Постанова

від 12.06.2017 по справі 915/52/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р.Справа № 915/52/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Т.А.

суддів : Аленіна О.Ю.

ОСОБА_1

(згідно розпорядження керівника апарату від 10.01.2017 року № 25 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)

при секретарі Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.07.2016р. по справі №915/52/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІН-2009»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС»

про стягнення заборгованості у сумі 1 502 000, 00 грн., у тому числі: 1 260 724, 20 грн. - заборгованості за переданий товар; 168 918, 72 грн. - пені; 60 839, 55 грн. - інфляції; 11 517, 19 грн. - 3 % річних

В судовому засіданні 12.06.2017 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГВІН-2009» (далі - позивач, ТОВ «ГВІН-2009» ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС» (далі - відповідач, ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» ) про стягнення заборгованості за переданий за Договором №228 товар у розмірі 1 068192,25 грн. (з врахуванням заяви про зміну (збільшення) розміру позовних вимог, зареєстрованою місцевим господарським судом 11.07.2016 року за вх.№ 12274/16 (а/с 163), пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 289 271, 98 грн., інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 117 311, 27 грн. та суми трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 26983, 70 грн. Всього 1 501 759, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 251, 253, 526, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, умовами договору та мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами 19.08.2015 року Договору поставки нафтопродуктів № 228 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 610 724, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Проте, незважаючи на те, що за договором розрахунок за товар має здійснюватись покупцем на умовах 100% попередньої оплати, постачальником було надано можливість здійснювати розрахунок протягом 1 дня від дати фактичного отримання товару.

Відповідачем частково сплачено за поставлений товар. Станом на день розгляду справи заборгованість за переданий за договором товар становить 1 068 192, 25 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляцію та 3 % річних. За таких обставин, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за переданий за Договором №228 товар у розмірі 1 068192,25 грн. (з врахуванням заяви про зміну (збільшення) розміру позовних вимог, зареєстрованою місцевим господарським судом 11.07.2016 року за вх.№ 12274/16 (а/с 163), пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 289 271, 98 грн., інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 117 311, 27 грн. та суми трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 26983, 70 грн. Всього 1 501 759, 20 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

01.03.2016р. відповідачем було подано до суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи вх. 4318/16 (арк. 58-59). Клопотання мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги ТзОВ Гвін-2009 ґрунтуються на договорі № 228 від 19.08.2015 року. Зважаючи на те, що таких домовленостей між підприємствами не існувало, а також те, що на таких умовах поставка не здійснювалась, виникли суттєві сумніви в тому, що до суду був наданий саме той зразок договору, який підписувався між сторонами. При детальному огляді доданих до позовної заяви документів було встановлено, що підпис від імені директора ТзОВ СТРОЙТОРГСЕРВІС ОСОБА_4 не відповідає справжньому його підпису і має суттєві відмінності. Відтак, керуючись ст. 41 ГПК України, відповідач просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу на предмет відповідності підпису директора ТзОВ СТРОЙТОРГСЕРВІС ОСОБА_4 дійсному його підпису на документах.

Проведення судової експертизи відповідач просив суд доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Миколаїв, вул. Акіма, 2-а)

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставити наступні питання:

- чи виконаний підпис на договорі поставки нафтопродуктів № 228 від 19 серпня 2015 року від імені директора ТзОВ Стройторгсервіс - ОСОБА_4 за допомогою технічних засобів, приладів, пристроїв?

- чи виконаний підпис на договорі поставки нафтопродуктів № 228 від 19 серпня 2015 року від імені директора ТзОВ Стройторгсервіс - ОСОБА_4 самим ОСОБА_4 чи іншою особою?

Витрати пов'язані із виконанням експертизи покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2016 року призначено у справі № 915/52/16 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру УМВС України в Миколаївській області. Зупинено провадження у даній справі до проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Миколаївській області судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2016 року поновлено провадження у справі № 915/52/16 для розгляду клопотання судового експерта про надання вільних зразків підпису ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання судового експерта № 19/115/05-5/2387 від 17.03.2016 р. (вх. 5431/16 від 21.03.2016р.). Направлено на адресу Миколаївського НДЕКЦ МВС України матеріали справи № 915/52/16 для подальшого проведення судової почеркознавчої експертизи. Зупинено провадження у даній справі до проведення Миколаївським НДЕКЦ МВС України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2016р. поновлено провадження по справі 915/52/16 для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2016р. відмовлено у задоволенні повторного клопотання судового експерта № 19/115/05-5/3654 від 19.04.2016р. (вх. 7999/16 від 25.04.2016 р.) про надання вільних зразків підпису ОСОБА_4 Зупинено провадження у даній справі до проведення Миколаївським НДЕКЦ МВС України судової експертизи.

28.04.2016 року на адресу директора Миколаївського НДЕКЦ МВС України господарським судом Миколаївської області направлено письмове звернення про зловживання судовими експертами своїми процесуальними правами та про вжиття необхідних заходів для повного, об'єктивного та якісного проведення судової експертизи (а/с. 136).

16.06.2016 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від Миколаївського НДЕКЦ МВС України надійшов супровідний лист із доданими матеріалами справи № 915/52/16 та Висновком експерта № 769 від 07.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року поновлено провадження по справі 915/52/16, викликано в судове засідання в порядку ст. 31 ГПК України старшого судового експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Миколаївського НДЕКЦ ОСОБА_5 та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

12.07.2016р. відповідачем було подано до суду клопотання про призначення додаткової експертизи, у якому просив суд призначити повторну експертизу (а/с 169-170). Клопотання мотивоване тим, що заключна частина експертного висновку № 769 від 07.06.2016 року містить нечітку відповідь на питання приналежності підпису ОСОБА_4, яка ґрунтується на припущенні - висновок в цій частині неясний.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи відповідач просив суд поставити наступне питання: «Чи виконаний підпис на договорі поставки нафтопродуктів № 228 від 19 серпня 2015 року від імені директора ТзОВ «Стройторгсервіс» - ОСОБА_4 самим ОСОБА_4 чи іншою особою?»

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення додаткової або повторної судової експертизи. В задоволенні клопотання відповідача судом було відмовлено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.07.2016 року по справі №915/52/16 (ОСОБА_6М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІН-2009» :

- 1 068 192, 25 грн. - заборгованості за переданий за договором товар;

- 42 861, 59 грн. - інфляційного збільшення заборгованості;

- 24 423, 88 грн. - суми трьох процентів річних від простроченої суми;

- 255 483, 53 грн. - пені за несвоєчасну оплату товару;

- 21 177, 39 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено в позові в частині стягнення:

- 74 449, 68 грн. - інфляційного збільшення заборгованості;

- 2 559, 82 грн. - суми трьох процентів річних від простроченої суми;

- 33 788, 45 грн. - пені за несвоєчасну оплату товару.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІН-2009» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС» 66, 44 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 58-1, 193, 232 266 ГК України, ст. ст. 241, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 692, 712 ЦК України та вмотивовано тим, що відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання за договором щодо оплати товару, відповідачем не подано суду доказів оплати заборгованості в розмірі 1 068 192, 25 грн., як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже позовні вимоги в частині стягнення 1 068 192, 25 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, місцевий господарський суд вказав, що судом здійснено перерахунок розміру пені по грошовому зобов'язанню на суму 2 560 724, 20 грн. з урахуванням здійснених відповідачем проплат. Розрахунок здійснено судом з 12.11.2015 року, оскільки як встановлено судом, строк оплати за вказаним зобов'язанням настав 11.11.2015 року (відсутні докази вручення відповідачу рахунку на оплату раніше цієї дати). Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 255 483, 53 грн. на думку суду є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 33 788, 45 грн. суд відмовив у зв'язку з безпідставністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, то судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 1 068 192, 25 грн. (сума боргу, що існувала на останній день місяця та була незмінною, починаючи з лютого 2016 року) за період з лютого 2016 року по червень 2016 року включно. Отже, інфляційні втрати за вказаний період становлять 42 861, 59 грн., на думку суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 74 449, 68 грн. судом відмовлено.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що розмір 3 % річних по договору поставки становить 24 423, 88 грн. Розрахунок пені здійснено з 12.11.2015 року по 07.07.2016 року включно. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 172). Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 24 423, 88 грн. на думку суду є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 2 559, 82 грн. судом відмовлено у зв'язку з безпідставністю.

