Рішення

від 29.05.2017 по справі 911/969/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 911/969/17

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури, м. Бориспіль, в інтересах держави

до відповідачів 1) Селищанської сільської ради, с. Селище Баришівського району,

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с. Селище Баришівського району,

про визнання незаконним та скасування рішення від 16.09.2014 № 251.31.06 та визнання недійсним договору оренди

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: ОСОБА_2, посвідчення від 05.08.2015 № 034764;

від відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність від 19.04.2017 № 89;

від відповідача 2: ОСОБА_1 , особисто;

ОСОБА_4 , довіреність від 22.05.2017 №521;

СУТЬ СПОРУ:

керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 28.03.2017 №34-01-4566вих16 до селищанської сільської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області №251.31.06 від 16.09.2014 "Про передачу в оренду частини громадського будинку";

- визнати недійсним договір оренди частини громадського будинку магазину з правом викупу №26 від 01.10.2014, укладений між Селищанською сільською радою Баришівського району Київської області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура зазначає, що рішенням сесії Селищанської сільської ради Баришівського району №251.31.06 від 16.09.2014, затверджено рішення конкурсної комісії про передачу в оренду з правом викупу частини громадського будинку комунальної власності, площею 145 кв.м. за адресою: с. Селище, вул. Паризької Комуни 9 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під магазин-кафе, строком на 2 роки 11 місяців. Вказаним рішенням також вирішено укласти договір оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, встановити орендну плату у розмірі 550,00 грн. На виконання вказаного рішення між Селищанською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди частини громадського будинку з правом викупу №26 від 01.10.2014.

Прокурор твердить, що рішення сесії Селищанської сільської ради Баришівського району №251.31.06 від 16.09.2014 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а договір визнанню недійсним у зв'язку з порушенням вимог ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2017 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 911/969/17 та призначено її до розгляду на 24.04.2017.

24.04.2017 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/969/17.

24.04.2017 від Селищної сільської ради Баришівського району Київської області до господарського суду Київської області надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.04.2017 розгляд справи відкладено на 22.05.2017.

22.05.2017 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками та письмові пояснення по справі, в яких відповідач 2 просить суд відмовити прокуратурі в задоволені позову.

26.05.2017 від Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення, в яких прокуратура наголошує суду на тому, що Селищанською сільською радою не затверджено ні Порядку проведення конкурсу щодо передачі в оренду майна комунальної власності, ні Типового договору оренди комунального майна. Зазначене свідчить про відсутніх правових підстав для передачі в оренду комунального майна Селищанською сільською радою. Крім того, прокуратура наголошує і на тому, що відсутність щорічної публікації переліку об'єктів нерухомого майна, що можуть бути передані в оренду у 2014 році свідчить про порушення процедури проведення конкурсу, оскільки сільською радою виконано вимоги лише щодо оприлюднення конкурсу вже перед самим переданням майна в оренду.

Також, прокурор твердить про те, що окрім порушення порядку та відсутності правових підстав для оголошення конкурсу та передання в оренду комунального майна, відповідачами не дотримано також і істотних умов оспорюваного договору, визначених ст. 283, 284 ГК України та ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, прокурор зазначає, що відповідно до вищевказаних вимог законодавства, в оренду передається індивідуально-визначене майно. Крім того, істотною умовою договору оренди є оцінка саме індивідуально-визначеного майна. Однак, відповідачами в порушення вказаних вимог проведено оцінку всього приміщення, натомість, оцінку індивідуально визначеного майна, що безпосередньо передано в оренду, не проведено. Як наслідок, у подальшому сторонами невірно здійснено розрахунок орендної плати за користування вищевказаним об'єктом нерухомого майна.

Прокурор твердить, що п.7.1 договору визначено, що відповідач 2 зобов'язаний застрахувати об'єкт нерухомого майна комунальної власності на весь період дії договору оренди. Натомість, страхування об'єкта нерухомого майна відповідачем проведено лише 11.01.2017, тобто вже після витребування Бориспільською місцевою прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" матеріалів оспорюваного договору з Селищанської сільської ради та встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави.

29.05.2017 від Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від 29.05.2017, в якому відповідач 1 погоджується з твердженням прокуратури, що ним не було розроблено та не було затверджено типового договору оренди, а тому договір, укладений між відповідачами, укладено з порушенням законодавства України. Також, відповідач 1, зазначає, що погоджується з твердженням прокурора, що відповідачем 2 не було виконано оцінку ринкової вартості безпосередньо об'єкту оренди. Також, наголошує на тому що в матеріалах справи відсутні докази того, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 виконано покладений на нього обов'язок щодо страхування об'єкту оренди.

