Ухвала

від 01.06.2017 по справі 172/1395/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

01 червня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Ткачука О.С., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства Нове до фізичної особи підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Великоолександрівська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства Нове (далі - ФГ Нове ), ОСОБА_5, треті особи - відділ Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області, Великоолександрівська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі та акта приймання-передачі недійсним.

ФГ Нове звернулося до суду із зустрічним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), ОСОБА_5, третя особа - Великоолександрівська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ФГ Нове укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який 27 липня 2007 року зареєстровано в Великолександрівській сільській раді Васильківського району Дніпропетровської області. Відповідно до акта приймання-передачі спірна земельна ділянка власником передана орендодавцю ФГ Нове , яке належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання. Разом з тим, під час дії договору оренди від 16 липня 2007 року ОСОБА_5 у порушення норм закону уклав 17 березня 2010 року договір оренди спірної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_4

Враховуючи викладене, ФГ Нове просило визнати недійсними договір оренди землі від 17 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, зареєстрований у Державному реєстрі земель 13 квітня 2010 року, та акт приймання передачі земельної ділянки від 13 квітня 2010 року.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року за заявою ОСОБА_4 його позов залишено без розгляду.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року, позов ФГ Нове задоволено. Визнано недійсними договір оренди землі від 17 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, зареєстрований у Державному реєстрі земель 13 квітня 2010 року, та акт приймання передачі земельної ділянки від 13 квітня 2010 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити .

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 3,73 га.

16 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ФГ Нове укладено договір оренди землі строком на 5 років, який 27 липня 2007 року зареєстровано Великоолександрівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області.

27 липня 2007 року за актом приймання-передачі ОСОБА_5 передав спірну земельну ділянку представнику орендаря - голові ФГ Нове Шеремет Л.І.

17 березня 2010 року ОСОБА_5, до збігу строку дії договору оренди землі з ФГ Нове , уклав новий договір оренди вказаної вище земельної ділянки з ФОП ОСОБА_4 строком на 5 років.

Договір від 17 березня 2010 року зареєстровано у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП ЦДЗК 13 квітня 2010 року. За актом приймання-передачі земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв у користування зазначену земельну ділянку з визначенням її меж в натурі (на місцевості).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2012 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ФГ Нове про звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків у розмірі 227 200 грн.

Вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2012 року встановлено, що ФГ Нове на законних підставах згідно договору оренди землі користувалося земельною ділянкою (паєм), яка належить ОСОБА_5

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін .

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 13 червня 2016 року № 6-643цс16 та від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16, яка відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Задовольняючи позов ФГ Нове , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що договір оренди земельної ділянки (паю), укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 17 березня 2010 року, та акт приймання передачі земельної ділянки від 13 квітня 2010 року є недійсними, з підстав, визначених ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України, оскільки вчинений в порушення вимог чинного законодавства, так як він укладений до закінчення строку дії договору оренди від 16 липня 2007 року.

Судом першої інстанції, повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову . Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: І.М. Фаловська

О.С.Ткачук

О.В.Умнова