Рішення

від 06.06.2017 по справі 922/1042/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р.Справа № 922/1042/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.05.17,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", м. Харків, в якому просить суд (з урахуванням прийнятого судом збільшення позовних вимог) стягнути з останнього заборгованість в розмірі 94452,40 грн. за період з 15.10.2014 по 14.03.2017, яка складається з: 65892,50 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами, 3055,79 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 304,11 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 25200,00 грн. - штраф, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016811 від 18.03.2013, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 94452,40 грн. за період з 15.10.2014 по 14.03.2017 (без врахування основної суми заборгованості вже стягнутої у судовому порядку).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2017 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до слухання у судовому засіданні на 13.04.2017 о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2017р.прийнято заяву позивача від 13.04.2017 (вх.№12470) про збільшення розміру позовних вимог та продовжено розгляд справи з її урахуванням, розгляд справи відкладено на 11.05.2017 о 11:00 год.

11.05.2017 до суду від позивача надійшла заява (вх. № 14990), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи копію Витягу з ЄДРЮО та ФОП стосовно відповідача по справі. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

11.05.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14934), в якому він проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог. Надані документи було досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.05.2017 було оголошено перерву по справі до 23.05.2017 о 12:30 год.

22.05.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№ 16618), в яких він заперечує проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд долучити до матеріалів справи копію ухвали та рішення Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/309/15-ц. Надані документи було досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.05.2017 до суду від позивача надійшов лист (вх. № 16726), в якому він обґрунтовує можливість зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду. Наданий лист долучено судом до матеріалів справи.

Також, 23.05.2017 до суду від сторін надійшло узгоджене клопотання (вх.№ 16765) про продовження строку розгляду спору за межі, встановлені ст. 69 ГПК України, а саме на 15 днів.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2017 року клопотання сторін про продовження строку розгляду спору - задоволено. Продовжено строк розгляду спору до 11 червня 2017 року включно. Розгляд справи відкладено до 06.06.2017 року.

23.05.2017року від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання (вх. №16788), про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вирішуючи вищевказане клопотання, суд вважає за необхідне його задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.7 ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 06.06.2017 року позивач підтримав збільшені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив.

Присутні в судовому засіданні 06 червня 2017 року представник позивача пояснив, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2017 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

18.03.2013 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством Дельта Банк (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальність Виробниче об'єднання Ейвім (надалі - Позичальник) було укладено Договір кредиту за овердрафтом № КЮ-0-2016811 (надалі за текстом - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав Позичальнику грошові кошти (за текстом - ОСОБА_4) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, а Позичальник зобов'язався своєчасно повернути отриманий ОСОБА_4, сплатити проценти за користування ОСОБА_4, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Надання ОСОБА_4 здійснюється шляхом сплати з поточного рахунку Позичальника, відкритого у Кредитора, розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому поточному рахунку, окремими частинами (надалі- Траншами), в межах максимального Ліміту ОСОБА_4 в сумі 70 000,00 гривень, зі сплатою процентів за користування ОСОБА_4 в розмірі 28 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за ОСОБА_4 до 17 березня 2014 року.

ОСОБА_4 на цілі, зазначені в п. 2.1. цього Договору, проводить шляхом оплати з поточного рахунку Позичальника №26009002016811 розрахункових документів Позичальника на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на вказаному поточному рахунку, але в межах Ліміту ОСОБА_4, визначеному в п.1.1.1. цього Договору.

Відповідно до п.1.1.6 у випадку невиконання Позичальником будь-якого з зобов'язань передбачених п.3.3.16 цього Договору, процентна ставка за користування ОСОБА_4 встановлюється у розмірі 33% річних, та починає застосовувуватись до взаємовідносин Сторін за цим Договором починається з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) до виконання умов, передбачених п.3.3.16. цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки користування ОСОБА_4 по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього узгодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

Відповідно до п.1.1.4 Договору, у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за ОСОБА_4, визначеного в п. 1.1.1., процентна ставка за цим Договором встановлюється в розмірі 48% річних, та починає застосовуватись до Сторін починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за ОСОБА_4 по день фактичного погашення простроченої заборгованості за ОСОБА_4. При цьому сторони узгодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування ОСОБА_4 цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

Згідно п. 1.6., Позичальник сплачує Кредитору за встановлення Ліміту ОСОБА_4 щоразово комісію у розмірі 1 000,00 гривень.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та сплати комісії в передбачені кредитним договором строки не виконав.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 08.04.2015 року по справі № 640/309/15-ц позовні вимоги АТ Дельта Банк до Март' янова О.В та ТОВ ВО Ейвім про стягнення заборгованості за Договором кредиту за овердрафтом №КЮ-0-2016811 від 18.03.2013 року, станом на 14.10.2014 року в розмірі 89 064, 39 грн. - задоволено.

Отже, відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення Київського районного суду міста Харкова від 08.04.2015 року по справі №640/309/15-ц та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 65 892,50грн.обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно нарахування заборгованості за простроченими відсотками в сумі 65 892,50грн. та враховує наступне.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №3-123гс14 від 21.12.2016 року та справі №6-120цс15 від 23.09.2015 року.

При цьому, відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Також, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 304,11 грн. 3% річних нарахованих нарахованих на суму прострочених процентів.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 304,11 грн 3% річних нарахованих на відсотки за користування кредитом підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення пені в сумі 3055,79грн. на підставі п.4.1. договору .

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.1. договору , у випадку прострочення позичальником строків оплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення овердрафту (траншу) , визначеним цим договором , позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплати у повному обсязі проценти і комісії , передбачені цим договором.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальні позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами 2 та 3 статті 264 ЦК України встановлено: позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Суд критично оцінює заперечення відповідача а також клопотання про застосування строку позовної давності викладені у відзиві на позовну заяву стосовно нарахування пені в сумі 3055,79грн. та враховує наступне.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалі справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2015 року відкрито провадження у справі № 640/309/15-ц за позовом АТ "Дельта Банк" до ОСОБА_5 та ТОВ Виробничого об'єднання Ейвім про стягнення заборгованості за Договором кредиту за овердрафтом № КЮ-0-2016811 від 18.03.2013 року.

Отже, перебіг позовної давності за Кредитним договором переривався та почав відраховуватись заново 04.02.2015 року.

У даній справі позивач 23.03.2017 року звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення відсотків, нарахованих за період з 15.10.2014 року по 14.03.2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Як вбачається з розрахунку заборгованості пеню за несвоєчасне повернення процентів, яку просить стягнути позивач, нараховано за період з 01.04.2016 року по 14.03.2017 року, що підтверджує дотримання строків позовної давності , у зв*язку із чим суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3055,79 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25200,00 грн. - штрафу на підставі п.4.2. договору.

Відповідно до п.4.2. договору, у випадку порушення позичальником вимог п.3.3.1.,3.3.2,3..3.8.-3.3.16 цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від максимального ліміту овердрафту визначеного п.1.1.1 цього договору (на дату підписання цього договору ) за кожний випадок порушення.

Штраф у сумі 25 200,00 грн. нараховано, у відповідності до п. 4.2. Кредитного договору, за невиконання відповідачем вимог наступних пунктів договору:

- пункт 3.3.9. Протягом дії цього Договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу, наступного за звітнім, надавати Кредитору належним чином засвідчені копії бухгалтерського балансу (форма 1) та звіту про фінансові результати (форма 2).

Загалом мало місце 13 (Тринадцять) випадків ненадання відповідачем зазначених документів. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, за кожний випадок нараховано штраф в сумі 1 400,00 грн. (70 000,00 грн. * 2% = 1 400,00), а саме :

25.02.2014 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.04.2014 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.07.2014 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.10.2014 року - сума штрафу 1400,0грн.,

25.02.2014 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.04.2015 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.07.2015 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.10.2015 року - сума штрафу 1400,0грн.,

25.02.2016 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.04.2016 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.07.2016 року - сума штрафу 1400,0грн.,

20.10.2016 року - сума штрафу 1400,0грн.,

25.02.2017 року - сума штрафу 1400,0грн.

-пункт 3.3.10. щороку, не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним, надавати Кредитору належним чином засвідчені бухгалтерський баланс за рік (форма 1) та звіт про фінансові результати за рік (форма 2).

Загалом мали місце 4 (Чотири) випадки ненадання відповідачем зазначених документів. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, за кожний випадок нараховано штраф в сумі 1 400,00 грн. (70 000,00 грн. х 2% = 1 400.00)., саме:

25.02.2014 року - сума штрафу 1400,0грн.,

25.02.2015 року - сума штрафу 1400,0грн.,

25.02.2016 року - сума штрафу 1400,0грн.,

25.02.2017 року - сума штрафу 1400,0грн.,

- пункт 3.3.16.3. в строк до 17 квітня 2013 року включно укласти з Кредитором договір на реалізацію зарплатного проекту на умовах, визначених Кредитором, та забезпечити його виконання.

Загалом мав місце 1 (ОСОБА_5) випадок невиконання відповідачем зазначеного пункту Кредитного договору. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, нараховано штраф в сумі 1 400,00 грн. (70 000.00 грн. * 2% = 1 400.00), а саме:

17.06.2013 року - сума штрафу 1400,0грн.

У зв'язку із систематичним невиконанням відповідачем вищевказаних пунктів Кредитного договору, позивачем нараховано заборгованість по сплаті штрафу за весь період: з дня укладення Кредитного договору до дня пред'явлення позову.

Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку розміру штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність, відповідність вимогам умовам кредитного договору.

Про те господарський суд вважає врахувати клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до заявленої позивачем вищеозначеної штрафної санкції, враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до приписів ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки, проте до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, позивачем заявлено до стягнення штраф сумі 25000,0грн, оскільки, вказаний період знаходиться поза річним строком спеціальної позовної давності, про що відповідачем зроблено відповідно заяву, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 18200,0грн. за цей період який означений судом раніше .

Поряд із цим, наведений позивачем розрахунок штрафу надалі здійснено в межах спеціальної позовної давності, у зв'язку з чим підстави для її застосування до позовних вимог у іншій частині відсутні, у зв'язку із чим задоволенню підлягає штраф в сумі 7000,0грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про застосування спеціальної позовної давності.

Розглянувши заяву відповідача (вх. № 16726) про можливість зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду, господарський суд враховує наступне.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право в тому числі зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач, заявляючи клопотання про зменшення суми пені та штрафу за несвоєчасне повернення овердрафту, не надав жодного доказу стосовно ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану відповідача , або інші докази, які заслуговують на увагу суду.

Однак, суд зазначає, що позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Дельта Банк" знаходиться на стадії ліквідації відповідно до Постанови НБУ від 02.10.2015 № 664 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 № 181.

Також відповідачем не надано доказів вжиття ним заходів до виконання зобов'язання щодо повернення овердрафту, негайного добровільного усунення ним порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1291,70грн.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Евім"(61085, Харківська область, м. Харків, вул. Повздовжня, буд.4, код 35244910 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) - 65 892,50 грн. суму заборгованості за простроченими процентами, 3055,79 грн. пеню за несвоєчасне повернення процентів, 304,11 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, 7000,00 грн. - штраф, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 1291,70 грн.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У решті позову відмовити.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_6