Рішення

від 12.09.2017 по справі 522/19005/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6024/17

Номер справи місцевого суду: 522/19005/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 51

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Калараша А.А., Заїкіна А.П.,

при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ,

ВСТАНОВИЛА:

10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, який неодноразово уточнювала (т.1, а.с. 1-3, 96, 144).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. А саме, суд вирішив стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви на користь ОСОБА_2 суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 456 грн. 16 коп. без урахування податків та інших обов'язкових платежів. Окрім цього, суд вирішив стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. (т.1, а.с. 241-244).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 09 червня 2017 року ОСОБА_2 було подано до суду апеляційну скаргу. Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. А саме, апелянт посилається на те, що фактично розрахунок за дні невикористаної щорічної відпустки відбувся 21 грудня 2016 року, до вказаної дати жодних пропозицій щодо проведення такого розрахунку позивач не отримувала. Також, апелянт вказує на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що вона працювала у святкові та вихідні дні, які, однак, не були прийняті до уваги судом першої інстанції. Крім того, апелянт зазначає, що на обґрунтування витрат на правову допомогу представником позивача було надано розрахунок та прибутково-касовий ордер, на що суд першої інстанції також не звернув увагу. Крім іншого, апелянт не погоджується з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. Також апелянт вказує, що оригінали повідомлень щодо направлення позивачу листів з пропозицією отримати розрахунок (з яких вбачається, що позивач відмовилася отримувати ці листи) в суді першої інстанції пред'явлені не були, та ставить під сумнів дійсність таких повідомлень. А тому, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було досконало вивчено та встановлено даний факт. Так, апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити (т.1, а.с. 247-255).

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарг, пояснення учасників провадження, які з'явились, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягаэ задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивачу розрахунок було зроблено не в повному обсязі, оскільки не виплачено компенсацію за всі дні невикористаної відпустки за 2012-2014 роки, а тому суд першої інстанції позов ОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та стягнення моральної шкоди і судових витрат задовольнив частково . Стягнув з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви на користь позивача суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 456 грн. 16 копійок. При цьому суд першої інстанції виходив з того, прострочення виплати мало місце в два дні (13.07.2016 року - 15.07.2016 року), середньоденна заробітна плата складає 228, 08 гривень (т.1, а.с.57) , а відтак - середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні складає 456, 16 грн. (228,08 грн. х 2) гривень. У решті частині позовних вимог було відмовлено за недоведеністю (т.1, а.с. 244) .

Колегія суддів не погоджується з обсягом встановлених фактичних обставин справи та оцінкою встановлених обставин справи, в зв'язку з чим прийняте судове рішення скасовується та приймається нове про часткове задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №3к від 03.01.2012 року позивачка була прийнята на посаду до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на посаду координатора на підставі трудового контракту, строком дії на один рік, який було переукладено ще на 1 рік. Із записів трудової книжки ОСОБА_2, які позивачка не оскаржує, вбачається, що вона 30.03.2015 року була звільнена за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України; 31.03.2015 року прийнята на посаду координатора за наказом №30к від 31.03.2015 року, а 30.12.2015 року - звільнена за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. На підставі наказу №02/2016-к від 04.01.2016 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду координатора.

13.07.2016 року позивачкою було подана заява про звільнення за згодою сторін (а.с.53) , на підставі якої 13.07.2016 року було видано наказ №13/2016-к від 13.07.2016 року, яким позивачку звільнено за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.5-6). При цьому в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України в день звільнення позивачу розрахунок було зроблено не в повному обсязі, оскільки не виплачено компенсацію за всі дні невикористаної відпустки за 2012-2014 року.

15.07.2016 року відповідач склав відповідний розрахунок (а.с.67) на суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2012-2014 роки у розмірі 18 187, 26 гривень., при цьому з цієї суми підлягали утриманню податки у розмірі 3546 грн.52 коп. Про це відповідач письмово повідомив позивача, направши їй листи-повідомленням №58 від 15.07.2016 року та №73 від 02.09.2016 року (а.с.59-60) , які були відправлені кур'єрською поштою на адресу: АДРЕСА_1, й позивач відмовилась від їх отримання (а.с.87). Докази вручення вказаних повідомлень в матеріалах справи відсутні. При цьому пред'явлені до огляду квитанції кур'єрської відправки як доказ відсутності вини відповідача не приймаються до уваги, оскільки грошові кошти могли бути переведені грошовим переказом через пошту, покладені на депозит нотаріусу тощо. В такому випадку можна було визнати, що обов'язок здійснити розрахунок після усунення помилки було виконано. Фактично суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2012-2014 роки у розмірі 14 640, 74 гривень позивачем було отримано 21.12.2016 року. Таким чином, за вказаний період затримки розрахунку на підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України слід стягнути компенсацію 11 400 грн. за 50 днів прострочення розрахунку при звільненні.

Щодо позовних вимог позивача стягнути на її користь суму оплати за роботу у святкові та неробочі дні у розмірі 11 277, 00 гривень, то колегія суддів вважає, що в цих позовних вимогах слід відмовити за безпідставністю виходячи з наступного.

Як вбачається з приєднаних до матеріалів справи табелів обліку використання робочого часу за січень-серпень 2016 року працівники Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса не працювали у світкові та неробочі дні (т.1, а.с.68-85). З показів допитаних в судових засіданнях в суді першої інстанції свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які характеризували позитивно позивачку, зокрема як активну та ініціативну людину та працівника, факт виконання трудової функції 20 днів (за період з 30.01.2016 року по 02.07.2016 року) позивачкою не встановлено. При цьому колегія суддів враховує, що при отриманні позивачем щомісячної заробітної плати за підсумками березня, квітня, травня, червня 2016 року, остання не висувала вимог до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса щодо оплати праці в подвійному розмірі та виникнення заборгованості із заробітної плати. Таким чином підстави для задоволення позовних в частині стягнення оплати роботи в святкові та неробочі дні (ст. 107, ч.1,2 ст. 115 КЗпП України) відсутні.

При цьому приєднані стороною позивача докази суспільно корисної діяльності (т.1, а.с. 190-193, 233-236) позитивно характеризують діяльність позивачки проте не свідчить про виконання трудової функції у відповідача.

Оскільки факт порушення трудових прав позивачки встановлено, то на підставі ст. 237-1 КЗпП України підлягає стягненню компенсація завданої шкоди, яку колегія суддів оцінює в розмірі 1000 грн. При цьому враховується, що відповідачем приймались заходи щодо усунення порушених прав позивачки в частині розрахунку за затримку повного розрахунку при звільненні.

Так само частково в порядку ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правову допомогу, обсяг якої визначено колегію суддів з наданих позивачем доказів (т.2, а.с. 31-37) , проте з врахуванням реального та звичайного обсягу роботи, які виконує представник в подібного роду справах, в розмірі 1600 грн.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції та при зверненні до апеляційного суду, то згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі (428, 50 грн.+ 471, 35 грн) 899, 85 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, то колегія суддів на підставі п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нове про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року - скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути на користь позивача (ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з відповідача (Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви, код ЄДРПОУ 24765196; вул. Катериненська, 33; м. Одеса, 65045) компенсацію в розмірі 11 400 грн. за час затримки розрахунку, компенсацію завданої моральної шкоди 1000 грн., витрат на правову допомогу 1600 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з відповідача (Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви, код ЄДРПОУ 24765196; вул. Катериненська, 33; м. Одеса, 65045) на користь держави судовий збір при зверненні з позовом до суду та при внесенні апеляційної скарги 899, 85 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

12.09.2017 року м. Одеса