Постанова

від 22.01.2020 по справі 393/509/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 393/509/16-ц

провадження № 61-32471св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Комерсант ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорової С. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Комерсант (далі - ПП Комерсант ) про визнання договорів оренди недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2012 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Комерсант укладені договори оренди земельних ділянок площею 1,00 га кожна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, які належать на праві приватної власності орендодавцям відповідно до державних актів № 084547, 084548,строком на 10 років. 21 серпня 2012 року ці договори було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новгородківському районі Кіровоградської області за № 352340004002483, 352340004002482.

30 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПП Комерсант з пропозицією добровільно розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладений між ПП Комерсант та ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю в договорі істотних умов, що є підставою для визнання його недійсним, однак йому було відмовлено.

У договорах оренди об`єкти оренди вказані без зазначення їхніх кадастрових номерів. Крім того, у пункті 1.6 оспорюваних договорів оренди цільовим призначенням земельних ділянок визначено ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки їхнім цільовим призначенням є ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 вважає, що відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договорів оренди, а також для визнання договорів недійсними відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Комерсант , на земельні ділянки площею 1,00 га кожна, кадастрові номери 3523482400:02:000:5017, 3523482400:02:000:5018, розташовані на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстровані у відділі Держкомзему у Новгородківському районі Кіровоградської області 21 серпня 2012 року за № 352340004002483 та 352340004002482.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року у складі судді Мохонька К. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними договори оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Комерсант , на земельні ділянки площею 1,00 га кожна, кадастрові номери 3523482400:02:000:5017, 3523482400:02:000:5018, розташовані на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстровані у відділі Держкомзему у Новгородківському районі 21 серпня 2012 року за № 352340004002483 та 352340004002482.

Суд першої інстанції виходив із того, що у спірних договорах оренди від 01 квітня 2012 року, укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Комерсант , відсутні кадастрові номери орендованих земельних ділянок, а також неправильно зазначено їхнє цільове призначення: замість для ведення особистого селянського господарства , вказано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . На державних актах на право власності на земельні ділянки, виданих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , містяться кадастрові номери та визначено, що цільовим призначенням земельних ділянок є ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ПП Комерсант задоволено, рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що відповідно до вимог статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України 2004 року у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому полягає порушення його законних прав. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не зазначив, у чому саме полягає порушення його прав як правонаступника орендодавців, у зв`язку з відсутністю в правочинах кадастрових номерів земельних ділянок, а також неправильним зазначенням їхнього цільового призначення, та не вказав, які зміни мали б бути внесені до тексту договорів для забезпечення його прав. Відсутність у тексті спірних договорів оренди кадастрових номерів не порушує цивільні права чи інтереси позивача та жодним чином не впливає на обробіток землі, яка перебуває в оренді у ПП Комерсант . Між сторонами відсутній спір щодо ідентифікації земельних ділянок як об`єктів оренди під час виконання договорів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року і залишити в силі рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що ПП Комерсант навмисно зазначено в договорах оренди землі неправильне цільове призначення земельних ділянок, оскільки у 2012 році договори оренди землі із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства не укладалися та не реєструвалися. Для укладання таких договорів оренди землі необхідно було змінювати їхнє цільове призначення.

Крім того, ПП Комерсант навмисно в спірних договорах не вказало кадастрові номери земельних ділянок, хоча вони були зазначені в державних актах на землю.

У статті 15 Закону України Про оренду землі зазначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ПП Комерсант не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року і витребувано із Новгородківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 393/509/16-ц.

У травні 2018 року цивільну справу № 393/509/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 квітня 2012 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Комерсант укладені договори оренди двох земельних ділянок, згідно з умовами яких орендодавці передали в оренду земельні ділянки площею 1,00 га кожна, строком на 10 років. Ці земельні ділянки належать орендодавцям на праві приватної власності відповідно до державних актів № 084547, 084548.

21 серпня 2012 року договори оренди земельних ділянок було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новгородківському районі Кіровоградської області за № 352340004002483, 352340004002482.

30 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

26 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПП Комерсант із заявою про розірвання договору оренди землі від 01 квітня 2012 року, укладеного між ПП Комерсант та ОСОБА_2 , оскільки він як новий власник земельної ділянки має намір особисто користуватися цією земельною ділянкою, та зазначив, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства України у зв`язку з тим, що в ньому неправильно зазначено цільове призначення земельної ділянки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Оскільки договір оренди землі є різновидом договору найму, то на нього поширюється загальне правило частини першої статті 770 ЦК України, відповідно до якої перехід права власності на річ, передану в найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник земельної ділянки автоматично набуває права та обов`язки орендавця й має їх виконувати до закінчення строку дії договору оренди або до моменту його припинення з інших підстав.

Положеннями частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладання оспорюваних договорів оренди, визначено такі істотні умови договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання оспорюваних договорів оренди).

Правова позиція щодо застосування статті 15 Закону України Про оренду землі під час розгляду справи про визнання недійсним договору оренди землі викладена у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (провадження № 6-78цс13), від 21 січня 2015 року (провадження № 6-215цс14), від 04 лютого 2015 року (провадження №6-233цс14).

Відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України 2004 року у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Тому суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Отже, саме по собі встановлення судом відсутності у договорі оренди земельної ділянки умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , не є достатньою підставою для визнання його недійсним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що позивач ОСОБА_1 не зазначив у позові, в чому саме полягає порушення його прав як правонаступника орендодавців у зв`язку з відсутністю в оспорюваних ним договорах оренди кадастрових номерів земельних ділянок і неправильним зазначенням їх цільового призначення. Також він не вказав, які зміни мали б бути внесені до тексту договорів для забезпечення його прав.

У розділах оспорюваних договорів оренди Предмет договору і Об`єкт оренди визначено місце розташування земельних ділянок: територія Куцівської сільської ради Кіровоградської області, та їх загальна площа. Орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримували орендну плату на підставі вказаних договорів. Таким чином, між сторонами договорів оренди відсутній спір щодо ідентифікації земельних ділянок як об`єктів оренди.

Також ОСОБА_1 не доведено й порушення його прав у зв`язку з тим, що в правочинах неправильно зазначено цільове призначення земельних ділянок, які є предметом оренди.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав як правонаступника орендодавця і, відповідно, про недійсність договорів оренди.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк