Постанова

від 27.11.2017 по справі 910/4246/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 910/4246/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Шмиговської А.М.

від позивача: Петенко А.М. (довіреність б/н від 21.02.2017);

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017

у справі № 910/4246/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К

до Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Логістик

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей - К" (надалі - ТОВ "Світ Подорожей - К") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Логістик" про стягнення 98 851,84 грн, в тому числі 87 757,43 грн заборгованості за поставлений згідно договору купівлю-продаж нафтопродуктів, 10 386,24 грн пені та 708,17 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 позовні вимоги ТОВ "Світ Подорожей - К" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Індастріал Логістик" на користь ТОВ "Світ Подорожей - К" заборгованість у розмірі 54816 грн., пеню у розмірі 4416,52 грн., 3% річних у розмірі 474,01 грн. та судовий збір у розмірі 966,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 32941,43 грн. та відповідного розміру штрафних санкцій, в іншій частині рішення суду залишити без змін (а.с. 19 том ІІІ).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині незадоволених позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Світ Подорожей - К" було прийнято до провадження.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду прийнято до провадження у визначеному складі суду.

З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, судом апеляційної інстанції в порядку ст. 38 ГПК України ухвалою від 07.08.2017 витребувано у Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві додаткові документи, а саме належним чином завірені копії податкових накладних, які були зареєстровані останнім за отриманий товар від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей - К" за період з листопада по грудень 2016 року щодо отриманого дизельного палива 2710194300 та бензину преміум А-95.

Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з невиконанням ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання додаткових документів та неявки представника відповідача.

Представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду справи у зв'язку з невиконанням інспекцією вимог суду, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 27.11.2017 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 10.05.2016 між ТОВ Світ Подорожей - К (продавець) та ТОВ Індастріал Логістик (покупець) був укладений договір про купівлю-продаж нафтопродуктів (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за умовами даного договору нафтопродукти - товар. Найменування, кількість та ціна визначаються згідно рахунку-фактури і накладної (п. 1.2).

Згідно з п. 2.2.3 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару, а також витрати на його транспортування (у випадку здійснення доставки товару покупцю).

Пунктами 4.2 Договору визначено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати.

У відповідності до п. п. 3.1.2, 3.1.5 Договору у разі поставки товару шляхом самовивозу, заявка-доручення подається у письмовій формі, до передачі товару покупцю. Поставка товару шляхом самовивозу здійснюється на підставі належним чином завіреної довіреності покупця.

Згідно з п. п. 3.2, 3.3 Договору днем виконання продавцем обов'язку по поставці вважається дата, зазначена у видатковій накладній. З моменту передачі товару покупцю або перевізнику відбувається перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі (псування) товару переходить від продавця до покупця.

На виконання умов договору позивачем у період з листопада 2016 по грудень 2016 поставлено (відпущено) відповідачу товар - дизельне пальне та бензин, який частково оплачений останнім.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога ТОВ Світ Подорожей - К про стягнення з ТОВ Індастріал Логістик 87 757,43 грн основного боргу, 10 386,24 грн пені (за період з 14.11.2016 по 07.03.2017), 708,17 грн трьох відсотків річних (за період з 14.11.2016 по 07.03.2017).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково. Оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем в якості доказів належного виконання договірних зобовязань надано, зокрема, видаткові накладні №549 від 14.11.2016, №550 від 14.11.2016, №552 від 14.11.2016, №556 від 16.11.2016, №559 від 17.11.2016, №561 від 21.11.2016, №565 від 21.11.2016, №567 від 22.11.2016, №573 від 24.11.2016, № 577 від 28.11.2016, №580 від 28.11.2016, №588 від 30.11.2016, №592 від 01.12.2016, №593 від 01.12.2016, № 598 від 07.12.2016, № 605 від 12.12.2016, № 609 від 13.12.2016 та № 616 від 16.12.2016.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, зокрема, виходив з того, що оскільки видаткові накладні № 598 від 07.12.2016, № 605 від 12.12.2016, № 609 від 13.12.2016 та № 616 від 16.12.2016 уповноваженим представником відповідача не підписані, то останні не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. №88. А тому, такі видаткові накладні не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції з поставки і прийняття товару за Договором на суму 32 941,43 грн.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду у повній мірі Київський апеляційний господарський суд погодитись не може, оскільки вони були зроблені в порушення вимог ст. 43 ГПК України при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та недотриманні норм матеріального права, з огляду на таке.

Так, у відповідності до п. 3.4 Договору сторони узгодили, що прийом- передача товару по кількості та якості здійснюється в порядку передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ № 281/171/578/155 від 20.05.2008) та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ № 271/121 від 04.06.2017).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (п. 1 Інструкції).

