Ухвала

від 31.05.2017 по справі 813/7150/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/3689/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Вербицької О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року

у справі № 813/7150/14

за позовом Житлово-будівельного кооперативу Монастирський

до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Житлово-будівельний кооператив Монастирський (далі - Кооператив) звернулося до суду з позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Інспекція), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року № 0000651510, №0000661510, №0000671510 та від 05 вересня 2014 року № 0002331501.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити Кооперативу у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірки позивача, за наслідками яких складно акти від 14 травня 2014 року № 261/2200/34987300 та від 01 вересня 2014 року №407/2200/34987300, згідно з якими позивачем порушено вимоги:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.121 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пунктів 157.11, 157.14, абзаців 2, 4 пункту 157.15 статті 157 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 904 565,05грн.;

- пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120 ПК України;

- підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.4 статті 189, підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197, підпункту е пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 808 275,00 грн.;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.4 статті 189, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 4 978 565, 00 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України, у зв'язку з чим платником не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014 року в сумі 50 000, 00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються зокрема на тому, що позивач здійснював діяльність не передбачену статутом неприбуткової організації, а проводив будівництво за кошти звільнені від оподаткування для ТОВ Сокме , а відтак, на думку відповідача, затрачені позивачем кошти, пов'язані саме з господарською діяльністю ТОВ Сокме .

Крім того, як вказував відповідач в акті перевірки, першою поставкою послуг зі спорудження житла буде реалізація послуг за виконаними будівельними роботами ТОВ С-буд до Кооперативу, оскільки матеріали придбавались безпосередньо кооперативом за договором доручення, виконання якого є позастатутною діяльністю кооперативу. Окрім того, акти будівельних робіт та акти списання складені з порушенням нормативних документів.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі актів перевірок Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 05 вересня 2014 року №0002331510, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення позивача з податку на додану вартість на 1 049 584, 00 грн.

- від 03 червня 2014 року № 0000651510, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 62 500 , 00 грн., в т.ч. 50 000, 00 грн. - за основним платежем та 12 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 03 червня 2014 року №0000661510, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача на суму 7 510, 00 грн.;

- від 03 червня 2014 року №0000671510, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на 6 634 713, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про кооперацію кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 12 травня 2008 року №32-32-263 кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Згідно з статтею 19 Закону України Про кооперацію для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Законодавство про кооперацію не передбачає формування статутного фонду, оскільки кооператив не є господарським товариством. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом. Згідно з статтею 9 Закону України Про кооперацію державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЖБК Монастирський зареєстрований як неприбуткова організація, що підтверджується копією рішення №14/15-1 від 08 січня 2008 року про внесення організації (установи) до реєстру неприбуткових організацій (установ).

ЖБК Монастирський утворено на підставі рішення установчих зборів житлово-будівельного кооперативу, яке оформлено протоколом від 25 грудня 2007 року №1. Засновниками ЖБК Монастирський та, відповідно, його членами, є вісім фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та одна юридична особа - ТОВ Сокме .

На цих же установчих зборах затверджено Статут ЖБК Монастирський (далі - Статут). Відповідно до пункту 1.1, пункту 2.1 цього Статуту ЖБК Монастирський (у тексті Статуту - Кооператив) створено на підставі Закону України Про кооперацію , відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, для задоволення його членами своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах поєднання їх особистих, колективних інтересів, самоорганізації, самоуправління та самоконтролю для підвищення життєвого рівня членів кооперативу.

Головним завданням ЖБК Монастирський , згідно з пунктом 2.3 Статуту, є, зокрема, організація будівництва за власні кошти та кошти членів (асоційованих членів) кооперативу одно та двоквартирних житлових будинків котеджного типу з прибудованими гаражами.

У пункті 2.4. Статуту визначено, що для досягнення мети створення кооперативу, він, зокрема, здійснює такі види діяльності: акумулювання коштів членів (асоційованих членів) Кооперативу для забезпечення завдань Кооперативу; виконання функцій замовника розроблення містобудівної, проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту житловий квартал "Монастирський" з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу з торгово-побутовими об'єктами у місті Червонограді; з метою здешевлення вартості будівництва здійснює самостійно придбання будівельних матеріалів, обладнання, техніки, механізмів тощо з наступною передачею генпідряднику (субпідряднику) для проведення будівельно-монтажних робіт;

Пунктами 1.6, 2.2 Статуту передбачено, що Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, інші реквізити юридичної особи. Метою діяльності Кооперативу не є одержання прибутку.

