Постанова

від 02.06.2017 по справі 816/586/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/586/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" (надалі - позивач, ТОВ "НВП Інженерні технології") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2017:

№0000011403, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду загалом у розмірі 79273,00 грн;

№0000021403, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 329953,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "НВП Інженерні технології" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС". Зазначив, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою ТОВ "НВП Інженерні технології" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 17.06.2016, відображені у акті перевірки від 14.12.2016 №588/16-31-14-04-14/37959323.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "НВП Інженерні технології" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 37959323 /т. 1, а.с. 100-101/.

Позивач з 05.12.2011 перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /т. 1, а.с. 101, 102/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є неспеціалізована оптова торгівля (46.90) /т. 1, а.с. 101 - зворот/.

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 30.11.2016 по 07.12.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП Інженерні технології" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 17.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2016 №588/16-31-14-04-14/37959323 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ТОВ "НВП Інженерні технології" зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 262858,00 грн та завищення від'ємного значення ПДВ загалом у розмірі 79273,00 грн /т. 1, а.с. 39-82/.

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 03.01.2017 сформував податкові повідомлення-рішення:

№0000011403, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду загалом у розмірі 79273,00 грн /т. 1, а.с. 97/;

№0000021403, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 329953,00 грн (в т.ч., основний платіж - 263961,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 65992,00 грн) /т. 1, а.с. 98, 99/.

Дані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДФС України, однак рішенням останньої від 23.03.2017 вих. №5856/6/99-99-11-01-02-25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін /т. 1, а.с. 103-108, 109/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив їх до суду.

В основу спірних рішень контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС" у складі ціни товарів (послуг).

Зокрема, відповідач зазначив, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12016100060004588 від 07.07.2016, порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТОВ НВП "Квант Сервіс" вносили до первинних бухгалтерських документів завідомо неправдиві дані щодо взаємовідносин із суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 26.07.2016 з метою подальшої легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Також відповідач посилався на обставини, викладені у акті Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.10.2016 № 490/16-31-14-04-14/37667365 за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "Квант Сервіс". Зокрема, зазначив, що зазначеним контрагентом на перевірку не надані первинні документи, що підтверджували б правомірність формування даних податкового обліку.

Крім того, у Акті перевірки відповідач посилається на те, що у провадженні Головного слідчого управлінням Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження №42016000000000329 від 28.01.2016, порушене за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 205 та ч. 3 ст. 209 КК України, під час досудового розслідування в якому встановлено, що для здійснення своїх злочинних намірів підозрюваними упродовж 2014-2015 років створено та придбано ряд фіктивних підприємств, у тому числі - ТОВ "Ольвія-КС". Контролюючим органом на адресу ТОВ "Ольвія-КС" надіслані письмові запити про надання пояснень щодо господарської діляьності підприємства, відповідь на які не надано.

Окрім того, відповідач зазначив, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100060004588 від 07.07.2016, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, у ході досудового розслідування в якому встановлено, що посадові особи ТОВ "Воллер" вносили до первинних бухгалтерських документів завідомо неправдиві дані щодо взаємовідносин із суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 26.07.2016 з метою подальшої легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. На запит контролюючого органу про надання первинних документів ТОВ "Воллер" повідомило, що всі фінансово-господарські документи за 2015 рік та перший квартал 2016 року викрадені.

До того ж, Головним управлінням ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 21.12.2015 №32015170000000057, порушеному за фактами фіктивного підприємництва, що завдало збитків державі у великих розмірах, та пособництва в ухиленні від сплати податків, вчиненого в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, у межах якого досліджується діяльність ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС".

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали фіктивний характер, товари та послуги фактично не поставлялись, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення ПДВ.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Спірні відносини сторін стосуються права позивача на податковий кредит з ПДВ.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП Інженерні технології" (покупець) та ТОВ "Воллер" (продавець) 02.11.2015 укладено договір купівлі-продажу №0311, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити обладнання у кількості та за ціною, що наводяться в рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору /т. 1, а.с. 217/.

Крім того, між ТОВ "НВП Інженерні технології" (покупець) та ТОВ "Ольвія-КС" (продавець) 27.02.2015 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити обладнання у кількості та за ціною, що наводяться в рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору /т. 1, а.с. 224-226/.

Так само, між ТОВ "НВП Інженерні технології" (покупець) та ТОВ НВП "Квант Сервіс" (продавець) 27.07.2015 укладено договір купівлі-продажу №72, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити обладнання у кількості та за ціною, що наводяться в рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору /т. 2, а.с. 38-40/.

Зі змісту наданих позивачем копій видаткових накладних суд встановив, що предметом купівлі-продажу були комплектуючі та запасні частини /т. 1, а.с. 220, 227, 229, 231, 233, 236, 239, 242, 245, 248; т. 2, а.с. 1, 4, 7, 10, 41, 44, 47, 50, 53, 55, 58, 61, 64, 67, 70/.

Окрім того, між ТОВ "НВП Інженерні технології" (орендар) та ТОВ "Ольвія-КС" (орендодавець) 02.11.2015 укладено договір оренди №0211, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому договорі, а також сплачувати орендодавцю плату за користування таким майном /т. 2, а.с. 13-15/.

Зі змісту наданих позивачем копій специфікації від 05.11.2015 та акта прийому-передачі обладнання в оренду /т. 2, а.с. 16-17/, суд встановив, що предметом оренди був елеватор-спайдер 2 3/8 100.

Між ТОВ "НВП Інженерні технології" (орендар) та ТОВ НВП "Квант Сервіс" (орендодавець) 10.08.2015 укладено договір оренди №1008, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому договорі, а також сплачувати орендодавцю плату за користування таким майном /т. 2, а.с. 73-76/.

Зі змісту наданих позивачем копій актів здачі-приймання виконаних робіт /т. 2, а.с. 77, 80/, суд встановив, що предметом оренди був елеватор двостулковий 73х150-18.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2016) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Цією ж нормою у редакції з 01.01.2016 передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту придбання у ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС" зазначених вище товарів і послуг позивач надав копії податкових накладних: від 03.11.2015 №4 /т. 1, а.с. 221/, від 18.03.2016 №22 /т. 1, а.с. 228/, від 05.04.2016 №4 /т. 1, а.с. 230/, від 31.05.2016 №57 /т. 1, а.с. 232/, від 02.03.2015 №1 /т. 1, а.с. 235/, від 25.12.2015 №45 /т. 1, а.с. 238/, від 11.11.2015 №41 /т. 1, а.с. 241/, від 22.12.2015 №27 /т. 1, а.с. 244/, від 10.12.2015 №21 /т. 1, а.с. 247/, від 07.1.22015 №19 /т. 1, а.с. 250/, від 23.11.2015 №46 /т. 2, а.с. 3/, від 26.01.2016 №38 /т. 2, а.с. 6/, від 18.01.2016 №16 /т. 2, а.с. 8/, від 09.02.2016 №40 /т. 2, а.с. 12/, від 23.12.2015 №45 /т. 2, а.с. 21/, від 17.12.2015 №18 /т. 2, а.с. 28/, від 31.08.2015 №31 /т. 2, а.с. 43/, від 19.08.2015 №9 /т. 2, а.с. 46/, від 06.08.2015 №5 /т. 2, а.с. 49/, від 23.09.2015 №20 /т. 2, а.с. 52/, від 17.09.2015 №13 /т. 2, а.с. 54/, від 11.09.2015 №8 /т. 2, а.с. 57/, від 02.09.2015 №1 /т. 2, а.с. 60/, від 29.10.2015 №37 /т. 2, а.с. 63/, від 15.10.2015 №14 /т. 2, а.с. 66/, від 07.10.2015 №5 /т. 2, а.с. 69/, від 05.10.2015 №3 /т. 2, а.с. 72/, від 08.09.2015 №4 /т. 2, а.с. 79/, від 31.08.2015 №30 /т. 2, а.с. 81/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ НВП "Квант Сервіс", ТОВ "Воллер" та ТОВ "Ольвія-КС" товарів (послуг) на суму ПДВ у розмірі 325742,00 грн, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

На підтвердження права формування податкового кредиту позивач надав суду копії видаткових накладних та актів приймання-передачі наданих послуг /т. 1, а.с. 220, 227, 229, 231, 233, 236, 239, 242, 245, 248; т. 2, а.с. 1, 4, 7, 10, 16, 17, 41, 44, 47, 50, 53, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 77, 80/.

Застережень щодо змісту та форми видаткових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг Акт перевірки та письмові заперечення відповідача проти позову не містять.

Доставку товарів від продавців до покупця здійснив перевізник ФОП ОСОБА_3, з яким позивач уклав договір перевезення вантажів від 01.01.2015 /т. 1, а.с. 222, 234, 237, 240, 243, 246, 249; т. 2, а.с. 2, 5, 9, 11, 42, 45, 48, 51, 53а, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 87-134/.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що до матеріалів справи залучені копії платіжних доручень /т. 1, а.с. 223а, 223б; т. 2, а.с. 29-37, 82-86/.

Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності шляхом їх реалізації третім особам, про що позивачем до матеріалів справи надані письмові пояснення та копії первинних документів /т. 2, а.с. 199-251, т. 3, а.с. 1-214/.

На вимогу суду позивачем надані довідки про фінансовий результат спірних операцій, виробничу потужність та виробничий цикл, відомості про трудові ресурси /т. 4, а.с. 5-23/.

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем документи суд встановив, що позивач має кваліфікованих фахівців та необхідні виробничі потужності, а за результатами здійснення вищеописаних господарських операцій ТОВ "НВП Інженерні технології" отримало прибуток.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження позивачем якості товару та його відповідності технічним характеристикам, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару (послуг), його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів (послуг) ПДВ загалом у розмірі 325742,00 грн, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за спірний період суму ПДВ загалом в розмірі 325742,00 грн.

З приводу посилань відповідача на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "Квант Сервіс", оформлені актом від 28.10.2016 №490/16-31-14-04-14/37667365, суд звертає увагу на те, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі 816/228/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Головного у правління ДФС у Полтавській області від 10.10.2016 №1336 "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ НВП "Квант Сервіс (код ЄДРПОУ 37667365)".

А виходячи з правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Судової палати в адміністративних справах від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, скасування наказу про призначення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, акт перевірки ТОВ НВП "Квант Сервіс" від 28.10.2016 №490/16-31-14-04-14/37667365 не може використовуватись як належний доказ.

До того ж, суд звертає увагу на індивідуальний характер відповідальності платників податків, закріплений у частині другій статті 61 Конституції України.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Стосовно посилань відповідача на окремі кримінальні провадження, досудове розслідування в яких проводиться органами Національної поліції та ДФС, суд звертає увагу на таке.

Залученими до матеріалів справи копіями листів Генеральної прокуратури України від 24.03.2017 №04/2/2-р-17, прокуратури міста Києва від 30.03.2017 №04/2/4/1-23-17, прокуратури Полтавської області від 20.04.2017 №04/5-5535-16 /т. 1, а.с. 110, 11, 11 - зворот/ підтверджено, що ТОВ "НВП Інженерні технології" та директор даного підприємства ОСОБА_4 не є сторонами кримінальних проваджень №12016100060004588, №42016101070000052, №32015170000000057, на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Крім того, листом від10.05.2017 №6884/10/16-31-14-04-28 Головне управління ДФС у Полтавській області повідомило про відсутність в Управлінні будь-яких відомостей щодо кримінальних проваджень №1201600060004588, №42016000000000329, №12014100130000008, №3201570000000057 /т. 3, а.с. 245-246/.

На неодноразову вимогу суду надати відомості про хід досудового розслідування у вказаних кримінальних провадження, відповідач жодних документальних підтверджень наведених у Акті перевірки доводів не надав.

Наведене є підставою для висновку, що на момент проведення перевірки позивача та оформлення Акта перевірки контролюючий орган не володів достовірною інформацією щодо ходу досудового розслідування у зазначених вище кримінальних провадженнях.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окремо суд також вважає за необхідне зупинитись на питаннях порядку та підстав проведення перевірки позивача.

Так, підставою для призначення відповідної перевірки слугувала ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2016 у справі №757/29586/16-к /т. 2, а.с. 142-143/.

Ознайомившись з даною ухвалою суд встановив, що за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України слідчим суддею призначено проведення документальної позапланової податкової перевірки ТОВ "НВП Інженерні технології", проведення якої доручено співробітникам Головного управління ДФС у Полтавській області. При цьому, судом встановлено термін проведення перевірки 15 днів, починаючи з 04.07.2016, а строк дії ухвали - упродовж одного місяця з дня її винесення /т. 2, а.с. 143/.

Разом з цим, як встановлено у ході судового розгляду справи, фактично перевірку позивача проведено у період з 30.11.2016 по 07.12.2016 /т. 1, а.с. 40/.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що перевірку позивача було призупинено у зв'язку з вилученням Генеральною прокуратурою України документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Однак, зважаючи на визначені ухвалою слідчого судді чіткі строки проведення перевірки та чинності самої ухвали, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки позивача у період з 30.11.2016 по 07.12.2016.

Суд також зауважує, що допущені контролюючим органом у Акті перевірки помилки та описки окремо не є самостійною підставою для скасування рішення про донарахування грошових зобов'язань, однак у своїй сукупності свідчать про поверхневий аналіз відповідачем обставин господарської діяльності позивача без достатнього вивчення фінансової документації та податкової звітності.

У контексті даного спору суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за результатами спірних фінансово-господарських правовідносин у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ загалом у розмірі 325742,00 грн. Натомість по тексту Акта перевірки відповідач зазначає суму 342131,00 грн /т. 1, а.с. 65-66/. Крім того, у висновках до Акта перевірки зазначено про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати ПДВ на 262858,00 грн, а спірним податковим повідомленням-рішенням донараховано зобов'язання у розмірі 263691,00 грн /т. 1, а.с. 81, 98/.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 342131,00 грн, наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "НВП Інженерні технології" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.01.2017 №0000011403, від 03.01.2017 №0000021403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Інженерні технології" (код ЄДРПОУ 37959323) судові витрати у розмірі 6138,40 грн (шість тисяч сто тридцять вісім гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 червня 2017 року.

Суддя О.О. Кукоба