Не погодившись з рішенням суду від 12.07.2016 року, ТОВ „Стройторгсервіс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що він заперечує справжність підпису на Договорі поставки нафтопродуктів №228 вчиненому від імені ОСОБА_4 На призначену судом першої інстанції судову почеркознавчу експертизу надійшов висновок експерта від 07.06.2016р. №769. Ознайомившись із вказаним висновком відповідач просив суд першої інстанції призначити додаткову судову експертизу, оскільки висновок в частині визначення справжності підпису ОСОБА_4 носить не певний та не конкретний характер та ґрунтується на припущеннях. А судом першої інстанції в задоволенні такого клопотання відповідача було відмовлено.

На думку скаржника, з врахуванням такого неясного висновку експерта, суд не мав права вважати його належним доказом у справі так само як і договір поставки нафтопродуктів №228 від 19.08.2015р. Розгляд справи без остаточного вирішення питання експертною установою щодо справжності підпису на договорі не дає можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» до провадження у складі колегії суддів: Воронюк О.Л. - головуючий суддя, судді-учасники: ОСОБА_7, ОСОБА_8.

03.10.2016р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 12.07.2016р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 20.10.2016р. № 813 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача ОСОБА_9, визначено наступний склад колегії суддів - Величко Т.А. - головуючий суддя, судді-учасники: ОСОБА_10, ОСОБА_7

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. апеляційна скарга була прийнята до розгляду у зазначеному складу суддів, судове засідання у справі призначено на 10.11.2016р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 09.11.2016р. № 855 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи в зв'язку перебуванням судді Аленіна О.Ю. у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів - Величко Т.А. - головуючий суддя, судді-учасники: ОСОБА_7, ОСОБА_11

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. апеляційна скарга була прийнята до розгляду у зазначеному складу суддів, судове засідання у справі призначено на 10.11.2016р.

10.11.2016 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» в клопотанні про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи вказує на те, що зважаючи на неясність висновку експерта №769 від 07.06.2016р., який носить не повний та не конкретний характер та ґрунтується на припущеннях, ним в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення додаткової експертизи з другого питання щодо належності підпису ОСОБА_4 Проте таке клопотання судом першої інстанції було відхилено.

На думку відповідача, суд не мав права вважати висновок експерта №769 від 07.06.2016р. належним доказом у справі так само, як і договір поставки нафтопродуктів №288 від 19.08.2015р. Розгляд справи без остаточного вирішення питання експертною установою щодо справжності підпису на договорі не дає можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідач зазначає, що оскільки заключна частина експертного висновку №769 від 07.06.2016р. містить нечітку та непевну відповідь на друге запитання щодо приналежності підпису ОСОБА_4, яка ґрунтується на припущенні - висновок в цій частині слід визнати неясним та призначити додаткову експертизу.

З урахуванням викладеного ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» просило суд апеляційної інстанції призначити у справі додаткову судову почеркознавчу експертизу, на розгляд експерта поставити наступне питання: - чи виконаний підпис в графі Покупець та графах Від Покупця на всіх сторінках договору поставки нафтопродуктів №228 від 19 серпня 2015 року від імені директора ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» - ОСОБА_4 самим ОСОБА_4 чи іншою особою? .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю вивчення матеріалів справи, судове засідання призначено на 24.11.2016р.

23.11.2016 року до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «ГВІН-2009» надійшло заперечення щодо клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи у справі №915/52/16.

ТОВ «ГВІН-2009» вважає клопотання про призначення додаткової експертизи таким, що не підлягає задоволенню, а посилання відповідача на те, що висновок експерта №769 від 07.06.2016р. ґрунтується на припущеннях є безпідставним.

Всі наявні у справі №915/52/16 докази логічні і послідовні, дійсна потреба у призначенні експертизи відсутня, бо висновок експерта можуть замінити інші докази, що містяться у матеріалах справи.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач прийняв виконання умов Договору №228 від 19.08.2015р. шляхом підписання його керівником і скріпленням печаткою відповідних видаткових накладних, в яких є посилання на спірний договір. У матеріалах справи відсутні докази того, що згідно з Договором №288 відповідач не прийняв чи повернув товар. Відповідач приступив до виконання умов спірного договору та здійснив часткову оплату, а отже зазначене свідчить, що в будь-якому випадку відбулось схвалення відповідачем умов договору №228 від 19.08.2015р.

Отже, за умов встановлення судом схвалення стороною умов договору, ухвалення законного та обґрунтованого рішення можливо без остаточного вирішення питання експертною установою щодо справжності підпису на договорі особи, яка його вчинила від імені цієї сторони.

24.11.2016р. в судовому засіданні представник ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» клопотання про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи підтримав.

Представник ТОВ «ГВІН-2009» заперечував проти задоволення клопотання відповідача про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у даній справі призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, обов'язок щодо оплати вартості експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС» .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р. поновлено провадження у справі №915/52/16 для розгляду клопотання експерта, прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Величко Т.А., судді: Аленін О.Ю., Таран С.В., задоволено клопотання експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо зазначення документів необхідних для виконання додаткової судової почеркознавчої експертизи, зупинено провадження у справі №915/52/16 до закінчення проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України додаткової судової почеркознавчої експертизи.

Станом на 03.03.2017р. оплата судової експертизи не була здійснена.

13.03.2017р. до суду апеляційної інстанції надійшло Повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи №2603 в зв'язку з відсутністю доказів оплати за її проведення разом із матеріалами справи №915/52/16.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р. поновлено провадження у справі №915/52/16 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

24.03.2017р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (лист №19/115/02-1/3739 від 24.03.2017р.) щодо направлення матеріалів господарської справи №915/52/16 для проведення судової почеркознавчої експертизи, в зв'язку з надходженням до НДЕКЦ МВС коштів за виконання експертизи 03.03.2017р., про надходження яких стало відомо після направлення повідомлення про неможливість проведення експертизи та заявою директора ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» №3176 від 24.03.2017р. щодо її проведення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. задоволено клопотання Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо направлення матеріалів господарської справи №915/52/16 для виконання додаткової судової почеркознавчої експертизи, матеріали справи №915/52/16 надіслано до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Акіма, 2-а, м. Миколаїв, 54003), зупинено провадження у справі №915/52/16 до закінчення проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України додаткової судової почеркознавчої експертизи.

10.05.2017р. зазначена справа разом із Висновком експерта №232 від 03.05.2017р. надійшла до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. провадження у справі №915/52/16 поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2017р.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, що 19.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВІН-2009» (постачальник) та та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС» (покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів № 228, згідно з яким постачальник зобов'язався передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - «Товар» . Асортимент, кількість товару і його ціна встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі заявки покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках - фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар. Додатки до договору є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід'ємну частину цього договору (п.1.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару підтверджується первинними документами (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі, ТТН), які підписані представниками обох сторін та/або іншими особами згідно до чинного законодавства (перевізником, уповноваженими особами покупця, тощо).

Відповідно до п. 2.2 Договору поставка товару (кожної окремої партії товару) здійснюється в строк, який сторони визначають у відповідних додатках на кожну окрему партію товару, але не раніше зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, що постачається.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна цього договору визначається вартістю товару, отриманого покупцем впродовж всього терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником у відповідних додатках до договору на кожну окрему партію товару та зазначається у рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець зобов'язується сплатити, з дотриманням умов додатку, повну вартість товару (у тому числі ПДВ), визначену у відповідному додатку до цього договору та рахунку на умовах 100% передплати. Сторони погодили, що рахунок на сплату вартості товару є дійсним на протязі 2-х банківських днів від дати його виставлення. У разі не здійснення покупцем 100% передплати відповідно до рахунку, додаток (специфікація) на постачання такої партії товару та рахунок на її сплату вважаються таким, що втратили силу. У разі сплати вартості товару за рахунком пізніше, ніж у термін 2 дні від дати його виставлення, постачальник має право повернути суму передплати та відмовити у відвантаженні товару (якщо інше не передбачено додатком до Договору).

Платіжні документи за даним договором оформляються згідно вимог чинного законодавства України, з обов'язковою вказівкою номера і дати підписання додатка до договору, згідно з яким здійснюється оплата за товар.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 7.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє по « 31» грудня 2015 року, але в усякому разі до повного виконання сторонами їх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору позивачем ТОВ «ГВІН-2009» за період з жовтня 2015 року по листопад 2015 року поставлено відповідачу ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» товар на загальну суму 2610 724,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а/с. 16-17), а саме:

- видаткова накладна № НО-4035 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн.;

-видаткова накладна № НО-4907 від 30.11.2015 року на суму 50 000, 00 грн.

Видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін. Факт поставки та отримання товару відповідачем не заперечується. Підставою для поставки товару у видаткових накладних вказано договір № 228 від 19.08.2015 року .

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (а/с. 18-19), а саме:

- рахунок на оплату по замовленню № 390 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн. з ПДВ;

-рахунок на оплату по замовленню № 470 від 30.11.2015 року на суму 50 000, 00 грн. з ПДВ.

Підставою для виставлення рахунків та проведення оплати у самих рахунках вказано договір № 228 від 19.08.2015 року .

Відповідачем ТОВ «СТРОЙТОРГСЕРВІС» частково оплачено отриманий товар в сумі 1 542 531,95 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а/с. 36-41, 56). Підставою для оплати в призначенні платежів при розрахунку вказано рахунки № 390 від 30.10.2015 року та № 470 від 30.11.2015 року, які виставлялись на підставі договору № 228 від 19.08.2015 року.

Крім того, між сторонами у справі складався Акт звірки взаємних розрахунків саме за договором № 228 від 19.08.2015 року, відповідно до якого заборгованість станом на 30.11.2015 року становила 1 660 724, 20 грн. Акт звірки підписано та скріплено печатками сторін (а/с. 20). Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що товар, поставлений на підставі видаткової накладної № НО-4907 від 30.11.2015р. на суму 50 000, 00 грн. був оплачений відповідачем на підставі рахунку №470 від 30.11.2015р. в цей же день, що підтверджується банківською випискою за 30.11.2015р. (а/с. 39). Тобто, зобов'язання в цій частині відповідачем виконано належним чином відповідно до умов договору.

Товар, поставлений на підставі видаткової накладної № НО-4035 від 30.10.2015р. на суму 2 560 724, 20 грн., повинен був бути оплачений протягом 2 банківських днів з дня виставлення рахунку.

Відповідно до п. 8.7 Договору всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до договору, мають бути здійснені у письмовій формі, скріпляються підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом, доставлені особисто по вказаних адресах сторін або відправлені за допомогою факсимільного зв'язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 календарних днів з моменту відправки за допомогою факсимільного зв'язку та засобами електронного зв'язку.

Доказів направлення рекомендованого повідомлення протягом 7 днів суду першої інстанції не було надано, як і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт (дату) направлення рахунків на оплату на адресу відповідача. Враховуючи, що перший платіж по рахунку № 390 від 30.10.2015р. на суму 2 560 724, 20 грн. з ПДВ був проведений 11.11.2015р., що підтверджується банківською випискою (а/с. 36), отже 11.11.2015 року є датою, коли строк виконання зобов'язання з оплати за товар настав, оскільки саме з цієї дати відповідач був обізнаний про обов'язок здійснення платежу з вказівкою відповідних реквізитів для оплати.

В порушення умов договору товар, поставлений на підставі видаткової накладної № НО-4035 від 30.10.2015р. на суму 2 560 724, 20 грн., був оплачений відповідачем частково в розмірі 1 492 531, 95 грн. Таким чином, заборгованість за товар станом на день розгляду справи становить 1 068 192, 25 грн. (2 610 724, 20 грн. - 1 492 531, 95 грн. - 50 000 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що поставка товару здійснювалась саме на підставі договору № 228 від 19.08.2015р. Так, сам факт поставки товару за видатковими накладними відповідачем не заперечується. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін. У видаткових накладних міститься посилання на договір № 228 від 19.08.2015 року. На виконання умов договору позивачем виставлялись рахунки з посиланням на договір № 228 від 19.08.2015 року, які частково оплачувались відповідачем. Останній платіж на суму 192 531, 95 грн. було проведено відповідачем 28.01.2016 року (після порушення провадження у справі). Крім того, між сторонами у справі складався Акт звірки взаємних розрахунків також саме за договором № 228 від 19.08.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання за договором щодо оплати товару. Відповідачем не було подано доказів оплати заборгованості в розмірі 1 068 192, 25 грн., як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. А отже місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 068 192, 25 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За викладених обставин, доводи скаржника, про те що договір підписано не директором Товариства та з врахуванням такого неясного висновку експерта, суд не мав права вважати його належним доказом у справі так само як і договір поставки нафтопродуктів №228 від 19.08.2015р., то слід зазначити наступне.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у даній справі призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

10.05.2017р. зазначена справа разом із Висновком експерта №232 від 03.05.2017р. надійшла до суду апеляційної інстанції.

Вищевказаним висновком встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в графах Від ПОКУПЦЯ та ПОКУПЕЦЬ в договорі поставки нафтопродуктів №228 від 19.08.2015р., укладеному між ТОВ ГВІН-2009 в особі директора ОСОБА_12 та ТОВ СТРОЙТОРГСЕРВІС в особі директора ОСОБА_4, виконані ОСОБА_4.

Отже колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги заперечення скаржника щодо справжності підпису на вказаному договорі, як безпідставні та необґрунтовані.

Виходячи з викладеного та, зважаючи на доведеність документальними доказами обставини порушення відповідачем строків оплати товару та на умови договору поставки нафтопродуктів №228 від 19.08.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 255 483, 53 грн. Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань » розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору в разі неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті товару на підставі виставлених рахунків-фактур покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Крім того, постачальник має право не відвантажувати (скористатись правом притримання) чергову партію товару, при цьому штрафні санкції до останнього не застосовуються.

Відповідно до п. 4.3 Договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним договором.

Позивачем нараховано відповідачу 289 271, 98 грн. - пені за порушення строків проведення оплати за товар, а саме:

- за період з 31.10.2015 року по 18.04.2016 року позивачем нараховано пеню на суму 2 560 724, 20 грн. (з врахуванням подальших оплат);

- за період з 01.12.2015 року по 25.02.2016 року позивачем нараховано пеню на суму 50 000 грн.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 50 000 грн. на підставі видаткової накладної № НО-4907 від 30.11.2015р. виконано відповідачем в той же день (оплату на підставі рахунку № 470 від 30.11.2015р. проведено відповідачем 30.11.2015р.). Таким чином, відповідачем не порушено зобов'язання по оплаті товару на суму 50 000 грн. В цій частині нарахування пені є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача та розрахунок суду, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 255 83,53 грн., яка є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню та правомірною відмовою в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 33 788, 45 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на наступному.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок позивача та розрахунок суду щодо 3% річних та інфляційних нарахувань, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 24 423, 88 грн. та відмовою в частині стягнення з відповідача 2 559, 82 грн. та щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 42 861, 59 грн., та відмовою в решті інфляційних втрат в сумі 74 449, 68 грн.

Зважаючи на викладене, колегією суддів апеляційної інстанції не досліджуються інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують встановлені фактичні обставини місцевим господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає наявності законних підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду від 12.07.2016 року.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГСЕРВІС» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 12.07.2016 року у справі № 915/52/16 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя С.В. Таран