Постанова

від 28.09.2017 по справі 910/6964/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа№ 910/6964/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Ярош М.В. - представник

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Еко-Експрес"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 31.05.2017р.

у справі № 910/6964/17 ( суддя Лиськов М.О. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод"

до Публічного акціонерного товариства "Еко-Експрес"

про стягнення 34 800, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 р. у справі № 910/6964/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" на користь Публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" 29 000 грн. 00 коп. сплаченої попередньої оплати за Договором № 112-16/1, 5 800 грн. 00 коп. неустойки та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Публічне акціонерне товариство "Еко-Експрес", не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення місцевого суду було прийнято з порушенням процесуальних норм законодавства, оскільки апелянт не був повідомлений про день та час розгляду справи, що позбавило його права змагальності під час розгляду справи та є порушенням ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

Крім того, апелянт посилається на те, що додатком 2 до договору лише затвер джується перелік необхідної інформації, яку позивач мав надати відповідачу, а згідно п.п. 4.3.3 договору позивач зобов'язаний надати відповідачу документи відповідно до додатку №2 вихідні дані, необхідні характеристики та іншу інформацію згідно з тематикою договірних робіт, у термін не пізніше 10 (десяти) робочих днів після набуття чинності договору. Апелянт зазначає, що п. 8.3. встановлено, що початком спливу строку виконання цього договору є отри мання оплати та відповідного пакету документів згідно п.2.2. та додатку №2 цього договору.

На думку апелянта, місцевим судом не було встановлено факт передачі позивачем необхідної інформації відповідачу відповідно до додатку 2 до до говору.

Крім того, апелянт наголошує, що з моменту укладення договору, позивач систематично затримував передачу необхідної інфо рмації, затвердженої в додатку 2 до договору, у зв'язку із чим відповідач не міг вчасно приступити до виконання умов договору та вчасно виконати взяті на себе зобов'язання.

Апелянт зазначає, що він розпочав виконання взятих на себе зобов'язань лише з моменту отримання повного пакету необхідних документів, а саме з 11.10.2016 року, що підтверджується копіями актів відбору проб організований викидів стаціонарних джерел та копією протоколу №24-10/16 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонар них джерел від 24 жовтня 2016 року.

Апелянт вважає, що визначені позивачем, терміни прострочення виконання зобов'язань не є коректними та визначеними на підставі не повного дослідження документів у справі, оскільки під час здійснення передачі вихідних даних згідно додатку 2 до договору не підписувались сторонами жодні акти приймання-передачі вихідної документації.

В судове засідання представник відповідача не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою повноважного представника відповідача ОСОБА_3, наданою в судовому засіданні 07.09.2017, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представник відповідача не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, врховуючи строки розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 28.09.2017 року за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне.

14.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Яготинський маслозавод" (виконавець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЕКСПРЕС" (замовник за умовами договору) було укладено договір № 112-16/1 на розробку науково-технічної документації.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. укладеного договору виконавець зобов'язався за завданням замовника розробити науково-технічну документацію, згідно листа №5/3-12/1253-14 від 31.01.2014 виданого Міністерством екології та природних ресурсів України у сфері охорони навколишнього середовища, а саме по отриманню дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Науково-технічна робота), а замовник зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити її у відповідності до умов договору. Склад, строки(терміни) та результати наданих послуг погоджується протоколом на розробку науково-технічної документації (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 укладеного договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати платні послуги екологічного характеру протягом 120 (сто двадцять) робочих днів з дня наступного за днем зарахування плати за послуги на розрахунковий рахунок виконавця та дати подання повного пакету документів, визначеного в додатку №2 до договору.

На підтвердження передачі повного пакету документів представниками сторін було підписано та скріплено печатками додаток 2 до договору.

Відповідно до п.8.1 договору останній діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов пунктів 2.2., 2.4 укладеного договору протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання договору замовник згідно рахунку-фактури перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 70% від вартості послуг, ще 30 % вартості послуг замовник перераховує виконавцю після виконання останнім всіх етапів викладених у додатку №1 до договору. Ціна договору складає 29 000,00 грн. (п.2.1 Договору)

На виконання вимог договору позивач здійснив 100% попередню оплату, що підтверджується платіжними дорученнями № 7960 від 10.08.2016 на суму 20 300,00 грн. та №13526 від 21.12.2016 та 8 700,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки відповідач, за твердженнями позивача, не виконав основного обов'язку за договором, науково-технічну роботу не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача 29 000,00 грн., сплачених позивачем коштів як попередньої оплати.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів щодо виконання науково-технічної роботи відповідно до умов укладеного договору № 112-16/1.

Враховуючи, що термін надання послуг відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору є таким, що настав, позивачем було здійснено 100% попередню оплату відповідно до умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 7960 від 10.08.2016 на суму 20 300,00 грн. та №13526 від 21.12.2016 та 8 700,00 грн., колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 29 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 800,00 грн. неустойки передбаченої пунктами 5.3 та 5.5 договору за період з 30.01.2017 до 01.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір, є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що за порушення строків надання послуг, а також за порушення строків отримання від виконавця остаточних результатів наданих послуг - дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 5% від загальної ціни договору.

Також пунктом 5.5 договору встановлено неустойку в розмірі 0,5% ціни позову за кожен день порушення строків(термінів) надання послуг відповідачем, яку він має сплатити позивачу.

Перевіривши розрахунок неустойки, колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5 800,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Еко-Експрес" на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2017р. у справі № 910/6964/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2017р. у справі № 910/6964/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6964/17 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

Ю.Б. Михальська