Рішення

від 06.06.2017 по справі 227/309/17

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.06.2017 227/309/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого Притуляка С. А

при секретарі Коверченковій М.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Шаров В.С., Жиренков В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Добропільське сортонасінницьке підприємство про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ТОВ Добропільське сортонасінницьке підприємство в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) від 27.12.2010р., укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Добропільське сортонасінницьке підприємство недійсним, а також зобов'язати відповідача повернути позивачеві земельну ділянку загальною площею 5,3800 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що спірний договір було укладено з її померлою тіткою ОСОБА_5. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.12.2016р. позивач є власником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди.

Вважає, що при реєстрації спірного договору порушені інтереси орендодавця, порушені законодавчі акти України, та посилається на наступне.

У спірному договорі відсутній додаток, в якому була б визначена форма орендної плати, розмір платежів на рік, період виплати, договір не містить кадастрового номеру та плану, у ньому невірно визначений предмет договору.

Пунктом 8 договору оренди передбачено, що договір укладено на 10 років, але при підписанні, як стало відомо позивачеві з пояснень ОСОБА_5, остання не мала наміру укладати з відповідачем договір оренди на 10 років, таким чином відповідач фактично ввів престарілу ОСОБА_5 в оману щодо такої істотної умови договору як строк оренди.

Також позивач посилається на відсутність у спірному договорі оренди землі визначених ст.15 Закону України Про оренду землі істотних умов такого договору, зокрема, відсутній кадастровий номер, умовами договору не визначено умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації договору та визнання його недійсним.

Вказує на відсутність в акті приймання-передачі земельної ділянки орендареві дати його складання.

При укладанні договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку.

Наведені порушення прав позивача прямо вказують на те, що спірний договір є таким, що не укладався або недійсний.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором, вона має бажання розірвати укладений договір оренди від 27.12.2010р., оскільки вона є власником земельної ділянки та бажає використовувати її на власний розсуд.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі, вказуючи на відповідність спірного договору оренди землі вимогам чинного законодавства, зокрема наявністю у ньому усіх передбачених законом істотних умов, проведення державної реєстрації цього договору, сумлінне виконання зобов'язання зі сплати орендної плати орендодавцеві. Зазначили, що неодноразово пропонували позивачеві укласти додаткову угоду щодо зміни розміру орендної плати, оскільки цього не встигли зробити за життя ОСОБА_5

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27.12.2010р. між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ Добропільське сортонасінницьке підприємство (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,3800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, строком на 10 років.

У п.9 Договору сторони погодили розмір орендної плати, який склав 1500,00 грн.

Додатковою угодою до Договору від 01.01.2015р. сторонами було збільшено розмір орендної плати дол. 10200,00 грн.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 01.06.2016р., ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно свідоцтва про право на спадщину та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії яких наявні в матеріалах справи, власником земельної ділянки площею 5,3800 га є ОСОБА_4 (позивач по справі).

Як вбачається з наявних виписки по картковому рахунку ОСОБА_4, платіжних доручень за 2013-2016 роки, відомості про виплату грошей за серпень 2011 року та жовтень 2012 року, відповідач належним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати. Дана обставина також не заперечувалася й представником позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За приписами ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі , відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оспорюваного позивачем договору, він містить усі передбачені частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору оренди землі. Також в договорі вказаний розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки (65221,26 грн.). Шляхом укладання додаткової угоди від 01.01.2015р. сторони збільшили розмір орендної плати до 10200,00 грн.

27.12.2010р. здійснено державну реєстрацію договору оренди землі у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №4АА012990041017702148.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, з проведенням державної реєстрації спірного договору оренди землі у встановленому законом порядку було визнано та підтверджено факт виникнення у відповідача права оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_5

Крім того, частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі № 710/2296/14-ц від 21.09.2016р. та постанові Верховного Суду України по справі №6-94ц13 від 25.12.2013р., які в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів).

Як встановлено судом та не оспорювалося представниками сторін, відповідач отримав у користування та користувався земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_5, а остання, в свою чергу, отримувала оренду плату за це. При цьому зауважень щодо її розміру та порядку виплати у орендодавця не було.

Волевиявлення ОСОБА_5 на укладення договору було вільним та відповідало її внутрішній волі, оскільки за життя ОСОБА_5 не ставила питання про припинення договірних відносин, договір нею не оспорювався.

Таким чином, з огляду на положення ст.1 Закону України Про оренду землі та умови спірного договору, сторони даного договору фактично отримують те, на що вони розраховували при його укладанні.

При цьому судом враховано, що згідно зі ст.32 Закону Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди. У п. 8.4 договору зазначено, що при переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи, договір оренди зберігає силу для нового власника.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.1, 15, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 15, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 74, 88, 122, 169, 197, 218, 292, 294 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Добропільське сортонасінницьке підприємство про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено, оформлено і підписано в нарадчій кімнаті суддею.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2017р.

Суддя Притуляк С.А.

31.05.2017