Ухвала

від 06.06.2017 по справі 922/1547/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" червня 2017 р.Справа № 922/1547/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Новофарм", м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа про стягнення 14903,33 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 01.12.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Новофарм" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14930,33 грн., з яких: 8092,00 грн. - основного боргу, 1117,01 грн. - пені, 557,35 грн. - 3% річних, 5163,97 грн. - інфляційних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №373 від 14.06.2011р., який був укладений між позивачем та відповідачем. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляд сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 217,24 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що сума заявлена позивачем до стягнення у розмірі 14930,33 грн. сплачена відповідачем у повному розмірі, надав оригінал платіжного доручення про сплату даної суми та просив провадження у справі припинити.

Cуд, розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача встановив наступне.

14.06.2011 року між ПП "НОВОФАРМ" (далі по тексту - позивач, або постачальник) в особі директора ОСОБА_2, що діяла на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі по тексту - відповідач, або покупець) в особі директора ОСОБА_3, що діяв на підставі статуту, а разом іменуються - сторони, було укладено договір поставки №373 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.5 договору, сторони погоджують асортимент, кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість товару партії поставки, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення ті випадкового пошкодження (псування) пошкодження товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на; товари, що постачаються. Ціна товару, яка входить у партію поставки підтверджується у заявці покупця та вказується у видаткової прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Позивач в період з 05.05.2014р. по 26.01.2015р. поставив відповідачу товар, відповідач товар отримав, але оплатив лише частково, у зв'язку із чим у відповідача винила заборгованість у розмірі 8092,65 грн., що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення: у розмірі 14930,33 грн., з яких: 8092,00 грн. - основного боргу, 1117,01 грн. - пені, 557,35 грн. - 3% річних, 5163,97 грн. - інфляційних.

Відповідач під час розгляду справи сплатив суму заборгованості перед позивачем під час розгляду справи та надав платіжне доручення №2414 від 01.06.2017р. на суму 14903,33 грн. на підтвердження сплати, тобто між сторонами у даній справі відсутній предмет спору.

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України, а саме у Постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: п.4.4. абз. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору, суд вважає за необхідне провадження по справі припинити згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляд сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 217,24 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки сума боргу сплачена відповідачем після подання позову до суду, судовий збір у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 4000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надано: договір на юридичне обслуговування - 01/03/2017-01 від 01.03.2017р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката.

Проте, позивачем не надано доказів виконання ПП "Новофарм" договору на юридичне обслуговування - 01/03/2017-01 від 01.03.2017р., а саме доказів сплати або прийняття від адвокатського об'єднання "Декань і Партнери" робіт, або розрахунку в якому зазначено, що входило у роботи виконані адвокатським об'єднанням на суму 4000,00 грн., окрім складання тексту позовної заяви та підрахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до приписів п.6.5. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13р. №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи незначну складність (з правової точки зору) справи та те, що позивачем не доведено, що витрати були фактично понесені позивачем та були неминучими, суд вважає за необхідне у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката відмовити.

Щодо витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 217,24 грн. суд вважає за необхідне у задоволенні даної вимоги відмовити з огляду на наступне.

У якості підтвердження витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 217,24 грн. позивачем надані 2 квитанції за отримання відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача у розмірі 63,00 грн. (60,00 грн. за запит та 3,00 грн. комісія), на загальну суму 126,00 грн.

Відповідно до п. 95 рішення Європейського суду по правам людини у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд вважає зазначити, що на офіційному сайті Міністерства Юстиції України за адресою: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch є технічна можливість для отримання безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які приймаються судом у якості доказу відомостей щодо юридичної особи, тому сплата позивачем грошових коштів у розмірі 126,00 грн. не є неминучою в контексті рішень Європейського суду по правам людини у справах: Баришевський проти України від 26.02.2015р.; Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., Двойних проти України від 12.10.2006р., Меріт проти України від 30.03.2004р. та обов'язковою. В підтвердження залишку суми витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 91,24 грн., будь-яких доказів позивачем не надано, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 217,24 грн. відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, п.1.1. ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі припинити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-8, код ЄДРПОУ 30588785) на користь Приватного підприємства "Новофарм" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 16, код ЄДРПОУ 32279614) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката та витрат на інформаційно - технічне забезпечення - відмовити.

Суддя ОСОБА_4