Ухвала

від 13.06.2017 по справі 336/2770/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 336/2770/17

пр. 1-кп/336/302/2017

13 червня 2017 року м. Запоріжжя

Коллегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 та судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Під час судового засідання прокурор заявив суду клопотання про продовження обвинуваченому на 60 днів запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 , з думкою якої погодився і обвинувачений, вказала на відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання, а тому заперечила на заявлене клопотання, просить визначити обвинуваченому домашній арешт.

Іних заперечень по суті клопотання прокурора не надійшло.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення розглядає питання про доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено судом, під час досудового слідства обвинуваченому був обраний запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого судом вже продовжувався - до 30 липня 2017 року включно.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 199, 197 ч.3 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, на строк 60 днів.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи ОСОБА_6 раніше не судимий, у межах цього кримінального провадження його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Зазначений злочин є особливо тяжким кримінально-караним діянням. Вказані обставини враховує суд, постановляючи рішення про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Більш того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. ст. 331, 197 КПК України, суд також враховує, що судове провадження не завершено, тримання обвинуваченого під вартою вимагає серйозність висунутого проти нього обвинувачення, він не має міцних соціальних та родинних зв`язків.

Отже, прокурор довів наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, спробам вчинення яких в силу закону призвані перешкоджати запобіжні заходи, а саме, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Виходячи з викладеного, в інтересах забезпечення ефективності кримінального провадження суд може констатувати сукупність підстав для продовження дії відносно обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу, який суд вважає за доцільним встановити тривалістю у 60 днів.

На думку суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу по даному кримінальному провадженню щодо обвинуваченого, а тому необхідно продовжити останньому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за доцільним скористатися своїм правом не визначати розмір застави (ч.4 ст. 183 КПК України), враховуючи що злочин, який ставиться за провину обвинуваченому, був вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача ОСОБА_8 було заявлено клопотання про накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що належать обвинуваченому, задля забезпечення заявленого по справі позову.

Захисник ОСОБА_7 , з думкою якої погодився і обвинувачений, вказала на відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Інших заперечень не надходило.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання про арешт майна суд виходить із наступного.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ст. 170 КПК України).

За п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК України).

Частина 10 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як вбачається із матеріалів справи, до обвинуваченого потерпілими пред`явлено позов про відшкодування матеріальної шкоду у розмірі 25233,85 грн. та моральної на суму 1400000 грн.

З наданих суду доказів слідує, що у власності обвинуваченого перебуває житловий будинок та земельна ділянка, про арешт яких просять.

Отже, заявлене клопотання підлягає задоволенню з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) арешту підлягає майно обвинуваченого, зважаючи на наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 55, 61, 62, 183, 197, 314-316, 392, КПК України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А:

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк тримання під вартою на 60 днів - по 11.08.2017 року включно.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 :

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 113693623236;

-земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323681300:08:002:0004, площею 5,1201 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, с/рада Зеленівська, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 113636823236.

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2

13.06.17