Постанова

від 06.06.2017 по справі 906/127/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 906/127/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2017 р. у справі № 906/127/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія"

до публічного акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житомирського РЕМ публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиобленерго"

про зобов'язання вчинення певних дій

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2017 року у справі №906/127/17 (суддя Гансецький В.П.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія" задоволено. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Житомирський завод "Шляхіндустрія" не чинити перешкод в доступі (допускати) для обслуговування та ремонту електромереж працівників Житомирського РЕМ публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" із засобами техніки для забезпечення електропостачання товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія" за адресою: м. Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія" 1600,00 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що наявними в матеріалах доказами підтверджено, що відповідач не допускає працівників Житомирського РЕМ ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" для ремонту електромереж позивача та враховуючи приписи ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України суд, як орган державної влади, захищає порушені права позивача шляхом задоволення його позовних вимог, оскільки вважає їх обґрунтованими та доведеними поданими доказами. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначив, що заявлена до відшкодування сума судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 25000,00 грн. є явно завищеною, оскільки в розрахунки включені послуги, які не підтвердженні документально. У зв'язку з цим, суд вважає, що обґрунтований, адекватний і розумний розмір вартості послуг адвоката у даній справі становить не більше 5000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач публічне акціонерне товариство "Житомирський завод "Шляхіндустрія" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2017 року у справі №906/127/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, що позивачем не доведено, що на момент звернення до суду відповідач чинив перешкоди представникам Житомирського ПАТ "ЕК "Житомиробленерго". Зазначає, що позов є передчасним у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача. Вказує, що рішенням суду першої інстанції було необґрунтовано стягнуто з відповідача 5000,00 грн. за послуги адвоката, оскільки така сума є значно завищеною в порівнянні з ціною позову.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, в якій також зазначено про правомірність та законність рішення суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2002р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія" (позивачем/покупцем) та відкритим акціонерним товариством "Житомирський завод "Шляхіндустрія" (відповідачем/ продавцем) укладено договір купівлі - продажу, згідно якого відповідач передав у власність позивачу приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42 (а. с.11).

Згідно пункту 2 вказаного договору, приміщення, що продаються, є частиною цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42. За договором від 26.04.2002 року були відчужені наступні приміщення:

- приміщення, площею 467,7 кв.м, що позначене на поетажному плані як1-4;

- приміщення, площею 45 кв.м, що позначене на поетажному плані як 1-5;

- приміщення, площею 102 кв.м, що позначене на поетажному плані як 1-6.

Для під'єднання набутих приміщень до електричної енергії відповідачем було надано дозвіл позивачу на проектування електромережі з підключенням від ТП 185, що підтверджується п.4 протоколу Наглядової ради ВАТ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" від 2003 року (а.с.13).

З метою забезпечення електроенергією приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42, було розроблено технічну документацію, змонтовано та запущено в експлуатацію електрообладнання, що підтверджується актом допуску в експлуатацію електроустановки від 12.03.2004р. (а.с.14).

27.12.2014 року між Житомирським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (третьою особою) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська технічна компанія" (позивачем) укладено договір № 885 про постачання електричної енергії, згідно п.1 якого третя особа (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а споживач (позивач) зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.16-22).

У додатку № 3.1 до вказаного договору зазначено характеристику об'єкта, що живиться електроенергією від мереж енергосистеми, а саме: гараж, столярний цех, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Б.Хмельницького, 42 (а.с.22).

27.02.2014 року між ТОВ "Поліська технічна компанія" (споживач електроенергії), Житомирським РЕМ (постачальник) та ТОВ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 60).

Відповідно до п. 7 вказаного акту ТОВ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" зобов'язується забезпечувати на території своїх підстанцій охорону електромереж, що належать постачальнику та споживачу, та вільний доступ в будь-яку годину доби до електроустановок, що належать постачальнику і споживачу, їх працівників для проведення необхідних робіт.

В листопаді 2016 року сталася аварія на лінії електропостачання споживача, про що листом було повідомлено постачальника (а.с.15). У вказаному листі зазначено про відсутність фази живлення за адресою: м. Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42, та про необхідність виконати роботи по визначенню місця пошкодження КЛ 0,4 кВ від ТП 185 до приміщення позивача із залученням автотранспорту Житомирського РЕМ.

19.12.2016 року між позивачем та третьою особою було укладено договір про надання послуг № 70039, згідно якого третя особа (виконавець) зобов'язалась надати позивачу (замовнику) послуги з визначення місця пошкодження КЛ 0,4 кВ від ТП 185 до ТОВ "Поліська технічна компанія", а позивач зобов'язався оплатити третій особі вартість послуг в сумі 2521,90 грн. до початку надання послуг (а.с.23).

Позивачем та третьою особою були виконані свої зобов'язання згідно зазначеного договору, а саме визначено місце аварії на лінії електропостачання, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016р. та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. (а.с.25-27), а також квитанцією № ПН 2140063 від 22.12.2016р. про оплату позивачем виконаних третьою особою робіт в сумі 2521,90 грн. (а.с.28).

04.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом №01/17 (а. с. 43), в якому повідомив, що працівниками Житомирського РЕМ було встановлено місце аварії, проте виконати ремонтні роботи та відновити обрив кабелю лінії електропостачання працівники енергопостачальника виконати не змогли, оскільки не були допущені охороною ПАТ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" до місця аварії - до ТП-185, у зв'язку з чим споживач просить допустити працівників енергопостачальника для усунення аварії. Однак, вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді.

Матеріали справи також містять листи позивача від 11.04.2017 року (а.с. 80) та 14.04.2017 року (а.с. 78), якими було повідомлено відповідача про те, що у період з 12.04.2017 року по 14.04.2017 року та у період з 14.04.2017 року по 19.04.2017 року ремонтна бригада Житомирського РЕМ буде виконувати ремонтні роботи по ремонту КЛ 0,4кВ ТП-185, у зв'язку з чим позивач просить відповідача забезпечити безперешкодний доступ ремонтної бригади до КЛ 0,4кВ ТП185.

Однак працівники Житомирського РЕМ не були допущені відповідачем до виконання ремонтних робіт, що підтверджується актом про не допуск від 18.04.2017 року, який підписаний працівниками Житомирського РЕМ: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також директором ТОВ "Поліська технічна компанія" ОСОБА_5 (а.с. 81).

Частиною 6 статті 55 Конституції України та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право кожної особи на ефективний засіб правового захисту, який не заборонений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень повноважень власника щодо користування та розпоряджання своїм майном. У такому порядку захищаються права власника щодо здійснення права користування, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який порушує право позивача користуватися та розпоряджатися власним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем (постанова Верховного Суду України від 27.05.2015 р. у справі N 6-92цс15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем набуте право власності на приміщення, що знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42 та для забезпечення електроенергією вказаних приміщень, лінії електропостачання споживача було приєднано до ТП-185, яка знаходиться на території з обмеженим доступом та належить відповідачу.

Таким чином, позивачем у даному спорі є власник пошкодженої лінії електропостачання (ЛК 0,4 кВ), а відповідачем - особа на території якої вказана лінія підключена до трансформаторної підстанції (ТП-185) і яка перешкоджає позивачу здійснити ремонтні роботи лінії електропостачання та відновити її використання.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога позивача є не ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки не доведено факт вчинення відповідачем перешкод представникам енергопостачальної компанії у здійсненні ремонтних робіт, спростовується наявним в матеріалах справи актом про не допуск від 18.04.2017 року, в якому зазначено, що працівник відповідача не допустив ремонтну бригаду до виконання робіт (а.с.81).

При цьому, порушене право позивача у даному спорі полягає в неможливості використання в роботі справних ліній електропостачання, які йому належать, з підстав здійснення відповідачем перешкод у проведенні ремонтних робіт, а саме шляхом не допуску ремонтної бригади на територію відповідача, де виявлено пошкодження кабельної лінії 0,4кВ. Наведене спростовує доводи апелянта про відсутність порушеного права позивача та безпідставність задоволення позовних вимог.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що договірні відносини між Житомирським РЕМ та позивачем з приводу проведення ремонтних робіт кабельної лінії виникли лише у квітні 2017 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звертався до відповідача листом з проханням допустити працівників для усунення аварії ще 04.01.2017 року. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що вчинення перешкод в доступі до території для усунення аварії мало місце саме для позивача, незалежно від того, хто безпосередньо мав виконувати ремонтні роботи (сам позивач чи будь-яка інша визначена ним особа).

Таким чином, оскільки відповідач перешкоджає в здійсненні ремонтних робіт лінії електропостачання споживача та таке перешкоджання є тривалим, зокрема, представником відповідача під час розгляду в суді першої інстанції не заперечувалось існування конфлікту між сторонами, тому вимога позивача про усунення перешкод в доступі для обслуговування та ремонту електромереж, що належать позивачу, є правомірною, обґрунтованою та направленою на захист порушеного правава власності в частині усунення перешкод в здійсненні користування майном.

Окрім того, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу.

За приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Так, пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката позивачем подано копію угоди про надання правової допомоги від 25.01.2017р. (а.с.30) та додатку №1 до даної угоди (а.с.31), укладених між позивачем та адвокатом ОСОБА_6, копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.01.2017р. до договору про надання правової допомоги (а.с.32), копію видаткового касового ордеру про сплату адвокату ОСОБА_6 25000,00 грн. (а.с.33), копію свідоцтва за № 563, виданого 10.02.2011р. гр. ОСОБА_6 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.83), копію ордеру серії ЖТ № 29204 на надання правової допомоги позивачу від 09.03.2017р. (а.с.82).

Колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення оплати послуг адвоката за умовами договору про надання правової допомоги, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником, підтверджений належними доказами, що є визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката.

У листі Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. № 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" наведена така позиція: "вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи" .

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення, приписи ст.33 Правил адвокатської етики, ст.49 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доцільності зменшення розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню з відповідача в сумі 5000,00 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2017 р. у справі №906/127/17 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №906/127/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.