29.05.2017 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

В судове засідання 29.05.2017 з'явився прокурор, представник відповідача 1, відповідач 2 особисто та його представник.

Розглянувши позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури, м. Бориспіль (далі - прокурор) до Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області, с. Селище Баришівського району (далі по тексту - Селищанська сільрада), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1І.) про визнання незаконним та скасування рішення від 16.09.2014 №251.31.06 та визнання недійсним договору оренди, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно положень частини 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" в абаці 15 частині 1 ст.1 передбачено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Рішенням Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області №251.31.06 від 16.09.2014 "Про передачу в оренду частини громадського будинку" вирішено затвердити рішення конкурсної комісії про передачу в оренду з правом викупу частини громадського будинку комунальної власності площею 145 кв.м. за адресою с. Селищне вул. Паризької Комуни 9 фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 під кафе-магазин строком на 2 роки 11 місяців, заключити договір-оренди з ФОП ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства.

На виконання рішення Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області 01.10.2014 між Селищанською сільською радою Баришівського району Київської області та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди частини громадського будинку магазину з правом викупу №26, відповідно до умов якого:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину громадського будинку магазину (далі - об'єкт), що належить орендодавцю з наступним переходом права власності на об'єкт від орендодавця о орендаря, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт у строкове платне користування, а згодом і у власність , а також сплачувати орендодавцеві орендну плату (пункт 1.1 договору);

- характеристика об'єкта: (пункт 1.2 договору)

- об'єкт становить частину громадського будинку магазину (пункт 1.2.1 договору);

- адреса: вул. Паризької комуни 9 , с. Селище, Баришівського району, Київської області (пункт 1.2.2 договору).

- орендована площа 145 кв.м. (пункт 1.2.3 договору);

- передання-приймання об'єкта здійснюється на підставі відповідного Акта комісією, яка складається з представників сторін (пункт 3.1 договору);

- строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дати приймання обєкту за актом приймання-передавання (пункт 4.1 договору);

- розмір орендної плати з урахуванням її індексації за весь обєкт в цілому складає 550 грн. за місяць (пункт 5.1 договору);

- це договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його державної реєстрації (пункт10.2);

- строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2 цього договору та закінчується 01.09.2017 (пункт 10.3 договору).

Як вбачається з акту прийому-передачі частини громадського будинку від 01.10.2014 у порядку виконання договору оренди частини громадського будинку орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду наступний об'єкт: частину громадського будинку, площею 145 кв.м., який знаходиться за адресою 07521 с. Селище вул. Паризької Комуни 9 Баришівського району Київської області.

Прокурор твердить про те, що відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України щодо державного майна, а органи, уповноважені Верховною Радою АРК та органами місцевого самоврядування, щодо майна, яке належить АРК, або комунального майна формують щороку на підставі інформації органів, уповноважених управляти відповідним майном, переліки цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду. Зазначені переліки оприлюднюються в засобах масової інформації та на офіційних веб-сайтів орендодавців.

Прокурор наголошує на тому, що у порушення вищевказаних вимог Закону, перелік нерухомого майна, що може бути передано в оренду протягом 2014 року, в тому числі із зазначенням оспорюваного об'єкта нерухомого майна, Селищанською сільською радою не затверджувався та в засобах масової інформації не оприлюднювався.

В той же час, суд звертає увагу прокуратури на те, що в матеріалах справи міститься протокол №1 від 24.06.2014 засідання конкурсної комісії по передачі магазину "Колосок" та нежитлового приміщення (лазні) в оренду, з якого вбачається, що конкурсною комісією вирішено провести конкурс щодо надання в оренду магазину "Колосок", що розташований в с. Селище, вул. Паризької Комуни, 9 та подати оголошення в газету "Баришівський вісник" про проведення конкурсу для надання в оренду магазину "Колос"; приймати заяви та пропозиції від бажаючих взяти в оренду на протязі двадцяти днів з дня виходу оголошення в газеті, після цього провести конкурс та визначити переможця.

Рішенням Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області №236.30.06 від 27.06.2014 "Про передачу магазину "Колосок" та нежитлового приміщення (лазні) в оренду" вирішено провести конкурс щодо надання в оренду магазину "Колосок", що розташований в с. Селище по вулиці Паризької Комуни 9 та нежитлового приміщення (лазні), яке розташоване в с. Селище по вулиці Ватутіна 28; надрукувати оголошення в газету "Баришівський вісник" про проведення конкурсу для надання зазначених вище приміщень в оренду.

