Рішення

від 30.05.2017 по справі 541/290/17

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/290/17

Номер провадження 2/541/393/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2017 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

судді - Городівського О. А.,

за участю секретаря- Ніколаєнко М. В.,

представників позивача:

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3

до Миргородської районної спілки споживчих товариств

про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку набувальної давності,

установив:

14 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

На підтвердження позовних вимог зазначає, що відповідно до протоколу № 3 засідання аукціонної комісії Миргородської райспоживспілки від 27 січня 2004 року позивач придбав приміщення магазину в с. Бієве. Документи, які б підтверджували факт купівлі торгового павільйону, окрім вищевказаного протоколу відсутні. Позивачем не було виконано реєстрації права власності на нежитлову будівлю магазину. Незважаючи на це, позивач протягом 13 років відкрито володіє і безперервно користується нежитловою будівлею-магазином № 2 по вул. Квітневій в с. Бієве Миргородського району, здійснює поточний ремонт та оплачує комінальні платежі.

У зв'язку з вказаними вище обставинами, ОСОБА_3 просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю-магазин № 2 по вул. Квітневій в с. Бієве Миргородського району Полтавської області в порядку набувальної давності.

В судове засідання позивач не з'явився, його представники, ОСОБА_1 (копія довіреності а.с.21) та ОСОБА_2 (ордер на надання правової допомоги а.с. 59), позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник Миргородської районної спілки споживчих товариств в судове засідання не з'явився. Установа направила на адресу суду лист, в якому викладено прохання провести розгляд справи у відсутність їхнього представника, заперечень проти задоволення позову спілкою не висловлено (а.с.56).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до протоколу № 3 засідання аукціонної комісії Миргородської райспоживспілки (РСС) від 27 січня 2004 року ОСОБА_3 придбав приміщення магазину в с. Бієвє, загальною площею 72 кв. м. за ціною 2500 грн. (а.с.7).

Відповідно до довідки, виданої ДКП Миргородтехінвентаризація станом на 31.12.2016 право власності на магазин по вул. Квітневій, 2 в с. Бієве Миргородського району зареєстровано за Миргородською райспоживспілкою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.11 2004 (а.с.8,9).

Згідно відповіді наданої Миргородською районною спілкою споживчих товариств на адвокатський запит, правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення (магазин) в с. Бієве Миргородського району по вул. Квітневій, 2 станом на 01 липня 2016 року- відсутні, при передачі основних засобів ліквідованого Ромоданівського СТ правовстановлюючі документи не передавалися. ОСОБА_1 на 01 липня 2016 року магазин в с. Бієве на балансі райспоживспілки не обліковується. Дані про проведення аукціону по магазину с. Бієве відсутні у зв'язку із закінченням терміну зберігання документів (а.с.10).

Згідно з Інформаційною довідкою з ДРРПНМ, що сформована 16.02.2017 власником нежитлової будівлі, магазину за адресою: вул. Квітнева, 2, с. Бієве Миргородського району являється Миргородська райспоживспілка код ЄДРПОУ 01763740 на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 764620 від 30.11.2004 (а.с.28).

27.10.2016 представник позивача звернувся до Державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації спірної нежитлової будівлі, державним реєстратором було відмовлено в проведені державної реєстрації не житлового приміщення, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я ОСОБА_3, наявністю реєстрації вказаного нежитлового приміщення за Миргородською РСС, помилках в назві населеного пункту та суперечності в визначені розміру загальної площі (а.с.18).

Представник позивача звернувся до Другої Миргородської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на придбану нерухомість з прилюдних торгів згідно ст. 656 ЦК України, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно з технічним паспортом вартість спірного нерухомого майна становить 29 539 грн. (а.с.15), що і визначає ціну позову.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Вирішуючи вимоги позивача щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд виходить зі змісту ст. 344 ЦК України, згідно якої обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Суд вважає, що в ході розгляду справи позивачем та його представниками не надано суду жодного доказу того, що ОСОБА_3 протягом 13 років, починаючи з 2004 року, безперервно володіє предметом спору. Будь яких доказів, того що позивач виконує обов'язки власника, щодо спірного нерухомого майна суду надано не було. В матеріалах цивільної справи відсутні квитанція про сплату електроенергії, комунальних платежів, чи будь яких інших платежів, які б могли свідчити про володіння позивачем спірного майна. Крім того, з наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача ОСОБА_1 вбачається, що саме ОСОБА_1 являється фактичним володільцем нежитлової будівлі-магазину № 2 по вул. Квітневій в с. Бієве Миргородського району, оскільки з дозволу позивача він вживав заходи, спрямовані на підтримку та покращення технічного стану приміщення. Однак, суд зауважує, що ОСОБА_3 не є юридичним власником спірного приміщення, а тому і не наділеній правомочністю по розпорядженню цим майном, в тому числі і надавати право іншій особі володіти ним.

Таким чином, в судовому засіданні не було доведено підстав виникнення права власності на чуже майно за набувальною давністю. Не був доведений факт безперервного володіння цим майном протягом строків набувальної давності, як це вимагає ч.1 ст. 344 ЦК України.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно визнання позовних вимог, оскільки це спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 24 постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2) .

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 88, 213-215, 294 ЦПК України , суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про визнання за ним права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю, магазин, що розташований за адресою: Миргородський район, с. Бієве, вул. Квітнева, буд. 2.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Городівський