Рішення

від 07.06.2017 по справі 918/308/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2017 р. Справа № 918/308/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київспецпарксервіс"

про стягнення в сумі 261 787, 50 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.06.2017 року, ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.06.2017 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2017 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київспецпарксервіс" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 213 525,00 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2017 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2017 року.

22.05.2017 року на адресу господарського суду від позивача в порядку ст. 22 ГПК України надійшло клопотання про збільшення позовних вимог до 261 787,50 грн та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.05.2017 року на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Окрім цього, від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року розгляд справи відкладено на 07.06.2017 року та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судове засідання 07.06.2017 року з'явилися представники позивача, просили суд задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки явка відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, розгляд даної справи вже відкладався. Отже, відповідачу було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів, однак у судові засідання відповідач не з'явився, будь - яких пояснень та документів не надав.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи представників, а також для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до ст. 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2015 року між позивачем (далі - сторона-1) та відповідачем (далі - сторона-2) укладено договір № ДНП -2015-11/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір) та додаткову угоду № 1 від 27.11.2015 року (далі - додаткова угода №1) до цього договору, яка є невід'ємною його частиною.

За п. 1.1. договору сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 225 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 25 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Героїв Севастополя, 23, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору (п. 1.3. договору).

Пунктом 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №1, передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з 29.11.2015 року і діє до 17.12.2018 року.

Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договір, його дія продовжується на такий самий термін (п. 6.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2015 року сторонами підписано акт, яким останні підтвердили, що паркувальний майданчик за адресою м.Київ, Солом'янський район, вул. Героїв Севастополя, 23, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва приведено в належний стан та експлуатація якого починається з 29.11.2015 року.

Розділом 2 договору визначені права та обов'язки сторін. Так, окрім іншого, підпунктом 2.2.6. п. 2.2. договору визначено, що сторона-2 зобов'язалась своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною -1 згідно з розділом 3 цього договору.

Розділом 3 договору передбачено вартість та порядок розрахунків, зокрема, відповідно до п. 3.1 договору, плата сторони-2 стороні-1 згідно умов договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1, 92 грн, ПДВ - 0,38 грн, збір за місця для паркування транспортних засобів - 4,20 грн.

Загальна сума щомісячних платежів, яку відповідач мав сплачувати по договору визначена додатковою угодою № 1 до договору (а.с. 14-15).

Розрахунок здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів.

Сторона-1 зобов'язана не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках акт здачі наданих послуг, а сторона-2 зобов'язана не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, отримати акт здачі наданих послуг, протягом п'яти робочих днів підписати його та повернути стороні -1 один примірник акту. Якщо у встановлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень.

Плата сторони -2 стороні-1, визначена в п. 3.1. договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, які формують плату за "Фіксовані місця для паркування".

Про зміну плати згідно п. 3.6. договору, сторона-1 повідомляє сторону-2 шляхом направлення відповідного листа та проекту додаткової угоди про зміну плати не пізніше, ніж через 10 робочих днів з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого внесено зміни.

Сторона-2 зобов'язана протягом 30 календарних днів підписати додаткову угоду та повернути один примірник стороні-1. Новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого змінено розмір плати, не залежно від факту підписання додаткової угоди.

Оплата сторони -2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання договору по дату повернення Фіксованих місць для паркування згідно з п. 1.4. договору.

Як встановлено судом, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору, або претензій по якості наданих послуг.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, починаючи з листопада 2015 року по травень 2016 року проплат за договором не здійснював, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 261 787, 50 грн.

20.04.2016 року позивачем на адресу відповідача надіслано цінний лист № 1334 від 19.04.2016 року з описом вкладення, в якому повідомлялося, що у зв'язку із систематичним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за умовами договору (прострочення оплати наданих послуг) позивач на підставі ч. 3 ст. 651 ЦК України достроково розриває договір в односторонньому порядку. Однак, на адресу позивача повернулося поштове повідомлення з відміткою про невручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Пунктами 6.5., 6.6, договору передбачено, що сторона-1 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків а) якщо сторона-2 три рази підряд прострочила оплату послуг сторони-1 більше, ніж на 5 робочих днів; б) використання Фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.

Про дострокове розірвання договору сторона-1 надсилає стороні-2 письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору.

Повідомлення про розірвання договору надсилається в порядку, визначеному п. 8.3. договору, зокрема, усе листування між сторонами здійснюється за поштовими адресами, зазначеними в цьому договорі. Повернення стороні поштового відправлення, яке направлялося іншій стороні цього договору, із відміткою про відсутність адресата за вказаною в договорі адресою (або адресою, вказаною в письмовому повідомленні про зміну адреси для надсилання кореспонденції, яке було отримане стороною до відправлення поштового відправлення), або з відміткою про неявку представника сторони до відділення поштового зв'язку за адресованим йому поштовим відправленням, вважається належним повідомленням іншої сторони про обставини, які викладені у письмовому повідомленні, що містилось у поштовому відправленні, яке повернулось.

Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення стороною-2.

За ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст. 651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, у разі здійснення права, передбаченого ст. 651 ЦК України, сторона - 1 не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на відмову від договору, і такий є розірваним.

Як зазначалося вище, одностороння відмова позивча від зобов'язання не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, вимоги позивача про стягнення 261 787, 50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджено обставинами справи та наданими доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Київспецпарксервіс" (вул. Гагаріна, 39, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 39748168) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, 6, м.Київ, 01030, код ЄДРПОУ 35210739) 261 787, 50 грн основного боргу та 3 926,81 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 09.06.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.