Ухвала

від 06.06.2017 по справі 802/306/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/306/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТОРГСЕРВІС" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТОРГСЕРВІС" (далі - позивач) до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в лютому 2017 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 401000009/2016/000026/1 від 23.12.2016; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090001/2016/00016 від 23.12.2016.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2016 між Changxing Dinghong NihuTextile Co., Ltd (Китай) (Продавець) та ТОВ "ВІННТОРГСЕРВІС" (Україна) (Покупець) укладено контракт № 1200OU, відповідно до умов якого Продавець продає, а покупець купляє товар на умовах СРТ-Вінниця у відповідності до Інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту і які виставляються Продавцем по кожній партії у відповідності до заявок Покупця. Загальна сума Контракту складає 10 000 000 (десять мільйонів) доларів США. Кількість, асортимент та відповідність технічним умовам вказується окремо на кожну партію товару відповідним замовленням Покупця. Ціна встановлюється Продавцем на день укладання договору і може бути змінена за взаємними домовленостями. Продавець вказує кількість і ціну Покупцю у відповідності до його заявок в Інвойсі.

Згідно п. 4 Контракту, ціна за товар може бути змінена за взаємини домовленостями. Ціна товару включає вартість транспортування, тари, пакування і маркування. Завантаження товару на транспорт, здійснюється силами Продавця та сплачується ним.

22.12.2016 ТОВ "ВІННТОРГСЕРВІС" подано до Вінницької митниці ДФС митну декларацію № 401090001/2016/002147 для митного оформлення товару, а саме, різного виду тканин, країна виробництва - CN, торгівельна марка - невизначена, виробник - Changxing Dinghong NihuTextile Co., Ltd. Ціна товару - 61319,21 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості ТОВ "ВІННТОРГСЕРВІС" були подані наступні документи: Контракт № 1200OU від 20.10.2016 року та доповнення до нього, рахунок-фактура (інвойс) від 28.10.2016 року № PLCN1400025, пакувальний лист від 28.10.2016 року № PLCN1400025, книжка МДП від 20.12.2016 року RX.77318456, міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 20.12.2016 року U/161220002, копія Китайської експортної декларації від 20.12.2016 року № 959881587085716429, прайс-лист виробника товару б/н від 01.10.2016 року.

Відповідачем встановлено, що у поданих до митного оформлення документів містяться розбіжності, зокрема, для підтвердження митної вартості товару, як митну декларацію країни відправлення за кодом (9610), задекларовано копію Китайської експортної декларації від 20.12.2016 № 959881587085716429, проте відправка товару згідно гр. 15 митної декларації та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 20.12.2016 U/161220002 фактично здійснювалась з ОСОБА_2, окрім того, числові значення вартості товарів зазначені в Китайській експортній декларації від 20.12.2016 року № 959881587085716429 дещо відрізняються від задекларованих за МД по якій коригується вартість.

Враховуючи викладене, відповідачем було направлено декларанту - ТОВ "ВІННТОРГСЕРВІС" повідомлення з вимогою надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та (або) інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію МД країни відправлення - ОСОБА_2.

Разом з тим, позивач повідомив контролюючий орган, що каталог (прейскурант) цін виробника було надано одночасно з декларацією, а всі інші документи надати немає можливості.

23.12.2016 після вивчення поданих позивачем документів Вінницькою митницею, а також врахувавши повідомлення ТОВ "ВІННТОРГСЕРВІС" про неможливість надання будь-яких додаткових документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000009/2016/000026/1 із застосуванням резервного методу, що передбачений ст. 64 Митного кодексу та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090001/2016/00016.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач складаючи картку відмови в прийнятті декларації та приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч. 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1). У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Частиною третьою цієї ж статті встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч. 4).

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №К/800/32935/15 (826/5883/15) та від 06.04.2017 у справі №К800/19122/16 (804/137/16).

Згідно матеріалів справи, під час перевірки митної вартості у відповідача виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем такої вартості, оскільки, для підтвердження митної вартості товару позивачем, як митну декларацію країни відправлення за кодом (9610), задекларовано копію Китайської експортної декларації від 20.12.2016 № 959881587085716429, проте відправка товару згідно гр. 15 митної декларації та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 20.12.2016 U/161220002 фактично здійснювалась з ОСОБА_2.

Крім того, числові значення вартості товарів зазначені в Китайській експортній декларації від 20.12.2016 № 959881587085716429 дещо відрізняються від задекларованих за МД по якій коригується вартість.

Таким чином, у відповідача наявні цілком обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару та необхідності у витребувані додаткових документів.

З метою уточнення даної інформації відповідачем витребовувались у ТОВ "ВІННТОРГСЕРВІС" додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та (або) інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію МД країни відправлення - ОСОБА_2.

Проте, позивач повідомив, що каталог (прейскурант) цін виробника було надано одночасно з декларацією, а всі інші документи надати немає можливості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару, а також беручи до уваги не надання позивачем додаткових документів, які б підтверджували митну вартість тканини, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України в подібних категоріях спорів, викладеною в постанові від 17.02.2016.

При цьому, щодо методу коригування митної вартості, який був застосований відповідачем, судом першої інстанції вірно вказано, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами відповідача відносно неможливості визначення митної вартості тканини із застосуванням:

- методу передбаченого статтею 58 МК України (за ціною договору), в зв'язку з тим, що декларантом не надані всі документи, що вимагалися органом доходів і зборів, відповідно не було підтверджено документально таку ціну договору;

- методів передбачених статтею 59 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та статтею 60 (ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) МК України по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Крім того;

- методів передбачених статтею 62 (на основі віднімання вартості) та статтею 63 (на основі додавання вартості (обчислена вартість) МК України з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України зазначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Отже, враховуючи вказані норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неможливості визначення митної вартості відповідачем шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, тому, відповідачем цілком обґрунтовано застосовано резервний метод, що передбачений положеннями ст. 64 МК України.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТОРГСЕРВІС" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4