Ухвала

від 07.06.2017 по справі 826/28054/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/28054/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В .,

Парінова А.Б .,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 0 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд-Технікс до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд-Технікс звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 липня 2015 року №0003572207 та №0003582207 .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ПП Білдінг Стаф та ТОВ Лед Тек , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період із 01.04.2014 по 31.03.2015 та податку на прибуток із 01.01.2014 по 31.12.2014 за взаємовідносинами з ПП Соуф Брок , ПП Брок Лайн , ПП Топ Трейдінг , ПП Інстал Плюс , ПП Едгал , ПП Трейд брок , ПП Віва Трейдінг , ПП Білдінг Стаф , ПП Віапласт , ПП Буд - Сістемс , ПП Інтеррайс , ПП Аурум 999 , ТОВ Елтіс Груп , ТОВ Манко Трейд , ТОВ Лед- Тек , ТОВ Оріон прас , ТОВ Аметіст-2011 , ТОВ Укрвтор сплав , ТОВ Улюс , ТОВ Пріма -2014 , ТОВ Аскаль , ТОВ Велюкс , ТОВ Фарум 2014 , ПП Вікколл , ТОВ Черномор- Курорт Юг , ПП Салта Арг , ПП Санта-Фе , ТОВ Діжон РС , ПП Ріола 2014 , ПП Катамарка , ПП Берліна , ПП Лавсан-2014 , ПП Орхус 5 , ПП Савой-Тур , ТОВ Ікаст , ТОВ Трофорс , ПП Антон -М , ТОВ Норвей , ТОВ Лофтус , ТОВ Аргус Люкс , ПП Крокус ЛТД , ТОВ Еріда-2014 , ТОВ Лес-Ком , ТОВ Тейя-2014 , ТОВ Ісовер Юг , ПП Град- Тент , ТОВ Прімєра УКР , ТОВ Іко-3 , ТОВ Ту Плюс , ТОВ Грейпфрут Епл , ТОВ Буромакс-Екстра , ТОВ Кліп Груп , ПП Мегаформ-Х , ПП Гео Тріп , ПП Еко Світ-Тріс , ТОВ Леру Плюс , ПП Овіньйон М , ПП Фармасі Тех , ПП Реймс Експрес , ПП Інтер Полі- Фарб , ТОВ Копперо , ПП Вайгар , ТОВ Аронт , ТОВ Біаріцц , ТОВ Довіль 2014 , ТОВ Інсбург-АВ , ТОВ Ланже , ТОВ Філлах , ПП Естрета , ПП Люсіанна 2014 , ТОВ Айворі К , ТОВ Данга Люкс , ТОВ Одрі 15 , ТОВ Сайбері 12 , ТОВ Пріорі С , ТОВ Жакот , за результатами якої складено Акт від 15.06.2015 №24/26-58-22-07-11/33591434.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п.198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 291272,00 грн. та п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальному суму 262145,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року: №0003572207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364090,00 грн.; №0003582207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 327681,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу,на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, з ПП Білдінг Стаф та ТОВ Лед Тек .

Висновків податкового органу щодо інших контрагентів позивача Акт перевірки не містить, а тому підстав для дослідження господарської діяльності з іншими суб'єктами господарської діяльності немає.

Так, між позивачем (підрядник) та ПП Білдінг Стафф (субпідрядник) укладено Договір від 02.04.2014 №1, за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати у квітні 2014 року монтажні роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації на об'єкті будівництва: ж/будинок №1 ж/масиву Позняки, 4а мкр. на загальну суму 1500000 грн.

Також, між позивачем (підрядник) та ПП Білдінг Стафф (субпідрядник) укладено Договір від 15.05.2014 №2, за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати у травні-грудні 2014 року монтажні роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації на об'єкті будівництва: ж/будинок №1 ж/масиву Позняки, 4а мкр. на загальну суму 2500000 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних первинних бухгалтерських документів: договорів на виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, виписок банку.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Лед-Тек (продавець) укладено Договір від 31.03.2013 купівлі-продажу, за умовами якого продавець поставляє товар (продукцію) або надає послуги протягом п'яти днів з моменту отримання заявки.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем суду пред'явлено видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виписку з банківського рахунку, договори оренди транспортного засобу та подорожні листи.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів ПП Білдінг Стаф та ТОВ Лед Тек мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

На підтвердження використання зазначених вище монтажних робіт у власній господарський діяльності позивачем надано Договір №47-14 від 30.05.2014 між ТОВ Фуд Технікс як субпідрядником та ПАТ Домобудівний комбінат №4 як генпідрядником, щодо виконання оздоблювальних робіт у відповідності до проектно-кошторисної документації у травні-грудні 2014 року на об'єкті будівництва: ж/будинок №1 ж/масиву Позняки, 4а мкр. Вартість робіт складає 2456000,00 грн.

Також позивачем було надано суду копію ліцензії на право заняття господарською діяльністю, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, акти за формою КБ-2в, довідку за формою КБ-3, інформацію щодо працівників позивача із відповідною кваліфікацією.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Так, висновки податкового органу про заниження позивачем сум ПДВ та податку на прибуток, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету за період, що перевірявся, ґрунтуються виключно на податковій інформації про неможливість проведення зустрічної вказаних контрагентів, якими встановлено відсутність підприємств за податковою адресою. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Так, Актами звірки контрагентів встановлена неможливість проведення зустрічних звірок, тобто жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічних звірок постачальників з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Колегія суддів також зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доказів того, що особи, які підписали спірні документи від імені названих контрагентів, не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, податковою інспекцією не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів

Натомість, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та факту використання отриманих товарів та послуг у подальшій господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2017 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07 червня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Парінов А.Б.