Постанова

від 02.06.2017 по справі 1570/1695/2012  

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1695/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.02.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 скасовано та адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0002182301 від 24 лютого 2012 року щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Вікол» суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 27837 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 561,25 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14 лютого 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 1570/1695/2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року справу прийняти до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 27.04.2017 року замінено Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області на правонаступника - Лиманську об'єднаної державну податкову інспекцію головного управління ДФС в Одеській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте Державною податкової інспекцією в Комінтернівському районі Одеської області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.02.2012 року є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки не відповідають дійсності. Основним висновком в акті перевірки, який знайшов відображення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є висновок про недійсність даних, наведених у декларації з ПДВ за листопад 2010 року, січень, лютий та березень 2011 року про обсяги виконаних робіт (а отже і про задекларований кредит та зобов'язання) по правочинах, укладених з низькою постачальників та покупців. Проте, оскільки судових рішень про визнання договорів, укладених між ТОВ Вікол та ТОВ ОСОБА_1 Профі , ТОВ Реконструкція та ТОВ УММК не існує, усі операції з вказаними підприємствами та із замовниками робіт ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ТОВ Укркава було відображено у бухгалтерському обліку ТОВ Вікол . В свою чергу, реальність укладених з цими контрагентами угод повністю підтверджується первинними документами. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та ст.ст. 188, 198 ч. 3 Податкового кодексу України не відповідають дійсності. Відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № № НОМЕР_1 від 24.02.2012 року, яким ТОВ Вікол визначено грошове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 28398, 25 грн. за порушення п.п. 7.2.3., п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , ст. 188, ч. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є незаконним та підлягає скасуванню.

В судове засідання призначене на 01.06.2017 року представник Позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності ( Том 5 а.с. 41).

В судове засідання, призначене на 01.06.2017 року, представник Відповідача з'явився, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви (Том 2 а.с. 171-176). Зазначив, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Вивчивши позовну заяву, матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

На підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі від 12.01.2012 року № 13, та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79, на підставі п.п. 78.1.1 ч. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, спеціалістами податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Вікол код за ЄДРПОУ 31656976 за період листопада 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року та березень 2011 року, в зв'язку з встановленням розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі. Перевірка проводилась з 20.01.2012 року по 26.01.2012 рік.

Актом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Вікол за період листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року та березень 2011 року, в зв'язку з встановленням розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 228, 875, 877, 882 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з ПДВ за листопад 2010 року, січень, лютий та березень 2011 року про обсяги виконаних робіт (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання) є недійсними по правочинах укладених з постачальниками: ПП ОСОБА_1 Профі в загальній сумі ПДВ 41 860 грн., в тому числі по періодам: в листопаді 2010 року на суму ПДВ 3 692 грн., в січні 2011 року на суму ПДВ 7 333 грн., лютому 2011 року на суму ПДВ 30 835 грн., ТОВ УММК у лютому 2011 року на суму ПДВ 6 667 грн., ТОВ Реконструкція в березні 2011 року на суму ПДВ 1 000 грн. та наступними покупцями: ПАТ ОСОБА_2 Аваль на загальну суму ПДВ 11 671 грн., в тому числі по періодам: в листопаді 2010 року на суму ПДВ 1 451 грн., в лютому 2011 року на суму ПДВ 2 311 грн., в березні 2011 року на суму ПДВ 1 143 грн., ТОВ Укркава в лютому на суму ПДВ 6 667 грн.; пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено ПДВ в листопаді 2010 року на суму 2 241 грн.; ст. 188, ч.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 25 596 грн. в тому числі по періодах: січень 2011 року на суму 6 139 грн.; лютий 2011 року на суму 19 457 грн.

На підставі акту перевірки №69/23/31656973 від 02 лютого 2012 року ДПІ у Комінтернівському районі було винесено податкове повідомлення-рішення №0002182301 від 24 лютого 2012 року, з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 27 837 грн., за штрафними санкціями - 561, 25 грн.

ТОВ Вікол виступало генеральним підрядником з виконання робіт на замовлення ПАТ ОСОБА_3 Аваль та ТОВ Укркава , відповідно до договору підряду №10/6-2/378 від 22 листопада 2010 року, договору підряду №10/6-2/18 від 22 лютого 2011 року, договору-підряду №10/6-2/19 від 22 лютого 2011 року, договору підряду №10/6-2/18 від 22 лютого 2011 року, договору №06-2008 від 25 лютого 2008 року додаткових угод до договору №06-2008 від 25 лютого 2008 року, №3 від 10 лютого 2010 року та №4 від 04 липня 2010 року, договору підряду №10/6-2/30 від 25 березня 2011 року в період з листопада 2010 року по березень 2011 року.

ТОВ Вікол залучало в якості підрядників до виконання робіт по зазначеним договорам ПП ОСОБА_1 Профі , ТОВ УММК та Реконструкція .

ДПІ у Комінтернівському районі було отримано акти від ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 18 березня 2011 року № 476/23/34307512 Про неможливість проведення документальної перевірки ПП ОСОБА_1 Профі з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень і листопад 2010 року, січень 2011 року та від 20 квітня 2011 року №829/23/34307512 Про неможливість проведення документальної перевірки ПП ОСОБА_1 Профі з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року , а також від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15 квітня 2011 року №1317/23-513/34321060 Про неможливість проведення перевірки ТОВ УММК з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року .

Згідно з інформацією наданою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, в ході проведення перевірки TOB Реконструкція було встановлено, що у TOB Реконструкція відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Згідно із інформацією, що надійшла до ДПІ у Комінтернівському районі від ДПІ у Біляївському районі листами вх. №4448/7/23-5 від 18 березня 2011 року, у ПП ОСОБА_1 Профі відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Згідно інформації, що надійшла до ДПІ у Комінтернівському районі від ДПІ у Приморському районі м. Одеси листом вх. №22688/7/23-513 від 18 квітня 2011 року, у TOB УММК відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 09 вересня 2011 року, старший прокурор відділу прокуратури Одеської області молодший радник юстиції ОСОБА_4, розглянувши матеріали УПМ ДПА в Одеській області (КОЗП №4 від 19 січня 2011 року) щодо протиправної діяльності групи осіб, причетних до організації та функціонування ряду фіктивних підприємств, встановили, що упродовж 2006-2011 років ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів, організував створення (придбання) низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: TOB ВСТК , TOB Реконструкція , TOB Перша Міська Будівельна Компанія , TOB УММК , ПП ОСОБА_1 Профі та інші, які увійшли до складу конвертаційного центру . При цьому, на посаду директорів (засновників) підприємств ОСОБА_5 залучив незаможних осіб, які за грошову винагороду давали свою згоду на реєстрацію (перереєстрацію) фіктивних підприємств, не маючи наміру здійснювати їх фінансово-господарську діяльність.

Згідно з протоколом допиту свідка від 28 вересня 2011 року ОСОБА_6, який рахувався директором ПП ОСОБА_1 Профі та TOB Реконструкція", встановлено, що підприємства ПП ОСОБА_1 Профі та TOB Реконструкція було зареєстровано без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на прохання чи за погодженням восени 2010 року з ОСОБА_5, до діяльності даних підприємств ОСОБА_6 не причетний, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписував і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснював.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду.

Відповідач приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що договори, укладені позивачем з ТОВ "ОСОБА_1 Профі", ТОВ "Реконструкція" та ТОВ "УММК" є нікчемними, відповідно є недійсними похідні документи від даних договорів, у зв'язку з чим, позивачем порушено приписи податкового законодавства.

Суд не погоджується з вказаними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6).

З матеріалів справи вбачається, що всупереч вищенаведеним нормам Порядку, акт перевірки позивача не містить ні суттєвих обставин його фінансового-господарської діяльності, яка стосується взаємовідносин з ТОВ ОСОБА_1 Профі , ТОВ Реконструкція та ТОВ УММК , ні об'єктивного та повного викладення виявлених порушень пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість ; ст. 188, ч.198.3 ст. 198 ПК України, які, на думку податкового органу, вчинив позивач.

Натомість, вчинення позивачем цих порушень обґрунтовано виключно посиланням на акти перевірок ТОВ ОСОБА_1 Профі , ТОВ Реконструкція та ТОВ УММК , складеними, відповідно, ДПІ у Біляївському районі Одеської області, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, ДПІ у Приморському районі м. Одеси в яких зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених цими підприємствами.

