Рішення

від 06.06.2017 по справі 393/509/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1143/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько К. М.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Письменного О.А.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Заболотнього Павла Леонідовича, який представляє інтереси приватного підприємства Комерсант на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства Комерсант про визнання договорів оренди недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства Комерсант про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, директором ПП Комерсант , площею 1,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новгородківському районі 21.08.2012 року, за № 352340004002483;

- визнання недійсним договору оренди землі від 01 квітня 2012 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, директором ПП Комерсант , площею 1,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новгородківському районі 21.08.2012 року, за № 352340004002482.

В обгрунтування вимог зазначив, що 01 квітня 2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, директором ПП Комерсант укладено договори оренди щодо двох земельних ділянок, площею кожна 1,00 га, розташованих на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, строком на 10 років, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Новгородківському районі 21.08.2012 року за №352340004002483, за № 352340004002482.

13 травня 2016 року між ним (покупець) та ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_6 (продавець) укладено два договори купівлі-продажу стосовно цих же земельних ділянок.

В липні 2016 року він письмово звернувся до ПП Комерсант з пропозицією добровільно розірвати вищевказані договори оренди від 01 квітня 2012 року, у зв'язку з відсутністю в договорах істотних умов, що є підставою для визнання їх недійсними та отримав відмову.

За змістом даних правочинів об'єкти оренди вказані без зазначення їх кадастрових номерів. Крім того, в п. 1 6 вказано, що цільове призначення земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки їх цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року визнано недійсним договір оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, директором ПП Комерсант на земельну ділянку площею 1,00 га кадастровий номер НОМЕР_1 на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Новгородківському районі 21.08.2012 року за № 352340004002483. Визнано недійсним договір оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, директором ПП Комерсант на земельну ділянку площею 1,00 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Новгородківському районі 21.08.2012 року за № 352340004002482.

ОСОБА_7, який представляє інтереси ПП Комерсант звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Не враховано, що позивач являється правонаступником орендодавців в договорах оренди землі, у зв'язку з чим відбулася зміна сторони в зобов'язаннях, що відповідно до ст. 262 ЦК України не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Суд мав застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_8 та пояснення представника відповідача Заболотнього П.Л., дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в спірних договорах оренди від 01.04.12 р. укладених між ОСОБА_4, ОСОБА_6 та приватним підприємством Комерсант відсутні кадастрові номери орендованих земельних ділянок, а також невірно зазначено їх цільове призначення, замість - для ведення особистого селянського господарства, вказано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В свою чергу на державних актах на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_4 і ОСОБА_6 містяться кадастрові номери та визначено, що цільове призначення земельних ділянок є ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів не погоджується з судовим рішенням, у зв'язку невідповідністю нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 04 березня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 видано державні акти на право власності на земельні ділянки площами 1,00 га, які розташовані на території Куцівської сільської ради, Новгородківського району для ведення особистого селянського господарства (а. с. 9;11 на звороті).

01 квітня 2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_6 та приватним підприємством Комерсант укладено договори оренди щодо двох земельних ділянок. Згідно умов яких орендодавцями передано в оренду земельні ділянки площею по 1,00 га, строком на 10 років, які розташовані на території Куцівської сільської ради Кіровоградської області. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, та з урахуванням коефіцієнта індексації складає по 588 грн. кожна. Договори підписані сторонами та зареєстровані у відділі Держкомзему у Новгородківському районі, про що у Державному реєстрі зроблені записи від 21.08.12р. (а. с. 7-8, 10-11).

30 травня 2016 року між ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено два договори купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок. Продаж вчинено за 18715 грн. кожна. Договори підписані сторонами та нотаріально посвідчені (а. с. 12-13;15-16).

26 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до директора ПП Комерсант ОСОБА_5 із письмовою заявою про розірвання договору оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладеного з ОСОБА_4 Зазначив, що він як новий власник має намір особисто користуватися землею та зазначив, що договір не відповідає закону, так як в ньому вказано, що цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а в державному акті на право власності на землю зазначено, що цільовим призначенням земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Підстави для визнання договорів недійсними визначені й статтею 15 Закону України Про оренду землі . За якою істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 цього Закону).

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-94 цс 13, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Правовою гарантією на судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу особи являється ст. 16 ЦК України.

Саме по собі встановлення судом відсутності у договорі оренди земельної ділянки умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , не являється достатньою підставою для застосування судом способів захисту цивільних прав або інтересів, а саме визнання правочину недійсним.

Задовольняючи позов про визнання договорів оренди землі недійсними, суд першої інстанції послався на те, що вони не відповідають вимогам закону, при цьому судом залишено поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст.15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Як на підставу для визнання правочинів недійсними позивач вказав на відсутність істотних умов, не значаться кадастрові номери об'єктів оренди, а також на неправильне зазначення цільового призначення земельних ділянок.

Проте, звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення його прав як правонаступника орендодавців, у зв'язку з відсутністю в правочинах кадастрових номерів земельних ділянок, а також неправильним зазначенням їх цільового призначення та не вказано які зміни мали б бути внесені до тексту договорів для забезпечення його прав.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому полягає порушення його законних прав.

Відсутність у тексті спірних договорів оренди кадастрових номерів не порушує цивільні права чи інтереси позивача та жодним чином не впливає на обробіток землі, яка перебуває в оренді у ПП Комерсант .

У спірних правочинах в розділі предмет договору та об'єкт оренди вказано місце розташування земельних ділянок - територія Куцівської сільської ради Кіровоградської області та їх загальна площа, що вичерпно ідентифікує предмет оренди. ОСОБА_4П та ОСОБА_6 з якими, укладалися правочини, отримували орендну плату на підставі вказаних договорів. Між сторонами відсутній спір щодо ідентифікації земельних ділянок як об'єктів оренди під час виконання договорів.

Позивачем також не доведено й порушення його прав, у зв'язку з тим, що в правочинах невірно зазначено цільове призначення земельних ділянок, які є предметом оренди. Крім того, підставою для визнання відповідно до ст. 15 ЗУ Про оренду землі договору недійсним є відсутність у ньому хоча б однієї з істотних умов, передбачених цією статтею. У спірних правочинах міститься така істотна умова як цільове призначення земельних ділянок, а саме ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В той час як в державних актах на право власності на земельні ділянки їх цільовим призначенням є введення особистого селянського господарства. Вказаний недолік можливо усунути шляхом внесення змін до спірних правочинів. В матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до орендаря стосовно вказаного питання.

Зважаючи на встановлене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обставини, які б свідчили про недійсність договорів оренди землі та порушення його прав як правонаступника орендодавців, у зв'язку з відсутністю у договорах вищевказаних умов, а також не доведено істотність цих умов.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2016 року є власником земельних ділянок, які передані в оренду 01 квітня 2012 року ПП Комерсант попередніми власниками. Вищевказані обставини йому мали бути відомі при їх придбанні. Посилання на те, що продавці під час укладення договорів купівлі-продажу приховали від нього той факт, що землі знаходяться у оренді у відповідача, не підтверджено належними доказами. Крім того, згідно змісту заяви поданої позивачем до директора ПП Комерсант , а також наданих пояснень в суді апеляційної інстанції позивач як новий власник має намір особисто користуватися земельними ділянки та не бажає продовжувати дії договорів оренди. Тобто спірні договори оренди обмежують його права як нового власника користуватися своїм майном. Однак вказане не є підставою для визнання правочинів недійсними на підставі ст. 15 ЗУ Про оренду землі . Та обставина, що позивач не знав про перебування земельних ділянок в оренді, відповідно до цивільного законодавства може бути підставою для розірвання правочину.

Суд першої інстанції на вищевказане не звернув увагу і без встановлення фактичних обставин справи з формальних підстав визнав договори оренди землі недійсними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності судом не беруться до уваги. Оскільки право власності на вищевказані земельні ділянки позивачем набуто в 2016 році, у зв'язку з чим він звернувся до суду в межах строку позовної давності. Крім того, згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно п. 8 договорів оренди, їх укладено на 10 років, строк їх дії закінчується в 2022 році.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що як наслідок потягло за собою ухвалення рішення, яке не ґрунтується на законі та підлягає відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції при перевірці законності й

обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі

доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою

статті 303 ЦПК ( 1618-15 ) в разі, якщо буде встановлено

неправильне застосування норм матеріального права або порушення

норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для

скасування рішення. В апеляційній скарзі сторона наполягала на порушенні судом першої інстанції норм права, у зв'язку з не застосування строків позовної давності. Разом з тим, допущені судом порушення дають право апеляційному суду не обмежуватись доводами скарги, заперечення сторони в суді першої інстанції стосувались відповідності договору вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як в задоволенні позовних вимог відмовлено, то з ОСОБА_3 користь ПП Комерсант підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1212,64 грн.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Заболотнього Павла Леонідовича, який представляє інтереси приватного підприємства Комерсант - задовольнити.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного підприємства Комерсант про визнання договорів оренди недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства Комерсант судовий збір в розмірі 1212,64 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: