Рішення

від 08.06.2017 по справі 712/1388/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1316/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 30 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_7 до міністерства внутрішніх справ України, державного підприємства міністерства внутрішніх справ України Черкаси-Інформ-Ресурси , Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до міністерства внутрішніх справ України, державного підприємства міністерства внутрішніх справ України Черкаси-Інформ-Ресурси , Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.12.2014 року близько 10 год. 20 хв. під час регулювання дорожнього руху несправним світлофором на перехресті вулиць Пастерівська-Ватутіна в м. Черкасах, сталося зіткнення автомобіля MAN LE 8.155, під керуванням водія ОСОБА_9, з автомобілем Ford Transit під керуванням водія ОСОБА_10 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Порушення Правил дорожнього руху України в діях обох водіїв не встановлено.

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Ford Transit складає 195420,20 грн., що підтверджується висновком експерта від 09.01.2015 року №1.

У зв'язку з чим ОСОБА_7 просив суд стягнути з міністерства внутрішніх справ України та державного підприємства Черкаси-Інформ-Ресурси з рахунків, відкритих у Державній казначейській службі України на користь позивача збитки в сумі 195420,20 грн. солідарно.

06.04.2016 року ОСОБА_7 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути з міністерства внутрішніх справ України та державного підприємства Черкаси-Інформ-Ресурси з рахунків, відкритих у Державній казначейській службі України на користь позивача збитки в сумі 196620,20 грн. солідарно.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_7. подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права і просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши сторону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7 до міністерства внутрішніх справ України, державного підприємства Черкаси-Інформ-Ресурси , Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення збитків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суд позбавлений можливості встановити обставини, які мали місце 05 грудня 2014 року, та можливість зробити висновки про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для виникнення зобов'язання з відшкодування матеріальної шкоди, оскільки в суду відсутні можливості дослідити оригінали матеріалів кримінального провадження від 13 лютого 2015 року.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 05.12.2014 року близько 10 год.20 хв. на перехресті вулиць Пастерівська-Ватутіна в м. Черкасах, сталося зіткнення автомобіля MAN LE 8.155, під керуванням водія ОСОБА_9, з автомобілем Ford Transit під керуванням водія ОСОБА_10 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. По даному факту ДТП 05.12.2014 року Соснівським РВ в м. Черкаси було відкрито кримінальне провадження.

Висновком експерта від 09.01.2015 року №1 було встановлено, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Ford Transit складає 195420,20 грн.

Після проведення необхідного комплексу слідчих дій постановою від 13 лютого 2015 року слідчий СВ Соснівського РВ в м. Черкаси ОСОБА_11 кримінальне провадження по справі було закрито в зв'язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вулиця Пастерівська є головною по відношенню до вулиці Ватутіна. Встановлено, що під час ДТП та огляду місця пригоди світлофор на перехресті вулиць Пастерівська-Ватутіна в м. Черкаси, по вулиці Пастерівській в обох напрямках не працює, а по вулиці Ватутіна зі сторони вулиці Р.Люксембург в напрямку вулиці Громова, продовжував регулювання руху транспортних засобів. Тому автомобіль MAN LE 8.155, під керуванням водія ОСОБА_9, рухався по вул. Пастерівський на непрацюючий сигнал світлофору по головній дорозі не порушуючи Правил дорожнього руху України, а автомобілем Ford Transit під керуванням водія ОСОБА_10 рухався по вул. Ватутіна на зелений сигнал Світлофора, також не порушуючи Правил дорожнього руху України, внаслідок чого і відбулось зіткнення автомобілів.

Згідно листа №15077-01-21 від 10.12.2015 року виконавчого комітету Черкаської міської ради світлофорний об'єкт на перехресті вулиць Ватутіна і Пастерівської є власністю міністерства внутрішніх справ України та знаходиться на балансі ДП міністерства внутрішніх справ України Черкаси-Інформ-Ресурси за адресою вул. Благовісна, 144/1.

Так як власнику автомобіля Ford Transit ОСОБА_7 під час ДТП, яка виникла внаслідок несправності світлофорного об'єкта, було пошкоджено автомобіль, на відновлення якого потрібно 196620,20 грн., то позивач звернувся з позовом до власника світлофорного об'єкту та міністерства внутрішніх справ України про відшкодування заподіяної шкоди.

Зазначені обставини встановлені постановою про закриття кримінального провадження від 13 лютого 2015 року (а.с.13- 17 том. 1), даними протоколу огляду місця пригоди про те, що на час огляду місця пригоди світлофор по вул. Ватутіна зі сторони вулиці В.Чорновола працює, в цей час по вул. Пастерівській світлофор не працює (а.с. 183 т.1), даними постанови про визнання речового доказу та приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження, згідно якого при огляді місця події застосовано відео фіксацію та встановлено, що світлофор на перехресті вулиць Пастерівська - Ватутіна в м Черкаси по вул. Пастерівська в обох напрямках не працює, а по вул. Ватутіна зі сторони вул. Р.Люксембург в напрямку вул. Громова продовжував регулювання руху транспортних засобів (а.с. 35 т. 2) та іншими матеріалами цивільної справи.

Розглядаючи даний спір про стягнення заподіяних збитків суд першої інстанції визнав не доведеними позовні вимоги позивача, а надані ним докази не належними.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування і сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України).

В силу положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду даної справи наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Але в порушення вимог статей 58-59 ЦПК України суд першої інстанції не прийняв наданих позивачем та не спростованих відповідачами доказів. На підставу відсутності своєї вини відповідачі не н6адали жодних належних та допустимих доказів. Крім того, суд першої інстанції не оговорив в своєму рішенні про те, що надати оригінали доказів, які надані позивачем в копіях та витребовувались судом в оригіналах, не надано суду саме відповідачем, так як розслідування проводилось органом МВС України і в нього знаходиться кримінальна справа за закритим провадженням.

За таких обставин рішення суду першої підлягає до скасування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав і інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Згідно ст. ст. 22, 23, 1166 (ч. 1), 1167 (ч. 1) ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач звернувся до суду та просив відшкодувати заподіяні йому збитки на підставі статті 1187 ЦК України, відносячи світлофорний об'єкт, яки автоматично повинен здійснювати регулювання дорожнього руху транспортних засобів на перехресті вулиць Пастерівська та Ватутіна в м. Черкаси джерелом підвищеної небезпеки.

Поняття джерела підвищеної небезпеки на рівні закону (легальна дефініція) закріплено у ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, завдану діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.

Чинним законодавством надано приблизний перелік видів діяльності, які можуть створювати підвищену небезпеку заподіяння шкоди. Цей перелік не є вичерпним, оскільки постійний розвиток науки й техніки створює нові об'єкти, поводження з якими може створювати підвищену ймовірність заподіяння шкоди. Через цю обставину суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до джерела підвищеної небезпеки, повинен з'ясовувати наявність його характерних ознак, серед яких неможливість повного контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей; велика ймовірність завдання шкоди.

Враховуючи неможливість повного контролю з боку людини за діяльністю світлофорного об'єкта, який регулює рух транспортних засобів на перехресті вулиць, що робить великою ймовірність завдання шкоди, колегія суддів приходить до висновку про віднесення некоректно працюючого світлофорного об'єкту до джерела підвищеної небезпеки.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 137 Господарського кодексу України визначено, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. Таким правом оперативного управління світлофором на перехресті вулиць Пастерівська та Ватутіна в м. Черкаси власник майна МВС України уповноважив державне підприємство міністерства внутрішніх справ України Черкаси-Інформ-Ресурси , яке є юридичною особою і несе цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду.

Тому позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення та стягнення збитку лише з державного підприємства міністерства внутрішніх справ України Черкаси-Інформ-Ресурси .

Апеляційна скарга та позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору при подачі позовної заяви в розмірі 1954 грн. та при подачі апеляційної скарги в розмірі 2184 грн., а всього 4138 гривни.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року - задовольнити, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року скасувати

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 до міністерства внутрішніх справ України, державного підприємства міністерства внутрішніх справ України Черкаси-Інформ-Ресурси , Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення збитків задоволити частково.

Стягнути з державного підприємства міністерства внутрішніх справ України Черкаси-інформ-ресурси код ЄДРПОУ 32583621, юридична адреса 18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 144/1 на користь ОСОБА_7 196620,20 грн.

Стягнути з державного підприємства міністерства внутрішніх справ України Черкаси-інформ-ресурси код ЄДРПОУ 32583621, юридична адреса 18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 144/1 на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 4138 гривни.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :