Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/4246/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/4246/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К доТовариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Логістик простягнення 98 851,84 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Шевельова А.С. від відповідача:Сальников В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К (надалі - ТОВ Світ Подорожей - К ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Логістик (надалі - ТОВ Індастріал Логістик ) про стягнення 98 851,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про купівлю-продаж нафтопродуктів №105161 від 10.05.2016 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 87 757,43 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 386,24 грн. та 3% річних у розмірі 708,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.04.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

24.04.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту здійснення поставки продукції на заявлену до стягнення суму.

Судове засідання 24.04.2017 р. не відбулося та було перенесено на 15.05.2017 р.

В судовому засіданні 15.05.2017 р. судом оголошувалась перерва на 31.05.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 р. між ТОВ Світ Подорожей - К (продавець) та ТОВ Індастріал Логістик (покупець) був укладений договір про купівлю-продаж нафтопродуктів (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за умовами даного договору нафтопродукти - товар. Найменування, кількість та ціна визначаються згідно рахунку-фактури і накладної (п. 1.2).

Згідно з п. 2.2.3 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару, а також витрати на його транспортування (у випадку здійснення доставки товару покупцю).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець приймає та сплачує за товар по ціні згідно рахунку-фактури.

За змістом п. 4.2 Договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати.

Позивач вказує, що у період з 14.11.2016 р. по 15.12.2016 р. ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 87 757,43 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні №549 від 14.11.2016 р., №550 від 14.11.2016 р., №552 від 14.11.2016 р., №556 від 16.11.2016 р., №559 від 17.11.2016 р., №561 від 21.11.2016 р., №565 від 21.11.2016 р., №567 від 22.11.2016 р., №573 від 24.11.2016 р., №577 від 28.11.2016 р., №580 від 28.11.2016 р., №588 від 30.11.2016 р., №592 від 01.12.2016 р., №593 від 01.12.2016 р., №598 від 07.12.2016 р., №605 від 12.12.2016 р., №609 від 13.12.2016 р. та №616 від 16.12.2016 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п. 4.2 Договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що днем виконання продавцем обов'язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відтак суд приходить до висновку, що підставою для здійснення відповідної оплати поставленої продукції є складена в двосторонньому порядку видаткова накладна, яка в свою чергу, підтверджує факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на обумовлену суму.

На підтвердження факту здійснення поставки відповідачу дизельного палива позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні №549 від 14.11.2016 р., №550 від 14.11.2016 р., №552 від 14.11.2016 р., №556 від 16.11.2016 р., №559 від 17.11.2016 р., №561 від 21.11.2016 р., №565 від 21.11.2016 р., №567 від 22.11.2016 р., №573 від 24.11.2016 р., №577 від 28.11.2016 р., №580 від 28.11.2016 р., №588 від 30.11.2016 р., №592 від 01.12.2016 р., №593 від 01.12.2016 р., №598 від 07.12.2016 р., №605 від 12.12.2016 р., №609 від 13.12.2016 р. та №616 від 16.12.2016 р.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі статтею 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктами 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Суд приймає в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення позивачем поставки видаткові накладні №549 від 14.11.2016 р., №550 від 14.11.2016 р., №552 від 14.11.2016 р., №556 від 16.11.2016 р., №559 від 17.11.2016 р., №561 від 21.11.2016 р., №565 від 21.11.2016 р., №567 від 22.11.2016 р., №573 від 24.11.2016 р., №577 від 28.11.2016 р., №580 від 28.11.2016 р., №588 від 30.11.2016 р., №592 від 01.12.2016 р., №593 від 01.12.2016 р. на загальну суму 54 816,00 грн., які містять підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток установ.

В той же час, видаткові накладні №598 від 07.12.2016 р., №605 від 12.12.2016 р., №609 від 13.12.2016 р. та №616 від 16.12.2016 р. не підписані з боку відповідача, а представником ТОВ ТОВ Індастріал Логістик факт поставки спірної партії товару заперечується у повному обсязі.

Суд відзначає, що видаткові накладні №598 від 07.12.2016 р., №605 від 12.12.2016 р., №609 від 13.12.2016 р. та №616 від 16.12.2016 р. не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. №88, оскільки не підписані уповноваженою особою відповідача, а відтак не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції з поставки і прийняття товару за Договором на суму 32 941,43 грн.

При цьому, позивачем не надано інших документальних доказів передбачених чинним законодавством України та умовами Договору, які б могли підтвердити факт поставки товару, а саме товарно-транспортних накладних на вантаж (шляхових листів), довіреностей відповідача, отриманих позивачем при переданні товару за видатковими накладними, тощо.

Доводи позивача про відображення у податковій звітності спірної господарської операції суд не приймає в якості належних та допустимих доказів, оскільки такі дії мають односторонній характер, і в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки.

За відсутності первинних документів як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару. Більше того, наявність податкової звітності передбачає можливість її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2016 р. у справі №914/1806/15.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним фактично була поставлений, а відповідачем прийнятий товар на суму 32 941,43 грн., а тому у суду відсутні підстави вважати відповідача, таким що прострочив виконання грошового зобов'язання як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи в суді.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту отримання ТОВ Індастріал Логістик продукції на виконання умов Договору судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Як вже було вказано вище, видаткові накладні №549 від 14.11.2016 р., №550 від 14.11.2016 р., №552 від 14.11.2016 р., №556 від 16.11.2016 р., №559 від 17.11.2016 р., №561 від 21.11.2016 р., №565 від 21.11.2016 р., №567 від 22.11.2016 р., №573 від 24.11.2016 р., №577 від 28.11.2016 р., №580 від 28.11.2016 р., №588 від 30.11.2016 р., №592 від 01.12.2016 р., №593 від 01.12.2016 р. були прийняті судом в якості належного доказу отримання відповідачем товару, оскільки містять підпис уповноваженої особи - отримувача, який скріплений печаткою відповідача, що в розумінні приписів ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про легітимність такого підпису перед позивачем.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 р. у справі №903/679/14.

Таким чином, суд вважає доведеним факт здійснення поставки відповідачу товару на загальну суму 54 816,00 грн., і з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Світ Подорожей - К про стягнення з ТОВ Індастріал Логістик заборгованості у розмірі 54 816,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 386,24 грн. та 3% річних у розмірі 708,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 14.11.2016 р. по 07.03.2017 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 6.2 Договору за необґрунтовану відмову або ухилення від своєчасної оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та пені з урахуванням встановленого розміру заборгованості ТОВ Індастріал Логістик та визначеного позивачем періоду нарахування.

За наслідками проведеного перерахунку суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 4 416,52 грн. та 3% річних у розмірі 474,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором. В іншій частині пеня та 3% річних нараховані безпідставно.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Індастріал Логістик на користь ТОВ Світ Подорожей - К заборгованості у розмірі 54 816,00 грн., пені у розмірі 4 416,52 грн. та 3% річних у розмірі 474,01 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Логістик (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, оф. 002; ідентифікаційний код 39858162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14; ідентифікаційний код 36959280) заборгованість у розмірі 54 816 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2017 р.

Суддя В.П. Босий