Згідно протоколу №2 засідання конкурсної комісії з продажу та оренди майна комунальної власності територіальної громади с. Селище по Селищанській сільській раді від 25.07.2014, на розгляді конкурсної комісії було винесено питання про допуск до участі в конкурсі по Селищанській сільській раді ОСОБА_1 оренду приміщення комунальної власності територіальної громади в с. Селище та вирішено надати в оренду приміщення по вулиці Паризької Комуни 9 площею 145 кв.м. ОСОБА_1 та встановити орендну плату 550 грн. за місяць на один рік; подати на розгляд сесії сільської ради рішення комісії по результатах конкурсу та затвердити рішення комісії.

До матеріалів справи долучено аркуш газети "Баришівський вісник" №25 (180) від 28.06.2014, з якого вбачається, що Селищанська сільська рада робила оголошення в засобах масової інформації щодо проведення конкурсу на право укладення договору оренди комунального майна.

В подальшому Рішенням Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області №251.31.06 від 16.09.2014 "Про передачу в оренду частини громадського будинку" вирішено затвердити рішення конкурсної комісії про передачу в оренду з правом викупу частини громадського будинку комунальної власності площею 145 кв.м. за адресою с. Селище вул. Паризької Комуни 9 фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 під кафе-магазин строком на 2 роки 11 місяців, заключити договір-оренди з ФОП ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою АРК - для об'єктів, що належать АКР, органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Прокурор вказує, що відповідно до листа Селищанської сільської ради Баришівського району №254 від 28.09.2016 встановлено, що сільською радою Порядок проведення конкурсу щодо передачі в оренду майна комунальної власності не приймався та не затверджувався, що є порушенням ч.6 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином на думку прокурора, вищевказане рішення Селищанської сільської ради щодо затвердження результатів конкурсу щодо передачі в оренду комунального майна є таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 6, 7,9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує інтереси держави щодо встановленого законодавством порядку набуття права користування майном, що перебуває у комунальній власності громади.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати Типовому договору оренди відповідного майна.

Прокурор вказує, що Типові договори оренди комунальної власності затверджуються органами місцевого самоврядування, однак в порушення вказаних вимог, типовий договір оренди комунального майна Селищанською сільською радою не розроблено та не затверджено, що підтверджується і листом Селищанської сільської ради №254 від 28.09.2016.

Відповідач 1 в усних поясненнях підтвердив доводи прокурора про те, що типовий договір оренди комунального майна Селищанською сільською радою не розроблено та не затверджено.

Суд погоджується з вказаними доводами прокурора. Однак, відповідно до частини 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відтак, вирішення питання про передання в оренду спірного комунального майна, в тому числі з правом викупу, належало саме до компетенції Селищанської сільради, відтак оскаржуване рішення прийнято та договір укладено в межах визначеної компетенції відповідача 1 і зворотне твердження означало б обмеження законних прав територіальної громади.

Суд наголошує, що у рішенні від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини вказав, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладені договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не чинила.

Відповідно до ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Верховний Суд України у справі №6-92цс13 у постанові від 18.09.2013 зазначив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 1.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якою намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Так, суд застосовуючи положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що в подальшому об'єкт оренди перейде в його власність, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. В даній ситуації, ФОП ОСОБА_1 очікував на законних підставах, що він згодом отримає вказане приміщення у власність, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Крім того, суд наголошує, що ФОП ОСОБА_1 очікував на законних підставах, що він згодом отримає вказане приміщення у власність не лише виходячи з самого договору оренди, а й з рішення суду, яке в силу ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Так, постановою Баришівського районного суду Київської області від 14.08.2015 у справі №355/1246/15-а позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Вказаною постановою суд встановив, що Селищанську сільську раду Баришівського району Київської області необхідно зобов'язати виконати умови договору №26 від 01.10.2014 оренди частини громадського будинку магазину з правом викупу в частині порядку викупу об'єкта (п.8 договору).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №355/1246/15-а апеляційну скаргу Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області залишили без задоволення, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 02.03.2017 без змін.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про справедливий баланс між інтересами суспільства та правами ФОП ОСОБА_1, суд зазначає, що сільська рада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії сільської ради були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувались інтереси територіальної громади, або що продовження дії договору оренди з подальшим переходом права власності на об'єкт оренди могло бути всупереч з якою-небудь нормою права. Оскільки сама сільська рада при укладені договору вважала, що вона його укладає на законних підставах та у відповідності до вимог закону, то орендар міг на розумних підставах сподіватись на виконання цих умов, що і підтверджено постановою Баришівського районного суду Київської області від 02.03.2017. Так, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 мав право законного очікування отримання майбутнього права власності на об'єкт оренди та отримання майбутніх доходів.

Суд зазначає, що позбавляти особу права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, буде мати наслідок у вигляді непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбудеться порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 уклавши договір з Селищанською сільською радою, сумлінно виконуючи покладені на нього договором обов'язки, має право законно очікувати користування орендованим майном та переходу в подальшому до нього права власності на таке, а відтак, відповідач 2 не може відповідати за помилки Селищанської сільської ради при укладені договору оренди.

Суд прийшов до висновку, що порушення процедури укладення договору оренди з відповідачем 2, жодним чином з його діями не пов'язані, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини та Верховного суду України, свідчить про безпідставність оскарження договору оренди прокуратурою з наведених підстав.

Прокурор також вказує, що відповідно до ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Крім того, прокурор наголошує, що відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є зокрема:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін на який укладається договір оренди;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Прокурор твердить, що сторонами не дотримано істотну умову договору щодо об'єкта оренди зокрема щодо оцінки індивідуально-визначеного об'єкта нерухомого майна, що передається в оренду, а саме проведено оцінку всього приміщення (260, 40кв.), натомість оцінку індивідуально-визначеного майна, що безпосередньо передано в оренду (145 кв.м.) не проведено у зв'язку з чим в подальшому сторонами невірно здійснено розрахунок орендної плати за користування об'єктом оренди.

Суд зазначає, що хоча відповідачем 2 і не здійснено оцінку індивідуально-визначеного майна, що безпосередньо передано в оренду - 145 кв.м., однак, суд наголошує, що ФОП ОСОБА_1 сплачує орендну плату яка розрахована виходячи з оцінки майна площею 260,40 кв.м., а від так, в даному випадку право відповідача 1 на отримання орендної плати не порушено, позаяк орендна плата вирахувана з оцінки майна площею 260,40 кв.м. є в будь якому разі більшою, аніж як би була розрахована виходячи з оцінки майна площею 145 кв.м.

Крім того, прокурор вказував, що відповідно до п.7.1 договору орендар зобов'язаний застрахувати об'єкт оренди на строк оренди за всіма звичайно прийнятими ризиками. Однак, прокурор наголошував, що відповідно до листа Селищанської сільської ради №253 від 28.09.2016, страхування об'єкта нерухомого майна відповідачем відповідно до умов договору не проводилось, що на думку прокуратури свідчить про недотримання ОСОБА_1 істотної умови договору.

Суд зазначає, що відповідачем 2 до матеріалів справи подано супровідний лист, яким до матеріалів справи залучено оригінал договору добровільного страхування орендованого майна суб'єктів господарської діяльності №11/1170159/1027/15 від 11.12.2015, укладеного між приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Провідна" та ФОП ОСОБА_1, відповідно до умов якого: вигодонабувачем є відповідач 1, застраховано майно передане в оренду на підставі договору оренди від 01.10.2014 №26, від так доводи прокурора є безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Також прокурор твердить про те, що сторонами не дотримано умов договору щодо нотаріального посвідчення умов договору.

Суд зазначає, що закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення оспорюваного договору, оскільки частина 2 ст. 793 ЦК України таку умову передбачає для договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше.

Згідно ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так, у ст. 220 Цивільного кодексу України визначаються правові наслідки недійсності лише тих договорів, обов'язковість нотаріального посвідчення яких прямо передбачена законом. Від так правові наслідки недотримання сторонами домовленості про нотаріальне посвідчення договору для якого за законом воно не є обов'язковим та враховуючи часткове виконання умов договору оренди сторонами, не може бути підставою для визнання вказаного договору недійсним, а від так доводи прокурора є безпідставними.

Крім того, як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2014 №28818749, сторони на підставі укладеного між ними в простій письмовій формі договору №26 від 01.10.2014 відповідно до закону здійснили державну реєстрацію права оренди ФОП ОСОБА_1

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним та скасування вказаного рішення Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області №251.31.06 від 16.09.2014 "Про передачу в оренду частини громадського будинку" із заявлених прокурором підстав не підлягає задоволенню.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Виходячи з принців встановлених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та Верховного суду України про право на мирне володіння майном позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди №26 від 01.10.2014 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, положень пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Бориспільської місцевої прокуратури до Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 09.06.2017

Суддя О.В. Конюх