Таким чином, відповідач привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки висновків інших ДПІ щодо протиправності угод, укладених ТОВ ОСОБА_1 Профі , ТОВ Реконструкція та ТОВ УММК , замість дослідження господарських відносин позивача з цими контрагентами, у тому числі й шляхом проведення обстеження об'єктів будівництва, на яких останні повинні були виконати обумовлені угодами роботи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Вікол" (як "Замовник") укладало договори підряду з ПП "ОСОБА_1 Профі", ТОВ "УММК" і ТОВ "Реконструкція" (договір підряду №10/6-2/378 від 22 листопада 2010 року, договір підряду №10/6-2/18 від 22 лютого 2011 року, договір -підряду №10/6-2/19 від 22 лютого 2011 року, договір підряду №10/6-2/18 від 22 лютого 2011 року, договір №06-2008 від 25 лютого 2008 року додаткових угод до договору №06-2008 від 25 лютого 2008 року, №3 від 10 лютого 2010 року та №4 від 04 липня 2010 року, договір підряду №10/6-2/30 від 25 березня 2011 року в період з листопада 2010 року по березень 2011 року) щодо виконання будівельних робіт. Факт виконання цих договорів підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт, кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями, дефектними актами (Том 1 а.с. 47-49, 64, 74, 76, 86, 92, 94-97, 103-106, 114-117, 123, 124, 125, 127, 149, 151, 153, 155-157, 177-180, 182-186, 188, 196-198, 202-208, 212-220, 237-244, Том 2 а.с. 2-14, 50-68, 81, 83-85, 91, 100-105, 124,136-139, 155-159, Том 3 а.с. 11-14, 16,17, 18, 19, 20-23, 31-33, 47-50, 62-65, 76-78, 85, 86, 88-90, 101-104).

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що укладені вищевказані договори між позивачем та його контрагентами у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодні положення договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що судом правочини не визнавались не дійсними, а в акті перевірки відсутні будь-які належні докази укладення вказаних договорів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та невиконання умов договорів. У будь-якому випадку недійсність правочину повинна бути встановлена судом.

Незважаючи на наявність первинних документів та їх дослідження під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства. В акті відсутній взаємозв'язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення.

Жодного належного доказу того, що договори були укладені без мети їх здійснення перевіряючими не зазначено в акті перевірки, а також не зазначено представником відповідача як суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ст.71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень в запереченнях на позов.

Надані до суду первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами, в тому числі договори підряду, акти приймання виконаних робіт, кошториси, податкові накладні, платіжні доручення, дефектні акти (Том 1 а.с. 47-49, 64, 74, 76, 86, 92, 94-97, 103-106, 114-117, 123, 124, 125, 127, 149, 151, 153, 155-157, 177-180, 182-186, 188, 196-198, 202-208, 212-220, 237-244, Том 2 а.с. 2-14, 50-68, 81, 83-85, 91, 100-105, 124,136-139, 155-159, Том 3 а.с. 11-14, 16,17, 18, 19, 20-23, 31-33, 47-50, 62-65, 76-78, 85, 86, 88-90, 101-104), мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Жодна законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Крім того, суд вважає, що і наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача повинна бути доведена відповідачем належними доказами, зокрема, прийняття відносно них податкових повідомлень-рішень.

Також, суд зазначає, що законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналогічного вищевказаному висновку, Верховний суд України дійшов у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08 та від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що жодного обґрунтованого доводу, стосовно того, що ТОВ ОСОБА_1 Профі , ТОВ Реконструкція та ТОВ УММК в дійсності не виконали зазначених договорів і, відповідно, про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість ; ст. 188, ч.198.3 ст. 198 ПК України, ДПІ у Комінтернівському районі не надано.

Суд вважає помилковими посилання ДПІ у Комінтернівському районі на постанову про порушення кримінальної справи від 09 вересня 2011 року і протокол допиту свідка - ОСОБА_6 від 28 вересня 2011 року, оскільки факти, зазначені в цій постанові, а також пояснення свідка - ОСОБА_6 не підтверджені відповідним судовим рішенням у цій кримінальній справі.

Також суд звертає увагу на позицію, яка викладена в Постанові Верховного суду України від 29.03.2016 року по справі № 808/7907/13-а , а саме, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, а отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Однак, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що діяльність контрагентів позивача визнана рішенням суду фіктивною.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Жодних належних доказів на спростування товарності операцій між позивачем та його контрагентами, а також обґрунтованості прийнятого спірного рішення відповідачем наведено та надано не було.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представник відповідача у письмових запереченнях проти позову не надав додаткових обґрунтувань чи посилань на відповідні факти, які б ставили під сумнів або спростовували правову позицію позивача, у цих запереченнях фактично була викладена фактична та правова позиції, що містяться в акті перевірки, в зв'язку із чим, відповідно до вищенаведеного не заслуговують на увагу.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.02.2012 року, діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ Вікол задоволенню на підстав положень ч.2 ст.162 КАС України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № НОМЕР_1 від 24.02.2012 року.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Корой