ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
08 червня 2017 р. Справа № 902/788/16
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Білоуса В.В.
при секретарі судового засідання Матущак О.В.
розглянувши в приміщенні суду
Скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16
за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Едвайс" (03115, м.Київ, вул.Михайла Котельникова, б.51)
до :Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21000, м.Вінниця, вул.600 річчя, 13)
про стягнення 404 341,34 грн.
за участю представників сторін:
заявника/боржника : ОСОБА_1- згідно довіреності;
позивача/стягувача : не з'явився;
Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області : ОСОБА_2В - згідно довіреності.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Едвайс" звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 227754,96 грн..
Ухвалою суду від 13.09.2016 р. порушено провадження у справі № 902/788/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2016 р..
24.11.2016 року господарським судом Вінницької області винесено рішення по справі № 902/788/16 яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Едвайс" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 404 341,34 грн., з яких 366 318,21 грн.- інфляційних втрат, 38 023,13 грн.- 3% річних було відмовлено.
08.12.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Едвайс" надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2016 року
Супровідним листом № 902/788/16/2256/16 від 12.12.2016 року відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Едвайс" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2016 року разом зі справою № 902/788/16 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду.
14.02.2017 року матеріали справи № 902/788/16 були повернуті до Господарського суду Вінницької області.
02.03.2017 року до Господарського суду Вінницької області надійшов запит (01-25/902/788/16/1019/17 від 28.02.2017 року) з апеляційної інстанції, про направлення всіх матеріалів справи № 902/788/16 до останньої, для подальшого її скерування до Вищого господарського суду України, в зв'язку із оскарженням Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року.
09.03.2017 року до Господарського суду Вінницької області від Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" надійшла скарга № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16.
Ухвалою суду від 10.03.2017 розгляд питання про прийняття до розгляду вказаної скарги Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго відкладено до повернення матеріалів справи № 902/788/16 до Господарського суду Вінницької області.
28.04.2017 матеріали справи № 902/788/16 було повернуто до Господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 03.05.2017 призначено скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16 до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2017 на 10:00 год..
В судове засідання призначене на 08.06.2017 року представник позивача/стягувача не з'явився.
Суд зазначає, що згідно реєстру поштових відправлень суду № 407 позивачу була направлена ухвала про призначення скарги до розгляду від 03.05.2017 року.
Із витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" в мережі Інтернет, вбачається, що поштове відправлення за №2101800769572 Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Едвайс" не було вручено під час доставки.
Зокрема, суд зазначає, що в силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Окрім того, при неявці сторін в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документу. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними прав на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому, суд констатує, що позивачем/стягувачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду скарги, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи.
Розглянувши матеріали поданої скарги, заслухавши присутніх представників сторін, оцінивши подані суду докази, суд встановив наступне.
Скарга Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16 мотивована тим, що 02.03.2017 року на адресу комунального підприємства Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго (далі - Скаржник) надійшла постанова про арешт майна (коштів) боржника (далі - Постанова) винесена 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 Вказує про те, що вказаною постановою накладено арешт на все майно Скаржника. Зазначає про те, що відповідно до п. 6 ч. З ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Зазначає про те, що однак, державний виконавець, наклавши арешт на майно Скаржника, порушив його права та інтереси. Вказує про те, що відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується., розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Вказує про те, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина перша статті 24 Господарського кодексу України). Зазначає про те, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (частина третя статті 78 Господарського кодексу України).
Вказує про те, що крім того згідно п. 5.2, 5.3 Статуту Скаржника зазначено, що: "ОСОБА_3 складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності та фінансові ресурси. Майно підприємства відображається в його самостійному балансі. ОСОБА_3 є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. ОСОБА_3 користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_3. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_3". Зазначає про те, що таким чином, накладаючи арешт на все майно Скаржника, державний виконавець не з'ясував, хто є його дійсним власником, в зв'язку з чим арешт було накладено на майно, яке не належить Скаржнику.
Позивач/стягувач у відзиві проти вказаної скарги заперечив покликаючись на те, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Зазначає про те, що скарга Боржника мотивована тим, що оскільки Боржник являється комунальним підприємством, деяка частина майна знаходиться на праві господарського відання та як наслідок не перебуває у власності боржника, відповідно накладаючи арешт на майно боржника виконавець не з'ясував хто є дійсним власником майна, чим порушив його інтереси. Вказує про те, що як вбачається з обставин справи на момент розгляду скарги не відбулося жодного порушення права Боржника, будь які факти арешту майна та коштів не підтверджено, а зазначений судовий прецедент не відповідає обставинам даного виконавчого провадження. Зазначає про те, що на момент винесення державним виконавцем постанови, Боржник не виконав вимоги стосовно подання відомостей (декларації) про доходи та майно належні йому на праві приватної власності, відповідно виконавцем не було виявлено майно та рахунки боржника на які необхідно накласти стягнення, оскаржувана постанова про арешт майна не містить зазначення конкретного майна та рахунків на яке накладається стягнення, а від так факту накладення арешту на майно яке знаходиться у повному господарському відання Боржника не відбулося. Вказує про те, що боржник просить суд зняти арешт з майна на яке станом на сьогоднішній день фактично не накладено, оскільки процедура накладення арешту на нерухоме та рухоме майно передбачає подальше внесення відомостей до Державного реєстру, речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Таким чином, Боржником не надано реальних доказів порушення його права, а саме: реального обтяження (арешту) конкретного майна чи рахунків на яких знаходяться кошти, що відбулося після винесення оскаржуваної постанови державного виконавця. Зазначає про те, що таким чином, станом на момент розгляду скарги відбувається порушення права не Боржника а Стягувана, оскільки з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження протягом Державний виконавець в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження не виявив майна та рахунків Боржника та не наклав на них арешт.
Орган ДВС у відзиві проти вказаної скарги заперечив покликаючись на те, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Вказує про те, що виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт; вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Зазначає про те, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вказує про те, що копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Зазначає про те, що постанова про арешт майна боржника від 22.02.2017 винесена з урахуванням вимог ст.56 Закону України Про виконавче провадження , а саме з метою реального виконання рішення; на суму у відповідності до закону, а саме на загальну суму 458785,86 грн., що включає в себе: 417078,06 грн. - боргу згідно виконавчого документу, та 41707,80 грн. - стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №53468720. Зазначає про те, що згідно скарги КП ВМР ВМТЕ від 07.03.2017 скаржник зазначає, що арешт накладений на майно, яке не належить КП ВМР ВМТЕ , однак відповідно до ч.І ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вказує про те, що однак скарга подана не від власника майна, а представником КП ВМР ВМТЕ .
Розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16 суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із скарги № 02/584 від 07.03.2017 КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - скаржник) 02.03.2017 стало відомо про постанову про арешт майна боржника (КП ВМР "ВМТЕ") головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ВП № 53468720 від 22.02.2017 року (далі - постанова).
Зазначена постанова винесена при виконанні виконавчого провадження: 1) наказ господарського суду Вінницької області № 902/788/16, виданий 14.02.2017 року про стягнення з боржника на користь стягувача 404 341,31 грн..
Згідно Інформаційної довідки вбачається, що все нерухоме майно скаржнику належить на праві господарського відання.
Крім того згідно п. 5.2, 5.3 статуту скаржника зазначено, що: "ОСОБА_3 складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності та фінансові ресурси. Майно підприємства відображається і його самостійному балансі. ОСОБА_3 є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. ОСОБА_3 користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_3. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_3"
Таким чином, накладаючи арешт на нерухоме майно Скаржника, державний виконавець не з'ясував, хто є його дійсним власником, в зв'язку з чим арешт було накладено на нерухоме майно, яке не належить скаржнику.
З огляду на викладене, скаржник просить суд визнати недійсною постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 про арешт майна боржника - Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" ВП № 53468720 від 22.02.2017 року.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..
Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 6 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
За змістом ч. 1,2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Судом встановлено, що 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_2, в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/788/16 від 14.02.2017 року, прийнято постанову про арешт майна боржника (ВП № 53468720).
Як вбачається з даної постанови, державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику - КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" .
Згідно п. 5.2, 5.3 статуту скаржника зазначено, що: "ОСОБА_3 складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності та фінансові ресурси. Майно підприємства відображається і його самостійному балансі. ОСОБА_3 є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. ОСОБА_3 користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_3. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_3".
Главою 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтями 324-327 Цивільного кодексу України визначено об'єкти та суб'єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.
Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).
Стаття 136 Господарського кодексу України визначає право господарського відання речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.
Частиною першою статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина перша статті 24 Господарського кодексу України). Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (частина третя статті 78 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 9 статті 78 Господарського кодексу України, зазначено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, з встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 77 Господарського кодексу України встановлено, що орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить .
Крім того як зазначалось вище в статуті боржника чітко прописано, що підприємство користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_3. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_3".
З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що накладаючи арешт на нерухоме майно скаржника (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго"), державним виконавцем в межах виконавчого провадження (ВП № 53468720) стосовно виконання судового наказу по справі № 902/788/16 від 14.02.2017 року було накладено арешт на нерухоме майно, яке не належить скаржнику (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго").
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно з ч. 5 ст. 24 ГК України органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.
Отже, територіальні громади можуть відповідати за зобов'язаннями створених ними комунальних підприємств комунальним майном лише у випадках, прямо передбачених законом (наприклад, як у ст. 42 Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка допускає можливість включення до складу ліквідаційної маси майна, що належить банкруту на праві господарського відання, за винятком об'єктів комунальної інфраструктури).
Відтак, беручи до уваги те, що Закон України "Про виконавче провадження" прямо не передбачає можливість арешту майна боржника, яке належать йому на праві господарського відання, і встановлює, що державний виконавець має право арештовувати лише належне боржникові майно та кошти, державний виконавець незаконно наклав арешт на комунальне майно, яке не належить боржнику на праві власності. Комунальне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні, і не може відповідати за своїми зобов'язаннями тим комунальним майном, що належить територіальній громаді і було передано підприємству на праві господарського відання з обмеженням правомочності розпорядження.
Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
До аналогічних висновків прийшов і Вищий господарський суд України в постанові від 19.10.2016 у справі № 13/19/2012/5003.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги заперечення позивача/стягувача та органу ДВС проти скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16, викладені у відзивах на скаргу, як такі, що не доведені належними засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16, в частині вимог про визнання недійсною постанови про арешт майна (коштів) боржника винесеної 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".
Скарга комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16, в частині вимог про зняття арешту з усього майна Комунального підприємства Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго , що був накладений згідно постанови про арешт майна (коштів) боржника винесеної 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Як вбачається з наведеного процесуальним законом передбачено право господарського суду скасовувати забезпечення позову (в тому рахунку накладений арешт) лише те, яке було ним вчинено.
Процесуальним законом не передбачено права господарського суду скасовувати арешт накладений державним виконавцем.
З огляду на викладене, враховуючи те, що суд дійшов висновку про визнання недійсною постанови про арешт майна (коштів) боржника винесеної 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", зняття арешту накладеного вказаною постановою має здійснити орган який її виніс, а саме Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Керуючись ст. ст. 22, 86, 115, 121-2 ГПК України, -
У Х В А Л И В :
1. Задоволити частково скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16, в частині вимог про визнання недійсною постанови про арешт майна (коштів) боржника винесеної 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".
2. В задоволенні скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 02/584 від 07.03.2017 на дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, по справі № 902/788/16 в частині вимог про зняття арешту з усього майна Комунального підприємства Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго , що був накладений згідно постанови про арешт майна (коштів) боржника винесеної 22.02.2017 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, відмовити.
3. Визнати недійсною постанову про арешт майна (коштів) боржника винесену 22.02.2017 року ВП № 53468720 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2.
4. Копії ухвали надіслати позивачеві, відповідачеві, органу ДВС рекомендованими листами.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (03115, м.Київ, вул.Михайла Котельникова, б.51)
3 - відповідачу (21000, м.Вінниця, вул.600 річчя, 13)
4 - Центральному відділу Державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15А)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 08.06.2017 |
Оприлюднено | 15.06.2017 |
Номер документу | 67058647 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Білоус В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні