Ухвала

від 07.06.2017 по справі 760/629/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2917/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 години 15 хвилин 16 липня 2017 року, із визначенням застави у межах 37 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60000 000 (шістдесят мільйонів) гривень у національній грошовій одиниціщодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська (м. Дніпро), громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 368 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень та їх тяжкість, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідність проведення ряду слідчих дій, та прийшов до висновку про задоволення клопотання детектива та продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива та покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про незадовільний стан підозрюваного ОСОБА_8 , який, як вказує захисник, потребує постійного медичного нагляду та медичних обстежень. Додає, що ОСОБА_10 може пересуватися лише за допомогою сторонніх осіб.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 відбувся через 66 годин 30 хвилин після його фактичного затримання, а повідомлення про підозру вручено через 29 годин, у зв`язку із чим, як стверджує захисник, затримання відбулося з надуманих підстав та є незаконним.

Також захисник вказує на відсутність доказів вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки перебуваючи на посаді заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ «ДПЗКУ» він не міг надавати вказівки працівникам інших департаментів. Додає, що стороною обвинувачення визнано неналежним розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, яке до 2017 року здійснювалось працівниками СБУ.

Далі захисник стверджує, що за весь час розслідування даного кримінального провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшились, а клопотання детектива не містить чіткого посилання на докази, які, свідчать про те, що ОСОБА_8 буде переховуватись від органу досудового розслідування та здійснювати тиск на свідків. Додає, що підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності.

Крім того, апелянт зазначає, що клопотання детектива не містить посилань на неможливість забезпечення належної поведінки ОСОБА_8 шляхом застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів та/або покладення на нього певних обов`язків. Додає, що застава у розмірі 60 мільйонів є для підозрюваного непомірною та не логічною.

У підсумках, захисник зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації та проживання, сталі соціальні зав`язки, є соціально благополучною людиною, піклується про свою родину, не становить загрози для суспільства, надає посильну допомогу слідству у встановленні істини, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, потребує медичної допомоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000215, відомості про яке 23 грудня 2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.

25 січня 2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року щодо підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 продовжено ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва зазначена ухвала залишена без змін.

16 березня 2017 року постановою заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, а саме до 24 липня 2017 року.

Детектив Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , за погодженням із начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2017 року дане клопотання детектива задоволено та продовжено щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 години 15 хвилин 16 липня 2017 року, із визначенням застави у межах 37 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60000 000 (шістдесят мільйонів) гривень.

Під час розгляду клопотання про продовженняОСОБА_8 строку тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозруОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 368 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Враховуючи наведене, посилання захисника на відсутність доказів вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на наявність серед доданих до клопотання матеріалів фактів та обставин, що свідчать про можливу причетність підозрюваного до інкримінованих кримінальних правопорушень. Такі дані містяться у показаннях свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , висновках судово-економічних експертиз, висновку експерта та інших доданих до клопотання матеріалах. З цих же підстав необгрунтованим є твердження захисника про те, що ОСОБА_8 перебуваючи на посаді заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ «ДПЗКУ» не міг надавати вказівки працівникам інших департаментів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання детектива, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте захисником у судовому засіданні не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які свідчать про відсутність ризиків, а тому вимоги апеляційної скарги захисників в цій частині, єнеобгрунтованими.

Посилання захисника на те, щоза час розслідування даного кримінального провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшились, а клопотання детектива не містить чітких посилань на докази, які свідчать про їх наявність, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені у ході досудового розслідування не зменшилися та продовжують існувати, у зв`язку із чим слідчий суддя дійшовправильно висновку про недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті на які посилається в апеляційній скарзі захисник.

Посилання захисника на те, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_8 через 29 один після його затримання, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доданими до клопотання детектива матеріалами. Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.01.2017 року, 24 січня 2017 року о 21 годині 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 затримано особу, підозрювану у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_8 (а.с. 30-35). Відповідно до розписки підозрюваного ОСОБА_8 , повідомлення про підозру від 25.01.2017 року вручено та отримано останнім 25.01.2017 року о 12 годині 35 хвилин ( а.с. 50), а отже в строки, передбачені ч. 2 ст. 278 КПК України. Підстав сумніватися в достовірності даних зазначених у вказаних протоколах, колегія суддів не вбачає.

Не є підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання сторони захисту на те, що розгляд клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбувся через 66 годин 30 хвилин після його фактичного затримання, оскільки відповідно до вимог ст. 186 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, що мало місце в даному випадку.

Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров`я, у зв`язку із чим потребує постійного медичного нагляду, не можуть у цьому випадку бути підставою для зміни запобіжного заходу на менш суворий, оскільки матеріли провадження не містять спеціального висновку медичної комісії, який би свідчив, що підозрюваний страждає на хвороби, які унеможливлюють його перебування під вартою.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави у межах 37 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60000 000 (шістдесят мільйонів) гривень, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 183 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, характер повідомленої підозри, тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , прийшов до висновку про те, що визначена судом застава забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині слід визнати непереконливими.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 години 15 хвилин 16 липня 2017 року, із визначенням застави у межах 37 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60000 000 (шістдесят мільйонів) гривень у національній грошовій одиниці, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3