КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2017 р. Справа№ 910/11169/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Власова Ю.Л.
за участю представників:
позивача: Галатенко Є.Є., довіреність № 980 від 09.06.2016,
відповідача 1: Кравченко Р.Ю., довіреність № 1 від 01.01.2017,
відповідача 2: не з'явився,
третя особа 1: не з'явився,
третя особа 2: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.10.2016
у справі № 910/11169/16 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс"
треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Приватне підприємство "ЛОГ-АС"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга"
про стягнення 75 698,67 грн
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" 51 927,41 грн та відповідно 23 771,26 грн майнової шкоди, що її зазнавав позивач внаслідок сплати страхового відшкодування за договором страхування відповідальності експедитора від 18.02.2015 № 312.994039396.20173, укладеним з Приватним акціонерним товариством "ЛОГ-АС".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 у справі №910/11169/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна 51 927 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять сім) грн 41 коп. відшкодування майнової шкоди та 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн 27 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 23 771 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят одну) грн 26 коп. відшкодування майнової шкоди та 432 (чотириста тридцять дві) грн 73 коп. судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2016 справу №910/911169/16 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Станік С.Р., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 23.11.2016.
Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6245/16 від 23.11.2016 у зв'язку з участю судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у підготовці суддів апеляційних господарських судів в Національній школі суддів України призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11169/16.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.11.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.01.2017.
Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-53/235/17 від 19.01.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Іоннікової І.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11169/16.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.01.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Гаврилюка О.М., Власова Ю.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 прийнято справу № 910/11169/16 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Гаврилюк О.М., Власов Ю.Л.
Розгляд справи було відкладено на 08.02.2017.
В судовому засіданні, яке відбулось 08.02.2017 розгляд справи було відкладено на 21.02.2017.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 21.02.2017 не відбулося.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017, з огляду на вихід головуючого судді Корсакової Г.В. з лікарняного та необхідністю розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", справу № 910/11169/16 було призначено до розгляду на 13.04.2017.
У зв'язку з перебуванням судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017 справа № 910/11169/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Руденко М.А., Буравльов С.І.
Ухвалою від 14.04.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.05.2017.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.05.2017, сформовано для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" колегію суддів у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Власов Ю.Л. у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.
Ухвалою від 18.05.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" прийнято до провадження у визначено складі суддів.
17.05.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що між сторонами проходять перемови щодо врегулювання спору.
Також, 17.05.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити представника в дане судове засідання.
В судове засідання 18.05.2017 представники сторін не з'явилися. Розгляд справи було відкладено на 01.06.2017.
30.05.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення, де останній зазначив, що у даному випадку відсутній предмет Договору страхування (відсутня відповідальність відповідача 2), відповідно страховий випадок не настав і не має обов'язку по сплаті страхового відшкодування відповідачем 2. Тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому відповідач 1 просить суд відмовити у позові.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.
21.01.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова книга", як замовником, та Приватним підприємством "ЛОГ-АС", як експедитором, було укладено договір транспортного експедирування № 210115/1-3, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався від свого імені, за плату і за рахунок замовника організовувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника у міжнародному автомобільному сполученні, а замовник оплачувати такі послуги.
У відповідності до п. 2.1 договору експедирування замовник та експедитор виступають від свого імені та (або) за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.
Пунктом 2.2 договору експедирування сторонами погоджено, що взаємовідносини замовника та експедитора ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Протоколу до Конвенції від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів, а також положеннях Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про транзит вантажів", іншими законами, транспортними кодексами тат статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно з п. 2.3 договору експедирування на кожне окреме вантажоперевезення оформляється факсимільна (або електронна) копія транспортного замовлення (далі - заявка), що містить опис умов й особливостей конкретного вантажоперевезення, підписана уповноваженими особами експедитора і замовника, що є додатком і невід'ємною частиною цього договору.
У п. 6.1 договору експедирування передбачено, що відповідальність експедитора і замовника визначаються умовами Конвенції, положеннями Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним, Господарським кодексами України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. При цьому, повна відповідальність за вантаж у проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею покладається на експедитора.
