Ухвала

від 07.06.2017 по справі 815/5572/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5572/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лук'янчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2016р. по справі за адміністративним позовом приватного підприємства Куліндоровський індустріальний концерн до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №00004481404 від 6.07.2016р., №0009262200 від 11.10.2016р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016р. ПП Куліндоровський індустріальний концерн звернулось в суд із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просили:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №00004481404 від 6.07.2016р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 534 535,0грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0009262200 від 11.10.2016р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 195 156,0грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області проведено виїзну планову перевірку ПП Куліндоровський індустріальний концерн з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2015р. по 31.12.2015р.. За результатами перевірки 21.06.2016р. складено акт за №172/15-32-14-04/38226689, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1 п.2 ст.3 п.1, п.2, ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п.6, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , п.20,21,29,30,31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1174244грн.;

- п.198.5, ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 027 620грн..;

- п.176.2 б ст.176 ПК України, підприємство подавало податкові розрахунки за формою №1 ДФ за період з 1.01.2015р. по 31.03.2015р. з недостовірними даними, а саме не вірно відображено суми нарахованого та виплаченого доходу;

- п.4 ч.2 ст.6 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування п.3.1 порядку формування страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на державне соціальне страхування за №435 від 14.04.2015р..

На підставі виявлених порушень відповідачем 6.07.2016р. винесено податкові повідомлення-рішення за №00004461404, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 174 244,0грн. та податкове повідомлення-рішення за №00004481404, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2 027 620,0грн. основного платежу та штрафних санкцій у сумі 506 905,0грн., а всього в сумі 2 534 525,0грн..

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП Куліндоровський індустріальний концерн оскаржило їх в адміністративному порядку до ДФС України, та просило визнати їх незаконними та скасувати.

За результатами розгляду скарги, ДФС України листом від 20.09.2016р. за №20419/6/99-99-11-01-01-25 повідомила позивача про те що, його скарга задоволено частково, податкове повідомлення-рішення за №00004461404 від 6.07.2016р. частково скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0009262200 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 195 156,0грн..

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення за №00004481404 від 6.07.2016р. та за №0009262200 від 11.10.2016р. є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, порушують права та законні інтереси ПП Куліндоровський індустріальний концерн , а тому підлягають скасуванню, оскільки до перевірки були надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарських операцій та використання придбаних товарів та послуг у своїй господарській діяльності.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2016р. позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області №00004481404 від 6.07.2016р. на загальну суму 2 534 535,00грн..

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області №0009262200 від 11.10.2016р. на загальну суму 195 156,00грн..

Стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП Куліндоровський індустріальний концерн (код ЄДРПОУ 38226689) судовий збір у сумі 40 945,22 (сорок тисяч дев'ятсот сорок п'ять),22грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджується реальність господарських операцій із вказаними контрагентами, а також використання отриманих товарів та послуг у господарській діяльності платника податку.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами планової виїзної перевірки ПП "Куліндоровський індустріальний концерн" (далі підприємство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. працівниками ДПІ 21.06.2016р. складено акт за №172/15-32-14-04/38226689 (т.1 а.с.47-159) у висновках якого вказано на порушення позивачем: - п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1 п.2 ст.3 п.1, п.2, ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", п. 2.1, п. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.6, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" від 20.10.1999 №245, п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, пунктів 20,21,29,30,31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1174244 грн.;

- п.198.5, ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 027 620грн.;

- п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, підприємство подавало податкові розрахунки за формою № 1 ДФ за період з 01.01.2015р. по 31.03.2015р. з недостовірними даними, а саме не вірно відображено суми нарахованого та виплаченого доходу;

- п.4 ч.2 ст.6 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" п.3.1 порядку формування страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на державне соціальне страхування від 14.04.2015р. №435.

На підставі виявлених порушень, ДПІ 6.07.2016р. прийнято податкові повідомлення-рішення №00004461404, яким позивачу збільшено ПЗ з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1174244,0грн. та податкове повідомлення-рішення №00004481404, яким позивачу збільшено ПЗ з ПДВ в сумі 2 027 620,0грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 506905,0грн., а всього в сумі 2 534525,0грн. (т.1 а.с.15-16).

Позивач не погодився з прийнятими ДПІ податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. За результатами розгляду скарг, ДФС України частково задовольнила скаргу, скасувало частково податкове повідомлення-рішення №00004461404 від 06.07.2016р. та 11.10.2016р. ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0009262200, яким збільшило суму ПЗ з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 195156,0грн. (т.1 а.с.17).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що під час перевірки встановлено завищення собівартості реалізованих товарів/послуг за операціями, використання яких не доведено у господарській діяльності підприємства, а також те, що позивачем не нараховане ПЗ з ПДВ за товари/послуги, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу ПК, у разі якщо такі товари/послуги починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням підстав, за якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

За правилами п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно пунктами 138.4, 138.6-139.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 п.138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

У відповідності до вимог п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданих послуг, а саме: загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як зазначено в п.138.8.5 п. г ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства випливає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до ПК виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами п.198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як визначено в п.198.5 п. г ПК України, платник податку зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Крім того, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК України).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що ПЗ повинні бути нараховані за товарами/послугами, у разі, якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, а також, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між позивачем та ТОВ Куліндоровські заводи будівельних матеріалів укладено договір оренди нерухомого майна від 20.02.2013р., за умовами якого, орендодавець передає позивачу у строкове платне користування: нежилі будівлі та споруди єдиного комплексу розташованого за адресою: 20-й км. Старокиївської дороги в м.Одесі, загальною площею 20957,4кв.м. У відповідності до п.2.5 договору, позивач може здійснювати будь-які капітальні або істотні зміни з об'єктом. Орендар здійснює роботи самостійно або підрядниками, які обрані орендарем на свій розсуд. Позивач не повинен відшкодувати орендодавцю всі понесені ним витрати, пов'язані із розглядом та погодженням запропонованого перепланування (змін) та наглядом за його належним виконанням, включаючи вартість послуг з охорони приміщення понад встановлені робочі години. Усі витрати, пов'язані з некапітальними змінами об'єкту несе орендар. Орендодавець не має права вимагати відшкодування будь-яких витрат орендарем.

З матеріалів справи та перевірки вбачається, що у перевірений ДПІ період, позивач для приведення орендованого об'єкту у належний стан та для поліпшення господарської діяльності, здійснював господарські відносини з ПП "Авалон-2", ПП "Вега-Ремстрой", ПП "Лагуна-біч", ПП "Барон і Ко", ПП "Комір Груп", ПП "Гарде-плюс".

Так, ПП "Лагуна- Біч" укладено договір поставки товару №01/05-15 від 05.05.2015р. (т.1 а.с.185-189), договір на виконання робіт №13/07-2015 від 13.07.2015р. (т.1 а.с.166-170), договір поставки №25/08-2015 від 25.08.2015р. (т.1 а.с.181-183), договір на демонтаж залізничного полотна №10/08-2015 від 10.08.2015р. (т.1 а.с.171-175), договір на виконання робіт №04/08-2015 від 04.08.2015р. (т.1 а.с.176-180).

На підтвердження виконання зобов'язань в повному обсязі за вказаними договорами за податкові періоди травень, липень, серпень 2015р. платником податку надано: акти приймання-передачі виконаних робіт, рахунки фактури, довідки про вартість виконаних робіт, видатковою накладною від 06.05.2015р., видатковою накладною від 25.08.2015р., актами від 26.08.2015р. б/н , від 31.08.2015р. (т.1 а.с.189-223).

З ПП "Вега-Ремстрой" укладено договір поставки №02/03-15 КИК від 02.03.2015р. (т.1 а.с.245-248), договір підряду №09/06-2015 від 09.06.2015р. (т.1 а.с.240-244), договір підряду №20/07-2015 від 20.07.2015р. (т.1 а.с.235-239), договір по ремонту техніки №03/06-2015 від 03.06.2015р. (т.1 а.с.229-234), договір на виконання робіт №08/07-2015 від 08.07.2015р. (т.1 а.с.224-228)

На підтвердження виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується: видатковою накладною РН-0006 від 05.03.2015р., видатковою накладною РН-0031 від 18.03.2015р., актом за червень 2015р., актом від 30.06.2015р., актом за липень 2015р., актом за липень 2015р., актом від 22.07.2015р. (т.2 а.с.1-48).

З ПП "Авалон-2" укладено договір на виконання ремонтних робіт №03/10-2015 р. від 13.10.2015р. (т.2 а.с.49-53), договір підряду № 02/11-2015 р. від 01.11.2015р. (т.2 а.с.76-81), договір на виконання робіт з ремонту №04/11-2015р. від 25.11.2015р. (т.2 а.с.62-67), договір поставки №03/05-15р. КИК від 27.05.2015р. (т.2 а.с.55-57), договір поставки №04/10-15р. КИК від 23.10.2015р. (т.2 а.с.58-61), договір поставки №01/11-15р.КИК від 17.11.2015р. (т.2 а.с.72-75), договір поставки №03/11-15р.КИК від 18.11.2015р. (т.2 а.с.68-71).

На підтвердження факту виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується видатковою накладною №3 від 27.05.2015р., видатковою накладною №784 від 23.10.2015р., видатковою накладною РН-000101 від 19.11.2015р., видатковою накладна РН-000105 від 20.11.2015р., актом від 19.10.2015р., актом від 24.11.2015р., актом від 30.11.2015р. (т.2 а.с.82-108).

З ПП "Комір Груп" укладено договір поставки №04/09-15 КИК від 23.09.2015р. (т.2 а.с.109-112), договір на виконання маркетингових послуг №01/07-15 від 01.07.2015р. (т.2 а.с.113-115).

На підтвердження факту виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується актом №59 від 31.07.2015р., видатковою накладною №34 від 05.10.2015р. (т.2 а.с.116-117);

З ПП "Гарде-Плюс укладено договір надання послуг №12/01/0-15 КИК від 12.01.2015р. (т.2 а.с.121,122), договір про надання послуг із зберігання №08/12-14 від 08.12.2014 р. (т.2 а.с.123,124), № 12/01/01-15 від 12.01.2015р., договір купівлі-продажу №03/05-15 від 27.06.2015р. (т.2 а.с.118-120).

На підтвердження факту виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується актом від 31 січня 2015р. №31, актом від 05 липня 2015р. №07, видатковою накладною від 05 липня 2015р. №32. (т.2 а.с.125-127).

З ПП "Барон і Ко" укладено договір про надання послуг з інформатизації №12/01/0-15 КИК від 12.01.2015р. (т.2 а.с.135,136), договір №01/04-15 КИК від 29.04.2015р. (т.2 а.с.131-134), договір про надання маркетингових послуг №23/03-15 від 23.03.2015р. (т.2 а.с.137-139), договір з надання консультативних послуг №16/05-15 від 16.05.2015р. (т.2 а.с.128-130).

На підтвердження факту виконання зобов'язань в повному обсязі позивачем надано до перевірки та суду: видаткову накладну від 22.04.2015р. №9, видаткову накладну від 30.04.2015р.№45, акти прийому-передачі послуг від 30.06.2015р. №86, від 30.06.2015р. №87, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 2015 рік (т.2 а.с.140-143).

Вказані первинні документи мають всі необхідні обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми і місце складання, зміст господарської операції, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

Під час з'ясування усіх обставин по справі, апеляційним судом встановлено, що позивачем доведений факт реальності господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, а також підтверджено і доведено, що отриманні товари/послуги були використані в господарській діяльності платника податку.

В свою чергу, довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльність відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Однак, як вбачається з встановлених в апеляційній інстанції обставин, ДПІ не довела правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з того, що в судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, і отримані товарі та послуги пов'язані з господарською діяльністю платника податку, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, апеляційний суд вважає, що віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій є правомірним.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Оскільки сплату судового збору при подачі апеляційної скарги було відстрочено до розгляду справи по суті, апеляційний суд вважає за необхідним стягнути судовий збір у повному обсязі з апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2016р. - залишити без змін.

Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 45 039,90грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2017р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук