Ухвала

від 16.05.2017 по справі 808/2364/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2017 рокусправа № 808/2364/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - Припишна О.С. дов від 01.02.2017

відповідача: - Харіна К.О. дов від 28.09.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року

у справі № 804/2364/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Востокмет

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Востокмет звернулося до суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.08.2016 №0000918291400, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України по податку на додану вартість за період жовтень, грудень 2015 року на загальну суму 255285 грн., та зменшено суму податкового кредиту за жовтень, грудень 2015 року в сумі 242457 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Містеріо , ТОВ Регіон-Трейдінг з поставки товарів, а також твердження про формування позивачем транзитних потоків. Господарські операції з ТОВ Містеріо та з ТОВ Регіон-Трейдінг підтверджуються наявними, належним чином складеними первинними документами, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2016 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що досліджені судом первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, свідчать, що в результаті господарських операцій з ТОВ Містеріо , ТОВ Регіон-Трейдінг у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Містеріо , ТОВ Регіон-Трейдінг , і, як наслідок, висновок про формування позивачем транзитних потоків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення транзитних потоків за жовтень, грудень 2015 року в сумі 242457,00 грн., що сформований за рахунок операцій з ТОВ Містеріо та ТОВ Регіон-Трейдінг , оскільки під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з даними контрагентами.

Судом першої інстанції не взято до уваги податкову інформацію, надану ГУ ДФС у Харківській області відносно контрагента позивача - ТОВ Регіон-Трейдінг , та податкову інформацію, надану Білоцерківською ОДПІ ДФС у Київській області відносно контрагента позивача - ТОВ Містеріо , яка свідчить про відсутність у контрагентів позивача реальної можливості здійснювати господарські операції (відсутні складські приміщення, транспорт, не співпадає номенклатура товарів, триває процедура припинення тощо). Крім того, частина придбаного у ТОВ Містеріо товару має код товару згідно з УКТЗЕД, проте, згідно аналізу баз даних контролюючим органом встановлено відсутність придбання або імпорту товару з кодом УКТ ЗЕД ТОВ Містеріо в податковому кредиті. Контролюючий орган дійшов висновку, що товари від ТОВ Містеріо та ТОВ Регіон-Трейдінг на адресу позивача фактично не постачались, а лише здійснювалось формування транзитних потоків до власних покупців, у зв'язку з чим податковий кредит по придбанню даного товару та податкове зобов'язання з його реалізації сформовані безпідставно.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВФ Востокмет з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ Містеріо за період жовтень 2015 року, з ТОВ Регіон-Трейдінг за період грудень 2015 року, за результатами якої складений акт №55/08-29-14-00-05/38415691 від 22.07.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.36, пп.14.1.231, пп.44.1 ст.44, пп.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість внаслідок здійснення транзитних потоків за період жовтень, грудень 2015 року на загальну суму податкових зобов'язань 255285,00 грн.;

- пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит через здійснення транзитних потоків за жовтень, грудень 2015 року, в сумі податкового кредиту 242457,00 грн., що сформований за рахунок ризикових постачальників ТОВ Містеріо , ТОВ Регіон-Трейдінг .

Такі висновки відповідача обґрунтовані неможливістю підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача по придбанню товарів у контрагентів-постачальників ТОВ Містеріо і ТОВ Регіон-Трейдінг .

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.08.2016 №0000918291400, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 255285,00 грн. та податкового кредиту на суму 242457,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Позивач - ТОВ НВФ Востокмет здійснює діяльність з оптової торгівлі металами та металевими рудами, виробництво чавуну, сталі та феросплавів, лиття чавуну, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (а.с.43).

В період, що перевірявся відповідачем, ТОВ НВФ Востокмет (як покупець) мало господарські відносини з придбання товару:

- за договором поставки №103 від 01.12.2015 з постачальником - ТОВ Регіон-Трейдінг , на виконання якого здійснено поставку вуглецевого матеріалу УСМА 0,5-3,0 мм, крихти графітованої КГ-1, феромарганцю ФМн78 Р10, феросиліцію ФС45, алюмінію вторинного АВ87 (а. с.30-31);

- за договором поставки № 1906-2015 від 19.06.2015 з постачальником - ТОВ Містеріо , на виконання якого здійснено поставку феросиліцію ФС10, феромарганцю ФМн78, алюмінію АК5М2, вуглецевого матеріалу УСМА 1-5, 0,5-3,0 мм, графіту ливарного ГЛ-1, феросиліцію ФС65, ферохрому ФХ800, феросиліцію ФС65, алюмінію вторинного АВ87 (а. с.35-37).

Відповідно до умов вказаних договорів:

- постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних. Найменування (асортимент), ціна і кількість товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Всі видаткові накладні, що укладені сторонами в період строку дії цього договору, є видатковими накладними, що укладені сторонами в рамках та на виконання цього договору (п.1.1 договору поставки №103 від 01.12.2015);

- поставка товару здійснюється на склад Покупця протягом 1- днів з моменту виставлення рахунку (рахунку-фактури) або в інше місце за згодою сторін (п.3.1 договору поставки № 103 від 01.12.2015);

- на умовах у порядку і у строки, встановлені даним договором, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставки і пер дат у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, відповідно до видаткових накладних (п.1.1 договору поставки № 1906-2015 від 19.06.2015);

- поставка твору здійснюється після попередньої заявки покупця про готовність прийняти партію товару (п.3.3 договору поставки № 1906-2015 від 19.06.2015).

Відповідно до ст..185 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій),постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість встановлені в статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стосовно податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З положень статей 183 та 184 ПК України вбачається, що особа як платник податку на додану вартість підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача - ТОВ Регіон-Трейдінг і ТОВ Містеріо на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем господарських договорів.

У ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт виконання означених вище договорів поставки підтверджений поданими позивачем документами, які були предметом дослідження контролюючим органом в ході позапланової перевірки, а саме: заявки на поставку партії товару (а. с.149, 150); видаткові накладні (а. с.32-34), податкові накладні (а. с.155-163), платіжні доручення, якими підтверджується оплата товариством поставленого товару (а. с.44-47, 140-143); договір відступлення права вимоги № 12-01/16 від 12.01.2016, за яким ТОВ НВФ Востокмет передало ТОВ Глорія-Лайн право вимоги за договором поставки № 1906-2015 від 19.06.2015 (а. с.139). Транспортування товару від ТОВ Містеріо найманим перевізником підтверджується наданими товарно-транспортними накладними (а. с.39, 41).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій поставки товарів за вказаними договорами з контрагентами ТОВ Регіон-Трейдінг і ТОВ Містеріо , руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів транспортування товару від ТОВ Регіон-Трейдінг , то з положень договору поставки № 103 від 01.12.2015 вбачається, що обов'язок з поставки товару покладений на постачальника (ТОВ Регіон-Трейдінг ), отже правовідносини з поставки товару на адресу позивача знаходяться за межами обумовлених вказаним договором поставки обов'язків, і факт транспортування товару в даному випадку не впливає на реальність господарської операції позивача з ТОВ Регіон-Трейдінг , висновок відповідача з цього приводу є помилковим.

Стосовно тих доводів відповідача, що частина придбаного позивачем товару у ТОВ Містеріо має код товару згідно з УКТ ЗЕД, в той час як за даними програм Єдиний реєстр податкових накладних, АРМ Митниця придбання або імпорту товару з кодом УКТ ЗЕД ТОВ Містеріо в податковому кредиті відсутнє, що, на думку податкового органу, унеможливлює реальність здійснення господарських відносин ТОВ НВФ Востокмет з контрагентом-постачальником ТОВ Містеріо , апеляційний суд такі доводи не приймає з огляду на те, що аналіз діяльності контрагента позивача ТОВ Містеріо , покладений в основу висновків акту перевірки від 22.07.2016, проведено виключно за жовтень 2015 року, в той час як господарська діяльність вказаного підприємства здійснюється з моменту його державної реєстрації - з квітня 2015 року, втім інші періоди, в яких ТОВ Містеріо фактично могло придбати товару, який має код згідно з УКТ ЗЕД, контролюючим органом не досліджувались. Отже висновки відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не доведено, що виписані контрагентами позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, а наявні у матеріалах справи квитанції свідчать про проведення реєстрації податкових накладних від ТОВ Регіон-Трейдінг і ТОВ Містеріо у ЄРПН без будь-яких зауважень (а. с.155-163).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що з аналізу норм ч.5 ст.203, ст.204, 234 ЦК України, ст.207 ГК України випливає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

При цьому фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність також визнається тільки судом.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано відповідних, допустимих, доказів, які б встановлювали факт недійсності вказаних вище господарських договорів.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, тому твердження відповідача, що ТОВ НВФ Востокмет є вигодонабувачем ТОВ Регіон-Трейдінг і ТОВ Містеріо , є безпідставним.

Крім того, з матеріалів справ вбачається, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються виключно на податковій інформації ГУ ДФС у Харківській області стосовно ТОВ Регіон-Трейдінг (а. с.92-106) та податкової інформації Білоцерківської ОДПІ ДФС у Київській області стосовно ТОВ Містеріо (а. с.108-125), а саме: на тому, що у вказаних суб'єктів господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал (кількість працюючих - одна особа у ТОВ Регіон-Трейдінг , п'ять осіб у ТОВ Містеріо ), відсутні матеріальні ресурси (виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо), податку звітність з певних видів обов'язкових платежів не подавалась.

Проте, жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Також, згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарських операцій з поставки, само по собі не свідчить про нереальність таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником послуги (робіт).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.07.2016 щодо формального складання товариством первинних документів щодо поставки товару по операціям з контрагентами, і, як наслідок, порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 804/2364/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко