Рішення

від 26.07.2006 по справі 37/236-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/236-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2006 р.                                                            Справа № 37/236-06

вх. № 7931/4-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

прокурора - не з"явився позивача - не з"явився  відповідача - Кузнецов Г.М.

за довіреністью № 45 від 21.07.06р

розглянувши справу за позовом  Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, м. Харків в інтересах держави Україна в особі Інституту тваринництва Української академії аграрних наук, с. Кулиничі  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Ембріон", Кулиничі  

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області звернулася до господарського суду з позовом в інтересах держави  в особі Інституту тваринництва Української академії аграрних наук (позивач) про визнання недійсним договору купівлі – продажу будівлі від 16.07.2002р. та витребування її з незаконного володіння. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 16.07.2002р. відповідачем було придбано нежитлову будівлю у Дослідного господарства "Українка" Інституту тваринництва Української Академії аграрних наук, якому будівля не належала.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю Науково – виробнича фірма "ЕМБРІОН" у заперечені на позовну заяву (17.07.2006 р. за вх. № 13286) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не довів документально, згідно діючого законодавства недійсність правочину на момент його здійснення та обставини, на які він посилається у позовній заяві, як на обгрунтування своїх вимог, крім того, зазначає, що за пропозицією позивача будівлю, яка належала Дослідному господарству "Українка", яке знаходилося у стані санації, була відчужена на користь відповідача з метою покриття боргів по заробітній платі, відповідно до погодження позивача. А також відповідач вважає, що прокурор не мав права подавати позов в інтересах Інституту тваринництва Української академії аграрних наук.  

Через канцелярію суду 17.07.2006 р. за вх. № 21381 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, оскільки спірний договір був укладений 16.07.2002р. і строк позовної давності закінчився.

Позивач, через канцелярію господарського суду 24.07.2006 р. за вх. № 22091 надав клопотання про  залишення позову без розгляду проти задоволення якого прокурор та відповідач заперечували, у зв"язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні данного клопотання.

Крім того, позивач, через канцелярію господарського суду 25.07.2006 р. за вх. № 22403 надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з необхідністю надання доказів по справі, у задоволенні якого суд відмовляє, оскільки вважає, що справу можливо розглянути за наявними матеріалами.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 24.07.2006 р. за вх. № 22161 надав згідно супровідного листа доручення на представника, яке залучається господарським судом до матеріалів справи.   

В судовому засіданні 24.07.2006 р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.07.2006 р. о 11:30.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.07.2002р. по договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного округу Харківської області Гаражою Н.П. відповідачем – ТОВ НВФ "ЕМБРІОН" у Дослідного господарства "Українка" Інституту тваринництва УААН було придбано пошкоджену будівлю (тік для зерна з огородженням), яке знаходиться в смт. Кулиничі Харківського району по вул. Животноводів, № 5а. Стан будівлі складав 66,6% її придатності за експертною оцінкою. Вартість будівлі, яка була визначена експертами в 27000,00грн., за яку відповідно до договору купівлі – продажу було придбано будівлю, була сплачена продавцю -  Дослідному господарству "Українка" у повному обсязі.

Цей правочин було здійснено на підставі Постанови Президії Української Академії аграрних наук від 30.05.2002р. (протокол № 7), яка дала згоду на продаж, та Рішення № 228 Виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 09.07.2002р., копії яких додані до матеріалів справи, є чинними і не спростовані.

В Постанові Президії УААН від 30.05.2002р., ухваленої за пропозицією позивача – Інституту тваринництва УААН, зокрема зазначено, що спірна будівля (тік для зерна з огородженням) знаходилось на балансі Дослідного господарства "Українка".

Продавець – Дослідне господарства "Українка", знаходилось у стані санації і відповідно до ухвал Господарського суду Харківської області від 23.04.2002р. та 20.06.2002р. по справі № Б–3974/2-2 від нього діяв розпорядник майна – Барановський О.М.

Досліджуючи обґрунтованість вимог позивача, щодо недійсності спірного правочину суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із документів, доданих до матеріалів справи та досліджених у судовому засіданні вбачається те, що спірна будівля належала Дослідному господарству "Українка", яке і отримало від відповідача - ТОВ НВФ "ЕМБРІОН" всю продажну вартість – 27000,00грн.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки до 01.01.2004р. діяв Цивільний кодекс Української РСР, при розгляді справи до цивільних правовідносин щодо укладення договору купівлі – продажу від 16.07.2002р. застосовуються саме його норми.

Договір купівлі – продажу будівлі від 16.07.2002р., посвідчений нотаріально та зареєстрований у бюро технічної інвентаризації, відповідав вимогам ст. ст. 41, 42, 44, 224, 225, 227 ЦК Української РСР, діючим на момент укладенні договору, а ТОВ НВФ "ЕМБРІОН" являється, відповідно до ст. 145 ЦК Української РСР, добросовісним набувачем.

Щодо витребування спірної будівлі із чужого незаконного володіння суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 387 діючого ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач не довів належним чином, що по – перше, він має законні підстави для набуття будівлі як власник, оскільки власником він не являється, по – друге, позивачем не доведено те, що майно було придбано відповідачем без достатньої правової підстави.

Крім того, не має підстав, передбачених ст. 388 діючого ЦК України, для витребування майна у добросовісного набувача, котрим є відповідач, оскільки продаж було здійснено за пропозицією позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного та наданих до матеріалів справи документів суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача безпідставні.

Отже, у судовому засіданні позивач не довів належним чином наявності обставин, вказаних в позовній заяві.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України, ст. 50 ГПК України, встановлене, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 254 ЦК України, ст. 51 ГПК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Отже строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину від 16.07.2002р. та повернення майна, придбаного за цим правочином, закінчився 17.07.2005р.

Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечення відповідача стосовно того, що прокурор не мав права подавати позов в  інтересах Інституту тваринництва Української академії аграрних наук суд знаходить безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

У відповідності зі статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" право внесення апеляційного, касаційного та окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови  в позові повністю не підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 256 – 268, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49-51, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву відповідача про застосування позовної давності.

Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                            Доленчук Д. О.