Ухвала

від 02.08.2017 по справі 812/291/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року справа №812/291/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Борисова А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреністю)

відповідач1: Щебець М.Т. (за довіреністю)

відповідач2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі №812/291/17 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_3 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 16470,83 грн.; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 161221,20 грн..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 16470,83 грн.; стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2016 року по 31.05.2017 року в розмірі 158511,60 грн.. В інший частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час судового засідання відповідач1 просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 158 511,60 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що враховуючи статтю 1 Закону України Про оплату праці , згідно якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу та порушеним кримінальним провадженням за ознаками корупційного правопорушення, був впевнений, що відсторонення мало провадитися без збереження заробітної плати, тому що позивач за період відсторонення ніякої роботи не виконував. Судом першої інстанції не прийнято до уваги також ті обставини, що відсторонення позивача від посади було не за його ініціативою. На день звільнення, позивачу у відповідності до вимог ст.47 КЗпП України була своєчасно видана трудова книжка та згідно статті 116 КЗпП України були нараховані та сплачені кошти у розмірі 54 400,66 грн. Отже, вимушеного прогулу в цьому випадку немає. Вина відповідача1 за затримку розрахунку відсутня, всі дії були проведені своєчасно та у повному обсязі в межах діючого законодавства з урахуванням ситуації, яка склалася через порушення кримінального провадження з ознаками корупційного правопорушення. Судом першої інстанції не було враховано, що згідно п.4 Порядку №950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення ухвалюється за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа. Якщо правомірність рішення про відстрочення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується. Але рішення щодо результатів проведення службового розслідування скасовано не було, отже, існувало (або і досі продовжує існувати) на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Крім того, судом допущена помилка у своїх розрахунках, вказавши 117 робочих днів замість 115 днів, та присудив доплатити 158 511,60 грн. замість 155802 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 27 серпня 2013 року був призначений на посаду директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням в.о. голови Луганської обласної державної адміністрації № 676 від 17.11.2016 року стосовно позивача призначено проведення службового розслідування з 17.11.2016 року до 16.12.2016 року щодо фактів порушень антикорупційного законодавства .

Наведене розпорядження було прийнято на підставі ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ч.3 ст.65 Закону України Про запобігання корупції , Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 року №950 та з урахуванням листа прокуратури Луганської області від 15.11.2016 року №17/1-662 вих-16.

Листом від 15.11.2016 року № 17/1-662 вих-16 прокуратура Луганської області повідомила про те, що за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ЛОДА за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.3 ст.368 КК України, які є корупційними злочинами, слідчим відділом прокуратури Луганської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016130000000164 від 28.11.2016 року. З посиланням на вимоги ст. 36 КПК України та ч.3 ст.65 Закону України Про запобігання корупції просив провести службове розслідування за фактом порушення порядку призначення та виплати премії працівникам Департаменту його керівництвом та вирішити питання про відсторонення позивача від займаної посади на час проведення службового розслідування.

Розпорядженням в.о. голови Луганської обласної державної адміністрації № 849-к від 17.11.2016 позивача було відсторонено від виконання повноважень за посадою директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму облдержадміністрації до завершення службового розслідування та покладено виконання обов'язків директора Департаменту на іншу особу з 17.11.2016 року до 16.12.2016 року

В розпорядженні про відсторонення позивача від посади не встановлено із збереженням заробітної плати чи без її збереження це мало відбуватися.

За розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації № 903-к від 09.12.2016 року позивача звільнено з посади директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації за власним бажанням 12 грудня 2016 року.

За результатами службового розслідування складено акт від 16.12.2016р., який затверджено головою Луганською обласної державної адміністрації 26.12.2016р.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків визначено статтею 72 Закону України Про державну службу , за приписами частини 1 якої на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків.

Згідно ч.2, ч.3 цієї статті невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення. Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У частині 4 наведеної статті визначено, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.

Під час відсторонення від виконання посадових обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження (ч. 5.ст.72 Закону).

За приписами ч.6 ст.72 Закону України Про державну службу відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Як вбачається з матеріалів справи, відсторонення позивача відбувалося без порушення дисциплінарного провадження.

Статтею 65 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

Згідно ч.2 цієї статті особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

За приписами ч.3. ст..65 Закону України Про запобігання корупції з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У ч.5 ст..65 Закону України Про запобігання корупції визначено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Тобто, за приписами наведеної норми відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків можливо лише у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією.

Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків факту вчинення ним корупційного правопорушення не було встановлено повноважним органом.

В матеріалах справи відсутні докази вручення позивачеві повідомлення про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової діяльності або складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.

Прокуратура Луганської області листом від 14.04.2017 року №04/2/4-531 вих.17 повідомила про те, що в кримінальному провадженні №42016130000000164 від 28.08.2016р. позивач має процесуальний статус свідка, досудове розслідування в цьому провадженні закінчено (станом на 14.04.2017), обвинувальний акт спрямовано до суду.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі не мали законних підстав для відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати, у зв'язку із чим було стягнуто на користь позивача середній заробіток за час його відсторонення від виконання обов'язків за займаною посадою 16470,83 грн. за період з 17.11.2016 по 12.12.2016 з оплатою за рахунок відповідача лише перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (з 21 по 25 листопада 2016 року включно).

Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідач не оскаржує спірним є питання стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виходив на службу в період його відсторонення, а саме 17.11.2016р. та 18.11.2016р., з 21.11.2016р. по 30.11.2016р. позивач перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, та виходив на роботу з 01.12.2016 року по 12.12.2016 року включно, тобто по день звільнення.

В день звільнення та у подальшому, відповідач 1 не провів повний розрахунок з позивачем, а саме не виплатив частину заробітної плати за період відсторонення від виконання повноважень за посадою з 17.11.2016 року по 18.11.2016 року, з 01.12.2016 року по 12.12.2016 року, та допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 21.11.2016 року по 30.11.2016 року.

У зв'язку із не проведенням повного розрахунку при звільненні, позивач 22.12.2016р. звернувся із заявою до відповідача 1, в якій просив здійснити розрахунок при звільненні та виплатити відповідну частину заробітної плати

На наведене звернення відповідач 1 листом від 30.12.2016 року за № 22-05-2526 повідомив позивача про те, що заробітна плата за період з 17 по 18 листопада 2016 року, допомога по тимчасовій непрацездатності з 21 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року та заробітна плата з 01 грудня 2016 року по 12 грудня 2016 року не нараховувалась у зв'язку із відстороненням від виконання повноважень за посадою директора на час проведення службового розслідування щодо фактів порушення антикорупційного законодавства та проведенням досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42016130000000197 від 18.10.2016 року. Одночасно повідомлялося, що згідно з абз. 4 п. 4 Порядку № 950, у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням. Факти, виявлені під час проведення службового розслідування, передані до прокуратури, остаточний висновок щодо результатів службового розслідування відсутній. Тому, у разі закриття провадження у справі або ухвали суду про відсутність подій або складу адміністративного правопорушення за результатами буде прийнято рішення про відшкодування позивачу заробітної плати за цей період.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що жодних обставин, що б створювали перешкоди для виплати позивачу зазначеної заборгованості відповідачем не доведено.

Посилання відповідача1 на п.4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 року №950, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки за приписами цієї норми службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування безпосередньо керівником органу державної влади, в якому працює особа.

Порядок виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні визначено ст..169 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому посилання відповідача на допущену судом першої інстанції арифметичну помилку при визначенні суми, колегією суддів не прийнято до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі №812/291/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі №812/291/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 серпня 2017 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 03 серпня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

М.Г. Сухарьок