірністю здійснення нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, виходячи із рівня облікової ставки Національного банку України, оскільки спірне списання відбулося в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № НМРWGA00000809 від 29.01.2008, згідно договору поруки № 32 від 17.05.2012.

Зменшуючи суму процентів за користування чужими грошовими коштами, суд виходив з помилки в розрахунках.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення в тій частині, в якій позов задоволено та відмовити в позові в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що :

- вимога позивача стягнути із відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами, який, як зазначає позивач, визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими грошовими коштами (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України), є безпідставною;

- повернення сплаченого поручителю банком та сплата відсотків поручителю за користування його коштами договором поруки не передбачено. Відносини між поручителем та банком не є подібними відносинам вкладника та банку. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору банківського вкладу, та правовідносин, які склалися між сторонами на підставі договору поруки, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст. 8 Цивільного кодексу України;

- позивач невірно визначив період нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі. Просив її задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не надав. Своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

29.01.2008р. між ЗАТ Комерційним банком "ПриватБанк" (Банк) в особі керуючого Полонським відділенням Хмельницької філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2 (Позичальник) був підписаний, викладений у письмовій формі, Кредитний договір за № НМРWGA00000809, за яким Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 8.1. договору, в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню Кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки (пункт 1.2. кредитного договору).

У цей же день, 29.01.2008р., між ОСОБА_2 ("Іпотекодавець") та ЗАТ КБ "Приватбанк" ("Іпотекодержатель") був укладений Договір іпотеки, за умовами якого забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодаця за Кредитним договором № НМРWGA00000809, укладеним між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем. Предметом іпотеки є домоволодіння, що знаходиться за адресою: Полонський район, с. В.Березна, вул. Суворова, будинок 11.

24.05.2011р. ПАТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк", звернулось до Полонського районного суду Хмельницької області із позовом до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в якому просило для погашення заборгованості на загальну суму 200 496,64 грн. за вказаним Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який належить ОСОБА_2 та був переданий останнім в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, та про виселення із жилого приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка також проживає у цьому будинку.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р. у цивільній справі № 2-727/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в Хмельницькій області, Полонському районі, с.Велика Березна, вул. Суворова, 11 для погашення боргу за договором кредиту від 29.01.2008р. та виселення відповідачів із житлового будинку були залишені без задоволення (т.1 а.с.18).

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012р. апеляційна скарга публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" відхилена, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р. залишено без змін.

З даної ухвали вбачається, що підставою для залишення позову без задоволення стало встановлення судом того факту, що кредитний договір є неукладеним так як ОСОБА_5 не отримував кредитні кошти (т.1 а.с.19-20).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012р. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" відхилена, рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р. та ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012р. залишені без змін.

17.05.2012р. між фермерським господарством "Березенське" (Поручитель) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (Кредитор), яке є правонаступником ЗАТ КБ "Приватбанк", було укладено договір поруки № 32, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Боржником ОСОБА_2 обов'язків за кредитним договором від 29.01.2008р. №НМРWGA00000809 (Кредитний договір), згідно з пунктом 1.1. якого Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 156 836,00 грн., а Боржник зобов'язаний повернути кредит в строк до 28.01.2025р., сплачуючи за його користування 16,08% річних в дату сплати процентів, якою є період з "20" по "04" число кожного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

В п.2.1.4. Договору сторони погодили, що у разі порушення поручителем зобов'язання, передбаченого в п.2.4.1. цього Договору (виконати обов'язок боржника, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги), кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків, що належать поручителю, що оформлюється меморіальним ордером з реквізитом призначення платежу - інформація про платіж, номер, дата та пункт цього договору, що передбачає можливість договірного списання.

24.05.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку, пунктом 2.1.5. якого було передбачено списання банком грошових коштів з рахунку клієнта на підставі його розпорядження та здійснювати договірне списання…

28.05.2012р. відповідач списав з рахунку позивача, як поручителя, 150 000 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. по справі № 904/233/14 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним з моменту його вчинення договір поруки № 32 від 17.05.2012р., укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Хмельницької філії ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Полонського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством "Березенське".

Постанова мотивована тим, що оспорюваний договір поруки був укладений між сторонами після того, як в судовому порядку у спорі між відповідачем та його боржником ОСОБА_2 було встановлено та визнано, що кредитний договір, який містив основне зобов'язання, є неукладеним. Проте відповідач навмисно приховав існування цього факту від позивача, маючи на меті спонукати останнього до виконання за цього боржника - позичальника за кредитним договором його неіснуючого основного зобов'язання.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014р. по справі №904/233/14 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. у справі № 904/233/14 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016р. у справі № 904/749/16 задоволено позовні вимоги ФГ Березенське про стягнення з ПАТ КБ Приватбанк 150 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів, які були списані банком 28.05.2015 року, 70 253,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 28.05.2012р. по 28.12.2015р., втрат на оплату судового збору у розмірі 3 303,80 грн., а всього 223 557,36 грн.

Рішення суду залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р., яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду від 25.10.2016р.

12.09.2016р. постановою Жовтневого ВДВС міста Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 52137540 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/749/16 від 17.08.2016 про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" 223 557,36 грн. Вищевказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 11355726. Проте ПАТ КБ "ПриватБанк" до теперішнього часу обов'язок зі сплати (повернення) коштів не виконав.

19.12.2016р. та 31.01.2017р. ФГ "БЕРЕЗЕНСЬКЕ" направило на адресу ПАТ КБ "ПриватБанк" вимоги за вих. № 23/3 та. № 18Б щодо добровільного виконання зобов'язання про сплату позивачу процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з неналежним виконання рішення суду щодо сплати (повернення) безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн. Вказані вимоги були залишені ПАТ КБ "ПриватБанк" без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим ФГ "БЕРЕЗЕНСЬКЕ" звернулося з даним позовом до суду.

Позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами за період з 29.12.2015р. по 13.01.2017р. у розмірі 52 819,90 грн., 3% річних за період з 22.09.201р.4 по 31.12.2016р. у розмірі 10 257,53 грн., інфляційні втрати за період з 22.09.2014р. по 31.12.2016р. у розмірі 109 600,49 грн., всього 172 677, 92 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття передбачає можливість нарахування 3% річних та інфляційних на суму боргу, яка виникла саме з грошового зобов'язання.

Стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 150 000 грн. не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки вчиняються не на виконання взятих на себе відповідачем грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення безпідставно набутого майна.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі N 6-2491цс15 зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Таким чином, господарським судом правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 10 257,53 грн. та інфляційних втрат у сумі 109 600,49 грн.

Що стосується стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, то колегія суддів зазначає наступне.

Договором банківського рахунку було передбачено договірне списання грошових коштів з рахунку клієнта (позивача). Матеріалами справи доведено, що грошові кошти в сумі 150 000 грн. були списані з рахунку позивача банком безпідставно.

Статтею 1073 ЦУ України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст..536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Подібними до відносин за договором банківського рахунку є відносини за договором банківського вкладу.

Згідно ч.1 ст.1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з наведеним колегія суддів зазначає, що аналогія закону судом застосована правильно.

Перевіривши розрахунок позивача, суд з урахуванням арифметичних помилок позивача вірно зазначив, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 29.12.2015р. по 13.01.2017р. складає 27 699,51 грн.

Рішення суду є законним та обґрунтованим. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства комерційний банк " ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.17р. у справі №904/1243/17 без змін.

Повний текст постанови складено 06.06.2017р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

ОСОБА_6