Рішення

від 08.06.2017 по справі 905/720/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.2017р.                     Справа № 905/720/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОРМА”, м. Київ

до відповідача: Державне підприємство “Торецьквугілля”, м. Торецьк, Донецька область

про стягнення 51 365 грн. 22 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОРМА”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Торецьквугілля”, м. Торецьк, Донецька область, про стягнення грошових коштів у розмірі 51365 грн. 22 коп., з яких: заборгованість за договором №17-Т про закупівлю послуг від 28.04.2015р. у сумі 38148 грн. 00 коп., пеня у сумі 5601 грн. 99 коп., 3% річних у сумі 1499 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6116 грн. 23 коп.

Ухвалою суду від 31.03.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/720/17, розгляд справи призначено на 27.04.2017р.

Ухвалою від 27.04.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 16.05.2017р.

Ухвалою від 16.05.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 25.05.2017р.

Ухвалою від 25.05.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01.06.2017р.

Ухвалою від 01.06.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 08.06.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 257, 258, 526, 530, 549, 550, 625, Цивільного кодексу України, ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2017р. та 01.06.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

26.05.2017р. від позивача через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надійшла заява за вих.№24/05-03 від 24.05.2017р. про зменшення розміру позовних вимог, за замістом якої останній просить суд прийняту дану заяву до розгляду та зменшити розмір позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача суму заборгованості за договором №17-Т про закупівлю послуг від 28.04.2015р. у розмірі 38148 грн. 00 коп., пеню у розмірі 1630 грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 1563 грн. 22 коп., інфляційних втрат у розмірі 6201 грн. 25 коп., а разом – 47542 грн. 66 коп.

           01.06.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшов оригінал зазначеної заяви за вих.№24/05-03 від 24.05.2017р. про зменшення розміру позовних вимог.

Суд здійснює подальший розгляд справи з урахування наданої позивачем заяви (вих.№24/05-03 від 24.05.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог.

Також, 01.06.2017р. позивачем до суду були надані письмові пояснення стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, у яких останній заперечив проти задоволення даного клопотання та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

07.06.2017р. від позивача через офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання за вих.№06/06-01 від 06.06.2107р., у якому останній просить розгляд справи провести без участі представника ТОВ «Технорма».

Відповідач про судові засідання 27.04.2017р., 16.05.2017р.,25.05.2017р., 01.06.2017р. та 08.06.2017р., був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці відповідних ухвал, 03.05.2017р. від відповідача до господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву (вих..№2-14/630 від 21.04.2014р.), у якому ДП «Торецьквугілля» позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на 50% у зв'язку з скрутним становищем відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» (далі виконавець) був укладений договір про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. (далі за текстом Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надати Замовнику послуги з технічного обслуговування вогнегасників, конкретне найменування (номенклатура, асортимент) яких зазначені в Додатку №1 «Специфікації», а Замовник – прийняти і оплатити такі послуги.

          Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11.08.2016р. №513 «Про перейменування ДП "Дзержинськвугілля" та затвердження Статуту ДП "Торецьквугілля"», перейменовано Державне підприємство «Дзержинськвугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) У Державне підприємство «Торецьквугілля».

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна Договору становить 408600,00 грн., у тому числі ПДВ 68100,00 грн. Ціна за одиницю послуги зазначена у Додатку №1 до Договору «Специфікація».

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником за фактичний обсяг послуг, протягом 30 банківських днів після підписання Сторонами акту приймання-передачі послуг.

Відповідно до абзацу 3 п.7.3. Договору, за порушення термінів оплати, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше ніж 6 місяців.

          Згідно з п.10.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.12.2015р., а у відношенні фінансових зобов'язань – до їх повного і належного виконання.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на загальну суму 53 148 грн. 00 коп. підтверджується наступними актами надання послуг:

- акт надання послуг № 453 від 13.08.2015р. на суму 30 708 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 5 118 грн. 00 коп.

- акт надання послуг № 644 від 28.10.2015р. на суму 22 440 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 3 740 грн. 00 коп.

Вказані акти підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Граничним строком оплати наданих послуг, встановленим п.4.1. договору про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р., за актом надання послуг №453 від 13.08.2015р. є 25.09.2015р., за актом надання послуг № 644 від 28.10.2015р. є 09.12.2015р.

В свою чергу, відповідачем в якості сплати вартості наданих послуг на користь виконавця 19.10.2015р. були перераховані грошові кошти у сумі 10 000 грн. 00 коп. за актом надання послуг №453 від 13.08.2015р. та 29.12.2015р. грошові кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп. за актом надання послуг № 644 від 28.10.2015р. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача за 19.10.2015р. та 29.12.2015р. відповідно.

Судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості наданих послуг за договором про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість послуг у розмірі 38 148 грн. 00 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений між сторонами договір про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 903 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати послуг, як це визначено п.4.1. договору про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р., протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передач послуг.

Проте, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем за договором про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати послуг як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. у сумі 38 148 грн. 00 коп., обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.09.2015р. до 12.02.2017р. у сумі 1 563 грн. 22 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є методологічно та арифметично невірним.

Фактично розмір 3% річних за вказаний період, з урахування здійснених часткових оплат відповідачем, складає 1502 грн. 61 коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 60 грн. 61 коп. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати наданих послуг за період 12.09.2015 до 31.01.2017р. у розмірі 6201 грн. 25 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період, з урахування здійснених часткових оплат відповідачем, дорівнює 5825 грн. 58 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 375 грн. 67 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 12.02.2016р. до 27.05.2016р. на суму 1 630 грн. 19 коп., виходячи з однієї облікової ставки НБУ.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Абзацом 3 п.7.3. Договору передбачено, що за порушення термінів оплати, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше ніж 6 місяців.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є методологічно та арифметично невірним. Фактично розмір пені за вказаний період, з урахування здійснених часткових оплат відповідачем та вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, становить 1 606 грн. 95 коп., з огляду на вищевикладене позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню а в частині стягнення 23 грн. 24 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Стосовно клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення розміру пені на 50%, у зв'язку з крутним становищем ДП «Торецьквугілля», суд зазначає наступне.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У своєму відзиві, відповідач посилається на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі. При цьому, будь-яких фінансових документів, які підтверджують фінансовий стан підприємства відповідачем до суду надано не було, окрім розшифровки кредиторської заборгованості підприємства відповідача за підписом головного бухгалтера.

Одним із принципів підприємницької діяльності згідно зі статтею 43 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

За таких обставин суд зазначає, що посилання відповідача у цьому спірному випадку на скрутне фінансове становище, не є переконливим та законним підґрунтям для зменшення розміру штрафу.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що належними доказами у справі відповідачем не доведено необхідності зменшення розміру нарахованої до стягнення суми пені, також, не доведено винятковість випадку, з яким закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафу, а тому господарський суд Донецької області відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 43, ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.232, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013, місцезнаходження 85200, Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, будинок 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» (код ЄДРПОУ 34525137, місцезнаходження 01015, м. Київ, вулиця Цитадельна, будинок 7) заборгованість за договором про закупівлю послуг на підставі відкритих торгів від 23.03.2015р. №17-Т від 28.04.2015р. у сумі 38 148 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 5825 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 1502 грн. 61 коп., пені у сумі 1606 грн. 95 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1584 грн. 54 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» в частині стягнення 3% річних у сумі 60 грн. 61 коп., інфляційних втрат у сумі 375 грн. 67 коп. та пені у сумі 23 грн. 24 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 08.06.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

          Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2017р.

Суддя                     Ю.С. Мельниченко