12.02.2015 між Приватним підприємством "ЛОГ-АС", як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс", як виконавцем, було укладено договір перевезення вантажів № 130215/1-П, відповідно за умовами якого виконавець зобов'язався здійснювати транспортне перевезення вантажу в міжнародному сполученні транспортом або за допомогою інших транспортних підприємств, тобто виступаючи експедитором, а експедитор - оплачувати надані послуги.
Відповідно до п. 2.1 договору перевезення експедитор і виконавець виступають від свого імені та (або) за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.
Пунктом 2.2 договору перевезення погоджено, що взаємовідносини експедитора і виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Протоколу до Конвенції від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів.
Згідно з п. 2.3 договору перевезення на кожне окреме вантажоперевезення оформляється факсимільна (або електронна) копія транспортного замовлення (далі - транспортна заявка), що містить опис умов й особливостей конкретного вантажоперевезення, підписана уповноваженими особами експедитора і виконавця, що є додатком і невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 6.1 договору перевезення передбачено, що відповідальність експедитора і виконавця визначаються умовами Конвенції, при цьому, повна відповідальність за вантаж у проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею покладається на виконавця (перевізник або субекспедитор).
Судом встановлено, що 08.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" та Приватне підприємство "ЛОГ-АС" оформили заявку на вантажоперевезення № 13-D, у якій погодили умови та особливості майбутнього вантажоперевезення, а саме: вантаж - газетний папір (вага +/- 20 тон, 86 кубів), маршрут та строки перевезення: завантаження 12-13.06.2015 в місті Балахна (Російська Федерація), розвантаження - місто Київ (Україна).
У той же день Приватне підприємство "ЛОГ-АС" замовило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" надання послуг з транспортного перевезення вантажу в міжнародному сполученні, підписавши автотранспортну заявку № 080615/1-П на перевезення виконавцем за договором перевезення газетного паперу, за маршрутом: завантаження - 13.06.2015 в місті Балахна (Російська Федерація), розмитнення - місто Чернігів (Україна), розвантаження - місто Київ (Україна). Також, в автотранспортній заявці було погоджено, що вантажоперевезення здійснюватиме автомобіль MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_6 водієм ОСОБА_4.
13.06.2015 зазначений транспортний засіб з напівпричепом прибув на місце завантаження товару м. Балахна (Російська Федерація), де товар (47 рулонів газетного паперу, вага +/- 20 тон, 86 кубів) для перевезення було завантажено та оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну.
Наявними у справі доказами, а саме: довідкою Міжмуніципального відділу "Вязніковський" Міністерства внутрішніх справи Російської Федерації від 20.06.2015 та постановою про відмову у порушенні кримінальної справи Відділу наглядової діяльності по Вязніковському та Гороховецькому районах Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій Російської федерації від 23.06.2015 стверджується, що 14.06.2015 року на 283 кілометрі Федеральної автодороги М-7 "Волга" в напрямку міста Москва (Російська Федерація, Володимирська область) під час здійснення вантажоперевезення сталось загорання автомобіля MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, яким керував водій ОСОБА_4. У результаті загорання автомобіль (тягач) MAN був знищений вогнем. Крім того, внаслідок загоряння була пошкоджена передня частина напівпричепа, в якій знаходився вантаж, що перевозився.
Як було зазначено судом першої інстанції, що під час розгляду спору по суті відповідачі та треті особи у своїх письмових поясненнях та їх представники в судових засіданнях підтвердили описані обставини загоряння автомобіля, про що також йдеться в особистих поясненнях водія автомобіля ОСОБА_4, що приєднані до позовної заяви.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи причиною загоряння автомобіля (тягача) MAN став аварійний режим роботи електрообладнання у двигуні автомобіля.
18.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" і Приватне підприємство "ЛОГ-АС" оформили заявку № 15-D на вантажоперевезення вантажу, що залишився в автомобілі після пожежі, де погодили умови та особливості перевезення уцілілого вантажу, а саме: вантаж - газетний папір (вага +/-20 тон, 86 кубів), маршрут та строки перевезення: завантаження - 18.06.2015 в місті Балахна (Російська Федерація), розвантаження - місто Київ (Україна).
18.06.2015 експедитор і виконавець за договором перевезення вантажів від 13.02.2015 оформили автотранспортну заявку № 180615/3-П на перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" вантажу, що залишився в автомобілі після пожежі, за маршрутом: завантаження - 18.06.2015 місто Балахна (Російська Федерація), розмитнення - місто Чернігів (Україна), розвантаження - місто Київ (Україна); транспортний засіб - автомобіль MAN, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7; водій ОСОБА_5.
19.06.2015 вантаж, що залишився в автомобілі після пожежі, було завантажено в автомобіль MAN, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 460936.
23.06.2015 автомобіль MAN, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 прибув на розвантаження в місто Київ. При огляді вантажу на місці розвантаження було виявлено, що вантаж (папір газетний в кількості 47 рулонів) повністю пошкоджений настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням (звіт про результати огляду вантажу від 26.06.2015, складений комісією у складі представників експедитора, перевізника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга", Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (склад місця розвантаження), Відкритого акціонерного товариства "Волга" (вантажовідправник) в матеріалах справи).
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено та зазначено в рішенні суду, що з метою отримання фактичних даних щодо завантаження товару саме 08.06.2015 судом неодноразово вимагалися необхідні документи від учасників провадження у справі (позивача та третьої особи-2). Товарно-супровідні документи за 08.06.2015 суду подано не було. Згідно з поясненнями власника вантажу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" такі документи не збереглися через пожежу, а також у зв'язку з оформленням нового пакету документації, адже товар де-юре і де-факто був отриманий внаслідок нового замовлення перевезення (власником вантажу у експедитора, експедитором у перевізника).
25.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" пред'явило Приватному підприємству "ЛОГ-АС" претензію про стягнення заборгованості, а саме: про відшкодування вартості пошкодженого при перевезенні вантажу за договором експедирування від 21.01.2015 в розмірі 238 655,00 грн. Відповідно до розрахунку, приєднаного до претензій, розмір відшкодування вкладається з вартості товару згідно з рахунками-фактурами (invoice) - 185 855,00 грн, податку на додану вартість - 40 834,87 грн, ввізного мита - 9 722,59 грн, вартості послуг митного брокера - 1 328,00 грн, плата за користування овердрафтом - 914,87 грн).
Отже, право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" до експедитора, як отримувача вантажу і власника товару підтверджується приєднаним до матеріалів справи контрактом від 01.10.2014 № UKR-1614, укладеним з фірмою "Wallenberg" (Швейцарія), згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" купує у вказаної особи папір газетний виробництва Відкритого акціонерного товариства "Волга" (Російська Федерація) у 2014-2015 роках, а також випискою по рахунку, зробленою Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" про перерахування грошових коштів Фірмі "Wallenberg" за цим контрактом.
За умовами контракту від 01.10.2014 № UKR-1614 право власності на товар до покупця переходить від продавця до покупця в момент завантаження товару на транспортний засіб на комбінаті виробника (ст. 8).
Так, як відповідальність Приватного підприємства "ЛОГ-АС", як експедитора у період спірних подій була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно з договором страхування відповідальності експедитора від 18.02.2015 № 312.994039396.20173, воно звернулося до позивача з заявою від 25.06.2015 № 250615/1 про настання збитку, у якій, посилаючись на обставини пошкодження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга" вантажу внаслідок пожежі, просило, серед іншого, виплатити страхове відшкодування за договором страхування власнику вантажу у разі визнання події страховою.
Судом першої інстанції було встановлено, що предметом страхування за договором страхування відповідальності експедитора виступали майнові інтереси Приватного підприємства "ЛОГ-АС", що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів на умовах: міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку чи в силу умов договору перевезення; стандартних правил надання послуг, що узгоджені асоціаціями експедиторів та перевізників країни страхувальника; державного транспортного законодавства відповідної країни, державного транспортного законодавства відповідної країни; інших документів, зазначених в страховому сертифікаті.
Отже, страховими ризиками, забезпеченими за цим договором, є відповідальність за майно (за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час перевезення), відповідальність за запізнення доставки; відповідальність по відшкодуванню витрат (по відшкодуванню оплати з перевезення(фрахт), митних зборів та платежів, а також інших витрат, пов'язаних з доставкою у випадку повної або часткової втрати вантажу); відповідальність перед третіми особами, відповідальність у зв'язку з митними процедурами (за порушення митних процедур, встановлених митними правилами у відношенні ввозу і транзиту вантажів); договірна відповідальність за помилки і недогляди персоналу.
Згідно зі страховим сертифікатом № 1 до договору страхування відповідальності експедитора, відповідальність страховика за всіма претензіями по одній страховій події обмежена сумою 600 000,00 грн.
05.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" звернулось до Приватного підприємства "ЛОГ-АС" з новою претензією № 780 про перерахування 115 781,00 грн за фактом пошкодженого вантажу, вказуючи на те, що сума збитків зменшена на 122 874,00 грн згідно з рахунком-фактурою від 17.07.2015 № СФ-0000408, виставленим на ім'я фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
Відповідно, як було встановлено судом та, що підтверджується матеріалами справи 13.08.2015 Приватне підприємство "ЛОГ-АС" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга" 115 781,00 грн, задовольнивши, таким чином претензію власника вантажу частково (у відповідності до платіжного доручення від 18.03.2015 № 237).
17.08.2015 позивачем складено страховий акт № 150626.02 і видано розпорядження про виплату Приватному підприємству "ЛОГ-АС" 109 138,46 грн страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, що у відповідності до розрахунку страхового відшкодування, який є додатком № 1 до страхового акту від 17.08.2015, сума страхового відшкодування була визначена шляхом віднімання від суми претензії страхувальника безумовної франшизи (4 400,00 грн), вартості вантажу згідно з рахунками-фактурами (invoice) 238 655,00 грн), податку на додану вартість (40 834,87 грн), мита (9 722,59 грн), вартості реалізації частини пошкодженого вантажу (122 874,00 грн).
Отже, суму страхового відшкодування в розмірі 109 138,46 грн позивачем було перераховано Приватному підприємству "ЛОГ-АС" 28.08.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 4437.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У відповідності до ст. 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. "Франк" означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до ст.ст. 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було визначено суму страхового відшкодування у відповідності до положень Конвенції і ціна позову становила не у розмірі виплаченої суми страхового відшкодування, що становить 109 138,46 грн, а в розмірі 75 698,67 грн, виходячи із наступного.
Відповідно до рахунків-фактур (invoice) № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 виробника газетного паперу Відкритого акціонерного товариства "Волга" вартість вантажу становить 3 104,93 доларів США та 5 420,52 доларів США відповідно, а разом 8 525,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 19.06.2015 (21,32 грн за 1 долар США) становило 181 762,59 грн.
Отже, розмір завданої шкоди внаслідок часткової втрати вантажу було розраховано наступним чином: 181 762,59 грн (вартість вантажу на момент першого завантаження) мінус 122 874,00 грн (вартість пошкодженого вантажу) дорівнює 58 888,52 грн. При цьому, Тобто, розмір завданої шкоди визначено у відсотковому співвідношенні - 32,3986 % (58 888,52 грн поділити на 181 762,59 грн та помножити на 100).
Так як вантаж був пошкоджений частково, то розмір витрат на мито та інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу позивачем розраховано у пропорції, що відповідає розміру збитку, а саме в розмірі 32,3986 % від повної суми платежів, зокрема:
- 3 149,98 грн відшкодування за мито (9 722,59 грн х 32,3986 %);
- 13 229,92 грн відшкодування за податок на додану вартість становить (40 834,87 грн х 32,3986 %);
- 430,25 грн відшкодування за послуги митного брокеру та митного терміналу (1 328,00 грн х 32,3986 %), а всього 16 810,15 грн 15 коп. (З 149,98 грн + 13 229,92 грн + 430,25 грн).
Розмір витрат, що включений позивачем до розрахунку ціни позову та їх фактичне понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова книга" підтверджуються матеріалами справи.
В рішенні суду було зазначено, що учасниками провадження було подано пояснення до розрахунку і належним чином засвідчені копії платіжних документів, оригінали яких оглянуто в судових засіданнях, а саме: рахунок-фактура від 18.06.2015 № СФ-0000410 на оплату брокерських послуг по оформленню вантажно-митної декларації в сумі 620,00 грн, рахунок від 22.06.2015 № 1703 на оплату послуг митного терміналу і стоянки автомобіля в сумі 708,00 грн, рахунок від 06.08.2015 № 1531 на оплату 1 200,00 грн. виїзду та роботи аварійного комісара, платіжне доручення від 22.06.2015 № 4306 на перерахування 51 000,00 грн в якості попередньої плати за митне оформлення, платіжне доручення від 25.06.2015 № 4322 на перерахування 1 305,00 грн плати за послуги митного терміналу, платіжне доручення від 02.07.2015 № 4369 на оплату 1 240,00 грн брокерських послуг, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.06.2015 на суму 516,67 грн щодо брокерських послуг по оформленню вантажно-митної декларації, акт надання послуг від 22.06.2015 № 1703 на суму 497,50 грн послуг митного терміналу і 92,50 грн автостоянки.
Отже, обставини продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова книга" товару, доставленого після загоряння стверджуються рахунком-фактурою від 17.07.2015 № СФ-0000408, видатковою накладною від 25.08.2015 № РН-0000485 на суму 122 874,00 грн, банківськими виписками про перерахування коштів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга", довідкою про стан розрахунків від 14.07.2016 № 1344.
05.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було укладено договір страхування відповідальності автоперевізника № 740800923.15 на період з 20.03.2015 по 19.03.2016, предметом якого було визначено майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству, пов'язані з відшкодуванням збитків, нанесених вантажем, що перевозиться життю, здоров'ю та майну третіх осіб; майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству, пов'язані з відшкодуванням збитків правомочної за договором перевезення особи, що виникли внаслідок неналежного виконання страхувальником умов договору перевезення вантажів по дорогах (Конвенція ДПВ 1956 року), Протоколу до Конвенції 1978 року та чинного законодавства України.
Відповідно до укладеного договору відповідач приймає на себе витрати по відшкодування збитків, якщо претензія була заявлена страхувальнику третіми особами в період страхування або протягом 60-ти днів після закінчення періоду страхування; збиток був завданий у зв'язку із здійсненням страхувальником діяльності автомобільного перевізника і мав місце при здійсненні перевезення, яке почалося в період страхування і закінчилося не пізніше 60 днів після закінчення періоду страхування; має місце причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю страхувальника та фактом заподіяння збитків; факт заподіяння збитків є обґрунтованим і доведеним.
Територією дії за цим договором є країни Європи та Азії, Україна.
Згідно з договором страхування відповідальності автоперевізника страховими випадками за ним є:
- виникнення відповідальності страхувальника (обов'язок по відшкодуванню збитку), як міжнародного перевізника, перед правочинною за договором перевезення особою за втрату, загибель чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення відповідно до положень Конвенції 1956 року (п. 4.1.1);
- виникнення відповідальності страхувальника (зобов'язання по відшкодуванню збитку) при здійсненні міжнародних перевезень перед правочинною за договором перевезення особою (замовником перевезення) по відшкодуванню видатків, передбачених ст. 23 Конвенції 1956 року.; плати за перевезення, обов'язкових митних платежів, податків і інших обов'язкових зборів, а також видатків по виконанню митних процедур/формальностей у випадку повної або часткової втрати, пошкодження або недостачі вантажу (п. 4.3.1).
У відповідності до розділу V договору страхування відповідальность автоперевізника встановлено наступні страхові суми/ ліміти відповідальності страховика:
- при здійсненні міжнародних перевезень (згідно з п. 4.1.1 договору) - 6 000 000 грн, але не більше ніж 189,64 грн. за 1 кілограм брутто ваги вантажу (п.п. 5.1.1.1 договору);
- по п. 4.3 договору - 700 000,00 грн, але не більше 50 % вартості вантажу (п.п. 5.1.5 договору).
У вказаному V розділі договору страхування відповідальності автоперевізника, встановлено наступні суми франшизи по кожному страховому випадку:
- по п. 4.1 стандартна франшиза -11 885,63 грн (абц. "а" п.п. 5.4.1 п. 5.4 договору);
- по п. 4.3 франшиза - 11 885,63 грн (п.п. 5.4.3 п. 5.4 договору).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Згідно з наявним в матеріалах справи страховим сертифікатом АА 261736, виданим на підтвердження прийняття відповідачем на страхування відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" за договором № 740800923.15, застрахованими операціями є відповідальність за перевезення вантажів відповідно до Конвенції КДПВ та законодавства України.
До застрахованої відповідальності цим сертифікатом віднесено:
- відповідальність за втрату та/або пошкодження вантажу (за збитки, заподіяні власнику вантажу у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу);
- відповідальність за невиконання додаткових договірних зобов'язань (виникнення відповідальності страхувальника перед правочинною за договором перевезення особою внаслідок несвоєчасної доставки вантажу при здійсненні міжнародних перевезень, якщо така відповідальність передбачена договором перевезення);
- відповідальність по відшкодуванню видатків правочинної за договором перевезення особи (виникнення відповідальності страхувальника при здійсненні міжнародних перевезень перед правочинною за договором перевезення особою (замовником перевезення) по відшкодуванню видатків, передбачених ст. 23 Конвенції 1956 року: плати за перевезення, обов'язкових митних платежів, податків і інших обов'язкових зборів, а також видатків по виконанню митних процедур/формальностей у випадку повної або часткової втрати, пошкодження або недостачі вантажу);
- витрати по запобіганню або зменшенню розміру збитку, витрати по оплаті послуг сюрвейерів, експертів, аварійних комісарів.
Застрахованим транспортом за сертифікатом підтвердження стали шість автомобілів, у тому числі, MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_5.
Враховуючи предмет договору страхування, відповідальності автоперевізника та перелік страхових ризиків, суд дійшов висновку, що відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" за можливе пошкодження вантажу під час здійснення спірного перевезення була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна".
Статтею 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
У ст. 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов'язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Стаття 909 Цивільного кодексу України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Відповідності до п. 5 ст. 1 вказаної Конвенції Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.
Виходячи зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Відповідно до положень ч.ч.. 1, 2 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
У ст. З Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкції позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401 автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:
а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);
б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;
в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;
г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;
д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.
Частиною 2 ст. 308 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
З аналізу ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 17 Конвенції, ст. 113 Статуту автомобільного транспорту слідує, що законодавцем закріплено принцип презумпції вини перевізника, обов'язок з доведення якої покладається на нього самого.
Як зазначав відповідач-1, що загоряння належного відповідачу-2 автомобіля виключає відповідальність страховика за укладеним відповідачами договором (п. 7.6), адже пожежа сталася внаслідок виникнення аварійного режиму, що свідчить про експлуатацію технічно несправного транспортного засобу.
У відповідності до п. 7.6 договору страхування відповідальності автоперевізника закріплено, що в будь-якому випадку не покривається відповідальність та витрати, понесені страхувальником, що сталися внаслідок експлуатації технічно-несправних або конструктивно перероблених на власний розсуд транспортних засобів та обладнання, в тому числі рефрижераторних установок під час перевезення вантажів, що потребують спеціального температурного режиму перевезення.
Однак судом не було взято до уваги вказане твердження відповідача - 1, оскільки фактичних даних, які підтверджують саме несправність автомобіля, що загорівся через дії чи бездіяльність його власника, суду подано не було і формулювання "експлуатація технічно несправного транспортного засобу" не є ідентичним до "виникнення аварійного режиму", або ж, наприклад "порушення порядку і правил експлуатації транспортного засобу".
Тому, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах є наявність елементів правопорушення, достатніх для притягнення перевізника до відповідальності за пошкодження вантажу, як-то, протиправність поведінки, що призвела до виникнення аварійного режиму, наявність збитків, причинний зв'язок і вина.
Також, у розділі XVI договору страхування відповідальності експедитора передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченої суми право вимоги (регрес) відшкодування збитку, що страхувальник має до осіб, винних у заподіяння збитку.
При розвантаженні товару, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга", встановлено, що газетний папір повністю пошкоджено під час перевезення (внаслідок пожежі та її гасіння водою) і він не придатний до використання за прямим призначенням.
Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" приступило до виконання обов'язку з перевезення вантажу у міжнародному сполученні Балахна - Київ за автотранспортною заявкою № 080615/1-П від 08.06.2015, отриманою від Приватного підприємства "ЛОГ-АС" за договором перевезення вантажів від 13.02.2015 № 130215/2-П, тобто, замовником спірного і правочинною у розумінні договору страхування відповідальності автоперевізника особою слід вважати Приватне підприємство "ЛОГ-АС".
Господарські правовідносини щодо здійснення спірного перевезення у власника вантажу виникли з експедитором.
Господарські правовідносини щодо безпосереднього здійснення спірного перевезення виникли між експедитором і перевізником в рамках договору перевезення вантажів.
Відповідальність перевізника вантажу була застрахована відповідачем-1.
Відповідальність експедитора була застрахована позивачем.
Власник вантажу пред'явив вимоги по відшкодуванню збитків, спричинених пошкодженням вантажу експедитору, зважаючи на наявність між ними договірних правовідносин.
Оскільки відповідальність експедитора була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" і спірна подія була визнана страховиком страховим випадком, позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування з урахуванням часткового задоволення вимог власника вантажу експедитором у претензійному порядку.
Отже, виплативши страхове відшкодування, позивач звернувся в порядку регресу з вимогами до перевізника як особи, зобов'язаної відшкодувати вартість пошкодженого вантажу та, зважаючи на наявність у перевізника договору страхування відповідальності, - до її страховика у межах фактичних витрат і з урахуванням франшизи. Вимоги до перевізника складають решту суми, що не охоплюється обсягами відповідальності страховика за договором страхування відповідальності автоперевізника.
Позивачем було враховано те, що договором страхування відповідальності автоперевізника була встановлена частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, тобто, франшиза, і розрахунок ціни позову виконано з відніманням франшизи, а саме: розмір відшкодування за часткове пошкодження вантажу (страховий випадок відповідно до п. 4.1 договору страхування) який становить 47 002,89 грн (58 888,52 грн - 11 885,63 грн франшиза по п. 4.1 договору страхування відповідальності авто перевізника) + розмір відшкодування за видатки, передбачені ст. 23 Конвенції (страховий випадок відповідно до п. 4.3 договору страхування), який становить 4 924,52 грн (16 810,15 грн - 11885,63 грн франшиза по п. 4.3 договору страхування відповідальності автоперевізника).
Отже, після виплати суми страхового відшкодування у позивача також виникло право вимоги до перевізника вантажу на суму 23 771,26 грн - у розмірі суми такої франшизи.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та приведені у цьому рішенні положення чинного законодавства і зокрема, приписи ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", позовні вимоги видаються правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням п. 6.1 договору транспортного експедирування, позивач виплатив кошти експедитору, а з огляду на умови п. 6.1 договору перевезення вантажів, позивач правомірно звернувся до відповідачів з цим позовом.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 у справі №910/11169/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 у справі №910/11169/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" - без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/11169/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
Ю.Л. Власов
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.06.2017 |
Оприлюднено | 14.06.2017 |
Номер документу | 67060200 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Андрієнко В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні