Рішення

від 08.06.2017 по справі 279/11951/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/11951/15-ц Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 53 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Миніч Т.І., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтервудкоммерц про поновлення на роботі, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року,

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову (а. с. 162-164 т. 1), посилаючись на незаконне звільнення, просив поновити його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Інтервудкоммерц (далі - ТОВ Інтервудкоммерц ), зобов'язати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2015 року по дату ухвалення рішення та стягнути з відповідача на його користь 20000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове - про задоволення його позову. Зокрема вказав, що судом не враховано фактів не видачі йому трудової книжки, не зазначення у ній підстави його звільнення та не проведення із ним повного розрахунку по заробітній платі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після подання заяви про звільнення за власним бажанням позивач на робоче місце не з'являвся, будь-яких заяв до загальних зборів про відкликання своєї заяви про звільнення не надавав, а тому останній на законних підставах був звільнений загальними зборами учасників товариства.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.7.4. Статуту ТОВ Інтервудкоммерц обрання (призначення) директора товариства та відкликання його з займаної посади відноситься до виключної компетенції загальних зборів.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Інтервудкоммерц від 23.04.2014 на посаду директора даного товариства призначено ОСОБА_1 Згідно наказу №24/04(31) від 24.04.2014 останній приступив до виконання своїх посадових обов'язків (т. 1 а. с. 12-13, 14). Контракт з позивачем не укладався, що не заперечували сторони в суді апеляційної інстанції.

05.11.2015 позивач подав заяву про звільнення із зазначеної посади за власним бажанням із 09.11.2015 (т. 1 а. с. 109) .

14.11.2015 ОСОБА_1 звільнений з посади відповідно до рішення загальних зборів (а.с. 181-182 т. 1).

З 12.11.2015 по 17.11.2015 позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листка непрацездатності з (т. 1 а. с. 180).

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в абзацах 1, 2 п. 18 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду трудових спорів при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

У відповідності до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищевказані норми матеріального права уваги не звернув, не перевірив доводи позивача про відсутність формулювання причини звільнення останнього в трудовій книжці, які мають істотне значення для вирішення справи.

Разом з тим, запис у трудовій книжці позивача про звільнення не містить його причин і підстав, зокрема посилання на відповідну статтю, пункт КЗпП України. Підставою внесення даного запису зазначено протокол №14112015 від 14.11.2015 (а.с. 181-182 т. 1). Згідно змісту даного протоколу позачергових зборів Товариства вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 14.11.2015 без зазначення підстав і причин звільнення (а.с. 92-95 т.1).

Крім того, заява позивача від 05.11.2015 не містила будь-яких обставин, визначених ст. 38 КЗпП України, за яким його звільнення можна було здійснити у вказаний ним строк - 09.11.2015 (а.с. 109 т.1). Враховуючи, що розірвання з ним трудового договору, укладеного на невизначений строк, відбулося 14.11.2015, то таке звільнення не можна вважати проведеним за згодою сторін. Тому, поза увагою суду залишено те, що позивача було звільнено під час тимчасової непрацездатності, що є неприпустимим згідно ч. 3 ст.40 КЗпП України.

Відтак, колегія вважає, що ОСОБА_1 було звільнено незаконно.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

За змістом ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 здійснено без законної підстави, колегія суддів вважає, що останній підлягає поновленню на роботі з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів виходить з наступного розрахунку: 400 х 573,25=229300 (де 400 - кількість робочих днів за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дати його звільнення (14.11.2015) по дату поновлення на роботі, тобто дату ухвалення судового рішення (08.06.2017); 573,25 грн. - середньоденний заробіток виходячи з виплат за вересень та жовтень 2015 року, що передували звільненню, поділених на кількість відпрацьованих позивачем днів у ці місяці відповідно до довідки відповідача № 06/07/17 від 06.06.2017 (12450+12200) : (20+21)=573,25 грн..

Таким чином, до виплати ОСОБА_1 підлягає 229300 грн. (сума визначена без утримання податку та інших обов'язкових платежів) за період з 14.11.2015 по 08.06.2017.

Колегія суддів стягує середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що становить більше одного року, оскільки заява про поновлення на роботі розглядається понад зазначений термін не з вини працівника, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з того, що незаконне звільнення з роботи вплинуло на емоційний стан позивача, призвело до переживань, стресу, необхідності останнього у додаткових зусиллях для організації життя, враховуючи засади розумності, виваженості, справедливості, вимоги ст. 237-1 КЗпП України та роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (зі змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судова колегія також вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Посилання ТОВ Інтервудкоммерц на відсутність заяви позивача про відкликання заяви про звільнення, відсутність його на роботі, про що складені відповідні акти, за обставин не зазначення причин звільнення позивача правового значення для вирішення спору не мають.

Заперечення відповідача щодо непідвідомчості справи суду є безпідставними з огляду на те, що у даному випадку позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав, а не прав учасника Товариства.

Оскільки позивач був звільнений від оплати судового збору при подачі позову та апеляційної скарги, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 6861,54 грн. ((487,2+2293+487,2) + (3267х110%) за ставками судового збору на день звернення до суду.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням колегією суддів нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю Інтервудкоммерц (код ЄДРПОУ 37504214) з 14 листопада 2015 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтервудкоммерц (код ЄДРПОУ 37504214) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2015 року по 08 червня 2017 року в сумі 229300,00 грн. (сума визначена без утримання податку та інших обов'язкових платежів) та 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтервудкоммерц (код ЄДРПОУ 37504214) в дохід держави 6861,54 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: