Рішення

від 06.06.2017 по справі 903/247/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2017 р. Справа № 903/247/17

за позовом: ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідача: Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» , м.Луцьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м.Ківерці.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м.Луцьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, м.Луцьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, м.Луцьк

про визнання недійсним рішення зборів від 21.03.2014р.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, Рязанцев - договір про надання правової допомоги від 29.03.2017р.

від відповідача: ОСОБА_6 - довіреність від 06.06.2017р.

від третьої особи (ОСОБА_2В.):не прибув

від третьої особи (ОСОБА_3З.):не прибув

від третьої особи (ОСОБА_4І.): ОСОБА_4, ОСОБА_7 - договір про надання адвокатських послуг №03/11/16 від 03.11.2016р.

від третьої особи (ОСОБА_5І.): не прибув

Суть спору: позивач - ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача - Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» та просить визнати недійсним рішення зборів від 21.03.2014р., оформленого протоколом №1, а також внесені до статуту Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» зміни на підставі рішення зборів від 21.03.2014р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що шляхом об'єднання внесків учасників (приватизаційних майнових сертифікатів), у відповідності до Закону України «Про господарські товариства» , на підставі установчого договору від 10.08.1995р., було створено Торгово-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Знання» .

Для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок внесків його засновників, було сформовано статутний фонд, сума якого, в редакції статуту Товариства від 1997 року, складала 30000грн.

Відповідно до статуту Товариства в редакції від 15.06.2011р., статутний фонд визначено в розмірі 30000,00грн, частки учасників (засновників) у статутному фонді розподілені наступним чином:

- ОСОБА_2 - 12900,00грн, що складає 43% статутного фонду;

- ОСОБА_3 - 600,00грн, що складає 2% статутного фонду;

- ОСОБА_1 - 1800,00грн, що складає 6% статутного фонду;

- ОСОБА_8 - 1800,00грн, що складає 6% статутного фонду;

- ОСОБА_4 - 600,00грн, що складає 2% статутного фонду;

- ОСОБА_5 - 12300,00грн, що складає 41% статутного фонду.

21.03.2014 загальними зборами Товариства було прийняте рішення, оформлене протоколом №1, у відповідності до якого вирішено: «Збільшити розмір статутного фонду Товариства до 200000,00грн шляхом внесення додаткових внесків учасників у формі грошових коштів у таких розмірах: ОСОБА_2 вносить додатковий внесок до статутного фонду в грошовій формі в розмірі 85000,00грн; ОСОБА_5 вносить додатковий внесок до статутного фонду у грошовій формі в розмірі 85000,00грн; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 внести свої додаткові грошові внески до 31.12.2014» . (пункт 3 рішення).

Внаслідок збільшення статутного фонду, рішенням загальних зборів Товариства від 21.03.2014р. було затверджено нову редакцію статуту Товариства, згідно якої частки учасників і засновників) у статутному фонді розподілені наступним чином:

- ОСОБА_2 - 98800,00грн, що складає 49,4 статутного фонду;

- ОСОБА_3З - 600,00грн, що складає 0,3% статутного фонду;

- ОСОБА_1В, - 1800,00грн, що складає 0,9% статутного фонду;

- ОСОБА_4 - 600,00грн, що складає 0,3% статутного фонду;

- ОСОБА_5 - 98200,00грн, що складає 49,1% статутного фонду.

Доводить, що здійснений Товариством перерозподіл часток на підставі рішення від 21.03.2014р., не відповідає приписам чинного законодавства, а саме: ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства", що в свою чергу, є підставою для визнання недійсними пунктів 3, 4 рішення Товариства від 21.03.2014р., оформлених протоколом №1 від 21.03.2014 та змін, внесених до статуту Товариства внаслідок прийняття зазначеного вище рішення.

В підтвердження позовних вимог позивач подав статут Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» , протокол №1 від 21.04.2014р.

Заступник начальника Відділу державної реєстрації бізнесу та дозвільних процедур на вимогу ухали суду від 25.04.2017р. надіслав на адресу суду копії документів реєстраційної справи Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» (код ЄДРПОУ 13357838).

Слідчий слідчого управління ГУНП у Волинській області на вимогу ухвали суду від 25.04.2017р. подав лист за вх. №01-54/5122/17 від 30.05.2017р., в якому повідомив, що в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у Волинській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні № 42014030010000189 від 13.11.2014 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. На даний час по вищевказаному кримінальному провадженні триває досудове розслідування, повідомлення про підозру особам не виносилось, кінцеве процесуальне рішення не прийнято.

Крім цього, вказав, що орган досудового розслідування не може надати відомості, щодо законності оспорюваного рішення зборів від 21.03.2014р., оскільки це не входить до його компетенції, а являється прерогативою суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному об'ємі та подав письмові пояснення за вх. №01-54/5336/17 від 06.06.2017р.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 в призначене судове засідання не прибула.02.06.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю подала заперечення за вх. №01-54/5277/17, в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, з огляду на наступне:

- вказує, що вона є засновником (учасником) ТВ ТзОВ "ЗНАННЯ", і станом на дату подання позову володіє 49,42 % статутного капіталу товариства.

- згідно ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" (далі Закону) товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

- Рішенням Загальних зборів ТВ ТзОВ "ЗНАННЯ" оформленого Протоколом № 1 від 21 березня 2014 року було збільшено статутний капітал товариства на 170 000,00гривень. В процесі збільшення статутного капіталу товариства прийняли участь ОСОБА_5, який вніс 85 000,00 грн. та ОСОБА_2, із додатковим грошовим вкладом в сумі 85 000,00 грн. Інші учасники бажання прийняти участь в збільшені статутного капіталу товариства не виявили та заперечень щодо такого збільшення не висловлювали. Згідно даного рішення загальний розмір статутного капіталу товариства був затверджений в розмірі 200 000,00грн.

- Згідно статуту товариства та ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

...До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу:

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Таким чином, вважає, що загальні збори товариства, які прийняли рішення про збільшення статутного капіталу товариства, діяли в межах повноважень та в порядку, визначених чинним законодавством.

Рішення на загальних зборах учасників товариства приймаються колегіально, шляхом голосування усіма присутніми учасниками товариства. Учасники товариства мають кількість голосів пропорційно внесеним вкладам до статутного капіталу товариства.

Згідно ч. 2 Ст. 59 Закону рішення з питання про зміну (збільшення) статутного капіталу товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

- Позивач в своїй позовній заяві просить визнати недійсним рішення загальних зборів товариства від 21 березня 2014 року, а також внесені до статуту зміни на підставі рішення від 21 березня 2014 року, з мотивів недотримання товариством норм ст. 51 Закону "Про господарські товариства". В той же час, доводить, що позовна заява не містить жодних доказів чи мотивів застосування даної норми при збільшенні статутного капіталу товариства. Частиною 2 ст. 51 Закону передбачено, що зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами. Загальними зборами приймалося рішення не про переоцінку вкладів до статутного капіталу, а про його збільшення за рахунок додаткових грошових внесків до статутного капіталу товариства. Дане питання віднесене до виключної компетенції Загальних зборів і рішення щодо такого збільшення приймалося у відповідності до чинного законодавства України та норм статуту товариства.

- щодо додаткових внесків учасників передбачених ч. 2 ст. 51 Закону, то вони відповідно до законодавства мають іншу правову природу та інший порядок внесення.

- згідно з абзацу 2 п. 4 ст. 82 Господарського кодексу України, порядок визначення додаткових внесків учасників може бути встановлено статутом товариства. У коментарі до Господарського кодексу України зазначається, що відомості про додаткові внески є факультативними, тобто вони не обов'язково повинні зазначатися у статуті. Пунктом "а" ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" передбачено що встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів належить до компетенції загальних зборів товариства.

- з наведеного випливає, що рішення про внесення додаткових внесків повинні приймати збори товариства. За загальним правилом, такі додаткові внески не впливають на частки учасників у статутному капіталі і, відповідно, не впливають на порядок розподілу дивідендів тощо. Рішення зборів оформляється протоколом, причому додаткові внески можуть мати як поворотний, так і безповоротний характер, про що обов'язково має бути записано у протоколі зборів. Крім того такі додаткові внески повинні бути оформлені відповідно до законодавства (договір, акт тощо), і саме ці документи разом з протоколом загальних зборів є підставою для операції з передачі- отримання додаткових внесків. Як вбачається з протоколу № 1 від 21 березня 2014 року рішень про будь-які додаткові внески (позики, фінансові допомоги) загальними зборами товариства не приймалися.

- при вирішенні таких спорів щодо визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

- ОСОБА_1 не навела будь-яких доводів того, яким саме чином збільшення статутного капіталу (для продовження господарської діяльності товариства, нарощення товарно-матеріальної бази та збільшення активів товариства), могло порушити її права, як учасника товариства.

- відповідно до п .2.12. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 року рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

- зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

- у зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

- вказує, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

- підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

- Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону "Про господарські товариства"). Статут товариства зареєстрований та складений у відповідності до законодавства України, таким чином, жодних підстав визнавати статут ТВ ТОВ "ЗНАННЯ" недійсним позивач не навела, доказів про невідповідність статуту нормам законодавства не надала.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_9 в призначене судове засідання не прибув. 29.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву за вх. №01-54/5033/17, в якій просить суд виключити його із третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки він не являється учасником ТВ ТзОВ Знання .

Із матеріалів реєстраційної справи ТВ ТзОВ ЗНАННЯ , яка надана була на вимогу суду від 25.04.2017р. слідує, що ОСОБА_9 не входить до учасників ТВ ТзОВ Знання .

Отже, клопотання про виключення ОСОБА_9 із третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підлягає до задоволення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 в призначене засідання також не прибув.Через канцелярію суду подав наступні документи:

1.)відзив за вх. №01-54/5275/17 від 02.06.2017р., в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, з огляду на наступне:

-21 березня 2014 року Загальними зборами Учасників ТВ ТзОВ ЗНАННЯ було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу Товариства до 200 000,00 грн. за рахунок грошових внесків Учасників Товариства. В збільшенні статутного капіталу Товариства прийняли участь два Учасники Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_5, жодних заяв про бажання прийняти участь в збільшені статутного капіталу Товариства чи заперечень щодо збільшення статутного капіталу Товариства від інших Учасників не надходило. Рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства приймалося у відповідності до чинного законодавства України та норм Статуту Товариства.

- на виконання рішення Загальних зборів учасників від 21 березня 2014 року, ОСОБА_5 для продовження господарської діяльності Товариства та подолання наслідків економічної кризи було внесено до статутного капіталу Товариства грошові кошти в розмірі 85 000,00 грн.

- на сьогоднішній день статутний капітал Товариства сплачений ОСОБА_5 повністю і згідно Статуту Товариства частка в статутному капіталі Товариства складає 49,1 %.

- загальними зборами Товариства не приймалося будь-яких рішень щодо перерахунку, переоцінки чи зміни вартості часток учасників в статутному капіталі, а відповідно посилання Позивача на те що дане рішення суперечить ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" є нікчемним та необгрунтованим, так як дана норма не може застосовуватися при збільшені статутного капіталу.

- згідно вимог чинного законодавства, перерозподіл часток відбувається в разі, якщо учасник Товариства протягом першого року не вніс (не повністю вніс) вклад до статутного капіталу Товариства. Отже твердження Позивача про те, що рішення Загальних зборів Товариства від 21 березня 2014 року є незаконними в зв'язку з проведенням на них перерозподілу часток в статутному капіталі Товариства, є безпідставним та необгрунтованим, так як рішення про такий перерозподіл часток на даних Загальних зборах не приймалося.

2.) клопотання за вх. №01-54/5301/17 від 06.06.2017р., в якому просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з службовим відрядженням та необхідністю залучення фахівців для надання правової допомоги під час судового розгляду, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, та надання можливості надати додаткові пояснення та докази по справі, керуючись положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5І про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою представника до задоволення не підлягає.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд у п. 3.9.2 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представників третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 в призначене судове засідання не прибула. Ухвала суду від 25.04.2017р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (42023, м.Луцьк, вул. Конякіна 29,22) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку за незапитом .

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представників третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

У 1995році шляхом об'єднання внесків учасників (приватизаційних майнових сертифікатів), у відповідності до Закону України «Про господарські товариства» , на підставі установчого договору від 10.08.1995р., було створено Торгово-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Знання» .

Для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок внесків його засновників, було сформовано статутний фонд, сума якого, в редакції статуту Товариства від 1997 року, складала 30000 грн.

Відповідно до статуту Товариства в редакції від 15.06.2011р., статутний фонд визначено в розмірі 30000,00грн, частки учасників (засновників) у статутному фонді розподілені наступним чином:

- ОСОБА_2 - 12900,00грн, що складає 43% статутного фонду;

- ОСОБА_3 - 600,00грн, що складає 2% статутного фонду;

- ОСОБА_1 - 1800,00грн, що складає 6% статутного фонду;

- ОСОБА_8 - 1800,00грн, що складає 6% статутного фонду;

- ОСОБА_4 - 600,00грн, що складає 2% статутного фонду;

- ОСОБА_5 - 12300,00грн, що складає 41% статутного фонду.

21.03.2014 загальними зборами Товариства було прийняте рішення, оформлене протоколом №1, у відповідності до якого вирішено: «Збільшити розмір статутного фонду Товариства до 200000,00грн шляхом внесення додаткових внесків учасників у формі грошових коштів у таких розмірах: ОСОБА_2 вносить додатковий внесок до статутного фонду в грошовій формі в розмірі 85000,00грн; ОСОБА_5 вносить додатковий внесок до статутного фонду у грошовій формі в розмірі 85000,00грн; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 внести свої додаткові грошові внески до 31.12.2014» . (пункт 3 рішення).

Внаслідок збільшення статутного фонду, рішенням загальних зборів Товариства від 21.03.2014р. було затверджено нову редакцію статуту Товариства, згідно п.6 якого частки учасників (засновників) у статутному фонді розподілені наступним чином:

- ОСОБА_2 - 98800,00грн, що складає 49,4 %статутного фонду;

- ОСОБА_3З - 600,00грн, що складає 0,3% статутного фонду;

- ОСОБА_1В, - 1800,00грн, що складає 0,9% статутного фонду;

- ОСОБА_4 - 600,00грн, що складає 0,3% статутного фонду;

- ОСОБА_5 - 98200,00грн, що складає 49,1% статутного фонду.

Позивач подаючи позов до суду та в судовому засіданні доводить, що здійснений Товариством перерозподіл часток на підставі рішення від 21.03.2014р., не відповідає приписам чинного законодавства, а саме: ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства", що в свою чергу, є підставою для визнання недійсними пунктів 3, 4 рішення та змін, внесених до статуту Товариства внаслідок прийняття зазначеного вище рішення.

Надаючи правову оцінку рішенню зборів ТВ ТзОВ Знання від 21.03.2014р., оформленого протоколом №1 від 21.03.2014р. суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам Закону в частині п.3,4.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Із матеріалів реєстраційної справи ТВ ТзОВ Знання слідує, що ОСОБА_1 володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 6%.

Отже, ОСОБА_1 є носієм корпоративних правовідносин, відповідно має право на позов про захист корпоративного права із заявленим предметом та підставою спору.

При цьому виходив із такого.

Вищий господарський суд у п. 2.1 постанови Пленуму від 25.02.2016р. №4 « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин » господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Закону України Про господарські товариства передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Як слідує із протоколу №1 Загальних зборів учасників від 15.06.2011р. та статуту ТВ ТзОВ Знання затвердженого загальними зборами ТВ ТзОВ Знання оформленого протоколом №1 від 15.06.2011р. для забезпечення діяльності товариства учасники за рахунок своїх внесків утворили статутний фонд товариства у розмірі 30000грн., при цьому частки учасників (засновників) розподілені наступним чином:

- ОСОБА_2 - 12900,00грн, що складає 43% статутного фонду;

- ОСОБА_3 - 600,00грн, що складає 2% статутного фонду;

- ОСОБА_1 - 1800,00грн, що складає 6% статутного фонду;

- ОСОБА_8 - 1800,00грн, що складає 6% статутного фонду;

- ОСОБА_4 - 600,00грн, що складає 2% статутного фонду;

- ОСОБА_5 - 12300,00грн, що складає 41% статутного фонду.

Водночас, порядок зміни вартості майна внесеного як вклад та додаткові внески учасників регулюється ч.2 ст.51 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до змісту даної норми Закону зміна вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Судом досліджено обставину про те чи передбачено в Установчих документах ТВ ТзОВ Знання норму про порядок зміни часток засновників у статутному капіталі товариства та встановлено, що у них відсутня умова за якої засновникам надано право на перерозподіл часток: збільшення часток одних учасників та одночасне зменшення часток інших учасників та не визначено прядку внесення додаткових внесків.

За таких обставин норма ч.2 ст.51 Закону України Про господарські товариства є імперативною за умовами якої Законом заборонено зміну розміру часток учасників товариства у статутному капіталі внаслідок додаткових внесків.

Обставина збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків, яке потягнуло за собою зміну розміру часток учасників товариства таку як збільшення розміру одних учасників ОСОБА_2 із 43% до 49,4%, ОСОБА_5 із 41% до 49,1% Статутного фонду та зменшення частки ОСОБА_3 від 2% до 0,3%, ОСОБА_1 із 6% до 0,9% та ОСОБА_4 від 2% до 0,3% Статутного фонду є неправомірною і порушила корпоративні майнові права учасників в тому числі і позивача у справі ОСОБА_1

Отже, судом встановлено, наявність порушеного права позивача, яке захищене ч.2 ст.51 Закону України Про господарські товариства в частині неправомірного зменшення її частки у статутному капіталі товариства.

Доводи відповідача та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_5 про правомірність збільшення Статутного фонду товариства шляхом внесення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 додаткових внесків для розвитку та стабілізації діяльності товариства із посиланням на абз. 2 п. 4 ст. 82 Господарського кодексу України відповідно до якого порядок визначення додаткових внесків учасників може бути встановлено статутом товариства та на коментар до Господарського кодексу України де зазначається, що відомості про додаткові внески є факультативними, тобто вони не обов'язково повинні зазначатися у статуті ;пункт "а" ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" яким передбачено, що встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів належить до компетенції загальних зборів товариства, а відтак вважає, що загальні збори товариства, які прийняли рішення про збільшення статутного капіталу товариства, діяли в межах повноважень та в порядку, визначених чинним законодавством не спростовують зазначені вище обставини справи.

В судовому засіданні представник відповідача не довів та не вказав відповідні норми Закону або положення Установчих документів на підставі яких додаткові внески двох учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_5 правомірно зменшили розмір часток решти учасників товариства, в тому числі і частку позивача у справі ОСОБА_1, яка просить про захист свого порушеного права.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем підлягають задоволенню в частині визнання недійсним рішення зборів Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» від 21.03.2014р., оформленого протоколом №1 в частині п.3. Розгляд питання про збільшення розміру Статутного фонду Товариства , п.4. Розгляд питання про розподіл часток засновників у Статутному фонді Товариства та внесені зміни до Статуту Товариства на підставі рішення зборів від 21.03.2014р. оформленого протоколом №1 згідно п.3. Розгляд питання про збільшення розміру Статутного фонду Товариства та п.4. Розгляд питання про розподіл часток засновників у Статутному фонді Товариства та внесення змін до Статуту Товариства .

В позові про визнання недійсним рішення зборів Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» від 21.03.2014р., оформленого протоколом №1 в частині п.1 Про розгляд питання про виведення ОСОБА_8 зі складу товариства у зв'язку із смертю та п.2. Про розгляд питання про передачу частки ОСОБА_8 іншим учасникам слід відмовити, як безпідставно заявленого.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 800,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. ОСОБА_9 виключити із третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним рішення зборів Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» від 21.03.2014р., оформленого протоколом №1 в частині п.3. Розгляд питання про збільшення розміру Статутного фонду Товариства , п.4. Розгляд питання про розподіл часток засновників у Статутному фонді Товариства та внесені зміни до Статуту Товариства на підставі рішення зборів від 21.03.2014р. оформленого протоколом №1 згідно п.3. Розгляд питання про збільшення розміру Статутного фонду Товариства та п.4. Розгляд питання про розподіл часток засновників у Статутному фонді Товариства та внесення змін до Статуту Товариства .

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» (43010, м.Луцьк, просп. Волі,41, код ЄДРПОУ 13357838) на користь ОСОБА_1 (43020, м.Луцьк, вул. Вавілова,5/50, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

08.06.2017р.

Суддя В. М. Дем`як