Справа №522/19005/16-ц
Провадження №2/522/2518/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - судді Домусчі Л.В.,
при секретарі - Шевчик В.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 10.10.2016 року звернулась до суду з позовом , який уточнила 16.12.2016р (а.с.96) до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (далі по тексту - Релігійна місія Карітас-Спес-Одеса , релігійна місія) з позовними вимогами про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, оплату за роботу у святкові та вихідній дні, відшкодування моральної шкоди, які неодноразово були нею уточнені, посилаючись на те, що з 03 січня 2012 року вона, позивач, була прийнята на роботу у Релігійну місію Карітас-Спес-Одеса на посаду координатора на підставі Наказу №3к від 03.01.2012 року, контракт по закінченню переукладався на попередніх умовах, хоча жодного разу не отримувала примірника цього контракту. Позивач стверджує, що з березня 2015 року у неї та інших працівників розпочалися труднощі у роботі, так як за роботу у вихідні та святкові дні, а також понаднормові часи роботи, оплата праці здійснювалася у фіксованому розмірі, жодного разу не проводилася компенсація за невикористану відпусту протягом 2014-2015 року, незважаючи на те, що вона, позивач, є інвалідом 3-ї групи. Й хоча у січні 2015 року з працівниками релігійної місії було підписано договори про співпрацю строком на один рік, новий директор Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса змусив працівників написати заяви про звільнення й нові договори на три місяці по 30.06.2015 року. Позивач зазначила, що вона 31 червня 2015 року повинна була піти у декретну відпустку, проте Директор Релігійної місії не підписував документи, поки вона не підписала документи щодо відсутності у неї претензій до організацій. 12 липня 2016 року у зв'язку з хворобою сина, вона зателефонувала до бухгалтерії з метою отримання довідки, що вона дійсно працює в організації, для оформлення лікарняного. Проте, їй було відмовлено, не зважаючи на хворобу малюка, директор вимагав її негайного з'явлення на роботі, тому вона вимушена була звільнитись. 13 липня 2016 року наказом №13/2016-К від 13.07.2016 року позивачка була звільнена за згодою сторін та отримала трудову книжку, що була оформлена із значними порушеннями. У день звільнення їй була виплачена належна частина заробітної плати, без виплати компенсації за невикористану відпустку за 2012-2014 роки, а також за роботу у вихідні та святкові дня протягом 2016 року. На її усну та письмову вимогу сплатити належні платежі, надати письмовий розрахунок, відповідач категорично відмовив. При цьому звернувшись до бухгалтера релігійної місії ОСОБА_3 вона, позивач, отримала розрахунок, за яким сума грошової компенсації за невикористану відпустку за період 2012-2014 року склала 17 790, 24 гривень. 21 грудня 2016 року позивачем було отримано від відповідача кошти за невикористану щорічну відпустку у сумі 14 640, 74 коп.. Тобто, залишок складає 3 149, 50 грн. Крім того, позивач стверджує, що працювала та їй не було сплачено за роботу у святкові та неробочі дні, а саме: 30 січня (сб) - супровід клієнтів на збори будинок Надеії ; 06 лютого - переговори з дарувальниками подарунків, фондом Пінчук, відправка звітів; 7 лютого Переговори з дарувальниками подарунків, фондом Пінчук, відправка звітів; 05 березня (сб)- прибирання офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офіс; 06 березня (нд) - Проведення свята для жінок. Закупівля продуктів для групи, зустріч візажистів, спілкування з клієнтами, зустріч фотографа, проведення жіночої групи. Замовлення фотографій, (всі організувала сама і гроші теж знайшла сама); 19 березня (сб) консультація клієнтів. Участь у підлітковому; 21 березня (пн ) ОСОБА_1 - Броско - Ізмаїл (05.00 ОСОБА_1 - Ізмаїл 10.00 - 13.00 спілкування з головним лікарем Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини ОСОБА_4, вручення подарунків, фото-сесія, написання звітів. Запропонували допомогу по взаємодії на майбутнє. 14.00 Ізмаїл - Броско, БФ Бесорабия святкова Зустріч, обід. Спілкування.15-16.00 святковий концерт.17.00- 22.00 Броско - Одеса; 23 квітня (сб) - прибирання офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офісі; 24 квітня (нд) - закупівля подарунків для клієнтів на 7 км; 30 квітня (сб) прибирання в офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офісі; 14 травня (сб) поїздка за апаратурою і театралами, Проведення свята. Відвезли аніматорів. Виступ на телебаченні; 15 травня (нд) участь у Акції в Кіровському Сквері; 21 травня (сб) - прибирання офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офісі; 27 травня (сб) - прибирання офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офісі. Відправка звітів до фонду Пінчук; 11 червня (сб) - прибирання офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офісі; 25 червня (сб) - поїздка за подарунками на 7 км; 28 червня (вт - вихідний) відвідування ЧИК - 74; 02 липня (сб) - чергування в офісі цілий день, (сб) - прибирання офісі, консультація клієнтів, участь у підлітковому, прибирання в офісі. Виходячи із розрахованої вище середньоденної заробітної плати, вважає, що оплата за її роботу у святкові та неробочі дні складає : 20 днів х 313.25 х 2 = 11 277 грн.
ОСОБА_5 посилалась на те, що, незважаючи на припинення нею трудових відносин з відповідачем, позивачкою продовжується соціальна робота з соціально-психологічної та матеріальної допомоги дітям - сиротам, дітям, народженим від ВІЛ-інфікованих батьків, людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, та людям, які відбувають покарання в пенітенціарних установах в ОСОБА_1 та Одеській області. Однак, директор Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса почав розповсюджувати недостовірну та негативну інформацію щодо неї та її діяльності, що виявилось у дзвінках та особистих розмовах із керівництвом закладів, які відвідує позивачка, проте дана інформація не відповідає дійсності, принижує її честь та гідність, репутацію та соціальну роботу, яку вона, позивачка, виконує усе життя та яка стала сенсом її життя. Вважає, що цим їй завдано моральну шкоду, яку оцінила у розмірі 20 000 грн..
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст.ст. 21-23, 49, 72, 83, 107, 116, 117, 233, 237-1, 238 КЗпП України, просила суд стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на свою користь 33 848, 00 гривень, з яких 3 149,50 гривень - грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 2012-2014 року, 19 421, 50 грн. - середня заробітна плата за час затримки розрахунку, 11 277, 00 гривень - оплата за понаднормову роботу у святкові та неробочі дні, та стягнути суму моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн..
У судових засіданнях позивач та її представник ОСОБА_6, діюча по довіреності (а.с.112) підтримали позов, просили суд його задовольнити в повному обсязі, обґрунтовують позовні вимоги доводами викладеними в позові та в письмових і усних поясненнях суду. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд визнати винним у несвоєчасній виплаті коштів за невикористану щорічну відпустку Релігійну місію Карітас-Спес-Одеса в особі директора ОСОБА_7; стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на свою користь 33 848, 00 гривень, з яких 3 149,50 гривень - грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 2012-2014 року, 19 421, 50 грн. - середня заробітна плата за час затримки розрахунку, 11 277, 00 гривень - оплата за понаднормову роботу у святкові та неробочі дні, та стягнути суму моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.. Згідно пояснень позивачки, вона почала працювати в організації неофіційно з 2011 року, а офіційно вже з 03.01.2012 року. У березні 2014 року у них змінився директор, та коли він приступив до своїх повноважень перші шість місяців жодна допомога людям не надавалась. До них в організацію було наймано психолога ОСОБА_8, однак за розпорядженням директора, необхідно було, щоб завжди на місці був соціальний працівник. Більшу частину часу по суботам вона знаходились на роботі як соціальний працівник. Додатково по четвергам у них була заняття у жіночій групі, які закінчувались десь в 18.30 -19.00 годині вечора, проте у звітах ніхто не вказував ці роботу як наднормову. ОСОБА_5 усі святкові заходи, закупки вони проводили у вихідні дня та у вечірній час. Пояснила, що у неї дві дитини (9 років та 1 рік). Коли захворіла молодша дитина, вона подзвонила до бухгалтерії, щоб отримати довідку про місце роботи з метою оформлення лікарняного, проте бухгалтер повідомила їй, що директор заборонив видавати їй довідку та відмовив надати вихідний. Тому вона була вимушена звільнитися, про що 13.07.2016 року було видано відповідний наказ. Проте, розрахунків з нею здійснено не було. Заперечувала, що їй направлялись документи щодо отримання компенсації від організації. Вказала, що 04.09.2016 року у їх сина день народження, тому вони були за межами міста (причалі у батьків) та додому повернулись наступного дня 05.09.2016 року пізно увечері, тому кур'єр не міг їм нічого передати. Зазначила, що після звільнена вона не мала змоги оплатити навчання сина та його поїзду на змаганнях до ОСОБА_7.
Представники відповідача-Росохацккі П.Л. та ОСОБА_9, діюча по довіреності, позов визнали лише в частині що стосується грошової компенсації за невикористанні дні відпустки, виклавши свої доводи в письмових запереченнях (а.с.29-32, 149-152), підтвердив, зокрема, що позивачу розрахунки в день звільнення не були здійсненні в повному обсязі, так як необхідно було провести перевірку щодо відпусток за період з 2012-2014 року, проте 15.07.2016 року (тобто через два дні після звільнення позивачки) після проведення відповідної перевірки був складений розрахунок від 15.07.2016 року, підписаний бухгалтером релігійної місії, й встановлено, що грошова компенсація становить 18 187, 26 гривень, і в цей же день кур'єрською поштою позивачу було відправлено відповідного листа-повідомлення, проте вона відмовилась прийняти лист й до відповідача не з'являлась. Лист також повторно направлявся 05.09.2016 року, проте тільки в жовтні 2016 року позивачка звернулась з позовом до суду, що на думку представника відповідача, є зловживанням трудовими правами. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач у святкові та неробочі дні не працювала, що підтверджується відповідними табелями обліку робочого часу, ніхто її про це не просив, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення суми оплати за роботу у святкові та неробочі дні є безпідставними та необґрунтованими. При цьому представник відповідача вважає, що релігійна місія не спричиняла позивачу моральної шкоди, так як його трудові права не було порушено. Зазначив, що у позивачці не було дозволу на розміщення фотокарток на сайті фейсбуку, оскільки це є персональною інформацією. ОСОБА_5 він вимушений був повідомити про її звільнення, оскільки позивачка продовжувала приходити до пенітенціарної служби за їх пропуском. ОСОБА_10, до його призначення у грудні 2015 року на посаду директора організації він не знав, що раніше відбувалось в організації, лише після звільнення позивачки та проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 не виплачено грошову компенсацію за невикористанні дні відпустки за минулі роки.
Суд, вислухавши пояснення сторін,їх представників, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).
У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено , що наказом №3к від 03.01.2012 року позивачка була прийнята на посаду до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на посаду координатора на підставі трудового контракту.
Строк дії контракту складав 1 рік і по закінченню дійсно переукладався на строк 1 рік (що підтверджується записами з трудової книжки позивачки).
Із записів трудової книжки ОСОБА_2, які позивачка не оскаржує, вбачається, що вона 30.03.2015 року була звільнена за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України; 31.03.2015 року прийнята на посаду координатора за наказом №30к від 31.03.2015 року, а 30.12.2015 року - звільнена за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. На підставі наказу №02/2016-к від 04.01.2016 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду координатора, а 13.07.2016 року було видано наказ №13/2016-к від 13.07.2016 року, яким позивачку звільнено за угодою стін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.5-6).
Підставою для видання наказу №13/2016-к від 13.07.2016 року про звільнення позивачки є її заява про звільнення з 13.07.2016 року від 13.07.2016 року (а.с.53).
Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, чого не заперечують сторони, що в день звільнення позивачу розрахунок було зроблено не в повному обсязі, оскільки не виплачено компенсацію за всі дні невикористаної відпустки за 2012-2014 року.
Утім з матеріалів справи вбачається, що 15.07.2016 року відповідач склав відповідний розрахунок (а.с.67) на суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2012-2014 роки у розмірі 18 187, 26 гривень., при цьому з цієї суми підлягали утриманню податки у розмірі 3546грн.52коп. Про це відповідач письмово повідомив позивача, направши їй листи-повідомленням №58 від 15.07.2016 року та №73 від 02.09.2016 року (а.с.59-60), які були відправлені кур'єрською поштою на адресу: АДРЕСА_1, й позивач відмовилась від їх отримання (а.с.87).
