Ухвала

від 08.06.2017 по справі 820/554/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 р.Справа № 820/554/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017р. по справі № 820/554/17

за позовом Приватного підприємства "М-АГРО"

до Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "М-Агро" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 23.12.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03. 2017р. адміністративний позов Приватного підприємства "М-АГРО" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 23.12.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду , подав апеляційну скаргу, посилаючись на те , що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову від 31.03. 2017р. та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "М-Агро" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 24049057 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Центральній об'єднаній державній податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

За результатами проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП М-Агро складено акт від 09.12.2016 року № 4908/20-30-14-01/24049057, яким встановлені наступні порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті підприємством занижено податок на прибуток за 9 місяців 2016 року на загальну суму 3 105 грн.;

- п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 138 323 грн. у тому числі за травень 2016 року у сумі 39 191 грн., за червень 2016 року у сумі 99 132 грн.;

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з покупцем ТОВ ТД Дельта Вілмар , чим порушило п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1 380 804,15 грн. та порушило п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 Податкового кодексу країни, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1 525 127,33 грн.

На підставі акту перевірки Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року:

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у сумі 3 881, 25 грн. у тому числі за основним платежем - 3 105,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 776, 25 грн.;

- № НОМЕР_2 про збільшення суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 172 903, 75 грн. у тому числі за основним платежем - 138 323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 580, 75 грн.;

- № НОМЕР_3 про зменшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1386804,0 грн. та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1 525 128,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при визначені податку на прибуток та при формуванні податку податкового кредиту та про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -«віднімання» , и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України »Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні » № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в перевіряє мий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Білокс ЛТД» , ТОВ «ВИДИС» , ТОВ «Векта Семінал» та ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на підставі наступних правочинів.

Так , між ТОВ «Білокс ЛТД» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) 26.04.2016 року укладений договір поставки № 02/25, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором.

TOB Білокс ЛТД на адресу ПП М-Агро на виконання п. 3.1 вищевказаного договору виписані рахунки фактури № 4 від 29.04.2016 року, № 5 від 29.04.2016 року, № 6 від 29.04.2016 року, № 12 від 30.04.2016 року, № 13 від 30.04.2016 року.

На виконання умов договору виписані наступні податкові накладні: № 4 від 29.04.2016 року на загальну суму 890 400, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 148 400, 00 грн.; № 5 від 29.04.2016 року на загальну суму 826 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 137 800, 00 грн.; № 6 від 29.04.2016 року на загальну суму 915 840, 62 грн. у т.ч. ПДВ - 152 640, 00 грн.; № 12 від 30.04.2016 року на загальну суму 361 120, 80 грн. у т.ч. ПДВ - 60 186,80 грн.; № 13 від 30.04.2016 року на загальну суму 499 768,80 грн. у т.ч. ПДВ - 83 294,80 грн. В підтвердження факту отримання товару виписані видаткові накладні: № 2 від 29.04.2016 року, № 5 від 29.04.2016 року, № 6 від 29.04.2016 року, № 12 від 30.04.2016 року, № 13 від 30.04.2016 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB Білокс ЛТД , що підтверджується товарно- транспортними накладними від 29.04.2016 року та від 30.04.2016 року.

Також, 26.04.2016 року між ТОВ «Білокс ЛТД» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) укладений договір поставки № 03/25, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором.

На виконання п. 3.1 вищевказаного договору виписано рахунок фактуру № 1 від 03.05.2016 року , податкова накладна № 1 від 03.05.2016 року на загальну суму 638 928, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 106 488,00 грн. В підтвердження факту отримання товару підписана видаткова накладна № 1 від 03.05.2016 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB Білокс ЛТД , підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.05.2016 року.

Між ТОВ «ВИДИС» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) 24.05.2016 року укладений договір поставки № 03/05, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором. На виконання умов договору виписана податкова накладна № 1 від 24.05.2016 року на загальну суму 417 960,00 грн. у т.ч. ПДВ - 69 660,00 грн., видаткова накладна № 1 від 24.05.2016 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB ВИДИС , що підтверджується товарно-транспортною накладною від 24.05.2016 року.

Також , 24.05.2016 року між ТОВ «ВИДИС» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) укладений договір поставки № 03/01/05, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором. На виконання умов договору виписана податкова накладна № 2 від 24.05.2016 року на загальну суму 1 109 730,00 грн. у т.ч. ПДВ - 184 955,00 грн. , податкова накладна № 3 від 24.05.2016 року на загальну суму 919 095,00 грн. у т.ч. ПДВ - 153 182,50 грн., видаткова накладна № 2 від 24.05.2016 року , № 3 від 24.05.2016 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB ВИДИС , що підтверджується товарно-транспортною накладною від 24.05.2016 року.

Між ТОВ «ВЕКТА СЕМІНАЛ» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) 24.04.2016 року укладений договір поставки № 08/04, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором. На виконання умов договору виписана податкова накладна № 12 від 27.04.2016 року на загальну суму 289 888,80 грн. у т.ч. ПДВ - 48 314,80 грн., видаткова накладна № 12 від 27.04.2016 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB ВИДИС , що підтверджується товарно-транспортною накладною.

Між ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) 19.04.2016 року укладений договір поставки № 03/04, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором. На виконання договору виписано рахунок фактуру № 1 від 19.04.2016 року, податкову накладну № 1 від 19.04.2016 року на загальну суму 1 563 539,39 грн. у т.ч. ПДВ - 260 589,39 грн., видаткову накладну № 1 від 19.04.2016 року. Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB Ю EM ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ , що підтверджується товарно-транспортною накладною від 19.04.2016 року.

Також , 25.04.2016 року між ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Постачальник) та ПП «М-Агро» (Покупець) укладений договір поставки № 06/04, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2015 року - насіння соняшнику кондитерське на умовах, визначених цим договором. На виконання договору виписано рахунок фактуру № 19 від 25.04.2016 , податкова накладна № 19 від 25.04.2016 року на загальну суму 717 696,00 грн. у т.ч. ПДВ - 19 616,00 грн., видаткова накладна № 19 від 25.04.2016 року.Транспортування товару здійснювалося за рахунок TOB Ю EM ЖДІ ІЕВЕЛОПМЕНТ , що підтверджується товарно-транспортними накладними від 19.04.2016 року.

Оплата вартості придбаного товару виконана позивачем шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, що надані позивачем.

Зобов'язання за договорами сторонами виконано в повному обсязі, претензій чи зауважень один до одного сторони не мають.

В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, шляхом укладення правочину з ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» та даний факт не спростовується податковим органом.

Податкові накладні, складені на виконання операцій ПП «М-АГРО» з ТОВ «Білокс ЛТД» , ТОВ «ВИДИС» , ТОВ «Векта Семінал» та ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» , не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України спричиняють втрату податковими накладними юридичної сили і доказовості.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо реальності господарських операцій позивача з ПП «М-АГРО» з ТОВ «Білокс ЛТД» , ТОВ «ВИДИС» , ТОВ «Векта Семінал» та ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» пов'язаних з його господарською діяльністю, а відтак правомірністю формування податкового кредиту , що повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами та не спростовано відповідачем.

Також, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП «М-АГРО» з ТОВ «Білокс ЛТД» , ТОВ «ВИДИС» , ТОВ «Векта Семінал» та ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ПП «М-АГРО» з ТОВ «Білокс ЛТД» , ТОВ «ВИДИС» , ТОВ «Векта Семінал» та ТОВ «Ю ЕМ ЖДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів ПП М-АГРО можливостей для здійснення фінансово-господарської діяльності (відсутність трудових ресурсів, відсутність складських приміщень, не звітування , відсутність за податковою адресою, інше) до уваги судом не приймаються , оскільки дані перевірок контрагентів ПП М-Агро іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а ні дані актів перевірок чи податкова інформація інших податкових органів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та сплати податку до бюджету. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності латників податків.

Разом з цим, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також слід зауважити, що на час вчинення правочинів ПП М-Агро та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальний податковий номер, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію "Платника податку на додану вартість, отже, мали право видавати належним чином оформлені її:даткові накладні, котрі є підставою для формування податкового кредиту.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ , яке призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на загальну суму 3105,грн.

Підставою для такого висновку слугувало те , що при перевірці правильності визначення фінансового результату за 9 місяців 2016 року встановлено заниження задекларованого показника згідно наданої декларації з додатку на прибуток ПП М-АГРО у сумі 17250 грн., за рахунок заниження отриманого доходу від реалізації товарів у сумі 581001 грн. та заниження витрат за 9 місяців 2016 року у сумі 563761 грн.

Однак , згідно листа Центральної ОДПІ від 09.12.2016р. № 23133/10/20-30-12-03-16 , адресованого ПП М-АГРО , подача 24.11.2016 року підприємством податкової декларації платника податку на прибуток за 3 квартали 2016 року № НОМЕР_4 24.11.2016р. не відповідає обраному звітному періоду для платників, відповідно до підпункту в) пункту 137.4 статті 137 Податкового Кодексу України, тому є неправомірною і податковій декларації платника податку на прибуток за 3 квартали 2016 року № НОМЕР_4 24.11.2016р. присвоено статус не визнана як податкова звітність .

Враховуючи те , що податкова декларація платника податку на прибуток за 3 квартали 2016 року № НОМЕР_4 24.11.2016р. не визнана як податкова звітність , то здійснення перевірки її даних та висновки податкового органу, прийняті за результатами такої перевірки є безпідставним і неправомірними, тому і податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі таких висновків підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 23 грудня 2016 року № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017р. по справі № 820/554/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2017 р.