Постанова

від 08.06.2017 по справі 904/11813/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017 року Справа № 904/11813/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),

суддів: Кузнецова В.О., Науменко І.М.,

при секретарі судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.08.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 4/56 від 26.01.2017р.;

представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017р. по справі №904/11813/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТЕХ", м.Дніпро

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ", м.Кременчук Полтавської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок", м.Дніпро

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТЕХ" (далі ТОВ "АЛЬФАТЕХ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар'єроуправління "КВАРЦ" (далі ПАТ "ККУ "КВАРЦ" (перший відповідач)), Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод кормових добавок" (далі ТОВ "Завод кормових добавок" (другий відповідач)) про стягнення 2 538 166,78 грн., з яких: стягненню з першого відповідача підлягає: 1 307 356,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 726 983,40 грн. пені, 502827,38 грн. відсотків річних; стягненню з другого відповідача підлягає 1000,00 грн. за договором поруки.

23.02.2017р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути заборгованість у сумі 2 572 113,40 грн., з яких: стягненню з першого відповідача підлягає: 1 307 356,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 727 880,10 грн. пені, 535 877,30 грн. відсотків річних; стягненню з другого відповідача підлягає 1000,00 грн. за договором поруки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017р. по справі №904/11813/16 (суддя Мартинюк С.В.) частково задоволено позовні вимоги ТОВ "АЛЬФАТЕХ"; стягнуто з ПАТ "ККУ "КВАРЦ" (перший відповідач) на користь позивача 1307 356,00 грн. заборгованості, 626 168,98 грн. пені, 465 653,21 грн. процентів річних та 18001,33 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ТОВ "Завод кормових добавок" (другого відповідача) на користь позивача 1000,00 грн. основного боргу, 18001,33 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення позову мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару та відповідачем-2 зобов`язань за договором поруки, укладеним з позивачем, наявністю прострочення в оплаті товару, що є підставою для нарахування відповідачу-1 пені та річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "ККУ "КВАРЦ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, неналежну оцінку доводів відповідача-1 щодо неможливості визначення ціни товару у договорі в іноземній валюті, повній оплаті товару відповідно до ціни, вказаній у договорі, відсутності у матеріалах справи доказів коригування позивачем ціни товару. Скаржник стверджує, що судом не застосовано до спірних правовідносин ст.233 Господарського кодексу України та не зменшено розмір пені та відсотків річних, попри те, що до матеріалів справи відповідачем-1 були надані відповідні докази важкого матеріального становища підприємства. Також скаржник вказав на те, що позивач неналежним чином користувався своїми процесуальними правами, подавши позов за місцезнаходженням другого відповідача, як поручителя, про існування якого та укладення з ним договору поруки відповідач-1 дізнався лише з позовної заяви; при цьому розмір поруки обмежений 1000 грн., яка неспіврозмірна з основним зобов'язанням; у випадку виконання поручителем зобов'язання до нього переходять всі права кредитора, а за п.10.2 розділу 10 договору поставки визначено, що жодна сторона не вправі передавати третім особам свої права та обов`язки без попередньої письмової згоди іншої сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам чинного законодавства, зазначає, що правомірність встановлення ціни в договорі у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, підтверджується п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14, п.3 Інформаційного листа ВГСУ від 24.11.2011р. № 01-06/1642/2011, судовою практикою Вищого господарського суду України з цього питання; окреме коригування ціни договору не здійснювалось, оскільки перерахунок ціни товару прямо передбачений п.п.3.5, 3.6 договору і не вимагає додаткового повідомлення на адресу відповідача-1 або погодження сторонами суми перерахунку до видаткових або податкових накладних; вказані документи необхідні для подальшого оформлення операції з повної оплати товару, якої не відбулось на дату подання позовної заяви; вимоги про зменшення штрафних санкцій, враховуючи майновий стан сторони (відповідача-1), є безпідставними, оскільки складні фінансові умови в період з 2014 по 2016 рік вплинули на обидва підприємства, крім цього, позивач поніс збитки як у вигляді неоплаченого відповідачем-1 товару, так і витрати по обслуговуванню залучених кредитних коштів в розмірі 1 786 788,14 грн., докази чого надавались до суду першої інстанції в якості додатку до пояснень за № 22/02-17 від 22.02.2017р.; доводи скаржника про зловживання процесуальними правами в зв`язку з поданням позову за місцезнаходженням відповідача-2 є безпідставними, оскільки відповідач-1 плутає правову природу поруки, передбачену ст.ст.553-339 ЦК України та відступлення права вимоги, передбачене ст.ст.513-519 ЦК України.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив; про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. строк розгляду апеляційної скарги продовжений на 15 днів; від сторін витребувано розрахунок (контррозрахунок) позовних вимог.

30.05.2017р. позивачем, а 01.06.2017р. відповідачем-1 надані розрахунок (контррозрахунок) позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

12.08.2014р. між ТОВ "АЛЬФАТЕХ" (продавець) та ПАТ "ККУ "КВАРЦ" (покупець) укладено договір поставки №277ХА, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити бульдозер SHANTUI SD22, в кількості 1 одиниці.

Пунктами 3.1, 3.3 договору встановлено, що загальна сума договору складає 2 362 500,00 грн., що еквівалентно 175 000,00 доларам США за курсом, узгодженим сторонами на день укладення договору (13,5 грн. дорівнюють 1 долару США); зазначена в п.3.1 ціна товару сформована в гривнях України відносно еквіваленту долару США.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється (частинами або повністю) у національній валюті України - гривні; у випадку зміни міжбанківського курсу долару США до гривні, з моменту підписання даного договору до моменту оплати, загальна сума договору підлягає перерахунку у відповідності до формули, за вирахуванням проведених раніше платежів: S=Z x А1 гривень , де S - ціна товару на момент оплати, Z - узгоджена сторонами у видатковій накладній ціна товару (USD), А1 - міжбанківський курс гривні до долара США на момент здійснення оплати товару.

Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що інформація про міжбанківський валютний курс наявна на сайті http://www.currency.in.ua/ ; при розрахунку суми платежу застосовується міжбанківський курс продажу доларів на день оплати, зафіксований після закриття торгів .

Пунктом 3.7 договору визначено, що після проведення покупцем повної оплати (перерахованої згідно п.3.5), сторони мають право підписати акт звірки, підтверджуючий отримання повної оплати продавцем від покупця.

Відповідно до пункту 5.2 договору, платіж за товар здійснюється покупцем відповідно до графіку, вказаному в додатку до договору.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 5.2 договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої до сплати суми за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі прострочення платежу більш ніж на 15 робочих днів, покупець додатково сплачує відсотки в розмірі 20 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до виконання сторонами всіх зобов`язань за договором.

Також між сторонами 12.08.2014р. був підписаний додаток №1 до договору поставки, відповідно до якого перший платіж становив 18% від загальної суми договору та відповідав еквіваленту 31 060,00 доларів США зі сплатою до 01.09.2014р., з 2 по 13 платіж сума оплати становила еквівалент 11 995,00 доларів США зі сплатою першого числа кожного місяця в період з 01.10.2014р. по 01.09.2015 року (включно) (а.с.24, т.1).

13.08.2014 року між ТОВ "АЛЬФАТЕХ" (кредитор) та ТОВ "Завод кормових добавок" (поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки.

Пунктом 1.1 договору поруки поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ПАТ "ККУ "КВАРЦ" (відповідач-1, боржник) щодо виконання умов договору поставки №277ХА від 12.08.2014 року; у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; розмір поруки обмежений сумою 1000 грн. (п.п.1.3, 4.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору поруки даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, що виходять із основного договору.

На виконання умов договору позивач 29.08.2014р. поставив відповідачу товар - бульдозер SHANTUI SD22 № SD22AA115115 на загальну суму 2 362 500 грн., що підтверджується видатковою накладною № 43971 від 29.08.2014р., довіреністю відповідача-1 № 607 від 28.08.2014р. на отримання товару, актом приймання-передачі товару від 29.08.2014р., товарно-транспортною накладною № 29082014-11 від 29.08.2014р. (а.с. 25-28, т.1).

Зазначена видаткова накладна, товарно-транспортна накладна без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленого товару підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 2 362 500 грн., що в еквіваленті до долару США становить суму 124 031,71 доларів США, підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.12.2016р. (а.с.29-65, 151, т.1). Проте, внаслідок прострочення платежів та зміни міжбанківського курсу долара США до гривні непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 50968,29 дол. США, що станом на 23.11.2016 року (дата подання позовної заяви до господарського суду) складає 1 308 356,00 грн.

Доказів погашення решти заборгованості сторонами не надано ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

30.08.2016р. листом № 30/08-16/1 позивач звернувся до відповідача-2, як поручителя позивача, з претензією про сплату 1000 грн. заборгованості за основним договором поставки, визначеної договором поруки (а.с.69, т.1). Вказаний лист отримано директором товариства відповідача-2 30.08.2016р. особисто, але залишено без відповіді; свої договірні зобов`язання відповідачем-2 не виконано, доказів погашення заборгованості в розмірі 1000 грн. матеріали справи не містять.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки бульдозеру, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем-1 строків оплати товару та оплату його не в повному обсязі, з порушенням умов п.п.3.5, 3.6 договору поставки та порушення відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором поруки, отже, позовні вимоги щодо стягнення 1 308 356,00 грн. основної заборгованості обґрунтовано задоволені господарським судом, зі стягненням 1 307 356 грн. заборгованості з відповідача-1 та 1000 грн. з відповідача-2.

При цьому посилання скаржника на повну оплату ціни товару, неможливість визначення ціни товару у договорі в іноземній валюті, відсутності у матеріалах справи доказів коригування позивачем ціни товару, не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті .

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Тобто, чинне законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу між резидентами на території України і не містить будь-яких заборон щодо вираження зобов`язань в іноземній валюті.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. № 3-62гс11, від 26.12.2011р. № 3-141гс11, від 30.05.2012р. № 6-29цс12, від 07.10.2014р. № 3-133гс14, які є обов`язковими для виконання та підтверджена судовою практикою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. у справі № 924/1968/15 та Верховного Суду України від 08.02.2017р. № 6-1905цс16.

Щодо відсутності коригування ціни товару з боку позивача, то умовами договору поставки вказане коригування не передбачено, оплата з урахуванням зміни курсу гривні до долару США здійснюється відповідачем-1 самостійно за визначеною формулою (п.3.5 договору).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність відповідача-1 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від розміру простроченої до сплати суми за кожен день прострочки платежу.

В ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили додаткове стягнення 20% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення за порушення строків оплати товару більше, ніж на 15 днів.

Позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 727 880,10 грн. за загальний період з 01.09.2014 року по 02.03.2016 року (по кожному платежу окремо) та відсотки річних в сумі 535 877,30 грн. за загальний період з 01.09.2014 року по 23.11.2016 року.

Згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд, на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору поставки №277ХА від 12.08.2014р., з урахуванням положень статей 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням здійсненого перерахунку дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 626 168,98 грн. та 465 653,21 грн. річних, з огляду на невірне визначення позивачем простроченої заборгованості у гривневому еквіваленті.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що контррозрахунок позовних вимог, наданий скаржником (відповідачем-1), взагалі не береться колегією суддів до уваги, враховуючи, що він здійснений без урахування визначення ціни товару в доларовому еквіваленті та відповідного курсу валют у періоди оплат, а здійснений за фіксованою ціною товару у гривні на момент укладення договору.

Доводи скаржника про необхідність застосування до спірних відносин ст.233 Господарського кодексу України, зменшення розміру штрафних санкцій, не приймаються судом апеляційної інстанції, враховуючи відсутність виключності обставин у цій справі, негативні економічні наслідки для обох сторін по справі, в більшому разі для позивача, враховуючи наявну основну заборгованість за поставлений відповідачу-1 товар, період прострочення в оплаті.

Стосовно доводів скаржника про неналежне користування процесуальними правами позивачем, в зв`язку з поданням позову за місцезнаходженням відповідача-2 (поручителем), вони не приймаються колегією суддів, в силу ст. 554 Цивільного кодексу України, ст.15 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що договір поруки є дійсним, доказів протилежного відповідачем-1 не надано.

Посилання скаржника на п.10.2 договору поставки, за яким жодна сторона не вправі передавати третім особам свої права та обов`язки без попередньої письмової згоди іншої сторони, не приймаються колегією суддів, оскільки регламентують відносини щодо відступлення права вимоги, а не поруки, як в даному випадку.

Таким чином, господарський суд повно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ", м.Кременчук Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2017р. у справі №904/11813/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Постанова складена в повному обсязі 12.06.2017р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко