Рішення

від 08.06.2017 по справі 236/1119/17

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1119/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретаря Плаксіної Є.В.,

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, Громадської організація сімейного відпочинку "Джерело", про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Краснолиманського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, Громадської організація сімейного відпочинку "Джерело", про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні 08.06.2017 року представник відповідача - Лиманської міської ради Донецької області - ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0112 га, яка розташована у АДРЕСА_1. Оскільки вважає, що Лиманська міська рада в даних правовідносинах є суб"єктом владних повноважень, та згідно ч.2 ст. 18 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.

Позивач ОСОБА_1 проти заявленого клопотання заперечував, вважав, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача - голова Громадської організація сімейного відпочинку "Джерело" - ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши позовну заяву, дійшов наступних висновків.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ - Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК України).

Суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем ОСОБА_1 заявлені 2 позовні вимоги: 1) визнати договір без номеру від 29.06.2004 року та усі додатки до нього, укладений між Яцківською сільською радою та Громадською організацією сімейного відпочинку "Джерело" недійсним; 2) зобов"язати Лиманську міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0112 га, яка розташована у АДРЕСА_1.

Спір щодо визнання договору недійсним є позовною вимогою, яка вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0112 га, яка розташована у АДРЕСА_1, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАСУ).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗКУ).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗКУ).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, предметом даної позовної заяви є також відмова Лиманської міської ради Донецької області у видачі дозволу позивачу на розробку проекту із землеустрою. Таким чином, відповідач - Лиманська міська рада в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 року у справі № 824/167/15-а.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснено зазначені норми ЦПК України та наголошено, що вирішуючи питання про відкриття провадження, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року, у справі №6-745цс15, в якій роз'яснено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

В таких випадках, згідно цього ж пункту вказаної Постанови, на підставі, серед іншого, ст. 16 ЦПК суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому, позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів: Лиманської міської ради Донецької області, Громадської організації сімейного відпочинку "Джерело", про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії, тобто, позовні вимоги мають різні предмети та, відповідно, різні підстави для їх вирішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, Громадської організація сімейного відпочинку "Джерело", про визнання договору недійсним, зобов"язання вчинити дії, мають розглядатися за правилами цивільного та адміністртативного судочинства.

У разі, якщо суд неправильно відкрив провадження, воно має бути закрите на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає, що клопотання представника відповідача - Лиманської міської ради ОСОБА_2 про закриття провадження по цивільній справі в частині позовних вимог про зобов"язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0112 га, яка розташована у АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

Тому провадження в частині позовних вимог про зобов"язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0112 га, яка розташована у АДРЕСА_1 слід закрити, повідомивши позивачу, що розгляд цієї вимоги віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, Громадської організація сімейного відпочинку "Джерело", про зобов'язання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0112 га, яка розташована у АДРЕСА_1.

Повідомити позивача, що розгляд даних позовних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 5-денний строк з дня її проголошення.

Головуючий суддя -