Ухвала

від 06.06.2017 по справі 819/1627/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року № 876/4585/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Водоканал-сервіс на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Західного офісу Держаудитслужби в особі начальника управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області Держеруки Євгена Романовича до Комунального підприємства Водоканал - сервіс про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач - Західний офіс Держаудитслужби в особі начальника управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області Держеруки Євгена Романовича звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства Водоканал - сервіс , в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 109 347,74 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що перевіркою правильності складання розрахунків, визначення фактичних витрат (собівартості) з надання послуг населенню відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 року №869 встановлено, що відповідачем, сума нарахованої амортизації на основні засоби водопостачання і водовідведення, що передані безоплатно згідно рішень органів місцевого самоврядування, відносились на витрати без збільшення обсягу, що є порушенням п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України (в редакції на 01.03.2014 року), внаслідок чого в розрахунку різниці в тарифах занижений обсяг доходу, що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 211 368,13 грн. Допустивши такі порушення Державному бюджету України завдано збитків на суму 109 347,74 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства Водоканал-сервіс в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 109 347,74 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Комунальне підприємство Водоканал-сервіс оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в даному випадку позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно доручення Державної аудиторської служби України, на звернення народного депутата України Люшняка М.В. від 29.03.2016 року №427, відповідно до п. 1.1.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Тернопільській області на ІІ квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 09.06.2016 року №493, 492 виданих в. о. начальника Держфінінспекції в Тернопільській області, заступником начальника відділу інспектування у сфері послуг Баб яком П.І. та головним державним фінансовим інспектором цього ж відділу Мостовим В.П. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Водоканал-сервіс (далі - Підприємство) за період з 01.09.2013 року по 31.05.2016 року.

За наслідками ревізії складено акт від 25.07.2016 року №05-22/66.

Ревізією встановлено, що за період з 01.09.2013 року по 31.05.2016 року відповідачу проводилось відшкодування різниці в тарифах відповідно до Порядку та умов надання у 2013 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню, яка виникла у зв язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №167, пункту 24 статті 14 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 16 січня 2014 року № 719-VII, Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30, Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання, водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375.

Для проведення взаєморозрахунків укладено чотиристоронні договори між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської ОДА, Управлінням житлово-комунального господарства Тернопільської ОДА та Комунальним підприємством Водоканал-сервіс .

КП Водоканал-сервіс складено відповідні розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання надані населенню.

Відповідно до цих розрахунків обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги з водопостачання, що надані населенню підприємством в період з 01.01.2013 року по 31.05.2016 року підприємством заявлено до відшкодування 811 031,00 грн., в тому числі: за 2010 рік - 173 860,00 грн., за 2011 рік - 98 145,00 грн., за 2012 рік - 136 143,00 грн., за 2013 рік - 213 011,00 грн., за І півріччя 2014 року - 189 872,00 грн.

Заборгованість з різниці в тарифах узгоджена Тернопільською обласною територіальною комісією з погашення заборгованості.

Станом на 01.07.2014 року заборгованість склала 697 578,00 грн., в тому числі за 2010 рік - 173 860,00 грн., за 2011 рік - 98 145,00 грн., за 2012 рік - 136 143,00 грн., за 2013 рік - 99 558,00 грн., за І півріччя 2014 року - 189 872,00 грн.

Згідно даних виписок підприємства по спецрахунку, відкритого в управлінні ДКСУ в Гусятинському районі, у ревізійному періоді відповідно до наданої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, погашено заборгованість з різниці в тарифах на послуги з водопостачання для населення в сумі 521 943,79 грн., у тому числі у 2013 році - 113 453,38 грн., у 2014 році - 282 954,05 грн. та у 2015 році - 125 536,36 гривень.

На час проведення ревізії, заборгованість з різниці в тарифах підприємству відшкодована за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету в 2013-2015 роках частково, а вищевказані порушення призвели до завдання збитків Державному бюджету України на суму 109 347,74 грн.

З метою усунення виявлених ревізією порушень, на підставі пункту 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939-ХІІ відповідачу було пред явлено вимогу від 03.08.2016 року № 19-05-12-15/5496, з терміном виконання до 30.09.2016 року.

Проте, КП Водоканал-сервіс не забезпечено виконання вимог щодо усунення вищезазначеного порушення, у зв язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив. що у справі, яка розглядається, Інспекція пред явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та відсутність механізму їх відшкодування. Проте, зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію, Держфінінспекція відповідно), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон №2939-ХІІ), згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред являти обов язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Вказана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня, 13 травня та 18 вересня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-332а14 відповідно) та постановою від 21.04.2015 року (справа №21-96а15).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2- Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов язковим для всіх суб єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Комунального підприємства Водоканал - сервіс в дохід Державного бюджету України коштів в сумі 109 347,74 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Крім цього, безпідставними є покликання апелянта на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений статтею 99 КАС України з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.07.2016 року позивачем складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності КП Водоканал-сервіс .

Відповідачу було пред явлено вимогу від 03.08.2016 року № 19-05-12-15/5496, з терміном виконання до 30.09.2016 року.

Не виконавши дану вимогу відповідачем, позивач 14.12.2016 року звернувся із даним позовом до суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб єкту владних повноважень право на пред явлення передбачених законом вимог.

Таким чином, враховуючи момент виникнення підстав для пред явлення адміністративного позову та дату звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем подано позов до суду в межах строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Водоканал-сервіс залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №819/1627/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.06.2017 року.