Постанова

від 06.06.2017 по справі 910/20043/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 910/20043/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Кучеренко О.В..

від відповідача: Шевченко Т.Ю.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайт

Груп"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 06.02.2017 року

у справі № 910/20043/16 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайт

Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця"

про стягнення заборгованості 24 017,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 15.05.2017 року.

В судове засідання 15.05.2017 року представник відповідача не з'явився.

Під час розгляду справи в залі судового засідання представник позивача подав заяву про долучення письмових доказів - копії зведеного передавального акта від 06.08.2015 року.

Колегія суддів, порадившись на місці, врахувавши пояснення представника позивача щодо неможливості подання даних додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, вирішила задовольнити заявлене клопотання та долучити додаткові докази до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 06.06.2017 року.

Розпорядженням у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці змінено склад колегії суддів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 21.10.2015 року між Державним підприємством "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" (далі - постачальник) укладено договір поставки № Т/Т41-1/200, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику певну продукцію, відповідно до специфікації (додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування товару: запасні частини на поточні ремонти тепловозів Одеської залізниці (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, замовник має право зменшувати обсяг закупівлі та загальну вартість цього договору у разі зменшення передбачених фінансовим планом коштів на закупівлю товару.

Згідно п.п. 5.1. та 5.2. договору, товар повинен бути поставлений замовнику не пізніше 30 днів від дня надання заявки замовнику.

Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2010) на склад замовника (65013, м. Одеса, вул. 2-а Сортувальна, 4).

Розділом 6 договору передбачено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Ціна в накладних і/або в рахунках-фактурах вказується в національній валюті України (п. 6.2. договору).

Ціна товару, що постачається за цим договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін (п. 6.3. договору).

Загальна сума по договору 18478,56 грн., з урахуванням ПДВ 20 % - 3079,76 грн. (п. 6.4. договору).

Умовами п. 7.2. договору передбачено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 р. "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкцією № П-7 від 25.04.66 р. "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" при наявності товаросупровідних документів: товаро-транспортної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару та зразку-еталону (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 11.2. договору, замовник за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 16.2. договору).

Відповідно до Специфікації № 1 до договору № Т/Т41-1/200 від 21.10.2015 р., позивачем поставляється наступний товар:

1. Контакт рухомий КМ2.334.23, у кількості 4 шт., ціна без ПДВ - 1481,30 грн., сума без ПДВ - 5925,20 грн.;

2. Контакт нерухомий КМ2.334.23.01, у кількості 8 шт., ціна без ПДВ - 1184,20 грн., сума без ПДВ - 9473, 60 грн.

Загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ (3079, 76 грн.) становить 18478,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено Державному підприємству "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" товар на загальну суму 18478,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 173 від 05.11.2015, яка підписана представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" та Державного підприємства "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" і скріплена їх печатками (копія в матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, Державне підприємство "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" за поставлений товар не розрахувалося, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 18478,56 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач є правонаступником Державного підприємства "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" та неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 18478,56 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 471,05 грн. - 3% річних, 3141,56 грн. - пені та 1926,46 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

На виконання умов договору поставки № Т/Т41-1/200 від 21.10.2015 позивач поставив Державному підприємству "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" товар на загальну суму 18478,56 грн., а ДП "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна", у свою чергу, прийняло вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною, належним чином засвідчені копія якої долучена до матеріалів справи.

Однак, Державне підприємство "Одеська залізниця" оплати поставленого товару не здійснило, доказів зворотного не надано.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.2 договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості, яка виникли у зв'язку з неналежним виконанням замовником - Державним підприємством "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна" умов договору поставки № Т/Т41-1/200 від 21.10.2015, заявлені до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв'язку із тим, що останнє, на думку позивача, є правонаступником прав та обов'язків ДП "Одеська залізниця" у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання щодо того чи є ПАТ "Українська залізниця" правонаступником ДП " Одеська залізниця " встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір поставки № Т/Т41-1/200 від 21.10.2015 був укладений між позивачем та Державним підприємством "Одеська залізниця ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна", при цьому товар був поставлений та прийнятий також Державним підприємством "Одеська залізниця" ВСП "Локомотивне депо Одесса-Сортувальна".

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної Постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Одеська залізниця" (код згідно ЄДРПОУ - 01071315).

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ст. 2 Статуту).

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і ДП "Одеська залізниця".

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що всі права та обов'язки ДП "Одеська залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП " Одеська залізниця".

Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Як вже зазначалось, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, 21.10.2015 вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство " Одеська залізниця", що узгоджується і зі змістом ч. 2 п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", які не були змінені чи скасовані.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до наведеного, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Апеляційний господарський суд, встановивши, що: Державне підприємство "Одеська залізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується, зокрема передавальним актом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 06.08.2015 року, який затверджений Міністром інфраструктури України, та за яким все майно, усі права та обов'язки Державного підприємства "Одеська залізниця" переходять до обов'язків Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочки (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши позовні вимог позивача в частині стягнення 471,05 грн. 3% річних, 3141,56 грн. пені та 1926,46 грн. інфляційних втрат вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі №910/20043/16 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 124, код ЄДРПОУ 38930263) 18478,56 грн. основного боргу, 471,05 грн. 3 % річних, 3141,56 грн. пені, 1926,46 грн. інфляційних витрат, 1378,00 грн. судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайт Груп" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 124, код ЄДРПОУ 38930263) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

5. Справу №910/20043/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна