Рішення

від 01.06.2017 по справі 174/306/17

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 174/306/17

н/п 2/174/238/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2017 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Заіки А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача та представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірськ МЕДІА , ОСОБА_2 про визнання поширеної інформації у друкованому засобі масової інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірськ МЕДІА , ОСОБА_2 про визнання поширеної інформації у друкованому засобі масової інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації, вказуючи, що 12.05.2016 року йому стало відомо про поширення відповідачами у місті Вільногірськ на території Дніпропетровської області певної інформації, що безпосередньо стосується його, як громадянина України і як державного службовця минулих років, та яка є недостовірною, принижує його честь і гідність, порушує особисті немайнові права та потребує відповідного спростування за наслідками встановлення цього факту судом із покладенням на відповідачів обов'язку шляхом відповідної спростувальної публікації у тому ж засобі масової інформації (газеті) в порядку, встановленому судом.

Про поширення цієї недостовірної інформації (у газеті Вільногірськ від 12 травня 2017 року №18 (793)) йому стало відомо від народного депутата України ОСОБА_4, який і передав йому копії окремих сторінок засобами зв'язку, помічником-консультантом якого він працює на постійній основі.

Засобом масової інформації є газета Вільногірськ (Загальнополітична газета Вільногірської міської ради, газета зареєстрована 05 серпня 2002 року, свідоцтво №1066, директор ОСОБА_2, наклад 3000 примірників згідно інформації на останній сторінці.

Автором (журналістом) поширеної недостовірної інформації є також ОСОБА_2

Газета розповсюджується вільно у продажу, із можливістю придбання необмеженою кількістю осіб.

Таким чином, поширення цієї інформації стало відомо багатьом мешканцям міста Вільногірськ, включаючи і всю територію України (у випадку поширення газети будь-яким її покупцем територією України), а також вказаному народному депутату, йому та іншим особам, з якими він обговорював цю поширену недостовірну інформацію.

Недостовірною інформацією є фактичні твердження відповідачів про те, що він, як колишній та діючий чиновник, який безумовно підпадає під критерії очищення влади і підлягає люстрації, відсутній в Єдиному державному реєстрі осіб, відносно яких застосовані положення Закону України Про очищення влади , що свідчить про безсилля влади в боротьбі за своє очищення. Вказана недостовірна інформація принижує його честь і гідність, зневажає його як громадянина України та державного службовця, який чесно і добросовісно служив (виконував обв'язки) Україні, обіймаючи посаду директора Департаменту організації митного контролю та оформлення з квітня 2011 року по травень 2013 року. Однак відповідачі, грубо порушуючи законодавство про засоби масової інформації, норми журналістської етики, що викладені у Кодексі професійної етики українського журналіста, порушили головний обов'язок журналіста, який полягає в сприянні забезпечення права громадянам на отримання оперативної, а головне об'єктивної і правдивої інформації, включаючи ухилення від подачі неточних, недостовірних, чи перекручених фактів, які б могли нанести моральну шкоду честі, гідності людини, її діловій репутації.

Твердження відповідачів, що він, як особа яка підлягає безумовній люстрації начебто своїми діями, обіймаючи посаду Директора Департаменту організації митного контролю та оформлення (з квітня 2011 року по травень 2013 року) здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України та протиправне порушення прав і свобод людини не тільки не відповідають дійсності, але й безумовно принижує його честь і гідність, є вкрай неправдивими та недостовірними.

Щодо терміну люстрація та його юридичного застосування до нього як посадовця, який обіймав посаду Директора Департаменту організації митного контролю та оформлення з квітня 2011 року по травень 2013 року, зазначив, що положеннями Закону України Про очищення влади передбачено обов'язкову наявність одночасно двох повноважень центрального органу виконавчої влади - забезпечення формування та реалізації державної податкової та/або митної політики.

У період з 25.02.2010 по 22.02.2014 він працював на наступних посадах:

04.2010 - 07.2010 (Державна митна служба України) - Директор департаменту контролю митної вартості та класифікації товарів;

07.2010 - 03.2011 (Державна митна служба України) - Заступник Голови Державної митної служби України;

04.2011 - 04.2013 (Державна митна служба України) - Директор департаменту організації митного контролю та оформлення;

04.2013-05.2014 (Верховна Рада України) - помічник-консультант Народного депутата України, Голови комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Одним з основних завдань Держмитслужби є участь у формуванні державної політики в галузі митної справи. Крім Держмитслужби участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі митної справи, в межах компетенції, брали й інші органи виконавчої влади. Зокрема, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Міністерство аграрної політики України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин. Відповідно до Положення про Державну митну службу України, яке затверджено Указом Президента України від 12.05.2011 № 582/2011, Державну митну службу України визначено центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Держмитслужба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державної митної справи. Разом з тим, у період з 25.02.2010 р. до 18.03.2013 р. Державну митну службу України не було наділено правом законодавчої ініціативи, відтак не було наділено повноваженнями формувати митну політику держави та засади митної справи. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в період до березня 2013 року було Міністерство фінансів України, а з березня 2013 року - Міністерство доходів та зборів України, що підтверджується висновком науково-правової експертизи щодо визначення центрального органу виконавчої влади в Україні, що забезпечував формування та реалізацію державної податкової та/або митної політики Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 18.11.2015 року №126/108-е.

Крім того, відповідно до пунктів 1 і 2 частини п'ятої статті 5 вказаного Закону та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 (надалі - Порядок перевірки ), Державною фіскальною службою України щодо нього проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону та відповідно до Довідки про результати перевірки, до нього не застосовуються заборони, зазначені частиною третьою і четвертою статті 1 Закону.

Таким чином, інформація, розповсюджена в газеті про необхідність та обов'язковість його люстрації, тобто, застосування до нього заборон, встановлених Законом України Про очищення влади , є недостовірною, оскільки він не працював на посадах, щодо яких вчиняються встановлені Законом заборони у період з 25.02.2010 р. по 22.02.2014 року. Просить визнати відомості, що поширені засобом масової інформації газетою Вільногірськ та журналістом ОСОБА_2 такими, що порушують його особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію та зобов'язати відповідачів спростувати протягом одного місяця цю недостовірну інформацію шляхом публікації тексту рішення суду у цій же газеті Вільногірськ і у тому ж накладі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на вищевказані обставини. Додатково пояснив, що для спростування недостовірної інформації буде достатньо публікації в газеті вступної і резолютивної частини рішення, судові витрати по справі просить віднести на рахунок позивача. Просить позов задовольнити.

Відповідачка та представник відповідача ОСОБА_2 позов визнала частково, пояснила, що вона є автором спірної статті, яка була опублікована в газеті Вільногірськ 12.05.2017 р. Інформацію для цієї статті отримала з різних інтернет- ресурсів та інших друкованих джерел інформації, яких саме не пам'ятає, цю інформацію обробила та виклала у вказаній статті, однак з врахуванням того, що вона не володіє тонкощами юридичної сторони такого поняття як люстрація , ознайомившись з позицією позивача та її обґрунтуванням, не заперечує, що при викладенні інформації щодо нього допустила помилку в трактуванні фактів, які їй стали відомі з вказаних джерел інформації, внаслідок чого зробила невірні висновки, тому не заперечує проти спростування зазначеної позивачем інформації в тому ж друкованому засобі масової інформації.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, факт публікації спірної статті підтверджується загальнополітичною газетою Вільногірськ № 18(793) від 12 травня 2017 року, згідно якої в ній міститься інформація наступного змісту: …ОСОБА_3, который служил, папередникам (злочинной власти), подлежит люстрации.

… бывший и действующий чиновник ОСОБА_3, как лицо подлежащее люстрации (очищению власти), отсутствует в Едином государственном реестре лиц, относительно которых применены положения Закона Украины Об очищении власти ( http://lustration.minjust.gov.ua/register ).

… ОСОБА_3, как лицо, безусловно подпадающее под критерии очищения власти (а это установленные Законом запреты занятия должностей на государственной службе сроком на 10 лет) до сих пор не отстранен (не люстрирован) в обязательном порядке от любой (какой-либо) бюджетно-чиновничьей работы в системе органов государственной власти Украины.

Именно на примере бывшего заместителя Главы Государственной таможенной службы Украины, директора Департамента организации таможенного контроля ОСОБА_3, безусловно и абсолютно подлежащего обязательной люстрации на десятилетие согласно Закону Украины Об очищения власти с обязательным внесением в Единый государственный реестр лиц, относительно которых применены положения Закону Украины Об очищения власти , - можно четко диагностировать бессилие украинкой власти в борьбе за свое очищение .

Автором цієї публікації є ОСОБА_2, згідно даних, зазначених у вказаній газеті, її наклад становить 3000 примірників, а тому до вказаної публікації має доступ необмежена кількість осіб як в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, так і поза його межами.

Факт проведення відносно позивача ОСОБА_3 перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , підтверджується довідкою про її результати, виданої директором Департаменту персоналу Державної фіскальної служби України від 06.04.2015 року, згідно з якою проведеною перевіркою достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до нього не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади . (а.с. 16-18), а також довідками Міністерства внутрішніх справ України від 23.02.2015 р. № 13336/чб, Міністерства юстиції України № 88032/14 від 28.02.2015 року, Генеральної прокуратури України № 11/1-2951 вих-14 від 31.12.2014 р., Державної судової адміністрації України № 10-5728/15 від 27.03.2015 р., Служби безпеки України № 24/л-1703 від 31.12.2014 р., ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві № 104/26-84-17-03 від 02.02.2015 р. ( а.с. 53-60).

Факт відсутності відносно ОСОБА_3 даних в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади підтверджується копією витягу з вказаного реєстру, згідно якого за пошуковими відомостями щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, інформація відсутня (а.с. 52).

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 1 Закону України № 1682-VII Про очищення влади визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Відповідно до п.п. 7, 8 ч.1 ст.3 вказаного Закону, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 по 22.02.2014, зокрема, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, їх першого заступника чи заступника керівника; заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.2 ст.3 Закону України Про очищення влади , заборона, передбачена ч.3 ст.1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням:

- керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції;

- керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Таким чином, положеннями Закону України Про очищення влади передбачено обов'язкову наявність одночасно двох повноважень центрального органу виконавчої влади - забезпечення формування та реалізації державної податкової та/або митної політики.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 18.07.2007 Про затвердження Положення про Державну митну службу України було визначено, що Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Одним з основних завдань Держмитслужби є участь у формуванні державної політики в галузі митної справи.

Крім Держмитслужби участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі митної справи, в межах компетенції, брали й інші органи виконавчої влади. Зокрема:

- Міністерство фінансів України було визначено головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації, зокрема, єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики. (Постанова КМ України від 27.12.2006 № 1837 Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України );

- Міністерство економіки України забезпечувало реалізацію єдиної митно-тарифної політики, готувало пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази митно-тарифного регулювання (Постанова КМ України від 26.05.2007 № 777 Про затвердження Положення про Міністерство економіки України );

- Міністерство аграрної політики України приймало участь у розробленні і реалізації в галузях агропромислового виробництва бюджетної, цінової, податкової, фінансово-кредитної, лізингової, інвестиційної, страхової та митно-тарифної політики (Постанова КМ України від 01.11.2006 № 1541 Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики України );

- Державна служба з охорони прав на сорти рослин брала участь у розробленні і реалізації бюджетної, податкової та митної політики (Постанова КМ України від 19.08.2002 № 1182 Про затвердження Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин ).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 N 446/2011, Мінфін України визначено головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики.

Відповідно до Положення про Державну митну службу України, яке затверджено Указом Президента України від 12.05.2011 № 582/2011, Державну митну службу України визначено центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Держмитслужба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державної митної справи. До основних завдань Держмитслужби України віднесено, зокрема:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері державної митної справи;

2) реалізація державної політики у сфері державної митної справи.

Відповідно до п.9 ст.92 Конституції України засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.3 ст.3 Митного кодексу України від 11.07.2002 та ч.3 ст.7 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. встановлено, що засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Таким чином, митна політика держави (як частина зовнішньоекономічної політики), так само як і митна справа не можуть бути предметом регулювання підзаконних актів, а суб'єкт формування митної політики чи засад митної справи має володіти правом законодавчої ініціативи.

Разом з тим, у період з 25.02.2010 р. до 18.03.2013 р. Державну митну службу України не було наділено правом законодавчої ініціативи, і відповідно, не було наділено повноваженнями формувати митну політику держави та засади митної справи.

Крім того, відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою КМ України від 27.12.2006 № 1837, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю є Міністерство фінансів України (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ України від 06.07.2011 № 713).

Згідно з абз.2 п.1 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого Указом Президента України від 8.04.2011 №446/2011, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики є Міністерство фінансів України.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство доходів і зборів України , затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 № 141/2013, це міністерство визначено головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики.

До того ж, згідно з висновком науково-правової експертизи щодо визначення центрального органу виконавчої влади в Україні, що забезпечував формування та реалізацію державної податкової та/або митної політики, затвердженого Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, д.ю.н. ОСОБА_10 від 18.11.2015 року №126/108-е, з огляду на те, що поняття участь у формуванні , пропозиції щодо формування та забезпечення формування , а також забезпечення реалізації і реалізація не є тотожними, виходячи з положень Конституції України про зворотну дію нормативно-правових актів у часі, центральним органом виконавчої влади, що забезпечував формування та реалізацію державної податкової та/або митної політики, у період з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 року було Міністерство доходів і зборів України (а.с.19-23).

Таким чином, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику у період до березня 2013 р. було Міністерство фінансів України, а з березня 2013 р. - Міністерство доходів та зборів України.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 за період з 25.02.2010 р. по 22.02.2014 р. працював на наступних посадах:

04.2010 - 07.2010 (Державна митна служба України) - Директор департаменту контролю митної вартості та класифікації товарів;

07.2010 - 03.2011 (Державна митна служба України) - Заступник Голови Державної митної служби України;

04.2011 - 04.2013 (Державна митна служба України) - Директор департаменту організації митного контролю та оформлення.

04.2013 - 05.2014 (Верховна Рада України) - помічник-консультант Народного депутата України, Голови комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на посадах Директора департаменту контролю митної вартості та класифікації товарів, заступника Голови Державної митної служби України, директора департаменту організації митного контролю та оформлення та помічника-консультанта Народного депутата України, Голови комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, і таким чином, не обіймав посади в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику - Міністерстві доходів і зборів України, тому до нього не можуть застосовуватися заборони, Законом України Про очищення влади , що підтверджено довідкою про результати перевірки, передбаченої вказаним Законом, виданої директором Департаменту персоналу Державної фіскальної служби України від 06.04.2015 року, тому дані про ОСОБА_3 обґрунтовано відсутні в Єдиному державному реєстрі осіб, відносно яких застосовані положення вказаного Закону.

Згідно з статтею 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до положень ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 2 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України Про інформацію , реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до ст. 3 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , забороняється використання друкованих засобів масової інформації для, зокрема, заподіяння шкоди честі і гідності особи.

Згідно ст. 37 вказаного Закону, якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови.

Згідно з Резолюцією №1096 Парламентської асамблеї Ради Європи "Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем", якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні процедурних заходів, які можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі яка піддається такій процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.

Вказані положення узгоджуються з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який уже неодноразово розглядав справи за наслідками схожих перевірок в інших державах (рішення від 14.02.2006 року у справі "Турек проти Словаччини", від 24.04.2007 року у справі "Матиєк проти Польщі", від 17.07.2007 року у справі "Бобек проти Польщі", від 15.01.2008 року у справі Любох проти Польщі").

У вказаних рішеннях ЄСПЛ наголошує, що зазначені заходи не можуть слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні та мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді зазначеної категорії справ мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених ст. 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, свобода слова й вільне виявлення у друкованій формі своїх поглядів та переконань гарантуються Конституцією і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих ЗМІ.

Таким чином, журналіст має право написати критичний матеріал, і вправі не тільки висвітлювати позитивні сторони життєдіяльності суспільства, а й звертати увагу на необхідність викоренення певних недоліків, порушень закону, про які йому стало відомо, і яка з точки зору окремих осіб, може сприйматися як негативна, однак це не позбавляє журналіста обов'язку, перед тим, як довести таку інформацію до громадськості, перевірити її з метою уникнення заподіяння шкоди честі і гідності особи, якої така інформація стосується.

Разом з тим, при підготовці публікації щодо позивача ОСОБА_11 журналіст ОСОБА_2 належним чином не перевірила інформацію, яку отримала з інших джерел масової інформації щодо необхідності та обов'язковості люстрації позивача, тобто, застосування до нього заборон, встановлених Законом України Про очищення влади , а в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_11 у період з 25.02.2010 р. по 22.02.2014 р. не працював на посадах, щодо яких застосовуються встановлені вказаним Законом заборони та в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику - Міністерстві доходів і зборів України сукупно не менше одного року, доказів протилежного в судовому засіданні відповідачами не надано, тому інформація щодо необхідності та обов'язковості люстрації позивача, яка поширена відповідачами шляхом публікації та випуску в світ загальнополітичної газети Вільногірськ № 18 (793) від 12.05.2017 року, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.

Поширенням про позивача вказаної недостовірної інформації, поза розумним сумнівом, було порушено його особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію, оскільки принижено його позитивну соціальну оцінку у суспільстві та оцінку себе як особистості, ділові та професійні якості, підстав для звільнення відповідачів від відповідальності в судовому засіданні не встановлено, що дає позивачу право на спростування вказаної недостовірної інформації шляхом публікації тексту вступної та резолютивної частини даного рішення суду у цій же газеті Вільногірськ і у тому ж накладі.

Понесені позивачем судові витрати слід віднести на його рахунок, згідно заяви представника позивача.

На підставі ст.ст. 32, 34, 62, 92 Конституції України, ст. 16, 277 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про очищення влади , ст.ст. 3, 7 Митного Кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірськ МЕДІА , ОСОБА_2 про визнання поширеної інформації у друкованому засобі масової інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації - задовольнити.

Визнати відомості, що поширені відповідачами - товариством з обмеженою відповідальністю Вільногірськ МЕДІА , ОСОБА_2 у друкованому засобі масової інформації загальнополітичній газеті Вільногірськ від 12 травня 2017 року такими, що порушують особисті немайнові права - честь, гідність і ділову репутацію громадянина України ОСОБА_3 та є недостовірними, а саме:

…ОСОБА_3, который служил, папередникам (злочинной власти), подлежит люстрации.

… бывший и действующий чиновник ОСОБА_3, как лицо подлежащее люстрации (очищению власти), отсутствует в Едином государственном реестре лиц, относительно которых применены положения Закона Украины Об очищении власти ( http://lustration.minjust.gov.ua/register ).

… ОСОБА_3, как лицо, безусловно подпадающее под критерии очищения власти (а это установленные Законом запреты занятия должностей на государственной службе сроком на 10 лет) до сих пор не отстранен (не люстрирован) в обязательном порядке от любой (какой-либо) бюджетно-чиновничьей работы в системе органов государственной власти Украины.

Именно на примере бывшего заместителя Главы Государственной таможенной службы Украины, директора Департамента организации таможенного контроля ОСОБА_3, безусловно и абсолютно подлежащего обязательной люстрации на десятилетие согласно Закону Украины Об очищения власти с обязательным внесением в Единый государственный реестр лиц, относительно которых применены положения Закону Украины Об очищения власти , - можно четко диагностировать бессилие украинкой власти в борьбе за свое очищение .

Зобов'язати відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю Вільногірськ МЕДІА та ОСОБА_2 протягом одного місяця з дня набрання даним рішенням законної сили, спростувати недостовірну інформацію, вказану в пункті 1, шляхом публікації тексту вступної та резолютивної частини цього рішення суду у цій же газеті Вільногірськ і у тому ж накладі - 3000 примірників.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 06 червня 2017 року.

Головуючий - суддя : А.А.Борцова