Згідно з пп. 10.3.2.1 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП (додаток 16). Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в якості доказів отримання відповідачем нафтопродуктів подано до суду першої інстанції відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП (а.с. 93-122 том І).

Вказані відомості, зокрема, за грудень 2016 (тобто, період за який не було підписано відповідачем видаткові накладні) містять підписи водіїв, які отримали відповідні об'єми нафтопродуктів. Особи водіїв (а.с. 115 - 122 том І) співпадають з прізвищами, відображеними в інших відомостях на відпуск нафопродуктів за періоди, з яких відсутній спір (а.с. 16 - 372 том ІІ).

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції надані позивачем відомості відповідають, визначеній Інструкції формі N 16-НП; містять підписи уповноважених осіб позивача та відповідача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відомості на відпуск нафтопродуктів, особливий порядок приймання-передачі яких визначено чинним законодавством, є належним доказом отримання товару - нафтопродуктів в розумінні ст. ст. 34, 36 ГПК України.

Доводи відповідача про відсутність інших доказів на підтвердження факта отримання товару спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом ухвалою від 15.05.2017 задоволено клопотання позивача про витребування у ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві належним чином завірених копій податкових накладних, які були зареєстровані відповідачем за отриманий від позивача товар за період з листопада по грудень 2016. Судом першої інстанції було винесено рішення не дочекавшись від органу фіскальної служби витребуваних копій податкових накладних.

Київський апеляційний господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, тричі ухвалами суду витребовував вищенаведені документи в порядку ст. 38 ГПК України.

30.10.2017 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли витребуванні документи, зокрема, податкові накладні № 27 від 16.12.2016, № 20 від 13.12.2016, № 16 від 12.12.2016, № 9 від 07.12.2016.

За результатами дослідження вказаних доказів, які підлягають прийняттю в порядку ст. 101 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені відомості електронних податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, зокрема, про товар, його кількість та вартість відповідають тим відомостям про товар, кількість та вартість, що визначені у видаткових накладних № 598 від 07.12.2016, № 605 від 12.12.2016, № 609 від 13.12.2016 та № 616 від 16.12.2016.

Як вбачається з листа ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2017 № 1/10/26-56-12-01-23 (відповідь на адвокатський запит) Державною податковою інспекцією зазначено, що згідно з податковою звітністю за листопад та грудень 2016 року ТОВ "Індастріал Логістик" встановлено, що сума податкового кредиту Товариства відповідає сумі податкових зобов'язань ТОВ "Світ Подорожей-К", розбіжності відсутні (а.с. 140-141 том І).

За змістом ст. 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (ст.ст. 201.7., 201.8. Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищенаведених норм права слід дійти висновку, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, складаються саме в момент здійснення господарської операції та є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкові накладні, поряд з іншими наявними в матеріалах справи доказами, також підтверджують обставини здійснення господарської операції, зокрема, щодо приймання-передачі товару у грудні 2016. Доказів коригування відповідачем податкової звітності за 2016 рік у зв'язку з виявленими помилками щодо податкового кредиту за спірними накладними матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що за умовами договору встановлено поставку товару виключно за умови попередньої оплати, якої відповідачем не було проведено, не приймається судом апеляційної інстанції як підстава для відмови в задоволенні позову, оскільки обставина наявності або відсутності попередньої оплати не спростовує факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

До того ж, матеріалами справи підтверджується, що за період дії даного правочину (період за яким відсутній спір) між сторонами утворилась усталена практика ділового обороту, за якою товар оплачувався відповідачем після його отримання.

Щодо видаткових накладних №549 від 14.11.2016, №550 від 14.11.2016, №552 від 14.11.2016, №556 від 16.11.2016, №559 від 17.11.2016, №561 від 21.11.2016, №565 від 21.11.2016, №567 від 22.11.2016, №573 від 24.11.2016, № 577 від 28.11.2016, №580 від 28.11.2016, №588 від 30.11.2016, №592 від 01.12.2016, №593 від 01.12.2016, які підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про належність доказів підтвердження здійснення позивачем відпуску нафтопродуктів, а відтак є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Аналогічна правова позиція щодо підстав виникнення обов'язку з проведення розрахунку за відпущений товар міститься у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року у справі № 3-77гс15.

Обставини щодо підписання та скріплення печаткою вищенаведених видаткових накладних у спірний період ТОВ "Індастріал Логістик" не заперечуються та належними доказами в розумінні ст. ст. 34, 36 ГПК України не спростовано.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних за період з 14.11.2016 по 16.12.2016 відповідачем отримано товар на загальну суму 93 945,78 грн.

При цьому, судом першої інстанції помилково було наведено загальну суму поставки товару за вказаний період в розмірі 87 757,43 грн, оскільки остання відповідає розміру заявленої позивачем суми основного боргу, обрахованого позивачем з урахуванням проведених відповідачем часткових проплат.

Так, згідно наданих відповідачем (у суді першої інстанції) платіжних доручень, ТОВ Індастріал Логістик розрахувався за поставлений товар частково на суму 6 188,35 грн. Видаткові накладні № 550 від 14.11.2016 (рахунок № 557), №556 від 16.11.2016 (рахунок № 562) повністю оплачені згідно платіжного доручення № 139 від 15.12.2016 (а.с. 187 том І; 360, 362 том ІІ).

Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом (16.03.2017 згідно вхідного штемпелю господарського суду першої інстанції) відповідачем не оплачено видаткові накладні за пеіріод з 14.11.2016 по 16.12.2016 в сумі 87 757,43 грн (93 945,78 грн - 6 188,35 грн).

Разом з цим, згідно платіжного доручення № 250 від 23.03.2017 видаткова накладана №549 від 14.11.2016 (рахунок № 556) на суму 7 832 грн частково оплачена відповідачем на суму 1 000 грн. Дана проплата здійснена відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи обставини сплати відповідачем частини отриманого товару в сумі 1 000 грн згідно платіжного доручення № 250 від 23.03.2017 вже після звернення позивача до суду, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Наведене було залишено поза увагою місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати.

Згідно з п. п. 3.2, 3.3 Договору днем виконання продавцем обов'язку по поставці вважається дата, зазначена у видатковій накладній. З моменту передачі товару покупцю або перевізнику відбувається перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі (псування) товару переходить від продавця до покупця.

Інших умов щодо порядку розрахунку за отриманий товар умови договору не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

З огляду на те, що умовами договору не встановленого іншого строку оплати, ніж передбачено приписами ст. 692 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок з оплати отриманого відповідачем товару за спірними видатковими накладними настав 14.11.2016, 16.11.2016, 17.11.2016, 21.11.2016, 22.11.2016, 24.11.2016, 28.11.2016, 30.11.2016, 01.12.2016, 07.12.2016, 12.12.2016, 13.12.2016, 16.12.2016, відповідно.

Суд апеляційної інстанції, за результатами перевірки поданого позивачем розрахунку основної заборгованості, проведеного з урахуванням часткових проплат відповідача в т.ч. проведеної після звернення позивача з позовом, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 86 757,43 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 000 грн основної заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За змістом п. 6.2. Договору за необґрунтовану відмову або ухилення від своєчасної оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Частиною 3 статті 692 ЦК України унормовано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку розрахунку нарахованих позивачем сум пені та 3% річних, встановив, що він не відповідає матеріалам справи. Зокрема, апелянтом за видатковими накладними № 550 від 14.11.2016 та № 556 від 16.11.2016, які були оплачені відповідачем 15.12.2016, невірно визначено період нарахування штрафних санкцій. Крім того, за видатковою накладною № 567 від 22.11.2016 також невірно визначено початок перебігу строку обчислення санкцій з 21.11.2016.

За результатами розрахунку даної частини позовних вимог, проведеного судом апеляційної інстанції з врахуванням проведених часткових відповідачем проплат, дати виникнення обов'язку по оплаті поставленого товару за кожною видатковою накладною окремо, розмір пені становить 6 748,01 грн, а 3% річних 723,50 грн. Враховуючи викладене та відсутність у суду права виходу за межі позовних вимог, річні підлягають стягненню в сумі 708,17 грн. А у зв'язку з невірним розрахунком позивачем пені, стягненню підлягає пеня в сумі 6 748,01 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів за результатами перегляду в апеляційному порядку даної справи встановила, що викладені в апеляційні скарзі доводи знайшли своє підтвердження, а відтак оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні 32 941,43 грн основного боргу та штрафних санкцій: 2 331,49 грн пені та 234,16 грн річних. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 000 грн основної заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 99, 101, 102, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 103, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/4246/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/4246/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 32 941,43 грн основного боргу та штрафних санкцій в сумі: 2 331,49 грн пені та 234,16 грн річних.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Логістик (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, оф. 002; ідентифікаційний код 39858162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14; ідентифікаційний код 36959280) заборгованість у розмірі 86 757 (вісімдесят шість тисяч сімсот пятдесят сім) грн. 43 коп., пеню у розмірі 6 748 (шість тисяч сімсот сорок вісім) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1 540,15 (одна тисяча п'ятсот сорок тисяч) грн. 15 коп. за розгляд справи в місцевому господарському суді.

Провадження у справі про стягнення основної заборгованості в сумі 1 000 грн припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Логістик (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, оф. 002; ідентифікаційний код 39858162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей - К (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14; ідентифікаційний код 36959280) судовий збір у розмірі 1 694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири тисяч) грн. 00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/4246/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець