Ухвала

від 07.06.2017 по справі 697/1170/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1100/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 Льон О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л. суддівБородійчука В. Г., Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Релігійної громади Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2017 року у цивільній справі за позовом Релігійної громади Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

Релігійна громада Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви звернулася до суду із вказаним позовом, яким, після подальших уточнень, просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та заборонити відповідачу проводити релігійні обряди та будь-які дії на земельній ділянці, площею 1700 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, наданій рішенням Канівської міської ради №13-26 від 26.09.2013 позивачу, мотивуючи про те, що Релігійній громаді Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної православної Церкви в м. Каневі, яка діє на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Черкаської ОДА від 12.10.1999 №393, із змінами від 28.09.2007 в редакції від 12.04.2011, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Канівською міською радою 24.10.2001 на праві колективної власності належить приміщення церкви по АДРЕСА_1. Релігійна громада має право постійного користування земельної ділянки, площею 1700 кв.м., за цією ж адресою (кадастровий НОМЕР_1). Однак відповідач ОСОБА_7 з 2012 року із групою своїх прихильників збираються біля храму, встановлює столи та лавки на земельній ділянці релігійної громади, самовільно займає земельну ділянку, чим створює перешкоди священнослужителям та членам релігійної громади у доступі до храму.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що відповідач не відноситься до членів релігійної громади, якій належить право користування спірною земельною ділянкою, отже не має права нею користуватися. Крім того, відповідач не є правомірно членом відповідного кліру. Судом порушено норми права, які регламентують захист права власності та здійснення релігійної діяльності. Суд невірно оцінив докази щодо складу парафії (всупереч Книзі членства парафії, яка визнана законною рішенням Канівського міськрайонного суду від 27.10.2015, натомість надавши перевагу Книзі членства, розпочатій через вісім років після створення релігійної громади, яка, до того ж, містить невірне зазначення назви громади, у ній відсутні прізвища членів парафіяльної управи, скарбника, голови ревізійної комісії). Суд не надав оцінку доводам позивача. Наразі відповідач не є членом релігійної громади позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено ту обставину, що відповідач вчиняє перешкоди Релігійній громаді Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви та її священнослужителям у доступі до храму та земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 27.06.1999 на підставі протоколу зборів віруючих УАПЦ в м. Каневі була створена та 12.10.1999 зареєстрована релігійна громада Парафія Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної православної Церкви в м. Каневі (мікрорайон Костянець), що підтверджується її Статутом, зареєстрованим розпорядженням голови Черкаської ОДА від 12.10.1999 №393.

Указом керуючого Черкаською Єпархією УАПЦ Яковом від 10.06.1999 настоятелем церкви Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа УАПЦ в м. Каневі був призначений ОСОБА_7 для виконання всіх богослужінь.

Рішенням Канівського міськвиконкому від 18.10.2001 №428 вказаній Релігійній громаді УАПЦ передано у власність нежиле приміщення по АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 24.10.2001, на місці якого даною релігійною громадою на пожертви віруючих збудовано церкву.

Парафіяльними зборами релігійної громади Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа УАПЦ, що відбулися 27.03.2007 в м. Каневі, прийнято рішення про зміну канонічного підпорядкування релігійної громади, тобто виходу зі складу Черкаської (нині Черкаської і Кіровоградської) єпархії та входження в канонічне підпорядкування до Харківсько-Полтавської Єпархії, після чого Указом Архієпископа Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ ОСОБА_8 від 18.04.2007 ієрея ОСОБА_7 прийнято до кліру Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ та призначено на посаду настоятеля парафії Вознесіння Господнього м. Канева.

Відповідно до п.4.1 Статуту релігійної громади ведення Книги членства парафії Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа УАПЦ в м. Каневі розпочато в серпні 2007 року за підписом настоятеля парафії ОСОБА_7, згідно даних якої слідує, що кількість членів парафії складала 217 осіб, зокрема, відповідач ОСОБА_7 внесений під № 53.

Пунктом 2.6 розпорядження Черкаської ОДА від 28.09.2007 за №133 відповідно до ст.14 ЗУ Про свободу совісті та релігійні організації в Україні , зареєстровано зміни до Статуту вказаної релігійної громади, а саме п.1.3 розділу 1 та п.6.2 розділу 6 Статуту викладено у такій редакції парафія входить до складу Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої) і знаходиться під канонічним керівництвом правлячого архієрея . Отже, 28.09.2007 до Статуту вказаної релігійної громади внесені зміни, відповідно до яких громада, як юридична особа, змінила канонічне підпорядкування Черкаської єпархії УАПЦ і ввійшла до Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої), якою в квітні 2008 року настоятелем громади призначено ОСОБА_9

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.05.2016 релігійна громада Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної православної Церкви, код ЄДРПОУ 25770271, розташована по АДРЕСА_1, зареєстрована 12.10.1999, 13.03.2008, керівником якої є ОСОБА_9

Відповідно до довідки, виданої Консисторією Черкаської і Кіровоградської Єпархії УАПЦ від 12.07.2016 №24 Консисторія також засвідчує, що дана релігійна громада канонічно не підпорядкована Черкаській і Кіровоградській Єпархії УАПЦ.

Згідно рішення Канівської міської ради №13-26 від 26.09.2013 Релігійна громада Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа УАПЦ має право постійного користування земельної ділянки площею 1700 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий НОМЕР_1), цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.4.4 Статуту до виключної компетенції парафіяльних зборів належать прийняття парафіяльного статуту, змін і доповнень до нього, визначення кандидатури настоятеля з наступним затвердженням єпископом, вибори парафіяльної управи, ревізійної комісії, позбавлення членства в парафії; п.4.6 Статуту - протокол парафіяльних зборів, підписаний головою та секретарем, подається до парафіяльного архіву, а його копія - до єпархіальної консисторії.

Далі, згідно ч.ч.1, 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач стверджує про те, що відповідач з 2012 року із групою своїх прихильників збираються біля храму, встановлює столи та лавки на земельній ділянці релігійної громади, самовільно займає земельну ділянку, чим створює перешкоди священнослужителям та членам релігійної громади у доступі до храму.

Однак доказів вчинення вказаних дій суду надано не було. Зокрема, на фотокартках, наданих позивачем, зображено групу людей, які стоять біля храму, однак з'ясувати хто ці люди та чим вони там займаються не є можливим.

Доказів того, що відповідач чинить будь-які перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою суду надано не було.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ Про свободу совісті та релігійні організації кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що незалежно від того, до якої саме релігійної громади відноситься відповідач, він має право сповідувати на власний вибір ту чи іншу релігію та здійснювати відповідні релігійні обряди у випадку, якщо це не порушує права інших осіб, що й має місце у даному випадку.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у вигляді винесення судом заборони вчиняти відповідачу будь - які дії на його земельній ділянці взагалі не відповідають вимогам цивільного закону, оскільки відповідно до вимог ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес лише тим способом, що встановлений договором або законом.

Колегія суддів оцінює критично усі апеляційні доводи у справі, так як вони спрямовані на доведення того, що відповідач не відноситься до членів релігійної громади, якій належить право користування спірною земельною ділянкою, однак ніяким чином не спростовують факт ненадання позивачем доказів неправомірної діяльності відповідача, яка б порушила права позивача щодо земельної ділянки.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2017 року у цивільній справі за позовом Релігійної громади Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа Української Автокефальної Православної Церкви до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :