Постанова

від 22.09.2011 по справі 2а-2219/11

СВАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-2219-11

2011 р.

Постанова

іменем України

22 вересня 2011 року м.Сватове

Суддя Сватівського районного суду Луганської області Пчолкін С.А., розглянувши у порядку скороченого провадження справу № 2а-2219-11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі, та зобов'язання нарахування та виплати недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії,

встановив:

12.09.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якому просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області нарахувати та виплатити на його користь недоплачене йому як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за період з 12.03.2011року.

В обґрунтування позовних вимог в позові позивач зазначив, що у відповідності до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. він має статус дитини війни. Згідно зі ст.6 даного Закону йому повинне виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але з 12.03.2011 р. йому таке підвищення виплачувалось не в повному розмірі. Отже відповідачем в порушення вимог ст.ст. 22 , 92, ОСОБА_2 України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. і від 22.05.2008 р., не проведено йому відповідні виплати у вказаному розмірі, тому невиплата йому відповідачем підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , є протиправною і такою, що суперечить ОСОБА_2 та законам України. Просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачене йому як дитині війни підвищення до пенсії за період з 12.03.2011 року, справу просить суд розглянути без його участі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнав та посилається на встановлений Кабінетом Міністрів України порядок та розмір підвищення дітям війни, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Та звернув увагу суду, що позивач пропустив строк для звернення до суду.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного: позивач звертався із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі в Луганської області, але отримав відмову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни» , що підтверджується посвідченням.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 вказаного закону зупинено на 2006 р. згідно Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» . Зупинення дії закону не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 р.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» , яким була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , визнано такими, що не відповідає ОСОБА_2.

Таким чином, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 р., тобто з дня ухвалення рішення Конституційним судом до 31 грудня 2007 р.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , зокрема ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10 -рп / 2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають ОСОБА_2 України.

Відповідно до ч.2 ст. 147 ОСОБА_2 України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів ОСОБА_2 України і дає офіційне тлумачення ОСОБА_2 України та законів України. Так у п. 5.3 Рішення Конституційного суду України № 10 -рп / 2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 ОСОБА_2 України» .

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_2 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_2 України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до ч.2 ст. 3 ОСОБА_2 України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантуються.

Закони України мають вищу юридичну силу на території України і можуть бути змінені або скасовані виключно іншими Законами. Нормативно-правові акти, що видаються органами виконавчої влади, повинні відповідати ОСОБА_2 України та Законам України і не можуть змінювати або скасовувати їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Відповідно до ст. 22 ОСОБА_2 України при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 58 ОСОБА_2 України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Посилання відповідача на те, що 14.06.2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» , яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , статей 14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, є безпідставним, оскільки при прийнятті вказаного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними.

Оскільки своїм Рішенням № 10 -рп / 2008 від 22.05.2008 р. Конституційний суд України висказав свою правову позицію відносно внесення змін до інших законів Законом України «Про Державний Бюджет»на відповідний рік, то визнання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року неконституційним, Конституційним Судом непотрібно.

Крім того, позивач отримав статус «Дитини війни»до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2010 року, тобто правовідносини між позивачем та відповідачем склались ще до внесення змін, тому відповідно до ст. 58 ОСОБА_2 України внесені зміни не регулюють дані правовідносини.

Позивачу сплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, а позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 12 березня 2011 року, за винятком виплачених сум.

Згідно ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, підлягають негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 1, 3 ч.2, 19 ч.2, 22, 58, 8, 147ч.2 ОСОБА_2 України, ст.ст. 6, 9, 10, 11, 12, 159, 183-2, 256 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни -протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 12 березня 2011 року за рахунок коштів Державного бюджету України з врахуванням фактично здійснених виплат.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_3