Судом з'ясовано, що суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2012-2014 року у розмірі 14 640, 74 гривень позивач отримала 21.12.2016 року. Проте суд також при цьому враховує, що під час судових засідань представником відповідача неодноразово повідомлялось позивачу про необхідність прийти до установи для отримання нарахованих коштів, та про те, що на в процесі розгляду справи позивач підтвердила що не має жодних претензій щодо заповнення трудової книжки.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки щодо неотримання листа, оскільки як судом встановлено, , оскільки відповідач двічі направляв на її адресу фактичного проживання вказані листи, які вона відмовилась отримати, про що зроблена відповідна відмітка кур'єром, та посилання позивачки на те що 04.09.2016 року вона знаходилась за межами міста не підтверджено належним чином, і не спростовують факт її відмови в отримання двічі поштового відправлення.
Крім того, суд враховує той факт, що після неодноразового звільнення з посади (30.03.2015 року, 30.12.2015 року) позивачка не зверталась до відповідача з вимогами здійснити відповідні розрахунки, а лише при останньому звільненні в липні 2016 року виставила вимоги до відповідача щодо не проведення з нею розрахунків за попередні трудові відносини з відповідачем, що відбулися в 2012-2014 роках. При цьому суд враховує й те, що після звернення до суду з позовом в жовтні 2016 року й неодноразового визнання в суді відповідачем розміру грошової компенсації за невикористані відпустки та згоди її виплатити, позивач з'явився до відповідача для її отримання лише в грудні 2016 року.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що час затримки розрахунку з позивачем складає два дні (13.07.2016 року - 15.07.2016 року), середньоденна заробітна плата складає 228, 08 гривень (а.с.57), а відтак - середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні складає 456, 16 грн. (228,08 грн. х 2) гривень, які суд вважає за необхідне стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на користь позивача.
У той же час, суд не вбачає підстав та правових обґрунтувань для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання винним у несвоєчасній виплаті коштів за невикористану щорічну відпустку релігійну місію в особі директора ОСОБА_7, так як всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів згідно положень ст.ст.58-59 ЦПК України, які підтверджували б вину у несвоєчасній виплаті коштів саме директора релігійної місії ОСОБА_7.
При цьому суд відмовляє у стягненні за прострочення компенсації за інший період оскільки не вбачає в цьому вини відповідача.
Як передбачено п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо позовних вимог позивача стягнути на її користь суму оплати за роботу у святкові та неробочі дні у розмірі 11 277, 00 гривень суд виходить з наступного.
Згідно ст.107 КЗпП України робота у святковий та неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий та неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий та неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий та неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно наданих суду табелів обліку використання робочого часу за січень-серпень 2016 року (а.с.68-85) працівники Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса не працювали у світкові та неробочі дні.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що знайома з позивачкою багато років, оскільки їх повзує спільна діяльність : свідок є керівником організації Рука допомоги в с. Любашівка. З 2005 року позивачка була наставником її організації. ОСОБА_5 донька свідка - Христина, є клієнтом Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви та довгий час позивачка займалась з нею, її донька та син дуже люблять позивачку. Зазначила, що ОСОБА_5 працювала соціальним працівником чи координатором у відповідача та дуже багато робила для розвитку дітей: вона запрошувала та організовувала багато свят. Діти свідка дуже часто ходили на заходи по вихідним дня у рамках служби, відвідували підліткові групи у вихідні дні (десь з 12.00 до 15.00 год.), які організовувала та вела ОСОБА_5 (були також присутні психолог ОСОБА_12 та Юрій), донька також відвідувала жіночі групи по четвергам. ОСОБА_5 заходи проводились регулярно та діти відвідували їх на протязі 1,5 роки. Свідок також іноді відвідувала групи, які проводились по четвергам. Вказала, що ОСОБА_5 робила більше, ніж покладено на неї її функціональними обов'язками. Свідок знає позивачку та її чоловіка з хорошої сторони (останні добре виконували обов'язки соціальних працівників та у всьому допомагали: надавали медикаменти, одяг, спілкувались з лікарями), їй також відомо, що останні працювали також в інших організаціях. На теперішній час їй відомо лише про наявність конфлікту між позивачкою та відповідачем, більше нічого повідомити не змогла.
Свідок ОСОБА_12 зазначила, що знайома з позивачкою, оскільки працювали разом в Релігійній місії Карітас-Спес-Одеса (свідок як психолог на 0,5 ставки з лютого 2016 року по серпень 2016 року, позивачка як координатор до липня 2016 року). Свідок пояснила, що працювала кожного дня по півдня та замість вівторка у суботу, в суботу проводила підліткову групу, а в інші дні - просто консультувала, проводила заняття з працівниками, приймала участь у зустрічах. Зазначила, що ОСОБА_5 є хорошою людиною та завжди її підтримувала, допомогла організувати заняття з дітьми (спочатку група була призначена на п'ятницю (з лютого по березень 2016 року), оскільки діти не приходили, перенесли на суботу). Вказала, що була ініціатива отця Пйотра, щоб по суботам був присутній соціальний працівник, тому ОСОБА_5 виходила разом зі свідком, а іноді заміняла її по суботам (двічі, коли свідок була на сесії в інституті в м. Львову). ОСОБА_5 дуже часто виходила по субота (десь з 11.00 по 15.00 год.) та зі слів позивачки свідку відомо, що по неділям також в неробочий час, коли були якісь акції, заходи та робота з клієнтами. Зазначила, що позивачка ініціативний працівник, проте які саме давались їй розпорядження свідку не відомо. ОСОБА_5 свідок не знає, де ще працювала позивачка. Зі слів позивачки та її чоловіка свідку відомо, що у них захворіла дитина, проте позивачка була вимушена вийти на роботу та у подальшому звільнитись. Вважає, що позивачка прикладала багато зусиль у своїй праці та її недооцінювали.
Свідок ОСОБА_15 пояснила, що працювала в Релігійній місії Карітас-Спес-Одеса з 01.02.2014 року до 14.09.2016 року головним бухгалтером та знала усіх працівників. Зазначила, що ОСОБА_5 була координатором та звільнилась десь у липні 2016 року, свідок здійснила усі розрахунки згідно законодавства, проте виплатили їй частково. Табеля, надані до суду, складала свідок, у відповідності до штатного розкладу та виплаченої заробітної плати, коли вона закрила піврічний звіт та підписувала їх 14.10.2016 року (до неї особисто приїжджав директор, тобто дійсно заднім числом). Табеля відповідають дійсності, комендантські за 21.03.2016 року позивачці не виплачувались, тільки витрати на бензин. Зазначила, що при звільненні позивачці була нарахована компенсація за всі невикористані дні відпустки за всі роки, проте виплатили частково лише за 2016 рік. Свідок при цьому попереджала директора, що це не відповідає вимогам законодавства. Пояснила, що позивачка звільнилась за власним бажанням, мотиви звільнення їй невідомі. Ключі від приміщень були у неї, у офісного менеджера та директора, свідок свої віддала соціальним працівникам, оскільки по суботам проводились заняття. Зазначила, що дійсно на вихідних були заняття та проводились різні заходи, відмічались святкові дні, між тим оплата за такі дні не здійснювалась, оскільки не було жодного наказу директора (у соціальних працівників та директора була якась домовленість з цього приводу). При звільненні позивачки свідок не розраховувала за святкові дні та вихідні дні. Пояснила, що позивачка була ініціативним працівником та добровільно все виконувало. Жодних письмових розпоряджень щодо компенсації позивачці її роботи у вихідні дні, за її виїзди на закупки не було (їй компенсували лише витрати на бензин).
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працює в відповідача на посаді офіс-менеджера та позивача подала заяву про виплату грошей. Зазначила, що офіційно робочий день триває з 09.00 год. до 18.00 год., п'ять днів на тиждень, письмових наказів (розпоряджень) щодо праці соціальних працівників у вихідні дні не було. Свідку не відомо, хто саме організовував акції, зокрема у честь загиблих від ВІЛ/СПІД, які у них проводились, не відомо також, чи здійснювали перевозку подарунків та артистів позивачка та її чоловік. Зазначила, що у них у штаті є адміністратор Іван на машині, який завжди все перевозить. Свідку було відомо, що позивачка їздила до Ізмаїлу, між тим наказу про це не було. Зазначила, ніхто нікого не примушував працювати у вихідні дні. Після звільнення позивачки стало відомо, що ОСОБА_5 також працювала в інших організаціях.
Свідок ОСОБА_16 зазначила, що працює в організації з 2014 року та знайому з усіма (свідками, позивачкою та директором). Перші півроку працювала на 0,5 ставки, потім перейшла на повну ставку (десь у кінці 2015 року). Зазначила, що у них п'ятиденна робоча неділя, по вихідним не працюють. Підліткова група проводилась п'ятницями, жіноча - по четвергам, та усі їх проводили, пізніше для цього найняли психолога. Пояснила, що у травні кожного року проходить акція по ВІЧ/СПІД та кожного року свідок за власною ініціативою приймає у них участь. Їх організація офіційно участь не приймає, цю акцію проводить організація Разом за життя . Зазначила, що приймала участь у святкування 8 березня, яке організувала ОСОБА_5, між тим це було не офіційний захід. Щодо роботи позивачки у вихідні дні, в інших акціях свідку нічого не відомо, також не має інформації стосовно інших місць роботи позивачки.
Свідок ОСОБА_14 зазначила, що працює соціальним працівником з серпня 2015 року, знайома з позивачкою з 2003 року. Підтвердила, що у них п'ятиденний робочий тиждень та їй невідомо про те, що хтось працює на вихідних. Підліткова група проводиться по п'ятницями за участі психолога, іноді заміняє соціальний працівник. Зазначила, що також приймала участь в акції по ВІЧ/СПІД за власною ініціативою, бачила там позивачку та нею організовану групу людей, проте чи приймала участь Релігійна місія Карітас-Спес-Одеса свідку не відомо. Приймала також участь у заході у честь 8го березня (це був вихідний та святкування організувала позивачка), їх фарбували та організували фотозйомки. Пояснила, що перевозкою подарунків, артистів у них займається Іван. Підтвердила, що позивачка завжди була активна та приймала участь у багатьох акціях, проте чи вона їх організовувала (зокрема акція по ВІЧ/СНІД) свідку не відомо. ОСОБА_5, нічого не змогла повідомити стосовно роботи позивачки у вихідні дні та не в робочий час. Сама ж ніколи у вихідні дні не працювала. Не заперечувала, що проводилось багато акції, проте хто їх організовував не знає.
З урахуванням викладеного, суд критично оцінює доводи позивачки щодо виконання нею трудових обов'язків у святкові та неробочі дні, а саме: 20 днів, за період з 30.01.2016 року по 02.07.2016 року, так як всупереч ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано суду належних доказів видання розпоряджень (наказів) керівництвом Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса про необхідність виконання позивачем трудових обов'язків у святкові та неробочі дні та її письмову згоду на це. При цьому суд враховує, що при отриманні позивачем щомісячної заробітної плати за підсумками березня, квітня, травня, червня 2016 року, остання не висувала вимог до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса щодо оплати праці в подвійному розмірі та виникнення заборгованості із заробітної плати.
Крім того, з пояснень вищевказаних свідків, суд вбачає, що позивачка була ініціативною та активною людиною, яка часто самостійно приймала участь у всіляких акціях та організації заходів з приводу добровільної та волонтерської допомоги людям, судом не встановлено, що з боку керівництва були примусові дії з цього приводу та про виконання саме функціональних обов'язків за наказом керівництва в святкові дні. Що стосується проведення занять в суботу, то це також не доведено належними доказами.
За таких вищенаведених підстав суд дійшов висновку, щопозовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення оплати за роботу у святкові та неробочі дні є недоведеними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Згідно пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У такому випадку обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Проте, як в позовній заяві, так і в особистих поясненнях позивачки факт завдання їй моральної шкоди обґрунтований належним чином не був, посилання на те, у чому вона полягає та яким чином розраховано суму її відшкодування відсутні. За таких обставин вважати обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень немає підстав, тому в задоволені цієї частини позовних вимог суд відмовляє.
Щодо стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу, суд відмовляє у задоволенні цих вимог виходячи з нижче наведеного.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Позивач надав докази надання йому правової допомоги, акт виконаних робіт, проте не було надано належних доказів оплати витрат саме на юридичну допомогу, розписка про отримання грошових коштів ОСОБА_17 не є належним доказом отримання грошових коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відтак - суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень.
Керуючись ст..ст.116,117 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 88, 179, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та стягнення моральної шкоди і судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 16 копійок без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
У решті частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196) на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Домусчі Л.В.
02.06.2017
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 02.06.2017 |
Оприлюднено | 15.06.2017 |
Номер документу | 67056060 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Мостова Галина Іванівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Мостова Галина Іванівна
Цивільне
Приморський районний суд м.Одеси
Домусчі Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні