Постанова

від 31.05.2017 по справі 812/291/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/291/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання Олійник О.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача 1 - Бурденюк М.М., Щебець М.Т.,

представника відповідача 2 - Коваленка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луганської обласної державної адміністрації та Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.98, 165, 178, 197), просить суд:

- стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації заборгованість по заробітній платі за період з в розмірі 16470,83 грн;

- стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2016 по 31.05.2017 в розмірі 161221,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював на посаді директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації. У зв'язку з проведенням службового розслідування стосовно позивача за розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації №849-к від 17.11.2016 його було відсторонено від виконання повноважень за займаною посадою з 17.11.2016. А 12.12.2016 на підставі розпорядження № 903-к від 09.12.2016 позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади директора за власним бажанням. При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати за час його відсторонення від посади, про виплату якої позивач звертався до Департаменту з письмовим запитом, однак у виплаті цих сум йому було відмовлено. Окрім вказаної заборгованості позивач, посилаючись на ст. 117 Кодексу законів про працю України вимагає стягнути з Департаменту на свою користь середній заробіток за весь час затримки виплати по дату прийняття судового рішення, що складає 161221,20 грн.

Позивач та представник позивача пояснили суду, що відсторонення позивача відбувалося на підставі розпорядження голови Луганської обласної адміністрації, що прийняте з посиланням на Порядок проведення службового розслідування, затверджений постановою КМУ від 13.06.2000 №950, що передбачає збереження заробітної плати за відстороненою особою на час проведення службового розслідування. Це підтверджує наявність заборгованості з невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати за час його відсторонення від виконання обов'язків за посадою.

Також пояснили, що за розрахунками позивача, які здійснені ним на підставі наданих Департаментом суду довідок про розмір середньоденного заробітку позивача та розмір ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період відсторонення від посади, позивачем були розраховано розмір суми позовних вимог. До суми позовних вимог в частині виплати заборгованості із заробітної плати за період з 17.11.2016 по 12.12.2016 в розмірі 16470,83 грн позивачем враховано оплату лише перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (з 21 по 25 листопада 2016 року включно), що здійснюється за рахунок підприємства. Уточнені позовні вимоги підтримали, просили задовільнити у повному обсязі.

Представник Луганської обласної державної адміністрації просив у задоволенні позовних вимог відмовити, надавши суду письмові заперечення ( а.с.48-51) в яких, зокрема зазначив, що відповідно до пункту 15 Положення про Департамент економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (далі Департамент) є юридичною особою публічного права, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства. Тому заробітна плата виплачується працівникам Департаменту, в тому числі його керівнику саме Департаментом як самостійним структурним підрозділом облдержадміністрації. Таким чином, належним відповідачем є Департамент економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, а облдержадміністрація є неналежним відповідачем у справі.

Представники Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 16470,83 грн визнали, за умови надання підтверджуючих документів позивачем. Зазначили також, що застосування ст. 117 КЗпП України передбачає наявність вини роботодавця з невиплати заробітної плати працівникові. Зазначена норма права не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки позивач не повідомив відповідачу про результати службового розслідування та результати досудового слідства у кримінальній справі, що проводилося на підставі матеріалів службового розслідування стосовно позивача. Тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку просили суд відмовити. ( а.с.27-32, 216-217).

Суд не приймає часткове визнання Департаментом вимог позивача в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 16470,83 грн, оскільки відповідно до заяви представника відповідача від 31.05.2017 таке визнання має умовний характер, заява не містить назви документів, за наявності яких відповідач згоден виплатити позивачу заборгованість із заробітної плати, що може ускладнити виконання рішення суду та призвести до порушення прав позивача (а.с. 216).

Оцінивши вказану заяву представника Департаменту як доказ у справі, суд зазначає, що цей документ є належним доказом згоди відповідача з правильністю розрахунку позивача розміру заборгованості з заробітної плати - 16470,83 грн за час його відсторонення від виконання обов'язків за займаною посадою за період з 17.11.2016 по 12.12.2016 з оплатою за рахунок відповідача лише перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (з 21 по 25 листопада 2016 року включно).

Сторони визнали той факт, що на час прийняття рішення щодо відсторонення позивача від посади позивачу не було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення (корупційного чи пов'язаного з корупцією) чи складено протокол про адміністративне правопорушення, що пов'язане з корупцією. Ця обставина визнана сторонами в судовому засіданні не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України.

Спірними питаннями цієї справи є наявність підстав для збереження заробітної плати позивача на час його відсторонення від виконання обов'язків за займаною посадою та наявність вини Департаменту в невиплаті сум заробітної плати позивачу за час його відсторонення, в разі встановлення судом існування законних підстав для її виплати.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

За розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 23 серпня 2013 року № 1184-к ОСОБА_1 з 27 серпня 2013 року призначено на посаду директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації ( а.с.34).

Прокуратура Луганської області листом від 15.11.2016 № 17/1-662 вих-16 звернулася до Луганської обласної державної адміністрації повідомивши, що за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ЛОДА за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.3 ст.368 КК України, які є корупційними злочинами, слідчим відділом прокуратури Луганської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016130000000164 від 28.11.2016. З посиланням на вимоги ст. 36 КПК України та ч.3 ст.65 Закону України Про запобігання корупції заступник прокурора Луганської області просив провести службове розслідування за фактом порушення порядку призначення та виплати премії працівникам Департаменту його керівництвом та вирішити питання про відсторонення позивача від займаної посади на час проведення службового розслідування (а.с. 40).

Оцінка наявності повноважень у прокурора звертатися до обласної державної адміністрації з цим листом є поза межами предмету розгляду цієї справи.

Суд приймає до уваги той факт, що в цьому листі прокуратури не зазначено про оголошення ОСОБА_1 підозри в межах вказаного чи іншого кримінального провадження.

Крім того, у відповіді на адвокатський запит представнику позивача Прокуратура Луганської області листом від 14.04.2017 №04/2/4-531 вих.17 повідомила, що в кримінальному провадженні №42016130000000164 від 28.08.2016 позивач ОСОБА_1 має процесуальний статус свідка, досудове розслідування в цьому провадженні закінчено (станом на 14.04.2017), обвинувальний акт спрямовано до суду (а.с.169).

За розпорядженням в.о. голови Луганської обласної державної адміністрації № 676 від 17.11.2016 року призначено проведення службового розслідування з 17.11.2016 до 16.12.2016 стосовно директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму облдержадміністрації ОСОБА_1 щодо фактів порушень антикорупційного законодавства (а.с.8-9).

Це рішення щодо призначення службового розслідування та затвердження складу комісії з його проведення прийняте з посиланням на вимоги ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ч.3 ст.65 Закону України Про запобігання корупції , Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950 (Порядок №950) та зазначений вище лист прокуратури.

З подання голови комісії з проведення службового розслідування без номеру та дати (вхідний ЛОДА №11/9128 від 17.11.2016) про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади на час проведення службового розслідування вбачається, що його подано відповідно до п.4 Порядку №950. Відсторонення позивача обґрунтоване метою виявлення фактів вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог Закону України Про запобігання корупції в інший спосіб, проведення заходів щодо припинення виявлених правопорушень та усунення їх наслідків (а.с.135).

За розпорядженням в.о. голови Луганської обласної державної адміністрації № 849-к від 17.11.2016 було відсторонено ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму облдержадміністрації до завершення службового розслідування та покладено виконання обов'язків директора Департаменту на іншу особу з 17.11.2016 до 16.12.2016.

В розпорядженні про відсторонення позивача від посади прямо не встановлено із збереженням заробітної плати чи без її збереження це мало відбуватися.

Зазначене розпорядження лише містить посилання на пункт 4 Порядку № 950, ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ч.3 ст.65 Закону України Про запобігання корупції , ропорядження в.о. голови ЛОДА № 676 від 17.11.2016 року та подання голови комісії з проведення службового розслідування від 17.11.2016 ( а.с.10).

За розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації № 903-к від 09.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації за власним бажанням 12 грудня 2016 року (а.с.7).

16 грудня 2016 року членами комісії було складено та підписано акт за результатами службового розслідування, згідно з висновками якого позивача до дисциплінарної відповідальності неможливо притягнути за виявлення правопорушення, оскільки він вже не працює у вказаному органі (а.с.12-15).

Зазначений акт службового розслідування направлявся голові Луганської обласної адміністрації для прийняття рішення, однак, рішення ним не приймалося, висновки акту погоджені резолюцією (а.с. 179-187)

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для збереження заробітної плати позивача на час його відсторонення від виконання обов'язків за займаною посадою, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Позивач за посадою, що займав в Луганській обласній державній адміністрації, був державним службовцем, отже службове розслідування стосовно нього мало відбуватися з дотриманням вимог Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (Закон №889), Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950 (Порядок №950).

Стаття 72 Закон №889 визначає підстави відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.72 цього Закону державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до вимог ч.4 ст.72 цього Закону у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.

Однак, як встановлено судом, відсторонення позивача відбувалося без порушення дисциплінарного провадження.

Згідно з ч.6 ст.72 Закон №889 відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Норми статті 65 Закону №1700, що стосуються можливості відсторонення особи на час проведення службового розслідування передбачають такі вимоги.

Згідно з частиною 3 статті 65 Закону №1700 з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 5 цієї статті передбачені такі вимоги закону:

особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом;

особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом;

у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Таким чином, і ч.6 ст.72 Закон №889 і ст.65 Закону №1700 передбачають можливість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків на підставі вимог Закону №1700 лише у разі вчинення ним корупційного правопорушення.

Оскільки, на час прийняття рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків факту вчинення ним корупційного правопорушення не було встановлено повноважним органом (навіть не було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення чи складено протокол про адміністративне правопорушення, що пов'язане з корупцією), то підстав для його відсторонення з посиланням на вимоги Закону України Про запобігання корупції № 1700 -VII від 14.10.2014 (Закон №1700) стосовно позивача у відповідача не було.

Норми Порядку № 950 підлягають застосуванню в частині, що не суперечить вимогам Закону №1700.

З цих самих підстав не розповсюджується на спірні правовідносини дія норм абзаців другого - четвертого пункту 4 Порядку №950, вимоги яких кореспондуються зі змістом частини 5 статті 65 Закону №1700.

Таким чином, з урахування позиції позивача, який не оскаржує дії та рішення відповідачів щодо призначення та проведення службового розслідування стосовно нього, а також законності відсторонення його від виконання обов'язків за займаною посадою, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог відповідно до ч.3 ст.11 КАС України, прийшов до висновку, що відповідачі не мали законних підстав для відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати.

Відповідно до довідки Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму облдержадміністрації від 17.03.2017 № 22-05-586 сума нарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 12.12.2016 становить 0.00 грн ( нуль гривень нуль копійок) ( а.с.84-85).

Відповідно до довідки Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму облдержадміністрації від 17.03.2017 № 22-05-586 за період відсторонення від посадових обов'язків ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалася, оскільки відсторонення було пов'язано із порушенням антикорупційного законодавства. Підтверджувальні документи щодо дійсності вимушеного прогулу ОСОБА_1 на період відсторонення відсутні. У разі висновку комісії із службового розслідування щодо відсутності складу події до порушення антикорупційного законодавства відшкодована заробітна плата у зв'язку із вимушеним прогулом становила би 19774,98 грн, з яких заробіток за період тимчасової непрацездатності позивача, що відшкодовується за рахунок Фонду тимчасової непрацездатності складає 3304,15 грн ( а.с.86-87).

Отже сума заробітної плати позивача за час його відсторонення від виконання обов'язків за займаною посадою період з 17.11.2016 по 12.12.2016 з оплатою за рахунок Департаменту лише перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (з 21 по 25 листопада 2016 року включно) складає 16470,83 грн (19774,98 грн - 3304,15 грн).

Таким чином, як свідчить довідка Департаменту про розмір ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період відсторонення позивача від посади, заробітна плата позивачу Департаментом за цей період не нараховувалася та не виплачувалася (а.с.86-87).

Сторонами визнана правильність розрахунку позивача, що зроблений на підставі вищевказаної довідки Департаменту та довідки про розмір середньоденного заробітку позивача, отже розмір заборгованості з заробітної плати складає 16470,83 грн за час його відсторонення від виконання обов'язків за займаною посадою за період з 17.11.2016 по 12.12.2016 з оплатою за рахунок відповідача лише перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (з 21 по 25 листопада 2016 року включно).

Отже, уточнені вимоги позивача щодо стягнення з Департаменту заборгованості по заробітній платі за період його відсторонення від виконання посадових обов'язків підлягають задоволенню.

Щодо наявності вини Департаменту в невиплаті сум заробітної плати позивачу за час його відсторонення, як підстави для застосування вимог ст.117 КЗпП України, суд встановив такі обставини.

Сторони визнали також ті обставини, що позивач виходив на службу в період його відсторонення. А саме 17.11.2016 та 18.11.2016, а з 21.11.2016 по 30.11.2016 позивач перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю ( а.с.43), та вийшов на роботу 01.12.2016 року і працював до 12.12.2016 року включно, тобто по день звільнення.

В день звільнення та у подальшому, Відповідач 1 не провів повний розрахунок з Позивачем, оскільки не виплатив частину заробітної плати за період, коли Позивач був відсторонений від виконання повноважень за посадою, а саме з 17.11.2016 року по 18.11.2016 року, з 01.12.2016 року по 12.12.2016 року, та допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 21.11.2016 року по 30.11.2016 року.

Ці обставини визнаються сторонами та не підлягають доказуванню відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України.

У зв'язку із не проведенням повного розрахунку, позивач 22.12.2016 звернувся із заявою до Департаменту, в якій просив здійснити розрахунок при звільненні та виплатити відповідну частину заробітної плати ( а.с.208-211).

Листом від 30.12.2016 року за № 22-05-2526 позивача було повідомлено, що заробітна плата за період з 17 по 18 листопада 2016 року, допомога по тимчасовій непрацездатності з 21 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року та заробітна плата з 01 грудня 2016 року по 12 грудня 2016 року не нараховувалась у зв'язку із відстороненням позивача від виконання повноважень за посадою директора на час проведення службового розслідування щодо фактів порушення антикорупційного законодавства та проведенням досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42016130000000197 від 18.10.2016 року. Одночасно повідомлялося, що згідно з абз. 4 п. 4 Порядку № 950, у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням. Факти, виявлені під час проведення службового розслідування, передані до прокуратури, остаточний висновок щодо результатів службового розслідування відсутній. Тому, у разі закриття провадження у справі або ухвали суду про відсутність подій або складу адміністративного правопорушення за результатами буде прийнято рішення про відшкодування позивачу заробітної плати за цей період ( а.с.17).

Аналіз хибності вказаної позиції Департаменту з посиланням на норми чинного законодавства судом наводився вище.

Отже, відповідач Департамент не мав законних підстав чекати результатів службового розслідування, результатів розгляду кримінальної справи, а мав своєчасно виплатити заборгованість із заробітної плати позивача за час його відсторонення від посади на день звільнення позивача.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених судом обставин вина Департаменту в невиплаті позивачу заборгованості із заробітної плати в день звільнення є доведеною. Жодних обставин, що б створювали перешкоди для Департаменту у виплаті позивачу зазначеної заборгованості судом не встановлено. Отже, вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обгрунтованими, зазначені суми підлягають стягненню за період з 13.12.2016 (дня наступного за днем звільнення позивача) по 31.05.2017 (дату прийняття рішення судом, оскільки суд не може захистити порушені права позивача на майбутнє).

Суд зазначає правову позицію Верховного Суду України в справі 6-144ц13, згідно з якою не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати .

Відповідно до довідки Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму облдержадміністрації від 17.03.2017 № 22-05-586 середньоденна заробітна плата на момент звільнення (12.12.2016) ОСОБА_1 становить 1354,80 грн ( а.с.88-89).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року від 20.07.2015 № 10846/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" кількість робочих днів у грудні 2016 року складала 22.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів у січні 2017 року складала 20, у лютому - 20, у березні - 22, у квітні - 19, у травні - 20.

Отже, кількість робочих днів за грудень 2016 року складає 14 днів (з 13.12.2016 - наступний день з дня звільнення).

Кількість робочих днів за 2017 рік складає 103 дні (січень 22 + лютий 20 + березень 22 + квітень 19 + травень 20 (до 31.05.2017 - прийняття судом рішення по даній справі).

Отже, тривалість вимушеного прогулу позивача складає 117 днів (14 днів за 2016 рік + 103 дні за 2017 рік).

Відповідно, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 158511,60 грн (1354,80 грн. х 117 днів).

Вказану суму необхідно стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, яке здійснювало нарахування та виплату заробітної плати позивачу.

Оскільки позивач в розрахунку суми середнього заробітку припустився помилки, зазначивши зайві два робочих дні, отже сума, що підлягає стягненню є меншою за розмір вимог позивача, тому суд задовільняє вимоги позивача частково. А в задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необгрунтованістю.

Враховуючи, що позивач відповідно до Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24188344) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 16470,83 гривень (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят грн. 83 коп.);

Стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24188344) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2016 по 31.05.2017 в розмірі 158511,60 гривень, (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот одинадцять гривень 60 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 06 червня 2017 року.

Суддя В.С. Шембелян