Рішення

від 08.06.2017 по справі 905/665/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.2017 Справа №905/665/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Мельниченко Ю.С., Чорненької І.К.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мега-мет» про стягнення суми боргу в розмірі 677724,17грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 01.06.2017 по 08.06.2017

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ГРУП» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мега-мет» про стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 1366315,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконані умови договору №13/12-П від 29.10.2012 в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.02.2016 порушено провадження по справі № 905/665/16.

14.03.2016 через канцелярію суду позивач надав супровідний лист та пояснення щодо розрахунку ціни позову. До пояснень додав оригінали та копії платіжних доручень, як докази часткової оплати відповідачем за поставлений товар.

06.04.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

21.04.2016 через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення позовних вимог №050416-1/905/665/16 від 05.04.2016, в якій останній просив суд зменшити розмір позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 668427,44грн., 3% річних та інфляційні витрати у сумі 9296,73грн., в загальній сумі 677724,17грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає зменшення позовних вимог та подальший розгляд спору здійснюється в межах вимог, викладених в даній заяві.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.04.2016 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кучерява О.О., судді Осадча А.М., Левшина Г.В.

31.05.2016 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "МЕГА-МЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ГРУП» про стягнення 889914,12грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.2016 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.

08.06.2016 на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга ТОВ «Виробничо-комерційна фірма "МЕГА-МЕТ» на ухвалу господарського суду Донецької області від 31 травня 2016 року по справі №905/665/16 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.06.2016 у зв'язку із перебуванням судді Левшиної Г.В. у відпустці, змінено склад судової колегії, замінено суддю Левшину Г.В. на суддю Мельниченко Ю.С.

Ухвалою суду від 10.06.2016 зупинено провадження по справі №905/665/16 у зв'язку з направленням матеріалів справи до апеляційного господарського суду Донецької області для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма "МЕГА-МЕТ» на ухвалу господарського суду Донецької області від 31 травня 2016 року по справі №905/665/16 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

29.06.2016 Постановою Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мега-Мет» на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.05.2016 у справі №905/665/16 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 31.05.2016 у справі №905/665/16 - залишено без змін.

08.07.2016 справу №905/665/16 повернуто господарському суду Донецької області.

18.07.2016 господарський суд Донецької області направив супровідним листом на адресу Донецького апеляційного господарського суду справу №905/665/16.

19.07.2016 Донецький апеляційний господарський суд направив на адресу Вищого господарського суду України справу №905/665/16 у зв'язку із надходження касаційної скарги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мега-Мет» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №905/665/16.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 касаційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мега-Мет» залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №905/665/16 залишено без змін.

Справу №905/665/16 повернуто господарському суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2017 розгляд питання про поновлення провадження у справі №905/665/16 призначено на 13.02.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2017 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кучерява О.О., судді Мельниченко Ю.С., Левшина Г.В.

13.02.2017 від відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача документів, яке судом було задоволено.

07.03.2017 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що у термін до 31.05.2013 відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за спірним правочином, однак ніяким чином неможливо стверджувати про часткову сплату суми боргу відповідачем після 31.05.2013, коли відповідачем прийнято та не оплачено товар на суму 688427,49грн.

Також, позивач надав бухгалтерську довідку №040317-1/905/665/16 від 04.03.2017, в якій зазначив, що між ТОВ "Мастер груп" та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Мега-мет" укладено договір купівлі-продажу за №13/12-П саме від 29.10.2012, усі первинні документи, які мають посилання на той самий номер договору, однак іншу дату - 23.10.2012 містять відповідну технічну описку у даті правочину. Рух матеріальних цінностей, який відображають ці первинні документи був врахований саме серед економічних показників виконання договору №13/12-П від 29.10.2012, які були відображені в журналі-ордері по рахунку 361 "Розрахунки із вітчизняними покупцями" за 01.04.2012 - 31.05.2014.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2017 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Мельниченко Ю.С., Левшина Г.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.03.2017 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Мельниченко Ю.С., Чорненька І.К.

В судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що строк оплати не настав, оскільки разом з товаром відповідач не отримував документів, визначених в п. 3.3 договору №13/12-П від 29.10.2012.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду спору продовжувався на 15 днів на підставі ст.69 ГПК України. Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.10.2012 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер груп" (продавець) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Мега-мет" (покупець), укладено договір №13/12-П (договір), за умовами якого, продавець продає, а покупець набуває на умовах, викладених у договорі, брухт і відходи з чорних металів відповідно до ДСТУ 4121-2002 та додатковими вимогами, зазначеними в договорі, згідно Специфікаціям та Доповненнями, далі - Товар (п. 1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець гарантує, що є власником Товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору ціна на товар встановлюється за згодою сторін та зазначається в доповненнях до даного Договору (специфікаціях, накладних та т.д.).

Загальну суму договору складає сума в національній валюті України, визначена на підставі Специфікацій та Доповненнях, доданих до Договору. Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін у зв'язку зі змінами рівня цін або об'ємом поставки (п.2.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору продавець здійснює поставку продукції на умовах СРТ (Інкотермс в редакції 2000р.). Продавець за свій рахунок самостійно, або за участю третіх осіб зобов'язується поставити Товар Покупцю.

Право власності, ризики та вигоди на Товар переходить до покупця в момент підписання акту приймання - передачі Товару (п.3.2 договору).

Пунктом 8.3. договору передбачено, що договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов договору позивачем постачався товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними №234 від 30.11.2012 на суму 293915,05грн., №245 від 31.12.2012 на суму 44887,50грн., №22 від 28.02.2013 на суму 161555,74грн., №37 від 31.03.2013 на суму 481818,75грн., №56 від 30.04.2013 на суму 15015,00грн., №62 від 30.04.2013 на суму 1078604,25грн., №84 від 31.05.2013 на суму 886448,75грн. (в загальній сумі 2962245,04грн.), які містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень. Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних .

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури на оплату продукції №234 від 30.11.2012 на суму 293915,05грн., №245 від 31.12.2012 на суму 44887,50грн., №22 від 28.02.2013 на суму 161555,74грн., №37 від 31.03.2013 на суму 481818,75грн., №3004 від 30.04.2013 на суму 15015,00грн., №62 від 30.04.2013 на суму 1078604,25грн., №84 від 31.05.2013 на суму 886448,75грн. (в загальній сумі 2962245,04грн.).

Окрім цього, позивачем надані відповідні податкові накладні.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача б/н від 13.02.2017, в якому останній просив суд витребувати у позивача докази передачі одночасно із товаром документів перелічених у пункті 3.3. договору від 29.10.2012 №13/12-П.

В поясненнях №120316-1/905/665/16 від 12.03.2016 позивач зазначив, що надання товарно-супровідних документів на вантаж ускладнено, оскільки спірні відносини виникли між сторонами ще у 2012 році, вся первинна документація знаходиться в архіві ТОВ "Мастер груп" у тимчасово непідконтрольному українській владі м. Донецьку. Позивачем до матеріалів справи 07.06.2017 наданий витяг з кримінального провадження № 12014050770004639, в якому зазначено, що озброєна група з погрозою застосування зброї заволоділа майном, яке належить позивачу.

Відповідно до п.3.3 договору продавець зобов'язується надати разом з Товаром наступні документи: накладну перевезення вантажу на Партію Товару; копію сертифікату якості відправника; копію сертифікату вибухобезпечності; копію сертифікату на радіаційну чистоту або протоколу радіаційного обстеження.

Розрахунок за продукцію, що поставляється за цим договором продавцем та прийняту за кількістю та якістю покупцем, проводиться протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання документів, вказаних у п.3.3 (п.4.1 договору).

Оплата здійснюється в безготівковій формі згідно виставленого рахунку (п.4.2 договору).

Розділом 5 договору сторонами обумовлено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6.

Згідно із пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів про відсутність супровідних документів відповідачем суду не надано. При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

В той же час, статтею 688 ЦК України передбачений обов'язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо надання відповідачу документів, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору та надав разом з товаром документи, зазначені в п. 3.3 договору разом з продукцією.

За приписом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищевикладеного, на момент подачі позовної заяви строк оплати товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриману продукцію, в розмірі 2273817,55грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення. З огляду на що, сума боргу з урахуванням часткової оплати складає 688427,49грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки станом на 31.03.2014, в якому сторони погодились, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 688427,49 грн. Доказів оплати заборгованості з 31.03.2014 відповідачем суду не представлено.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що оплата поставленого товару здійснювалась відповідачем з посиланням на договір без зазначення конкретних видаткових накладних, заборгованість в сумі 688427,49 грн. наявна за поставлений товар за видатковою накладною № 84 від 31.05.2013 на суму 886448,75 грн., отже частково товар, поставлений за означеною видатковою накладною був оплачений. Строк оплати у відповідності до умов договору за поставлений товар за видатковою накладною № 84 від 31.05.2013 до 21.06.2013.

Позивач 21.04.2016 через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог №050416-1/905/665/16 від 05.04.2016, в якій останній просив суд зменшити розмір позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 668427,44грн.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 668427,44грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат у сумі 9296,73грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 9998,94грн. нарахованих за період з 16.06.2013 по 15.12.2013, суд визнає, що позивач невірно встановив початок періоду нарахування 3% річних з 16.06.2013, а потрібно з 22.06.2013.

З огляду на що, позивач мав право нарахувати 3% за період з 22.06.2013 по 15.12.2013, що складає 9724,25 грн.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

Індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних витрат суд зазначає, що за період з 01.07.2013 по 15.12.2013 була дефляція, отже інфляційні витрати за означений період не стягуються.

Позивач просить суд стягнути суму 9296,73 грн., яка складається з: 3% річних в сумі 9998,94 грн. та інфляційних витрат (дефляція) - 702,21 грн., при цьому позивач віднімає від нарахованої суми 3% річних суму дефляції, що є неправомірним.

На підставі того, що суд не має право виходити за межі позовних вимог, заявлені позивачем 3% річних підлягають задоволенню в сумі 9296,73грн., тобто у сумі визначеній позивачем, адже за розрахунком суду загальний розмір 3% річних становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, при цьому інфляція не враховувалась оскільки мало місце дефляція.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені в повному обсязі (з урахуванням зменшених позовних вимог) на відповідача покладається судовий збір відповідно до ст.49ГПК України.

На підставі ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мега-мет» про стягнення суми боргу в розмірі 677724,17грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мега-мет» (83512, Донецька область, м.Маріуполь, Володарське Шосе, 2, офіс 4; код ЄДРПОУ 32862111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ГРУП» (87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 96; код ЄДРПОУ 32515829) суму боргу у розмірі 668427,44грн., 3% річних у сумі 9296,73грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 10165,86грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 08.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 09.06.2017.

Повний текст рішення підписано 09.06.2017.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя І.К. Чорненька