Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/6964/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/6964/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС"

Про стягнення 34 800,00 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Ярош М.В. (дов. від 21.02.2017)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 31.05.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.04.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №320 від 26.04.2017 Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" (надалі - відповідач) про стягнення 34 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6964/17, розгляд справи призначено на 17.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 розгляд справи відкладено на 31.05.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 31.05.2017, представник позивача з'явився, надав пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 31.05.2017, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Яготинський маслозавод" (надалі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" (далі по тексту - Відповідач, Замовник) (разом - Сторони), було укладено договір № 112-16/1 на розробку науково-технічної документації (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника розробити науково-технічну документацію, згідно лист №5/3-12/1253-14 від 31.01.2014, виданого Міністерством екології та природних ресурсів України, у сфері охорони навколишнього середовища, а саме по отриманню Дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Науково-технічна робота), а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її у відповідності до умов Договору. Склад, строки(терміни) та результати наданих послуг погоджується Протоколом на розробку науково-технічної документації (Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору Сторони погодили, що Виконавець зобов'язується надати платні послуги екологічного характеру протягом 120 (сто двадцять) робочих днів з дня наступного за днем зарахування плати за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця та дати подання повного пакету документів, визначеного в додатку №2 до Договору.

На підтвердження передачі повного пакету документів представниками сторін було підписано та скріплено печатками Додаток 2 до Договору.

Відповідно до п.8.1 Договору останній діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань Сторонами.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4 Договору протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Договору Замовник згідно рахунку-фактури перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця 70% від вартості послуг, ще 30 % вартості послуг Замовник перераховує Виконавцю після виконання останнім всіх етапів викладених у Додатку №1 до Договору. Ціна Договору складає 29 000,00 грн. (п.2.1 Договору)

На виконання вимог Договору Позивач здійснив 100% попередню оплату, що підтверджується платіжними дорученнями № 7960 від 10.08.2016 на суму 20 300,00 грн. та №13526 від 21.12.2016 та 8 700,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, Відповідач, за твердженнями Позивача в порушення умов Договору, не виконав основного обов'язку за Договором, Науково-технічну роботу не виконав, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 29 000,00 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач своїм правом на направлення представника в судове засідання та подачу відзиву на позов не скористався, доказів виконання Науково-технічної роботи до суду не надав, суму отриманої попередньої оплати Позивачу не повернув.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо виконання Науково-технічної роботи за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу за Договором в сумі 29 000,00 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 29 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, термін надання послуг, відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000,00 грн . є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 5 800,00 грн. неустойки передбаченої пунктами 5.3 та 5.5 Договору за період з 30.01.2017 до 01.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Пунктом 5.3 Договору Сторони встановили, що за порушення строків надання послуг, а також за порушення строків отримання від Виконавця остаточних результатів наданих послуг - Дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі 5% від загальної ціни Договору.

Також пунктом 5.5 Договору встановлено неустойку в розмірі 0,5% ціни позову за кожен день порушення строків(термінів) надання послуг Відповідачем, яку він має сплатити Позивачу.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування неустойки та встановлено, що Позивачем правильно здійснено зазначений розрахунок. Отже, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає неустойка в сумі 5 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 612, 628, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 231, 232 Господарського кодексу України та 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" (03039, м. Київ, вулиця Голосіївська, будинок 13А; ідентифікаційний код: 38260720) на користь Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" (07700, Київська область, м.Яготин, вулиця Шевченка, будинок 213; ідентифікаційний код 00446003) 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. сплаченої попередньої оплати за Договором № 112-16/1, 5 800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - неустойки та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.06.2017.

Суддя М.О. Лиськов