Відповідно до пункту 15.1 Статуту для досягнення мети своєї діяльності Кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна Кооперативу, як зазначено в пункті 15.2 Статуту, є вступні, членські та цільові внески його членів, майно (паї), добровільно передане Кооперативу його членами і яке надходить для забезпечення потреб основної діяльності кооперативу; пасивні доходи. Згідно з пунктом 15.4., пунктом 15.5 Статуту Кооператив є власником будівель, споруд, земельних ділянок, грошових та майнових внесків його членів. Володіння, користування та розпорядження майном Кооперативу здійснюють органи управління Кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної цим Статутом.

Кооператив має право проводити будь-яку діяльність, не заборонену законом для неприбуткових організацій. Кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (пункти 20.3., 20.4 Статуту).

Підпункт 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття неприбуткових підприємств, установ та організацій - це підприємства, установи організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності передбаченої законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Львівського окружного адміністративного суду 14 листопада 2013 року у справі № 813/5433/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, відмовлено у позові Інспекції про визнання недійсними установчих документів, припинення державної реєстрації ЖБК Монастирський . Вказаною постановою встановлено, що реєстрація та створення ЖБК Монастирський відповідають вимогам закону, то вказаний факт не підлягає доказуванню в межах цієї справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Сокме слід зазначити, що вони пов'язані з організацією будівництва житлового кварталу забудови в м. Червонограді та регулюються Угодою про виконання доручення від 14 січня 2008 року, Договором доручення від 20 лютого 2009 року із змінами і доповненнями від 30 березня 2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЖБК Монастирський (повірений) та ТОВ Сокме (довіритель) укладено угоду про виконання доручення від 14 січня 2008 року (далі - Угода), відповідно до умов якої повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя виконати дій, пов'язані з придбанням будівельно-монтажних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, а також надання і споживання, у зв'язку з цим дорученням, послуг для проведення будівництва житлового кварталу Монастриський з малоповерховою щільною забудовою котеджного типу одно-двох квартирних житлових будинків з вбудованими гаражами, організацією та проведенням будівництва дитячого дошкільного закладу, дитячого майданчика, торговельно-побутового, готельного та спортивного комплексів, офісного та молодіжно-розважального центрів, а також організацію та будівництво інженерно-комунікаційних мереж і введення їх в експлуатацію для забезпечення потреб життєдіяльності житлового мікрорайону Монастрирський .

Відповідно до договору доручення від 20 лютого 2009 року із змінами і доповненнями від 30 березня 2009 року (далі - Договір) ЖБК Монастриський (повірений) зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок ТОВ Сокме (довіритель) виконати юридичні дії, пов'язані з організацією та проведенням будівництва житлового кварталу Монастирський

З моменту укладення Договору виконання зобов'язань за Угодою припинено, про що свідчать первинні документи, в яких зазначено проведення операцій за Договором доручення від 20 лютого 2009 року.

У зв'язку з тим, що договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, то на нього поширюються норми глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ). Згідно з частиною 2 статті 901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 2 статті 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір , в якому містяться елементи інших договорів (змішаний договір).

Враховуючи наведене, у пункті 1.4. Договору між позивачем та ТОВ Сокме внесено зміни, яким передбачено право повіреного використовувати власні кошти та кошти ЖБК Монастирський для виконання зобов'язань за договором доручення з наступним відшкодуванням усіх понесених витрат.

Право повіреного використовувати кошти та матеріали ЖБК Монастирський виникли на підставі рішення вищого органу кооперативу - загальних зборів, що підтверджується протоколами позивача від 14 січня 2008 року, від 20 лютого 2009 року, від 30 березня 2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 237 ЦК України договір доручення є однією із підстав виникнення відносин представництва, сутність яких полягає в тому, що одна особа представляє у правовідношенні інтереси іншої, набуваючи для неї права та обов'язки, розширюючи межі її юридичних дій.

В свою чергу, замовником будівництва кварталу житлової забудови котеджного типу (готель) по вул. Б. Хмельницького, 9 (мікрорайон Монастирський ) в м. Червонограді Львівської області, є ТОВ Сокме .

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будівництво велось на земельній ділянці, яка знаходиться у володінні та користуванні ТОВ Сокме згідно з договором оренди земельної ділянки з Червоноградською міською радою від 11 листопада 2008 року, відповідно до проектної документації об'єкт Будівництво кварталу 2, 3, 4, поверхової забудови котеджного типу по вулиці Б.Хмельницького, мікрорайон Монастирський (1а черга) в м. Червонограді , розробленої ОП Львівським обласним проектно-виробничим Архітектурно-планувальним бюро Червоноградським відділом висновку управління містобудування та архітектури м. Червонограда, висновку державної експертизи від 21 листопада 2008 року № 1096 КБ і дозволу на забудови котеджного типу по вул. Хмельницького, мікрорайон Монастирський в м. Червонограді.

