Рішення

від 09.06.2017 по справі 520/102/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/102/17

Провадження № 2/520/55/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О. М.,

за участю секретаря Баранової Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд витребувати у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0699 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивував тим, що в результаті прийняття незаконного рішення суду щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку з комунальної власності територіальної громади м. Одеси безпідставно та без волі власника вибула земельна ділянка загально площею 0,0699 га, яка розташована в АДРЕСА_1, яка в даному випадку підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння на користь позивача.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст. 74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник прокуратури Одеської області - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 06.06.2017 року від представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Одеської міської ради, позовну заяву просив задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення, посилаючись на необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа № 2-3012/07 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, треті особи Одеське міське управління земельних ресурсів, Державне підприємство Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсам Одеської регіональної філії про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2007 року позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 699 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1, межі якої проходять по осі 4 довжиною 24,60 м. по осі 6 довжиною 25,20 м., по осі Е-1 довжиною 28,18 м. по осі Г-1 довжиною 27,98 м.

Згодом, 14 червня 2007 року було ухвалено додаткове рішення, яким доповнено рішення суду від 05 червня 2007 року та визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 699 кв.м., для обслуговування будівель та споруд культурно-оздоровчого центру дозвілля сім'ї Вогник , що знаходиться на зазначеній земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1, межі якої проходять по осі 4 довжиною 24,60 м. по осі 6 довжиною 25,20 м., по осі Е-1 довжиною 28,18 м. по осі Г-1 довжиною 27,98 м.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями суду, Одеська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, однак ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2008 року вказану апеляційну скаргу було залишено без розгляду, у зав'язку з порушенням процесуальних строків.

Окрім того, заступником прокурора Київського району м. Одеси, що діяв в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеській області, також було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2007 року, однак, ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2011 року було прийнято від заступника прокурора відклик апеляційної скарги.

Таким чином, рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2007 року та додаткове рішення від 14 червня 2007 року є чинним.

На підставі вказаного рішення 21 грудня 2007 року Управління земельних ресурсів у місті Одесі видало ОСОБА_3 державний акт серії ЯД № 776058 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0699 га (ділянка 10) та зареєструвало його в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750502219.

10 грудня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. було посвідчено Договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав безкоштовно у дар, а ОСОБА_1 прийняла у дар 279/699, ОСОБА_2 прийняв у дар 420/699 частин земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0699 га.

Правові підстави набуття права власності на земельну ділянку визначені положеннями Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на день ухвалення рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2007 року) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

За змістом частини 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній станом на червень 2007 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Ст. 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень місцевих рад.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що спірна земельна ділянка, яка розташована в межах м. Одеси, перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради і вибула з її володіння внаслідок ухвалення рішення Київським районним судом м. Одеси від 05.06.2007 року та 14.06.2014 року у справі № 2-3012/07 та видачі на підставі цього рішення ОСОБА_3 державного акту від 21.12.2007 року.

Згідно з частиною 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Разом з тим суд бере до уваги ту обставину, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2007 року, додаткове рішення від 14 червня 2007 у справі № 2-3012/07, а також договір дарування від 10.12.2009 року на теперішній час є чинними, ніким не скасовані, недійсними не визнані.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за даних обставин судом встановлено відсутність факту незаконного заволодіння відповідачами спірного нерухомого майна.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради задоволенню не підлягають, через їх недоведеність.

Разом з тим, суд вважає за доцільне у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 щодо застосування строків позовної давності відмовити, так як позовна давність застосовується лише у разі порушення цивільного права або інтересу.

При вирішенні спору суд враховує положення ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 204, 215, 317, 319, 328 , 388, Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 13, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 Цивільно-процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ :

В задоволені позову заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3, про витребування земельної ділянки - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Куриленко О. М.