Рішення

від 12.06.2017 по справі 904/4332/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2017 Справа № 904/4332/17

За позовом Приватного підприємства "Фірма "Роднік-ЮТ", м.Запоріжжя

до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Роднік-ЮТ", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м.Кам'янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 38244,45грн. пені, 4791,64грн. трьох відсотків річних та 26347,88грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

11.02.2015 між сторонами укладено договір №04р/15, за умовами якого позивач зобов'язався зробити послуги з Державної метрологічної повірки та ремонту теплолічильників "Січ-М" з витратомірам "Січ-А". Орієнтовна ціна договору 500000,00грн.

Позивач надав послуг на загальну суму 412650,00грн. Відповідач надані позивачем послуги у розмірі 142750,00грн. оплатив. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 269900,00грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 у справі №904/9958/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 позовні вимоги позивача задоволено; з відповідача стягнуто 269900,00грн.

З урахуванням того, що відповідач до теперішнього часу не сплатив у повному обсязі вартість наданих послуг позивач донарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2017 справу №904/4332/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 05.04.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 11.04.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 11.04.2017.

11.05.2017 отримано відзив в якому вказано, що кінцеве рішення по взятому бюджетному зобов'язанню приймає Казначейство України, а не відповідач. Отже, враховуючи викладене, у невиконанні грошового зобов'язання відсутня вина відповідача, що виключає нарахування пені. На думку відповідача, позивач належними та допустимими доказами не обґрунтував заявлені ним до стягнення відсотки річні та інфляційні втрати.

11.05.2017 отримано додаткові пояснення позивача. Позивач вказав, що станом на 11.05.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 269900,00грн.

Суд оголошував перерву з 11.05.2017 до 15.05.2017.

13.05.2017 отримано клопотання відповідача про відстрочку , яке обґрунтовано тим, відповідач є правонаступником усіх майнових і немайнових прав, юридичних обов'язків, коштів комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа". Фактично відбулася зміна назви підприємства на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Відповідач зазначає, що є соціально значущим підприємством в життєдіяльності міста Кам'янське (Дніпродзержинськ). Відповідно до пункту 2.2.1. Статуту Відповідача, основним напрямком діяльності підприємства є виробництво, транспортування, реалізація та розподіл теплової енергії на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та паропостачання об'єктів житлово-комунального, соціально-культурного та іншого призначення в місті Кам'янське (Дніпродзержинськ).

Відповідач не має можливості своєчасно сплатити заборгованість перед позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання перед відповідачем споживачами теплової енергії. Загальна заборгованість споживачів перед відповідачем, станом на 17.01.2017, становить 320116600,00грн.

На виконанні у державних виконавчих службах перебуває значна кількість виконавчих проваджень.

Згідно звіту про фінансові результати за 2016 рік, підприємство відповідача є збитковим, збиток складає 133029000,00грн.

15.05.2017 отримано додаткові пояснення позивача та вказав наступне.

По-перше, розрахунок позовних вимог позивач вважає вірним.

По-друге, позивач звертає увагу, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, після отримання послуг від позивача повинен був прийняти рішення про їх оплату та надати доручення на здійснення платежу органу Казначейства України.

Крім того, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Отже, вимоги про стягнення пені, на думку позивача, є обґрунтованими.

31.05.2017 отримано заяву про збільшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 38244,45грн. пені, 6011,74грн. трьох відсотків річних та 34394,56грн. інфляційних втрат.

За результатами огляду заяви позивача про збільшення позовних вимог господарський суд прийняв її до розгляду.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 08.06.2017.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 08.06.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судове засідання, яке відбулося 12.06.2017, сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників, вимоги суду виконали.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 12.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 по справі №904/9958/16 позовні вимоги позивача задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 269900,00грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4048,50грн. За результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 по справі №904/9958/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 у справі №904/9958/16 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 по справі №904/9958/16, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 залишено без змін встановлено наступне.

11.02.2015 між приватним підприємством "Фірма "Роднік-ЮТ" (далі - Виконавець) та комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - Замовник) укладено договір №04р/15.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується зробити послуги з Державної метрологічної повірки та ремонту тепло лічильників „Січ - М» з витратомірами „Січ - А» . Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, орієнтована сума договору складає 500000,00грн.

Оплата за цим договором проводиться на підставі акту приймання виконаних робіт згідно п.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надані послуги на суму 412650,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №88 від 15.07.2015, №181 від 30.09.2015, №182 від 13.10.2015, №198 від 23.10.2015, №269 від 18.12.2015, №263 від 21.12.2015, №2 від 14.01.2016, №3 від 14.01.2016, №4 від 14.01.2016, які підписані сторонами без зауважень.

Відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, шляхом сплати суми у розмірі 142750,00грн., внаслідок чого, заборгованість відповідача на час розгляду справи склала 269900,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 - 24.05.2016.

11.08.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу №599 про виконання зобов'язань за договором №04р/15 від 11.02.2015 та сплату заборгованості у розмірі 269000,00грн. у семиденний строк з моменту її отримання, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо здійснення оплати наданих послуг, є таким, що настав 31.08.2016.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманих від позивача послуг за договором №04р/15 від 11.02.2015 позивач нарахував відповідачу, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- пеню у розмірі 38244,45грн. за період прострочення з 04.10.2016 по 04.04.2017;

- три відсотки річних у розмірі 6011,74грн. за період прострочення з 01.09.2016 по 29.05.2017;

- інфляційні втрати у розмірі 34394,56грн. за період прострочення з вересня 2016 по квітень 2017.

Під час розгляду справи №904/4332/17 відповідач доказів виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 по справі №904/9958/16 в частині сплати основної заборгованості за договором №04р/15 від 11.02.2015 суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо пені.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане , і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 4.1 договору №04р/15 від 11.02.2015 визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором підрядник та замовник несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За несвоєчасне виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 по справі №904/9958/16, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 залишено без змін є 31.08.2016.

Отже, пеня може бути нарахована за період з 01.09.2016 до 01.03.2017. Позивач нарахував пеню за період з 04.10.2016 по 04.04.2017. Таким чином, пеня підлягає стягненню за період з 04.10.2016 до 01.03.2017.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 30946,51грн.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 6004,35грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо відзиву.

Постановою Верховного суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Щодо відстрочки виконання рішення суду.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського кодексу України визначено право господарського суду зокрема відстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Такі ж висновки містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012.

Положення ст.ст.83, 121 Господарського процесуального кодексу України не містять переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, а отже в кожному конкретному випадку, згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оцінка судом доказів здійснюється за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд визнав її необґрунтованою, а отже такою, що не підлягає задоволенню.

Господарський суд визнав, що в неналежному виконанні відповідачем умов укладеного між сторонами договорів відсутня вина позивача, а зазначена заборгованість утворилася внаслідок господарської діяльності самого відповідача.

Господарський суд не вбачає винятковості випадку відповідача та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи заява не підлягає задоволенню.

Господарський суд взяв до уваги, що відповідач не довів належними доказами, що надання відстрочки буде сприяти виконанню рішенню суду.

Загальновідомою обставиною є наявність в економіці держави інфляційних процесів та економічної кризи, однак дотримуючись балансу інтересів сторін господарський суд вважає справедливим в задоволені заяви про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1451,36грн., з урахуванням того, що 90,71% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 3, 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Тритузна, буд.168; ідентифікаційний код 03342573) на користь приватного підприємства "Фірма "Роднік-ЮТ" (69032, м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, буд.1; ідентифікаційний код 20506664) 30946,51грн. (тридцять тисяч дев'ятсот сорок шість грн. 51 коп.) пені; 6004,35грн. (шість тисяч чотири грн. 35 коп.) трьох відсотків річних; 34394,56грн. (тридцять чотири тисячі триста дев'яносто чотири грн. 56 коп.) інфляційних втрат; 1451,36грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна грн. 36 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

13.06.2017

Суддя ОСОБА_1