Будівництво здійснювалось підрядна організація ТОВ С-Буд (ліцензія АВ№489309).

Кошти, використані при виконанні зобов'язань Повіреного за договором доручення, є власністю ЖБК Монастирський , вони не перейшли у власність ТОВ Сокме .

Усі витрати кооперативу, пов'язані з виконанням договору доручення згідно з договором, за результатами його виконання, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Таким чином, висновок Інспекції про залучення коштів фізичних та юридичних осіб (пайові, цільові, членські внески) для будівництва житлового кварталу забудови для ТОВ Сокме не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки кошти не передані у власність на безоплатній основі, а використані ЖБК Монастирський у зв'язку з виконанням зобов'язань за договором доручення.

За таких обставин є протиправним висновок відповідача про заниження доходу ЖБК Монастирський , а, відповідно, і податку на прибуток, оскільки використовуючи кошти, джерелом походження яких є, в тому числі, внески його членів, кооператив розпоряджався як одноособовий власник.

З акта перевірки вбачається, що відповідач до доходу відніс всі внески членів та асоційованих членів кооперативу, що були передані у власність кооперативу. Відповідач не врахував того, що як одноособовий власник ЖБК Монастирський мав право вчиняти всі дії власника щодо майна.

Відповідач мотивував свою позицію щодо безпідставності реалізації робіт, послуг ЖБК Монастирський за виконаними будівельно-монтажними роботами на ТОВ Сокме , тим, що перша поставка послуг із спорудження житла повинна відбутися від Генпідрядника до ЖБК Монастирський , що суперечить вимогам підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податку на додану вартість операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

Враховуючи зазначене, операцією з першого постачання житла за загальним правилом вважатимуться операції з першої передачі права власності на готове новозбудоване житло (об'єкт житлового фонду) до його власника незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства-забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва.

Водночас, чинне законодавство передбачає виняток з цього правила, який застосовується у випадку, коли замість передачі права власності на готове житло відбувається операція з постачання послуг щодо спорудження відповідного об'єкту за замовленням його майбутнього власника.

Факт оформлення правовстановлюючого документу не впливає на кваліфікацію, натомість, визначальною ознакою є здійснення однієї з операцій або передачі права власності від однієї особи до іншої, або надання послуг з будівництва конкретного об'єкту: житлових чи нежитлових приміщень.

З урахуванням встановленої судами попередніх інстанцій обставини, що фактично замовником будівництва житлового об'єкту є ТОВ Сокме , слід погодитися з висновком судів про безпідставність твердження відповідача про те, що першою поставкою послуг зі спорудження житла буде реалізація послуг за виконаними будівельними роботами від ТОВ С-буд до ЖБК Монастирський .

Згідно з пунктом 4.2.3. Змін доповнень від 30 березня 2009 року до Договору доручення від 20 лютого 2009 року понесені витрати Повіреного, у зв'язку з виконанням зобов'язань за договором доручення підлягають відшкодуванню Довірителем по закінченню строку Договору доручення від 20 лютого 2009 року.

Так, у пункті 4.2.3. визначено розмір витрат повіреного в розмірі 43 671 427,96 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 20 серпня 2013 року по 28 серпня 2013 року укладено договори купівлі-продажу 34 житлових будинків між ТОВ Сокме та ЖБК Монастирський . Розрахунок між сторонами здійснено в порядку, встановленому ст. 601 ЦК України, шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань.

ЖБК Монастирський оформив право власності на 34 житлових будинки по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської та Теодозія Савки в м. Червонограді.

31 серпня 2013 року сторони склали акт звірки, відповідно до якого сторони провели розрахунок в повному обсязі стосовно виконання зобов'язань по договору доручення по будівництву житлового кварталу забудови.

Витрати ЖБК Монастирський , пов'язані з виконанням Договору доручення від 20 лютого 2009 року із змінами і доповненнями, становлять 43 671 427, 96 грн., вартість відчужених будинків - 44 102 454,00 грн., повний розрахунок здійснено шляхом перерахунку 431 026,04 грн. платіжним дорученням від 31 серпня 2013 року № 965.

Згідно з рішенням загальних зборів, оформленого протоколом від 10 березня 2014 року, у зв'язку із виходом зі складу ЖБК Монастирській членів (асоційованих членів) проведено повернення паю у натуральній формі. Особи, що вийшли із складу ЖБК Монастирський , оформили право власності на житлові будинки, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог .

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова

О.В. Вербицька