Ухвала

від 06.06.2017 по справі 810/6395/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

06.06.2017 м. Київ № К/800/12718/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А, секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 у справі №810/6395/13-а за позовомТовариства з обмежено відповідальністю ТІЗ Озерне доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, задоволено позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю ТІЗ Озерне , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.11.2013 №0000252201/25.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ ТІЗ Озерне з питань правильності формування значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої контролюючим органом зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) у розмірі 4018925,00 грн. та вказано на необхідність відобразити зазначену суму у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року з позначкою мінус .

З огляду на зазначене, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми В4 від 27 вересня 2013 року №0001412201/368, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією від 9 вересня 2013 року №90558751876 за липень 2013 року на 4018925,00 грн.

При перевірці декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 19 вересня 2013 року №9058839436 відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ТІЗ Озерне від 30 вересня 2013 року №433/10-16-22-01/32931921. Під час перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення у рядку 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року суми на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 4018925,00 грн., сформованого за період грудень 2004 року - липень 2010 року, та залишку від'ємного значення сформованого за серпень 2010 року у розмірі 362,00 грн.

На основі висновків акту камеральної перевірки від 30 вересня 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми В4 від 29 жовтня 2013 року №0000142201/682, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 362,00 грн.

У подальшому ТОВ ТІЗ Озерне не врахувало у декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року висновків актів перевірки від 20 вересня та 30 вересня 2013 року, що на думку відповідача є протиправним, і відповідно, призвело до подальшого завищення податкового кредиту.

За результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року, встановлено порушення ТОВ ТІЗ Озерне розділу 5 наказу №41 від 25 січня 2011 року Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та статті 200 Податкового кодексу України, а саме: суми зменшеного значення рядка 24 попереднього періоду контролюючим органом, позивачем не відображено в рядку 21.3 декларації наступного звітного періоду (вересень 2013 року).

На підставі висновків вказаного акту позивачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення форми В4 від 22 листопада 2013 року №0000252201/25, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4019287,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року №0001412201 та від 29 жовтня 2013 року №0000142201/682, на основі яких відповідачем зроблено висновок про неправомірність зазначення у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4037344,00 грн., були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Позивач листами від 6 листопада 2013 року вих№12 та від 28 листопада 2013 року вих.№13 позивач повідомив контролюючий орган про процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень. До зазначених листів позивачем також додані копії позовних заяв з відмітками канцелярії суду про одержання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року відкрите провадження у адміністративній справі №810/5383/13-а про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001412201/368. А ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року відкрите провадження у справі №810/5998/13-а про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142201/682.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погодився апеляційний суд, що, оскільки податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року №0001412201 та від 29 жовтня 2013 року №0000142201/682, на підставі яких позивач повинен був відобразити зі знаком мінус суму зменшення залишку від'ємного значення (по рядку 21), були неузгодженими у зв'язку із їх судовим оскарженням, тому висновки податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.54.3.2. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54. 5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення), зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Виходячи з положень пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Зазначене кореспондується також із змістом податкового повідомлення-рішення за формою В4 , форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, в якому зазначається, що протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, що настають за днем її закінчення), частина суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, зменшується у картці особового рахунка платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби.

Вказаними положеннями чітко обумовлено, що фактичне зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у разі судового оскарження відбувається лише за наслідками розгляду відповідної судової справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність відкритих проваджень Київським окружним адміністративним судом від 8 жовтня 2013 року у адміністративній справі №810/5383/13-а та від 7 листопада 2013 року у справі №810/5998/13-а та цілком обґрунтовано прийнятий до уваги факт оскарження позивачем в судовому податкових повідомлень-рішень від 27 вересня 2013 року №0001412201 та від 29 жовтня 2013 року №0000142201/682.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова О.А.Веденяпін