Постанова

від 07.06.2017 по справі 826/27803/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27803/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Монтаж Буд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Монтаж Буд" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про:

- визнання протиправними дії відповідача - 1 щодо відмови у прийнятті податкової звітності: податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року; податкових накладних №3 від 11.11.2015р., №4 від 25.11.2015р., №5 від 30.11.2015р.;

- визнання протиправними дії відповідача - 2 по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року як податковий звіт;

- вважати прийнятою та зареєстрованою датою (операційним днем) та часом, коли була направлена до ДФС України засобами електронного податкова звітність: податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року; податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року; податкові накладні №3 від 11.11.2015р., №4 від 25.11.2015р., №5 від 30.11.2015р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, відповідачі не прийняли податкові накладні та податкові декларації з податку на додану вартість позивача, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд з податку на додану вартість за листопад 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року, що подавалися 18 грудня 2015 року. Визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року поданою Товариством з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд 18 грудня 2015 року. Визнано неправомірними дії Державної фіскальної служби України (м. Київ, 04655, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197) щодо відмови у прийнятті податкових накладних №3 від 11.11.2015р., №4 від 25.11.2015р. та №5 від 30.11.2015р. до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд 02.12.2015р., 09.12.2015р. та 11.12.2015р. Прийнято рішення податкову накладну: №3 від 11.11.2016 року вважати поданою 02.12.2016, податкову накладну: №4 від 25.11.2016 року вважати поданою 09.12.2016, податкову накладну: №5 від 30.11.2016 року вважати поданою 11.12.2016. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ДФС посилається на те, що постанова суду першої інстанції в цій частині прийнята з порушенням норм матеріального, зокрема, статей 46,48,49, 201-1 Податкового кодексу України, та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог не відповідає вимогам статті 159 КАС України, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, помилково не врахував норми матеріального права, зокрема п. 183.15 ст. 183 Податкового кодексу.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, про час, дату на місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача, представника відповідача -1 та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДФС не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню , а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині, з наступних підстав.

Відповідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд (код ЄДРПОУ 38730170), як платник податків з 09.09.2015 зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 18, Печерський район та з 09.10.2015 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

10.11.2014 між позивачем та ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено Договір №170920131 про визнання електронних документів.

19.11.2015 позивачем засобами електронного зв'язку подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року №9237225358 (а.с.16-17), яку згідно квитанції №2 відповідачем 2 прийнято 19.11.2015 о 18:36:37(а.с.18).

Однак, листом від 20.11.2015 №24146/10/26-53-11-02-08 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що відмовило у визнанні як податкової звітності, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року у зв'язку з тим, що у заголовній частині декларації (поле 6) вказана недостовірна інформація (відповідно до реєстраційних даних)(а.с.29).

Крім того, листом від 20.11.2015р. №24148/10/26-53-11-02-08 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів(а.с.60-61).

В подальшому, позивачем було подано засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року, відповідно до квитанцій №1 вказані документи не були прийнятті у зв'язку з тим, що Можливо розірвано Договір про визнання електронних документів (а.с.19-25).

Також, позивачем були подані податкові накладні №3 від 11.11.2015р., №4 від 25.11.2015р., №5 від 30.11.2015р., відповідно до квитанцій №1 від 02.12.2015р., 09.12.2015р. та від 11.12.2015р. вони не були прийнятті у зв'язку з тим, що Можливо розірвано Договір про визнання електронних документів (а.с.26,27,28).

Позивач, не погоджуючись з неприйняттям контролюючим органом податкових накладних та податкової звітності, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не надсилалася письмова відмова у прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року ТОВ ОВК Монтаж Буд . Відмовляючи у частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві правомірно відмовлено позивачу у визнанні як податкової звітності, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року, оскільки ТОВ ОВК Монтаж Буд з 09.09.2015р. зареєстрований в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В силу норм пп. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Між тим у розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Також нормами п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із п. 48.4 ст. 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Також, в силу норм пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 цього Кодексу податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності в даному випадку є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Судом встановлено, що з моменту створення ТОВ ОВК Монтаж Буд було зареєстровано платником податку в Дніпровському районі м. Києва. Податкову звітність та інші податкові документи позивач подавав до відповідача 2 - Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Однак, з 09.09.2015 ТОВ ОВК Монтаж Буд зареєстровано в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку зі зміною юридичної адреси та керівника підприємства.

Відповідно до п. 183.15. ст. 183 Податкового кодексу, у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого контролюючого органу зняття такого платника з обліку в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень п. 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 1588 ( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300), що кореспондуються з положеннями ч.8 ст. 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду :

1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 -10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Згідно відомостей із реєстраційних карток ТОВ ОВК Монтаж Буд з АІС Податковий блок , наданих ДФС до матеріалів справи (а.с.64-69), позивач обліковується в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (неосновне місце обліку), як контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням, а в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, як у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку).

Наведене вище дає підстави суду для висновку, що взяття на облік платника податку та подання звітності по ПДВ здійснюється з нового календарного року, відтак, позивач зобов'язаний був подавати податкову звітність по ПДВ до кінця 2015 року саме в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві , а не ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності відмови ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у визнанні як податкової звітності позивача, враховуючи ту обставину, що позивач з 09.09.2015р. зареєстрований в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований нормами п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Так, нормами п. 49.3 ст. 49 ПК України (в редакції чинній на станом на день подання позивачем податкової звітності в паперовому вигляді) передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому окремо п. 49.4 ст. 49 ПК України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. А податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Процедура подання податкової звітності до контролюючого органу регулюється Податковим кодексом України та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція №233)

Відповідно до п.1 Розділу 2 Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС (п.6 Розділу 2 Інструкції № 233).

Пунктом 4 Розділу 2 Інструкції №233 передбачено, що податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Згідно п. 7 Розділу 2 Інструкції №233, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований.

Положеннями Розділу 6 Додатку І Інструкції № 233 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 зазначеного Кодексу).

В силу норм п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1 цього пункт статті 49 Кодексу);

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (49.9.2 цього пункт статті 49 Кодексу).

Аналогічні положення містяться у пп. 4.9.2 п. 4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 № 516 (що мають для контролюючого органу рекомендаційний характер).

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби. При цьому перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Водночас ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. У такому разі на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у встановлений строк надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 цього ж Кодексу).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач подав 19.11.2016 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ( як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку до кінця поточного бюджетного року) електронну податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року №9237225358 (а.с.16-17), яку згідно квитанції №2 відповідачем 2 прийнято 19.11.2015 о 18:36:37(а.с.18).

Однак, листом від 20.11.2015 №24146/10/26-53-11-02-08 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що відмовило у визнанні як податкової звітності, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року у зв'язку з тим, що у заголовній частині декларації (поле 6) вказана недостовірна інформація (відповідно до реєстраційних даних)(а.с.29).

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в п. 6, позивачем було зазначено адресу підприємства: вул. Товарна, 18, м. Київ, 01103 та декларація подається до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Дослідивши матеріли справи, колегія суддів приходить до висновку, що подана ТОВ ОВК Монтаж Буд звітна податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року містить усі обов'язкові реквізити, які передбачені п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, місцезнаходження позивача зазначено: вул. Товарна, 18, м. Київ, що на час подання звітності відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є достовірною інформацією, та за наявності отриманої платником квитанції №2 на підтвердження прийняття податкової декларації, дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ ОВК Монтаж Буд з податку на додану вартість за жовтень 2015 року є неправомірними.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що на час спірних правовідносин державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність ТОВ ОВК Монтаж Буд за місцезнаходженням, тому посилання відповідача 2, як на підставу для неприйняття декларації з ПДВ за жовтень 2015 року, на те, що у заголовній частині декларації (поле 6) вказана недостовірна інформація (відповідно до реєстраційних даних) , є необґрунтованим.

Законом чітко передбачено, що відомості, які були внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін, таким чином, колегія суддів вважає неправомірним посилання відповідача на довідки про не встановлення місцезнаходження позивача , повідомлення за формою №18-ОПП про відсутність юридичної особи за адресою:01103, місто Київ, вулиця Товарна, буд.18 та рішення про доцільність направленя державному реєстратору повідомлення за формою №18-ОПП , в той час, коли в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на час спірних правовідносин місцезнаходження позивача визначено за зазначеною адресою.

Крім того, в матеріалах справи містяться копія договору суборенди нежитлового приміщення від 04.09.2015 №04/09/15/2 за адресою: 01103, м. Київ, вул. Товарна, 18, укладеного між позивачем та ТОВ АСТЕЛ СІТІ , та копія акту приймання-передачі від 04.09.2015 які підтверджують наявність місця постійного перебування підприємства.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві неправомірно відмовлено позивачу у визнанні як податкової звітності, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача - 2 по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року як податковий звіт та відповідно про зобов'язання вважати прийнятою та зареєстрованою датою (операційним днем) та часом, коли була направлена до ДФС України засобами електронного податкова звітність: податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача - 1 щодо відмови у прийнятті податкової звітності: податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року та вважати прийнятою та зареєстрованою датою (операційним днем) та часом, коли була направлена до ДФС України засобами електронного податкова звітність: податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року.

Квитанціями №1 від 18.12.2015р. ДФС України було повідомлено, що зазначена звітність не була прийнята з підстав: Можливо розірвано договір про визнання електронних документів .

Суд зазначає, що у листі ДФС України від 13.04.2016 року № 8224/6/99-99-11-02-02-15 вказано, що процес укладання договору про визнання електронних документів спрощено, а саме платником укладається один Договір з органом ДФС за основним місцем обліку, який надає право подавати електронні документи до будь-якого органу ДФС, в якому такий платник перебуває на обліку.

Таким чином, у разі зміни протягом року платником податків свого місцезнаходження, що відбулося у даному випадку, ним укладається один договір про визнання електронних документів з органом ДФС за основним місцем обліку.

Судом встановлено, що між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (як органом ДФС за основним місцем обліку) був укладений договір від 18.09.2015р. №180920151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях.

Отже, наявний укладений договір з органом ДФС за основним місцем обліку дає змогу платнику податків подавати звітність у будь - який орган ДФС, а тому посилання ДФС, як на підставу для неприйняття податкової звітності, на : Можливо розірвано договір про визнання електронних документів , є необґрунтованим.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено та ДФС не спростовано, що контролюючим органом не було надіслано письмову відмову у прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року ТОВ ОВК Монтаж Буд .

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку необхідність визнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2015 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2015 року поданими ТОВ ОВК Монтаж Буд у день її отримання органом ДСФ, а саме: 18 грудня 2015 року.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача - 1 щодо відмови у прийнятті податкової звітності: податкових накладних №3 від 11.11.2015р., №4 від 25.11.2015р., №5 від 30.11.2015р. та вважати прийнятою та зареєстрованою датою (операційним днем) та часом, коли була направлена до ДФС України засобами електронного податкова звітність: податкові накладні №3 від 11.11.2015р., №4 від 25.11.2015р., №5 від 30.11.2015р., суд зазначає наступне.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу України делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній фіскальній службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до пункту 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 02.12.2015р. направлено до податкового органу в електронному вигляді податкову накладну: №3 від 11.11.2015р.

Однак, в реєстрації накладної було відмовлено про, що зазначено у Квитанції №1 від 02.12.2015р. 17:28:57, з причин відмови - Можливо розірвано договір про визнання електронних документів .

09 грудня 2015 року позивачем направлено до податкового органу в електронному вигляді податкову накладну: №4 від 25.11.2015р.

Однак, в реєстрації накладної було відмовлено про, що зазначено у Квитанції №1 від 09.12.2015р. 16:41:52, з причин відмови - Можливо розірвано договір про визнання електронних документів .

11 грудня 2015 року позивачем направлено до податкового органу в електронному вигляді податкову накладну: №5 від 30.11.2015р.

Однак, в реєстрації накладної було відмовлено про, що зазначено у Квитанції №1 від 11.12.2015р. 14:58:41, з причин відмови - Можливо розірвано договір про визнання електронних документів .

Як було зазначено вище, між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві був укладений договір від 18.09.2015р. №180920151 про визнання електронних документів.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку не виконано в повністю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної фіскальної служби України не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року скасуванню в частині, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Монтаж Буд" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОВК Монтаж Буд" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року як податковий звіт.

Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року поданою товариством з обмеженою відповідальністю ОВК Монтаж Буд такою, що подана в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 19.11.2015.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.